Колаборант чи патріот? Печерський суд ухвалив рішення щодо Портнова

Печерський районний суд Києва визнав недостовірною інформацію, що порочить честь, гідність і ділову репутацію колишнього заступника глави адміністрації президента Андрія Портнова, яка була опублікована в українських ЗМІ. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на дані судового реєстру.

Йдеться про публікацію «Колаборанти, зрадники, поплічники Росії: на кого Україна досі не наклала санкції для конфіскації активів» за авторством громадської організації «Центр протидії корупції». У липні цього року стаття вийшла на «Українській правді», її передрукувало видання «Фокус», а також поширив телеграм-канал Центру протидії корупції. Зокрема, у тексті наголошувалося, що «в Україні все ще залишаються десятки проросійських діячів, активи яких потенційно могли б бути конфісковані, однак зробити це не можуть. Адже санкцій щодо цих осіб або взагалі не застосовано». Серед десятка осіб згадувалося й прізвище Андрія Портнова.

У серпні топпосадовець часів Януковича через свого адвоката подав позов проти згаданих інтернет-ресурів. Він не погоджувався з навішуванням на нього ярликів «проросійського діяча», «колаборанта» та «зрадника». Портнов заперечував, що коли-небудь підтримував збройну агресію Росії проти України або розпалював ненависть до українського народу. Переконував: не володіє жодним нерухомим майном в РФ, ані поблизу з друзями або знайомими Лаврова чи будь-якого іншого державного діяча РФ (раніше проєкт «Схеми» повідомляв, що родина Андрія Портнова має низку елітного майна у РФ.  Майно було придбане після Революції Гідності і оформлене на його цивільну дружину Анастасію Валяєву та її матір Лідію – «Главком»).

«І навіть якщо б позивач володів такою нерухомістю, само по собі володіння нерухомим майном, зареєстрованим в РФ до її збройної агресії відносно України, не є ознакою, що підтверджує вчинення такою особою дій спрямованих на завдання шкоди національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, або сприяння таким діям, а також не є ознакою зради або колабораціонізму», – переконувала захисниця Портнова, яку цитує суд.

Оригінальне пояснення захисниці позивача стосувалося виїзду Портнова з України до Росії в лютому 2014 року. Мовляв, під час зміни влади Портнов перебував на Харківщині, а тому Росія «була єдина географічна точка, куди можна було суто фізично доїхати з Харківської області».

Ба більше: Портнов вважав, що його публічні висловлювання про Революцію Гідності, яку він називав неконституційним захопленням влади, не є проросійськими. Навпаки – «позиція позивача щодо необхідності притягнення до кримінальної відповідальності всіх без політичного виключення винних є ознакою патріотичної державницької позиції, захисту української Конституції», йдеться у рішенні суду.

Контраргументи до позову скандального політика висловив представник видання «Фокус». Він наголосив, що експсадовець не навів доказів щодо того, що фраза про його «проросійськість» порушила особисті немайнові права. Представник медіа додав, що на сайтах «Миротворець» та «Вікіпедія» розміщені відомості, які вказують на певні зв’язки політика з державою-агресором.

Схожі висновки зробив і представник Центру протидії корупції, зазначивши у відзиві на позов: Портнов протягом своєї кар’єри неодноразово прямо  чи опосередковано сприяв інтересам Росії в Україні

Головуючим у цій справі був чи ненайбільш скандальний за ухваленими рішеннями столичний суддя Сергій Вовк.

З квітня 2006 року Сергій Вовк – суддя Печерського районного суду Києва. «Прославився»:

• у 2007 році ухвалив рішення, згідно з яким майже 7 га землі у центрі Одеси потрапило у приватні руки. Влада Одеси тривалий час намагалася повернути ці активи, але марно;
• у 2012 році суддівська колегія під головуванням Сергія Вовка засудила ексміністра Юрія Луценка до позбавлення волі на чотири роки за нібито незаконне святкування Дня міліції у палаці «Україна». Цей процес в Україні та у світі визнали політично вмотивованим;
• у 2014 року Сергій Вовк запам’ятався позбавленням квартири та автомобіля у законної власниці. Прокуратура побачила у цьому «завідомо неправосудне рішення», однак справа закінчилася пшиком – Вовка виправдали;
• у  2019 році задовольнив позов Андрія Портнова про стягнення на його користь із держави 6,8 млн грн компенсації за моральну шкоду та витрати на адвокатів за те, що на нього було накладено санкції в Канаді. Портнов стверджував, що начебто Україна надала Канаді недостовірну інформацію щодо нього.

Отже, суддя Вовк дійшов висновків, що ЗМІ та громадська організація «Центр протидії корупції» бездоказово назвали Андрія Портнова «колаборантом, зрадником, проросійським діячем, який має антиукраїнську позицію».

Як аргумент, Феміда навела письмові відповіді від Служби безпеки та Національної поліції України, де сказано: Портнов ніколи не притягався до кримінальної відповідальності за фактами дежрзради і колаборціонізму; на момент розгляду справи не є підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним у будь-якому іншому кримінальному провадженні.

«Таким чином, інформація поширена відповідачами про те, що позивач є колаборантом та зрадником, тобто особою, яка вчинила ряд тяжких злочинів проти основ національної безпеки України не відповідає дійсності та не може бути підтверджена жодними належними і допустимими доказами», – заявив суддя Вовк.

Також суд відкинув як докази посилання видання «Фокус» на сайти «Миротворець» та «Вікіпедія», «оскільки ці ресурси не є офіційним, компетентним джерелом та у спірних публікаціях відсутні відповідні посилання».

Окремо, суддя Вовк констатував: не лише в українському суспільстві, а й у світовій спільноті сформована єдина позиція щодо Росії як країни-агресора та терориста. Тому «поширення відповідачами інформації про те, що позивач є проросійським діячем, займається антиукраїнською діяльністю, через що до нього мають бути застосовані санкції, дискредитує позивача та створює враження про начебто підтримку, схвалення або навіть нейтральну позицію позивача щодо дій, які держава-агресор вчиняє в Україні та проти українських громадян».

Підсумовуючи, суд визнав недостовірною інформацію в частині, де згадується Андрій Портнов і зобов’язав відповідачів її спростувати. Також ЗМІ і громадська організація повинні заплатити позивачу 111,3 тис грн (по 37,1 тис. грн два видання  і «Центр протидії корупції») у вигляді витрат на професійну правничу допомогу. Ще з відповідачів стягнено сукупно 6,44 тис. грн судового збору.

Рішення Печерського райсуду може бути оскаржено в апеляції протягом 30 днів. Наразі жоден із відповідачів, яким претензії виставив Портнов, публічно не відреагували на судове рішення.

Разом із тим, за даними ресурсу «Війна та санкції», який модерує Національне агентство з питань запобігання корупції, дві країни США та Канада застосували до Андрія Портнова персональні санкції. В офіційному поясненні Мінфіну США , цитує ресурс НАЗК, зазначається, що колишній заступник глави Адміністрації Президента за часів Януковича Андрій Портнов у 2019 році «культивував широкі зв’язки із судовим і правоохоронним апаратом України за допомогою хабарництва». При цьому наголошується, що Портнов «був обгрунтовано звинувачений» у використанні впливу на судові рішення в Україні, намагався отримати контроль над системою правосуддя, домагався призначення лояльних йому осіб на вищі судові посади, а також здійснював підкупи судових рішень.

Як повідомляв «Главком», навесні 2023 року Печерський районний суд Києва повністю задовольнив позов колишнього заступника голови Адміністрації президента Віктора Януковича, юриста Андрія Портнова до низки ЗМІ у справі про захист честі, гідності та ділової репутації. Ще у вересні 2020 року Портнов пішов до суду, вимагаючи спростування інформаційних повідомлень. Зокрема, йшлося про те, що головна редакторка програми журналістських розслідувань «Схеми: корупція в деталях» Наталія Седлецька запідозрила Портнова у причетності до підпалу автівки водія знімальної групи. Сам підпал стався вночі 17 серпня 2020-го.

Суддя Олексій Соколов зазначив у рішенні: вказані ЗМІ повинні спростувати поширені інформацію, де згадується Андрій Портнов. Адже суд її визнав недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача. Також судове рішення стосується й Наталії Седлецької, яка має спростувати свої слова у соцмережі. Рогляд цієї справи триває в апеляції.