Коли тривога лунає після вибухів. Нова стратегія російських терористів

Друга за кілька днів ракетна атака на Київ стала наймасштабнішим обстрілом із застосуванням балістичних ракет – сумнозвісних «Іскандерів» та досі мало задіяних С-400. Загалом протиповітряна оборона збила десять з десяти ракет, проте уламки від них наробили лиха. І, схоже, застосування балістики для нападів на столицю стає системою. Попередній ракетний удар по Києву у такому ж форматі був проведений всього кілька днів тому – 11 грудня. Тоді ППО вдалося збити вісім ракет, а масштаби руйнувань та кількість постраждалих були значно меншими.

Специфіка ударів балістикою полягає в тому, що на них встигає реагувати «просунуте» ППО (системи Patriot и SAMP/T), але не встигає система повітряної тривоги. Сирени починають лунати, вже коли люди прокидаються від перших вибухів. І рецепти проти цього поки не вироблені. «Ворог підступний і робить такі речі приховано, маскуючи. Наша розвідка і розвідка партнерів, на жаль, не завжди мають таку інформацію, – каже спікер Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат. – Підльотний час для балістичної ракети, умовно, з точки у Брянській області до Києва – це лічені хвилини – одна-дві, тут без варіантів, бачите ж, яка відстань. Залежно від того, звідки здійснюється пуск, – із самого кордону чи трішки на віддаленні. Уже пізніше фахівці з’ясовують, звідки були пуски».

Тож мешканці столиці мають звикати до нових реалій. Якщо до запуску з крилатих ракет з моря або з повітря є час підготуватися заздалегідь і ледь не завести будильник для вчасного виходу в укриття, то у випадку використання балістики, яка летить до цілі лічені хвилини, на підготовку часу майже не лишається. Є припущення, що вчорашня ракетна атака була синхронізована з падінням через хакерське втручання провідного українського телеком-оператора «Київстар», що мало тільки сприяти нагнітанню паніки. Втім зв’язок рано чи пізно буде відновлено, а нова стратегія підступних ударів по столиці може стати системою.

Генштаб по гарячих слідах заявив, що Київ сьогодні було атаковано балістичними крилатими ракетами «Іскандер» та зенітними керованими ракетами С-400. Пізніше керівник Офісу президента Андрія Єрмак, який перебуває з главою держави в закордонному турне, повідомив, що удари по Києву могли бути завдані ракетами 48Н6 з комплексу С-400. Ціллю агресора, за словами Єрмака, був відомий українській владі об’єкт критичної інфраструктури. 

Деякі зенітно-ракетні комплекси замість використання як система ППО можуть перероблятися для ураження наземних цілей з відповідними мінусами – невелика дальність та невисока точність. Якщо з ЗРК С-300 Росія регулярно обстрілює схід та південь України, то сучасніший С-400 використовувався саме по наземних цілях досі відносно небагато. Ракетами С-400, за непідтвердженою інформацією, били по Києву і 11 грудня. А перше їхнє використання по столиці було зафіксоване ще у січні 2023 року – як і зараз, тоді вони були запущені з Брянської області РФ. Тож що відомо про зброю, якою росіяни починають свій зимовий ракетний терор?

За даними спеціалізованого порталу Defense Express, ракети С-400 48Н6 ДМ мають дальність знищення аеродинамічних цілей до 250 км та оснащені бойовою частиною вагою 180 кг. Проте дальність удару по землі перевищує позначку 250 км після втрати керування ракетою та її вільного падіння у район цілі з висоти у декілька кілометрів. Через що зростає її ймовірність потрапити в абсолютно випадкову ціль. У вересні росіяни зазначали, що про створення ракети для комплексу С-400, яка спеціально призначена для ураження наземних цілей та повинна мати більшу бойову частину та покращену точність.

«Враховуючи механізм наведення ракети 48Н6ДМ у режимі «земля-земля», при дальності пуску 230 км управління ракетою втрачається на висоті приблизно 3 км. Далі ракета просто падає приблизно у район цілі за інерціальною системою навігації. Зенітні ракети 48Н6ДМ оснащені «контактним підривачем», який реагує на проходження поряд з повітряною ціллю. У випадку удару по наземній цілі він може спрацювати ще на незначній висоті або під час контакту з поверхнею», – зазначають експерти.

Сучасна варіація системи С-400 складається з таких компонентів:

• пункт бойового управління на основі вантажівки «Урал»;
• радіолокаційний комплекс: панорамний радар із захистом від перешкод, який монтується на білоруський колісний тягач МЗКТ-7930;
• до шести зенітних ракетних комплексів, кожен з яких містить до 12 транспортно-пускових установок на причепі та багатофункціональну радіолокаційну станцію дальністю дії до 400 км (залежно від типу ракет);
• зенітні ракети (комплекс може використовувати ракети кількох видів);
• комплекс засобів технічного забезпечення системи.

Один ЗРК може вражати до шести одночасно обстрілюваних цілей, виробником С-400 є російський оборонний концерн Алмаз-Антей.

Окрім Брянщини, пусковим районом для пуску таких ракет може бути територія білоруського аеродрому «Зябровка», який лише за 20 км від кордону з Україною. Ця локація вже згадувалася як пусковий район С-300 для ударів по наземних об'єктах у Чернігівській області. Фахівці Defense Express стверджують, що у результаті запуску з території Білорусі росіяни можуть розширити зону ураження «балістики» до таких міст як Житомир, Рівне, Луцьк та Львів.

«Главком» поцікавився у воєнних експертів, що стоїть за новою терористичною тактикою росіян.

«Росіяни притримують ракети повітряного базування для ударів по Західній Україні»

Використання балістики було тільки питанням часу, тому що воно дає росіянам дуже потужні переваги. З Брянської області до Києва – приблизно 200 км, і за швидкості, яку розвиває балістична ракета, це десь дві хвилини підльоту. Звісно, повітряна тривога на це зреагувати не може. ППО ж реагує, бо перебуває «24 на 7» на бойовому чергуванні, але все одно уламки потрапляють на об’єкти міста. А друга причина, чому росіяни перейшли на цю тактику, – у них лишилося дуже мало ракет повітряного базування (Х-55, Х-101). Вони їх притримують для ударів по Західній Україні, бо ці ракети мають більшу дальність. Балістика все ж при всіх своїх принадах має дальність ураження ціли всього до 500 км, чого навіть для Центральної України замало. Тим більше що на максимально дальність ніхто не запускає, бо чим вона більше, тим більше вірогідність кругового відхилення і відсоток вірогідності ураження цілі серйозно знижується. Тому, як правило, кидають на 300-350 км.

Те, що росіяни раніше не використовувати балістику у великих обсягах, деякі західні аналітики пов'язували з прізвищами їхніх воєначальників. Вони змінювалися, відповідно змінювалися і підходи. Ракет повітряного базування росіяни використали дуже багато під час минулорічної кампанії ударів по енергетичній інфраструктурі і відновити цю кількість просто фізично не змогли. Деякі ракети були з радянського спадку і вже фізично не виготовляються.

А «Іскандерів» у росіян лишилося дуже багато через те, що вони їх практично не використовували – лише в першій фазі війни та точково по прикордонних територіях. І, на жаль, вони у них ще є у достатньо великій кількості. Щодо масового використання С-400 я поки ставлюся скептично, тому що це – найбільш сучасний зенітно-ракетний комплекс. І вважаю, що у росіян поки нема потреба використовувати ці ракети саме як балістику.

Щодо цілей, яких вони хочуть досягти цими обстрілами, то якщо уважно подивитися куди вони стріляють, то можна припустити, що такою є Бортничі і той інфраструктурний об’єкт, який там розміщено (станція аерації).

«Використання С-400 свідчить, що ворогу не вистачає ефективних ракет чи комплексів»

Тактика обстрілів змінюється постійно, і причиною тому є робота нашої ППО. Це звичне для війни протистояння засобів ураження і засобів захисту на нові тактики ураження. Я маю на увазі не тільки балістику по Києву, а взагалі.

Зменшення використання крилатих ракет може бути обумовлено певним їхнім дефіцитом і неефективністю попереднього застосування. Мабуть, росіяни зрозуміли, що це занадто дорого для досягнення цілей, які вони поставили, і зараз змінюють підходи. Але у балістики не та дальність стрільби і застосувати її по всій Україні вони не можуть. Є й обмеження в напрямках, звідки можна наносити удари. Теоретично вони можуть завдати їх з Білорусі – російські пускові установки там є, але поки що удари йдуть з території РФ.

Цікаво, що стали так активно використовувати С-400. Скажімо, «іскандери», «кінджали» – це спеціальні ракети, розроблені для ураження наземних об'єктів зі спеціальною системою наведення. Але те, що, крім спеціалізованих ракет, по наземних цілях використовується і зенітно-ракетні комплекси, свідчить про те, що ефективних ракет чи комплексів не вистачає. Всі вже звикли що вони С-300 луплять по Запоріжжю, Херсону, Харкову, але «трьохсотки» є більш старим комплексом, до якого ракет просто неміряно. Навіть коли наші військові рахують удари, то С-300 просто не враховують.

С-400 у росіян – це «аналоговнетний» засіб ПВО. Там, де для закриття повітря потрібний дивізіон С-300, достатньо батареї С-400. А зараз вони стріляють цими ракетами по Києву. Тут два варіанти: або у них вже така щільна система ППО, що є просто зайві установки, або у них просто немає інших засобів. Це свідчить про те, що у росіян зараз є дуже важливі цілі: і мені здається, що навіть не військові, а політичні. Путін же постійно розповідає своєму російському народу про «вундерваффе», і всі ці пропагандисти вже вимагають його продемонструвати. От вони і намагаються довести першою чергою самим собі, що все-таки можуть пробити нашу протиповітряну оборону. Але поки не можуть, що означає, що ми цей рік з нашими партнерами витратили не дарма.

Балістичних ракет запускають поки до десятка. Якби, не дай Бог, по нас лупили пів сотні «іскандерів» одночасно, це було б набагато страшніше. Але росіяни не можуть забезпечити таку щільність залпу.

«Треба полювати на пускові установки в Брянській області»

Насправді впродовж майже двох крайніх тижнів Росія демонструвала різні підходи щодо атак, зокрема, столиці України. Спочатку використовувалися «шахеди» в різних модифікаціях, потім спостерігався варіант «шахеди плюс крилаті ракети Х-55 без бойової частини». І навіть те, що ці ракети не мали бойової частини, впливало на визначення особливостей роботи нашої протиповітряної оборони. 11 грудня використовувалися ракети від комплексу С-400 і сьогодні ми побачили продовження тактики поєднання «шахедів» і ракет від С-400. З десяти щонайменше шість ракет були ідентифіковані як 48Р6. Вони запускаються з території Брянської області, і їхній підльотний час дуже короткий. Швидкість ракети досягає 2,5 км/с, а це означає, що відстань в 200 км вона долає за декілька хвилин.

Вже можна говорити про те, що почався новий період ракетного терору. Використання умовно керованих типу С-400 забезпечує таку підступну можливість здійснення швидких атак без оповіщення громадян, але в будь-якому разі це не впливає на систему ППО – тих же комплексів Рatriot та SAMP-T.

По траєкторіях виглядає так, що левова частина цих ракет була скерована на київську ТЕЦ-5. І відбиття цієї атаки унеможливило суттєву загрозу для Києва: якщо б ракети пройшли через оборону, то столиця би опинилася в досить складній ситуації. Думаю, що на цю ракетну атаку треба накладати і вчорашню атаку на «Київстар». Як я розумію, противник сподівався, що в цей час ще й не буде зв'язку, що спричинить помітні хвилювання серед населення Києва, а з ударом по об’єкту, що виробляє тепло, ще й погіршення ситуації в столиці. Обидва ці варіанти не спрацювали, бо і «Київстар» вчора відновив роботу в Києві, і ППО себе продемонструвала.

Думаю, ворог і далі продовжуватиме використання саме С-400. Відповідь української сторони має полягати в тому, аби збільшити розвідіяльність по ділянках, де ці комплекси стоять в Брянській області, і активізувати заходи по знищенням пускових установок. Це складна робота, але вона є єдиною адекватною відповіддю на цю загрозу.

Ми рахували, що запасів до С-400 в Росії є декілька тисяч ракет – це навіть більше, ніж запасів Х-101. Зараз ми бачили найбільший показник в одному пуску – це використання десяти таких ракет одночасно. Теоретично росіяни можуть ще збільшити кількість ракет в одному залпі, що якраз і вимагає полювання на їхні пускові установки.

Павло Вуєць, «Главком»