Найзагадковіший підрозділ ЗСУ. Як облаштований Російський добровольчий корпус

Російський добровольчий корпус є одним із найбільш загадкових підрозділів у складі Територіальної оборони. Він складається з добровольців родом з Росії, які пройшли Революцію Гідності, воювали в АТО і ООС, боролися у себе на батьківщині з режимом Путіна. Після повномасштабного вторгнення ці вояки вирішили об’єднатися в один підрозділ і тепер виконують бойові задачі у складі 98 батальйону Тероборони «Азов-Дніпро» 108-ї бригади Збройних Сил України.

«З самого початку Корпус був групою друзів, знайомих тощо. Колись ми сиділи й аналізували: в Україні є велика кількість білоруських добробатів, британських, чеченських тощо. А чому немає жодного російського? Так і прийшла ідея об'єднатися в один підрозділ, зібрати у ньому хлопців, розкиданих по інших підрозділах. Зараз ми, мабуть, єдиний підрозділ, що складається з росіян. Проте це не лише етнічні росіяни, а й загалом вихідці з Росії. Просто з тими, хто опинився в Україні через боротьбу з кремлівським режимом нам легше знайти спільну мову, через спільну, так би мовити, «профдеформацію, – розповідає боєць із позивним Рекс. – За ідеологічним вектором ми дотримуємося правоконсервативних поглядів, які ще називають націоналістичними. Для нас важлива різниця між визначеннями «русский» та «россиянин». Ми бачимо, як кремлівський режим намагається всіх громадян Росії «зліпити» у нову політичну націю, зокрема й бурятів, чеченців, дагестанців, калмиків, під тезою «усі вони – росіяни».

Як росіяни зробили в Україні свій підрозділ

Рекс розповідає: «пробити кригу підозри» української влади було непросто, проте цю вибірковість у довірі розуміють всі члени Корпусу, яких на сьогодні кілька десятків. Вони самі з подвійною обережністю ставляться до всіх охочих поповнити лави «Російського добровольчого корпусу».

«Усі ми 24 лютого взяли у руки зброю. Нам вдалося пробитися через українську бюрократію, стіну нерозуміння і підозр. Із серпня ми воюємо офіційно – тоді був створений (за документами) наш Корпус. Важлива відмінність нашого підрозділу – ми лишаємося добровольцями. Тобто усі, хто приходить до нас, воюють виключно за власним бажанням. Це не полонені, не перебіжчики, не люди, притиснуті до стіни якимись життєвими обставинами. Тільки люди, які воюють, бо вважають це правильним. Це, власне, боротьба і за наше майбутнє. Бо ми щиро віримо, що падіння Російської Федерації дозволить нам повернутися додому», – каже Рекс.

Росіянин іронізує, що сам факт існування їхнього підрозділу – це прямий контраргумент на тези, які поширювала російська пропаганда, мовляв в Україні ненавидять усе російське і забороняють спілкуватися російською, а громадян РФ – утискають у правах.

«Наші бійці в Україні не перший день. Серед нас є ті, хто воював за Донецький аеропорт, Піски, Широкино, Дебальцеве. Зараз наш корпус виконує завдання на півдні та сході України. Брали участь і в обороні Києва після 24 лютого», – додає побратим Рекса Фортуна.

З владою спілкуються «з піднятим забралом»

Свої імена добровольці не розкривають, і при цьому зауважують, що деякі з них колись були відомі у Росії поглядами і воювали з кремлівським режимом ще до 2014 року. Проте зараз більшість воліють бути інкогніто, бо у Росії залишилися родичі.

«Було ухвалене рішення, що частина бійців Корпусу виступатимуть на публіці з відкритими обличчями. По-перше, вони були публічними особами і до війни. По-друге, обличчя у масках, які роблять голосні заяви, не викликають довіри, адже не матимуть жодної відповідальності за сказане. Але людина, яка знімає маску, зобов'язана відповідати. Тому відкрите обличчя додає вагомості нашим словам», – пояснює Фортуна.

Проте спілкуючись з представниками української влади, обличчя відкривали всі.

 «У якийсь момент у високих кабінетах української влади хтось взяв на себе сміливість довірити громадянам країни-агресора захист України, дати можливість отримувати боєкомплекти, утримувати певну ділянку фронту. Тому я вважаю, що якщо люди довіряють нам – ми зобов'язані відповідати їм з піднятим забралом. Тому що зброю, важливі відомості, інформацію не довірили би людям у масках», – пояснює Рекс. Він виступає з відкритим обличчям, бо родичі живуть не у Росії.

Хочеш у російський корпус? Пройди перевірку в СБУ

Корпус наразі налічує кілька десятків бійців, точне число його представники не називають. Кажуть, що відбір проводять у кілька етапів і не кожен може пройти його пройти. Особливо загострилася увага після того, як Путін оголосив мобілізацію.

«Ми обережно ставимося до всіх нових кандидатів, щоби уникнути проблем, пов'язаних зі шпіонажем, іноземними агентами, провокаціями тощо. Спершу проводимо кілька співбесід, якщо є потреба – просимо СБУ перевірити людину. Далі – обережне знайомство з колективом (як людина себе поводить під час навчань, на полігоні, які має навички і вдачу). І лише після цього людина потрапляє на фронт», – пояснює Фортуна.

Добре, що росіяни тепер просяться до нас через мобілізацію. Але де ви були раніше?

Рекс додає, що після оголошення мобілізації на території РФ до їхнього Корпусу посипалися листи охочих поповнити їхні ряди. Це дещо обурює бійців Корпусу.

«Звісно, це прекрасно – що громадяни Росії починають стрімко прокидатися, що у них з'являється бажання щось робити, впливати на події чи хоча б на власне життя. Але ми розуміємо, що війна почалася не 24 лютого, а огидний кремлівський режим, який її розв'язав, існує 22 роки. Тому нас доволі розчарував факт, що більшість співгромадян прокинулися лише тоді, коли їм почали вручати повістки. Ми всім ставимо зустрічне питання: «А де ви були на початку цих подій і до них? Чому не брали участь у політичному житті чи боротьбі?». Наше перебування тут – наслідок цілого ряду рішень, і ми своє життя наражали на ризик ще коли були на території Росії. Хтось із моїх друзів загинув у цій боротьбі, хтось ув'язнений через режим. Тому коли люди питають, чи можна вступити до нас, ми не зовсім розуміємо, чи можна їм довіряти. Бо коли зникне цей військовий хаос у РФ, яка вірогідність, що вони не вирішать покинути наш Корпус? У своїх лавах ми хочемо бачити тих, хто готовий піддати, як і ми, своє життя та свободу логічному ризику», – розповідає він.

На війну, щоби не депортували

Бійці зауважують: трапляються випадки, коли доводиться відмовляти навіть тим, хто від душі рветься воювати. Зазвичай це люди без військового досвіду, таких намагаються прилаштувати у цивільну структуру Корпусу.

«Знаходимо завдання, не пов'язані з фронтом, аби не відштовхувати від себе людей. Тому що російська спільнота в Україні зараз перебуває у дуже поганому стані. Жодна служба не надто схвалює громадян Росії, особливо після 24 лютого. Станом на той трагічний день близько 300 тисяч громадян РФ перебували в Україні, усі вони зараз у бідовій ситуації – закінчуються посвідки на постійне проживання і вони не можуть їх продовжити. Деякі хлопці зверталися з проханням вступити у наш Корпус, бо в них за кілька днів закінчується посвідка. Щоби не депортували. Намагаємось і таким допомогти, –  пояснює «Рекс». Посміхається. – Наш підрозділ у цьому хаосі – це певний острівець стабільності»

Закон України гарантує, що бійці ЗСУ з іноземним громадянством проходять процедуру отримання українського громадянства у пришвидшеному темпі.

А якщо полон?

У Корпусі зазначають, що ніхто з їхніх бійців у полон ще не потрапляв. На цей випадок у кожного є граната.

«Щодо питання, чого ми очікуємо від Росії, якщо хтось із наших потрапить у полон… У принципі, демонстрацією очікувань буде те, що відбувалося у виправній колонії у Саратовській області (колонія, де до в’язнів застосовуються звірячі тортури, – «Главком»). Зрозуміло, що на нас не чекає ніщо інше, окрім тортур і демонстраційних каральних відео. Тому живим ніхто з нас здаватися не буде. Під час бойових дій кожен з нас носить на поясі гранату, що допоможе уникнути ганебного і болісного полону», – наголошує ще один боєць Корпусу Кардинал.

«Меморандум» Російського добровольчого корпусу

«Бійці «Російського добровольчого корпусу» захищають суверенітет і незалежність України воєнним шляхом. Війна, розв'язана РФ в Україні з метою захоплення територій і знищення мирного населення, суперечить усім нормам Міжнародного права, правилам ведення бойових дій та морально-етичним принципам, унаслідок чого визнана Корпусом злочинною. Бійці ведуть боротьбу проти кремлівської влади та всіх осіб, які виконують злочинні накази та підтримують розв'язану Росією війну.

Корпус визнає Росію країною-терористом і заперечує ведення дипломатичних розмов із нею.

Основними військово-політичними цілями Корпусу є:

• Захист і відновлення територіальної цілісності України у кордонах 1991 року;
• повалення правлячого в Російській Федерації режиму.

Після досягнення основних цілей Російський добровольчий корпус закликає до:

• організації міжнародного трибуналу відносно всіх осіб, причетних до розв'язування, ведення та підтримки агресивної війни проти України;
• відмови від анексованих територій України під час агресивних воєн;
• гарантії національної волі російського народу».

Аліна Євич, «Главком»