Народ проти ОПЗЖ. Хто гальмує розправу над любителями Путіна у парламенті?

Сьогодні минає дев’ять місяців з моменту зухвалого нападу Росії на Україну за сумнозвісним планом «Київ за три дні». У роботі Верховної Ради за цей час змінилося дуже багато: тепер парламентарі збираються в приміщенні над куполом «набігами», екстрено майже без обговорення голосують за питання порядку денного та далі розбігаються по укриттях та у своїх справах. Також після відкритого вторгнення змінився партійний склад парламенту: за ініціативою Радбезу була заборонена діяльність низки проросійських партій, на яку до цього дивилися крізь пальці.

Серед всілякої маргінальної дрібноти опинився і прокремлівський флагман – «Опозиційна платформа «За життя», яку очолював кум Путіна Віктор Медведчук. Під питанням опинилася діяльність однойменної другої за величиною парламентської фракції, яка була розпущена, а її депутати розбіглися хто куди. Але при цьому лишилися в парламенті… Хтось отримав позафракційний статус, хтось сховався під новим, тепер вже майже провладним, дахом у вигляді груп «Платформа за життя та мир», орієнтованої на Юрія Бойка, та «Відновлення України», яку створило бізнес-крило на чолі тандему Вадима Столара – Ігоря Абрамовича, які самі переховуються від війни у Монако. Вже згаданого Медведчука взагалі захопили при спробі втекти з країни, врешті його обміняли на полонених «азовців» і відправили до кума в РФ.

Але той же Медведчук, підозрюваний у держзраді, досі має повноваження… українського депутата, попри те, що голова Верховної Ради Руслан Стефанчук обіцяв знайти законні можливості, аби його цього мандата позбавити. Такі можливості були легко знайдені для колишнього соратника Медведчука по ОПЗЖ Вадима Рабіновича та малопомітного «слуги» Ігоря Васильковського. Підставою став указ президента про позбавлення їх українського громадянства через ймовірну наявність паспортів інших держав. Що стосується Медведчука, а також багаторічного агента російської розвідки (за версією СБУ) Андрія Деркача та вже загиблого колаборанта Олексія Ковальова такої впевненості на Банковій нема, тому вони досі числяться народними обранцями.

Що вже казати про живих та здорових депутатів, які колись були обрані під проросійськими гаслами, а зараз готові на все, аби догодити нинішній владі. І якось вже забулося, що один з лідерів ОПЗЖ Юрій Бойко на третій день війни цинічно посміхався на стрімах з російськими пропагандистами, а значна частина представників цієї партії або заздалегідь залишили країну, або всіляко допомагали (особливо на місцях) російським «освободітєлям». 

Благодатна тема

Те, що запит на витискання з політики усіх, хто мав стосунок до ОПЗЖ, є значним, продемонструвала петиція, яка була зареєстрована на сайті президента нардепом від «ЄС» Олексієм Гончаренком. Буквально за добу вона набрала необхідні 25 тис. голосів і тепер президент зобов’язаний її розглянути. Цікаво, що ще в квітні опитування групи «Рейтинг» виявило, що 90% українців вимагають позбавлення мандатів депутатів проросійських партій, тож Гончаренко «осідлав» благодатну тему. У своїй аргументації він зауважує, що такі депутати як Віктор Медведчук, Тарас Козак, Олег Волошин, Юрій Солод, Тарас Козак, Наталія Королевська, Ренат Кузьмін, Вадим Столар, Федір Христенко втекли за кордон та ніяк не проявляють себе в допомозі Україні.

У Гончаренка, якому регулярно нагадують, що сам він був членом сумнозвісної Партії регіонів, вже є готовий проєкт постанови № 7694 від 24 серпня. Він подав його з колегами по фракції «ЄС» Софію Фединою, Володимиром Ар’євим та «слугою» Олегом Дундою. Постанова передбачає позбавлення мандатів всіх депутатів Верховної Ради, обраних від ОПЗЖ. У петиції, що подана на розгляд президенту, громадськість просить главу держави звернутися до Верховної Ради щодо негайного розгляду постанови.

«Важливо, що це – не просто політичне рішення, а у нас є всі підстави для цього, – зауважує Гончаренко і перелічує ці підстави. – Частина із цих нардепів виїхали на постійне місце проживання за кордон, причому деякі це встигли зробити до 24 лютого, тож, певно, щось знали заздалегідь. Друге – вони вийшли зі складу ОПЗЖ, а згідно з Конституцією, депутат, який виходить зі складу партії, від якої був обраний, має втратити мандат. Минуло три місяці – досі цей проєкт постанови не виноситься на розгляд. Тепер ми очікуємо реакції президента на петицію, на яку в нього є певний час».

На думку Гончаренка, за бажання постанову можна було б за три місяці розглянути в парламенті, але поки від керівництва Ради він жодного фідбеку не отримав. Більш того – цей проєкт ще навіть не розглядався в профільному регламентному комітеті, де поки не проглядається критичної маси голосів для його схвалення.

Співавтор постанови Олег Дунда зі «Слуги народу» вирішив дещо прискорити процес і паралельно з петицією зайнявся збором підписів для проведення позачергової сесії саме з цього питання. Тепер – справа за Секретаріатом Верховної Ради, який має видати підписні листи.

«Маємо надію, що Стефанчук тягнути з ними не буде, хоча він і є одним з тих, хто всіляко намагався зберегти ОПЗЖ в сесійній залі, – каже Дунда. – І те, що постанова досі не пройшла через комітет – це «заслуга» спікера, а також голови фракції Давида Арахамії. Але коли ми зберемо 150 підписів, вони просто будуть вимушені провести засідання комітету. Бо непідтримка таких проєктів фактично продемонструє наявність колаборантських намірів у тих депутатів, що їх не підпишуть».

«Бородаті» качають

Якщо необхідні підписи будуть зібрані, то «паравозиком» до постанови, яку планують розглянуть на позачерговому засіданні, йде кабмінівський законопроєкт №7476 та альтернативні до нього. У цього проєкту – окрема історія та непроста доля. Він стосується лише депутатів місцевих рад від заборонених партій та передбачає позбавлення їх  повноважень у разі судової заборони партії, від якої вони були обрані. У разі ж якщо внаслідок такого позбавлення мандатів в місцевій раді залишається менше 50% від депутатського складу, то вона розпускається. За підрахунками руху «Чесно», заблокованою (там де є понад третина представників партій, що фігурують у списках РНБО) може виявитися робота біля сотні місцевих рад, з них – трьох міськрад облцентрів.

Урядовий проєкт був зареєстрований ще раніше, ніж депутатський, – у червні. І з тих пір він теж не міг пройти розгляд в профільному комітеті з питань організації державної влади та місцевого самоврядування, який очолює «слуга» Андрій Клочко.

Хоча перший віцеспікер Олександр Корнієнко давно обіцяв законодавчо якось вирішити долю кількох тисяч депутатів місцевих рад заборонених партій, поки цей процес відверто саботувався. І, схоже, не тільки через впертість голови комітету, а через відсутність політичної волі верхівки «слуг народу». Лояльність влади до колишніх опозиціонерів, зокрема, ілюструють зафіксовані таємні зустрічі голови фракції «слуг» Давіда Арахамії та ексдепутата ОПЗЖ, а нині бенефіціара групи «Відновлення України» Ігоря Абрамовича. Як розповідають «слуги» не під запис, керівництво фракції неодноразово давало їм зрозуміти у внутрішніх чатах, що оцінку кремлівській фронді «мають дати виборці», а за таке «рубання голів» Україну нібито «засудять в демократичній Європі». Хоча скоріше, Банкова просто не хоче втрачати слухняні «милиці», які стають їй у нагоді при певних голосуваннях, коли треба зменшити залежність від норовливих депутатів у самій монобільшості.

«Тему розправи над ОПЗЖшниками качають і «бородаті», які хочуть мати «золоту акцію» в Раді, що наразі розмивається», – каже співрозмовник «Главкома» у кервництві фракції «Слуга народу», маючи на увазі під «бородатими» групу Ігоря Коломойського. 

«Слуга» Микита Потураєв, який якось з парламентської трибуни погрожував фракції ОПЗЖ розстрілами, чим зчинив величезний скандал, зараз вже не такий радикальний щодо (колишньої?) проросійської фронди.

«Проблема в тому, що проєкт Гончаренко-Дунди щодо народних депутатів при всій повазі до них обох є юридично недосконалим і його можна оскаржити. Нащо нам такий закон, коли ми позбавимо людей мандатів, а вони потім виграють і українські, і європейські суди? – задається питанням нардеп від монобільшості. – Ляпас від ЄСПЛ стане для нас чудовим «бонусом» в переговорах щодо членства в ЄС. Тобто мета – гарна, а механізми – не дуже».

Потураєв нагадує, що «слуги» самі підіймали після 24 лютого питання механізму позбавлення народних депутатів мандата, але не знайшли порозуміння з колегами з інших фракцій, які злякалися девальвації статусу депутата та узурпації влади, і все застопорилося на етапі обговорення. Раніше про неконституційність огульного позбавлення мандатів народних депутатів за нинішньої правової бази заявляв і перший віце-спікер Олександр Корнієнко. Тож зараз м’яч на полі президента, якому треба якось вирулювати з ситуації з петицією.

Втім урядовому проєкту щодо позбавлення повноважень депутатів місцевих рад нарешті вдалося минулого тижня прорватися через комітетські нетрі і тепер ніщо не заважає винести його до зали. Поки в першому читанні, а там за потреби можна знову відкласти його в довгий ящик. Його розгляд і стане своєрідним лакмусовим папірцем:  чи довго ще депутатами Верховної Ради лишатимуться «примари», які не з’являлись там з початку війни, та персонажі на кшталт Юрія Бойка, який після поїздок до Путіна раптово став затятим «натівцем» та євроінтегратором.

Павло Вуєць, «Главком»