Паспортизація окупованого Донбасу. Свідчення очевидця

Росія розпочала видачу паспортів мешканцям окупованих територій Донецької та Луганської областей. Цей «сюрприз» для України Путін готував давно, але витягнув його зі своїх загашників відразу після президентських виборів. Реакція і Порошенка, і Зеленського, і цивілізованого світу співзвучна: Росія продовжує нехтувати міжнародним правом, роздача паспортів – чергова провокація. Путін не змовчав, зауваживши: чому Росії не можна робити те, що давно собі дозволяють інші сусіди України: Румунія, Угорщина, які давно паспортизують наші прикордонні області.

Тим часом в ОРДЛО процес вже запущений. В інтерв’ю «Главкому» мешканка «ЛНР» Інна (прізвище жінка зі зрозумілих причин просить не називати) розказала, що працівників «бюджетних» установ окупованих районів буквально примушують подавати документи на отримання «паспортів». У першу чергу, це торкнулось вчителів. Якщо людина відмовляється, їй погрожують невиплатою грошей.

За словами Інни, наразі місцевих примушують отримувати «паспорти» саме «ЛНР». Втім псевдодокумент – лише перший крок до російського громадянства. Його оформлення за наявності «паспорта «ЛНР» відбувається за скороченою процедурою, тоді як громадянам з українським паспортом треба довше бігати по різних інстанціях за купою довідок, а також складати тест на знання російської мови. Ба більше: окупанти продумали процедуру так, щоб мешканцям окупованих територій було фізично простіше погодитися на паспорт РФ, аніж, наприклад, оновити паспорт України. Так, для того, щоб оформити паспорт з тризубом необхідно двічі виїжджати на неокуповану територію – а це дорого і довго. А от щоб подати документи на російський паспорт, мешканцям невеличких міст окупованої Луганщини треба прогулятися не далі, ніж до паспортного столу у власному населеному пункті. Щоправда, забирати готовий документ можна лише в одному з двох пунктів видачі, до яких, втім, дістатися все одно легше, ніж їхати на підконтрольні Україні території.

«Я сама є держслужбовцем «ЛНР». У мене немає іншого виходу: обоє батьків – літні люди, мешкають тут. Інші родичі роз’їхались по території України. Донька з онуками теж виїхала з «ЛНР»», - розказує про себе Інна. Жінка запевняє, що не збирається оформлювати ані «паспорт» «ЛНР», ані РФ. Каже, що такі, як вона, просто чекатимуть зміни ситуації. Але жінка визнає, що в її оточенні багато тих, хто таки побіг за «паспортами» «ЛНР», причому не з псевдопатріотичних, а з суто практичних міркувань.

Наскільки просто оформити паспорт «ЛНР»?

Паспортний стіл працює п’ять днів на тиждень, але охочих отримати «паспорти» «ЛНР» зараз дуже багато. Розмови про те, що такий «документ» треба обов’язково отримати, у нас ходили ще з лютого, а останнім часом кампанія активізувалась. Наприклад, у Новошахтинську відкрили пункт прийому документів. Я живу у місті Антрацит – він знаходиться за 60 км від Новошахтинська.

 «Паспорти» «ЛНР» поспішають отримати ті, у кого, скажімо, родичі живуть у Росії: з цими «паспортами» там можна пробути не 30 днів, як за наявності українського паспорта, а 180.  Звичайна процедура отримання «паспорта» триває три місяці. Якщо хочеш терміново – плати 6 тис. рублів (близько 2,5 тис. грн) – і матимеш «документ» через день. Черги у паспортні столи величезні: люди займають місце під дверима о першій, о другій годині ночі, аби вранці подати документи.

Бюджетників примушують подавати документи на отримання «паспортів», особливо – вчителів. Погрожують невиплатою зарплат, відпускних, премій. Я за фахом бухгалтер, і знаю, що позбавити зарплати людину - незаконно.

Уточню: примушують отримувати «паспорти» саме «ЛНР». Отримувати паспорти Росії ніхто нікого не зобов’язує, але, думаю, це буде наступний крок.

До слова, окупанти дуже хитро продумали процедуру оформлення паспортів РФ: документи можна подати у паспортні столи у будь-якому містечку «ЛНР», окупаційна влада сама їх збирає докупи, сама відправляє до Новошахтинська. Людині треба буде їхати до Новошахтинська лише один раз: забрати російський документ.

Чи існує різниця у процедурі отримання російського паспорта для власників документів України та «ЛНР»?

Так. Якщо у людини український паспорт, бюрократично це буде складніше. Якщо «еленерівський» - то оформлення російського паспорта відбувається за скороченою процедурою: впродовж 5-ти місяців і без підтвердження знання російської мови,  тоді як громадянам з українським паспортом треба   пройти тест на знання російської, надати значно більше різноманітних довідок, та й документ оформлюватимуть значно довше.

Ходять чутки, що на роботу в бюджетні установи «ЛДНР» братимуть лише з «паспортом» псевдоутворень або паспортом РФ. Це правда?

Ні. Принаймні, я не чула ані від «правоохоронців», ані від начальства про те, що працювати у бюджетних установах можна лише з «паспортом» окупантів. Мені нещодавно виповнилось 45 років, і я виїжджала в Україну – вклеїти фотографію в паспорт (при досягненні 25-річного та 45-річного віку громадяни України мають вклеювати у паспорт нове фото, - «Главком»). На роботі ніхто мені слова не сказав, коли я у відділ кадрів принесла ксерокопію українського паспорта з новим фото. Так, нам забороняють виїжджати в Україну, але я все одно їжджу, пішли вони до д*пи.

До речі, соціальні виплати отримують всі: і громадяни з українськими паспортами, і власники псевдодокументів. У першому випадку, наприклад, пенсії платить Україна, у другому – «ЛНР». Оформити шлюб чи спадок можна з будь-яким паспортом. Єдине – власника «паспорта» також змушують отримували «еленерівський» ідентифікаційний код.

Чи багато ваших знайомих вже отримали паспорт РФ чи «ЛНР»?

«ЛНР» - багато хто отримав. По-перше, не всі відважуються виїжджати в Україну – отримати український паспорт чи вклеїти фото - чомусь вважають, що тільки їх нога ступить за лінію розмежування, як сбушники їх одразу арештують. По-друге, виїзд до України - це досить довго, важко, а також фінансово затратно, не кожен зможе. Через це мало хто і голосувати виїжджав. Якщо раніше можна було, приміром, сісти на один автобус і доїхати до Харкова, то зараз я плачу за поїздку територією ОРЛО, а потім територією України. Автобусів немає, добиратись важко.

Тут цілодобово працює російська пропаганда. Українських телеканалів немає, їх я можу дивитися тільки на смартТV. У нас також «обрізаний» інтернет: купа сайтів заблокована. Я не можу зайти на сайти, у яких домен ua – через це навіть покупки через інтернет робити складно. Безкінечно глушать мобільний зв’язок, додзвонитися родичам в Україну можу з десятого разу, та й те – не щодня.

Цікаво, що серед учителів дуже багато «упоротих», просто-таки просякнутих псевдопатріотизмом. Навчальна програма у школах – російська. З телевізорів забивають голову «патріотизмом»: «не забудем, не простим, можем повторить». Діти ошелешені. Бюджетників раніше змушували зранку співати «гімн» «ЛНР»: ідеш на роботу, цей «гімн» лунає з установи… Північна Корея просто.

Коли «голосували» за «голову» «ЛНР», установи жорстко контролювали, щоб їхні працівники пішли на дільниці і віддали голос, за кого потрібно. Після «голосування» треба було зателефонувати на роботу і відзвітувати. Заставляли всіх, погрожували звільненням. Дільниці, до речі, пустували.

А ви збираєтесь міняти паспорт?

Я міняти паспорт не хочу і знайомих закликаю почекати, не поспішати – може, щось якось зміниться. Ми дуже чекали виборів президента, зараз чекаємо на вибори до парламенту. Сподіваємось, щось поміняється.

Якщо порівнювати порядок зарплат до окупації і зараз, як він змінився?

Зарплати в чотири рази стали менші. І це не в мене однієї, це у всіх бюджетників так. Справедливості заради - комуналка і проїзд недорогі, але все інше коштує дуже дорого.

Чи можна на окупованій території купити гривні?

Можна. Я саме купила і поїхала в Україну до доньки.

Наталія Сокирчук, «Главком»