Путіну – 70. Якими у цьому віці були його попередники

7 жовтня російському диктатору Володимиру Путіну виповнюється 70 років. У Кремлі заздалегідь запевнили, що святкувань не заплановано і це буде звичайний робочий день президента, який веде кровопролитну війну в центрі Європи.

70 – визначна віха у житті кожної людини. Зазвичай, ювіляри у цьому віці вже завершили свій трудовий шлях і насолоджуються життям на пенсії. Проте для господарів Кремля 70 – не межа. І Путін цьому – зайве підтвердження. Якими були попередники Путіна, коли були в його нинішньому віці, чим займалися і скільки ще протягнули.

Володимир Ленін: Пішов з життя у 53 недієздатним

За офіційною версією, в останні роки життя Ленін страждав на сифіліс та проблеми із судинами: у результаті розтину за причину смерті було визнано крововилив у мозок (інсульт) внаслідок прийому миш’яковмісних препаратів, на фоні давнього атеросклерозу судин мозку.

Водночас сучасні вчені підозрюють, що істиною причиною проблем зі здоров’ям, а згодом і смерті радянського вождя було отруєння. Американський невролог Гаррі Вінтерс і російський історик Лев Лур'є вважають, що Леніна труїли довго і наполегливо.

З січня 1921 року у вождя почались запаморочення і блювота, десь за рік – з'явились ознаки неврастенії. Леніна мучили безсоння і нав'язливі думки, які настільки сильно його лякали, що він навіть цікавився у фахівців чи не загрожує йому божевілля. Він все більше часу був змушений проводити на відпочинку у Підмосков'ї. «Хвороба не дає мені можливості брати безпосередню участь у політичних процесах і геть перешкоджає виконанню обов'язків», – скаржився Ленін 6 березня 1922 року.

Минуло півтора місяця, і рано-вранці 26 травня Ленін пережив короткотермінову, близько години, втрату пам'яті, здатності говорити і писати, відчув помітну слабкість у правій руці і правій нозі. Пізно увечері наступного дня з'явився головний біль, який супроводжувався повною втратою мовлення і парезом правих кінцівок. Лікарі були розгублені, точний діагноз поставити не могли, а серед можливих називали інсульт на ґрунті тромбозу чи враження судин блідою тропонемою, сифілісом.

Загалом таких ударів Ленін пережив три, четвертий став для нього фатальним. Він стався 21 січня 1924 року. Як свідчить рапорт начальника охорони Леніна Петра Пакална, «О 5 годин 40 хвилин [вечора] почався припадок, що супроводжувався нудотою і тривав до смерті о 6 годині 50 хвилин».

Лур'є наголошує, що стан Леніна гіршав поступово. Вивчивши історію хвороби та протокол розтину, Вінтерс зробив висновок, що за кілька годин до смерті Ленін був активним і розмовляв. Однак безпосередньо перед смертю він пережив серію судомних нападів. На думку невролога, це не схоже на класичні прояви інсульту. Вінтерс з'ясував що під час патолого-анатомічного дослідження тіла Леніна не провели токсикологічної експертизи. Відтак автори доповіді припустили, що його труїли. Українські журналісти також схиляються до думки, що піти на той світ Леніну допомогли.

Йосип Сталін: Святкував 70-ліття у 1949 році

Пішов з життя у 74 

Сталін святкував 70-ліття у 1949 році і судячи з фото, зроблених у тому році, явних проблем із фізичним здоров'ям не мав: пряма постава, густа шевелюра. Під час виступів не заговорювався.

Якщо ж говорити про психічний стан, то тут у лідерів тоталітарних країн спільного значно більше. Попри те, що медична інформація про Сталіна була засекречена, та й понині невідомо про всі хвороби диктатора, очевидно, що він був параноїком. Широко відомою стала фраза Сталіна про те, що він «не довіряє нікому, навіть собі».

«В останні роки життя вождь був переконаний, що його уряд наповнений іноземними шпигунами, особливо британськими, і що Климент Ворошилов був британським агентом. Сталін любив надавати своїм ворогам власних рис. <…> Він досяг великих успіхів у введенні своїх агентів в уряди і розвідслужби Заходу, і не міг повірити, що його вороги не зробили те саме щодо нього. Його доводило до божевілля те, що він ніяк не міг знайти доказів на підтвердження цьому, і все ж вважав, що це мало бути правдою», – пише сучасний американський філософ, культуролог-русист Даніель Ранкур-Лаферр'єр.

Помер Сталін у 74 роки. Олександр Мясніков, один із найвідоміших терапевтів СРСР, який особисто був присутній при смерті вождя і брав участь у розтині його тіла, описав це у своїх спогадах «Я лікував Сталіна»: «Сильний склероз мозкових артерій, який ми бачили на розтині Сталіна, може порушити питання, наскільки це захворювання – безсумнівно, розвинене протягом років – позначалося на стані Сталіна, його характері, його вчинках».

Власне, сам опис був таким:

«Атеросклероз мозкових судин призводить до порушення живлення нервових клітин і супроводжується низкою порушень функцій нервової системи. У поведінці Сталіна це проявлялося втратою орієнтації у тому, що добре, а що погано, що корисно, а що шкідливо, що припустимо, а що неприпустимо, хто друг і хто ворог. Паралельно відбувається загострення рис особистості: сердита людина стає злою, трохи підозріла стає підозрілою болісно, ​​починає відчувати ідеї переслідування – це цілком відповідає поведінці Сталіна в останні роки життя».

«Вважаю, що жорстокість і підозрілість Сталіна, побоювання ворогів, втрата адекватності в оцінці людей і подій, крайня впертість – все це створив певною мірою атеросклероз мозкових артерій (вірніше, ці риси атеросклероз посилював). Керувала державою, по суті, хвора людина. Він таїв свою хворобу, уникав медицини, боявся її викриттів», – резюмує Мясніков. Українські журналісти припускають, що Сталіна отруїли, причому серед вірогідних організаторів убивства називають Лаврентія Берію.

Микита Хрущов: у 70 років залишився без влади

Пішов з життя у 77 років

Саме у 1964 році, коли Хрущову було 70, його усунули з посади. У виписці з протоколу засідання ЦК КПРС йдеться: «Задовольнити прохання товариша Хрущова про звільнення його від обов’язків Першого секретаря, члена Президіуму ЦК і Голови Ради Міністрів СРСР у зв’язку із похилим віком та погіршенням стану здоров’я».

Після відставки Хрущов був фактично ізольований у себе на дачі у Підмосков'ї. Біля його будинку постійно чергували співробітники КДБ, вийти куди захочеться він не міг. Однак і за таких умов Хрущову вдалося підкласти свиню тим, хто викинув його з посади: у 1966 році він захопився новим хобі – записував на магнітофон свої мемуари, які згодом були опубліковані закордоном. До цього доклався син Хрущова Сергій. За те, що його книги були опубліковані на Заході, Микиті Хрущову довелося писати пояснення. Він сильно нервував, стрес вдарив по здоров’ю і 1970-го у нього стався перший серцевий напад. Смертельним же для нього став третій напада, Хрущову тоді було 77 років.

Леонід Брежнєв: 70-річчя святкував на посаді

Пішов з життя у 76 років

Перші значні проблеми зі здоров'ям почалися у Брежнєва, коли йому було 46 років – під час поїздки до Молдови він прокинувся від сильного болю у грудях. Діагностували інфаркт міокарда.

Потім, коли Брежнєву було 62, під час зустрічі у Москві лідерів СРСР, НДР, Польщі, Болгарії та Угорщини він став поводитися неадекватно: загальмована реакція, порушена дикція і координація рухів. Радянський кардіолог, академік Євген Чазов, який лікував Брежнєва, писав, що для медиків це був перший сигнал про проблеми з нервовою системою «дорогого Леоніда Ілліча».

За даними різних джерел, причиною порушень стала наркотична залежність від снодійного – нембуталу.

У 70 років Брежнєв переніс клінічну смерть і так і не зміг відновитися, страждав на астенію (нервово-психічну слабкість), що стала наслідком контузії під час Другої світової, а також на атеросклероз мозкових судин. Він міг працювати лише годину-дві на добу, на публіці підгальмовував, а під час виступів говорив настільки нерозбірливо, що це стало мотивом багатьох анекдотів.

«Достатньо шприца і генсек стає маріонеткою у чиїхось руках. Підозрюю, що саме медичне втручання зробило Брежнєва пародією на Брежнєва», – якось висловився український партійний діяч і публіцист Федір Моргун.

Помер Брежнєв у 76 років.

Юрій Андропов: Кілька місяців не дожив до 70-ліття

Юрій Андропов був хворобливим з молодих років і через це навіть не служив в армії.

Андропов з юності страждав через слабкі нирки. Як пише Олег Хлобустов у виданні «Феномен Андропова: 30 років з життя Генерального секретаря КПРС», він проходив навчання у Рибинському технікумі водного транспорту і під час практики впав у воду з палуби. Сталося це у жовтні, вода була холодною, Андропов застудив і до того не здорові нирки і все життя страждав на ниркову недостатність. Відомо що останні місяці життя Андропов провів на діалізі.

З юності і до кінця своїх днів Юрій Андропов не розлучався з окулярами, причому вони були із затемненим склом. Він страждав на діабет і подагру. Офіційною причиною цього радянського вождя було названо відмову нирок.

Костянтин Черненко: отримав посаду генсека у 72

Пішов з життя у 73

Коли Черненко став Генсеком, його здоров’я вже було дуже слабким. Дмитро Волкогонов, автор книги «Сім вождів», якому довелося бути присутнім на виступі Костянтина Черненка влітку 1984 року, стверджує: генсек буквально «розвалювався на частини». Коротка промова виявилася для нього непосильною, Черненко постійно замовкав, пирскав у рота з балончика та витирав піт з чола. Під час перерви у засіданні всі присутні на виступі пішли фотографуватися. Відстань до зали, де чекав фотограф, становила близько 100-200 метрів. Генсеку Черненку знадобилося 20 хвилин, щоби її подолати.

Дослідник Рой Медведєва, автор видання «Соціалізм і капіталізм у Росії», пише, що у генсека була емфізема легень. Черненко не міг жити без кисневого балона, який збагачував повітря у тих приміщеннях, де знаходився генсек.

Черненко став останнім генсеком, що помер на своїй посаді. Злі язики додавали: «не приходячи до тями».

За чотири роки Радянський союз поховав аж трьох генсеків: Брежнєва у 1982, Андропова у 1984 і Черненка у 1985. Був навіть такий анекдот: «Який улюблений вид спорту у ЦК КПРС? Гонки на лафетах про Красній площі».

Михайло Горбачов: втратив посаду генсека у 60

Пішов з життя у 91 рік

У 70 років Горбачов вже перебував на політичній пенсії. Колишній генсек не страждав на серйозні недуги – принаймні такі, що завадили би його активності після відставки у 1991 році. Наближені особи стверджують, що здоров’я Горбачова підкосила смерть дружини Раїси у 1999 році, проте він ще довго був жвавим. 2000 року, коли йому було 69, став главою Російської об'єднаної соціал-демократичної партії, яка за рік влилася у Соціал-демократичну партію Росії (СДПР); з 2001 по 2004 був її лідером.

І тільки коли йому виповнився 81 рік, Горбачов потрапив до мюнхенської клініки Schön Klinik München Harlaching, де йому зробили операцію на хребті. Через два роки знову надовго потрапив до лікарні – через діабет і переніс кілька операцій. Відтоді Горбачов лягав до стаціонару щороку. У 2016-му, коли Горбачову було вже 85, йому встановили кардіостимулятор, того ж року прооперували катаракту.

Останні два роки життя експрезидент СРСР майже постійно перебував у Центральній клінічній лікарні у Москві, а останній місяць життя був на гемодіалізі.

Борис Єльцин: склав обов’язки президента в 68 років

Пішов з життя у 76

«Емоційний, роздратований, із частими вегетативними та гіпертонічними кризами, він справив на мене тяжке враження, – пише кардіолог, академік, який лікував генсеків Євген Чазов у ​​мемуарах. – Але найголовніше, він зловживав заспокійливими та снодійними засобами, захоплюватися алкоголем… На медичному консиліумі у Єльцина констатували залежність від алкоголю та знеболювальних засобів, серед яких був бараглін, особливості психіки: непередбачуваність та владна амбітність».

Щоправда, відвертість лікарів не сподобалася Єльцину, він образився на Чазова.

Восени 1987-го Єльцин хотів накласти на себе руки. На роботі він вдарив себе у ліву половину грудей ножем для паперу.

«Ніж з тупим кінцем, навряд чи міг викликати поранення серця. Справді, рана виявилася некритичною, при ударі ніж ковзнув по ребру. Єльцин пояснював поранення випадковістю. За його словами, сидячи за столом, він спирався грудьми на ножа, який, вислизнувши з руки, викликав поранення. У це важко було повірити і через характер ушкодження, і через його локалізацію. Для мене ситуація була зрозуміла: це скоєно в стані афекту людиною, яка в той момент думала, що руйнуються всі його життєві плани, руйнується надія на владу», – описує Чазов.

У червні 1995 року у Єльцина стався перший інфаркт: дуже важкий інфаркт міокарда на тлі зміненого у зв'язку з вживанням алкоголю серцевого м'яза. Після цього екс-президент РФ продовжував випивати. У вересні отримав повторний інфаркт. У грудні – третій за рік, найтяжчий з усіх трьох. Перелякане оточення і сім'я звинуватили лікарів у некомпетентності. Єльцин висновків не зробив, від рекомендованої лікарями операції – коронарографії – відмовлявся.

Лише після ще одного інфаркту з гострою серцевою недостатністю Єльцин врешті ліг на операцію.

«Упевнений, якби операція не була проведена, то наступний, шостий інфаркт міокарда, який виник би найближчим часом за будь-якого фізичного та емоційного навантаження, та й просто після хорошого випивки, був би для нього останнім. Я не мав ілюзій, як деякі мої колеги щодо майбутнього Єльцина, це марно – з його характером, амбіціями «царя Бориса», – додає Чазов.

Врешті проблеми з серцем і погубили Єльцина. Він помер у 76 років внаслідок зупинки серця, спричиненої прогресуючою поліорганною недостатністю, тобто порушенням функцій усіх внутрішніх органів, спричиненою захворюванням серцево-судинної системи.

Володимир Путін. 70 років

Окрім проблем із фізичним здоров’ям низка психіатрів констатують ментальні розлади у глави країни-агресора. Проте однозначно трактувати його дивну поведінку ніхто не може, всі діагнози ставляться «на око». Всю медичну інформацію щодо нового Гітлера російські спецслужби тримають у цілковитій таємниці.

Високопосадовці розвідувального альянсу «П'ять очей», до якого входять Австралія, Канада, Нова Зеландія, Велика Британія та Сполучені Штати, вважають, що існує фізіологічне пояснення божевільного рішення російського президента вторгнутися в Україну. На думку розвідників, Путін страждає на мозковий розлад, викликаний недоумством, хворобою Паркінсона або «стероїдною люттю», що виникла в результаті лікування раку стероїдами. На користь цієї версії свідчить також «одутлість обличчя та шиї» тирана – такими можуть бути побічні ефекти тривалого лікування стероїдами.

Крім того, зарубіжні ЗМІ пишуть, що Путін може страждати на хворобу Паркінсона. Зокрема, Daily Mail написала, що коли Путін на Великдень стояв у московському Храмі Христа Спасителя, він закусив губу і мав невпевнений вигляд, був знервованим та розсіяним.

Кремль неодноразово спростовував чутки про те що у Путіна – хвороба Паркінсона, проте поведінка Путіна насторожує. Під час офіційної зустрічі з главою міноборони Шойгу рухи Путіна тотожні проявам хвороби Паркінсона, яка викликає тремор, уповільнення рухів і скутість.

«Багато медичних ознак переконали мене у тому, що він – хвора людина, і найпереконливіший діагноз – це рання стадія хвороби Паркінсона, – зазначає колишній радник британського уряду з оборони та НАТО професор Гвітіан Прінс, посилаючись на досвід своєї дружини, клінічного психолога, яка впродовж 30 років працювала з людьми, що мали дегенеративні захворювання мозку. Професор додає, що люди, які живуть з хворобою Паркінсона, часто починають діяти за принципом «все або нічого», адже певні неврологічні процеси заважають їм сприймати інформацію раціонально.

«Здоровому президенту не потрібно було би триматися рукою, як важелем, і він не переймався би тим, щоби обидві ноги стояли на землі», – коментує поведінку Путіна на тій же зустрічі професор Ерік Б’юсі, експерт з мови тіла Техаського технічного університету, якого цитує The Sun.

Експерти також припускали, що дивна поза Путін обумовлена проблемами зі спиною, від який диктатор страждає роками.

Є у Путіна і ще один «пунктик»: параноя, яка диктує йому фанатично берегтися і від можливих інфекційних хвороби, і від найближчих соратників шляхом фізичного дистанціювання. Російський мільйонер Сергій Пугачов неодноразово розказував про те, що усі соратники, охоронці та взагалі будь-хто з оточення Путіна перед навіть хвилинним спілкуванням з ним мають перебувати на двотижневому карантині. Ба більше, Пугачов навіть розказував, що у будь-якій поїздці Путіна супроводжують охоронці зі спеціальними чемоданами, у які вони поміщають усі випорожнення тирана. Для чого? Аби «вороги» не змогли отримати частину матеріалу, провести аналізи та встановити істині діагнози господаря Кремля! 

«Путін – психопат з ознаками садиста, його провокує слабкість», – вважає американський нейробіолог та психіатр Джеймс Фелон.

На жаль, експерти сходяться на думці, що сучасний рівень розвитку медицини зможе підтримувати Путіна у більш-менш задовільному стані роками.

Наталія Сокичук, «Главком»