Синдром «Самопомочі». Старі хвороби партії «нових облич»

Павло Вуєць

26 квiтня, 2018, 16:50 glavcom.ua

«Самопомочі» на постреволюційному запалі у 2014 році вдалося набрати 11% голосів

З чим підходить до виборів партія, яку називали найперспективнішою у цьому скликанні парламенту

Місяць тому мер Львова Андрій Садовий на з’їзді «Самопомочі» заявив, що партія візьме активну участь у президентських та парламентських виборах. Задля цього партійцям рекомендовано подолати власні спокуси, пережити підступи хитрих опонентів. Але у цьому процесі набожний «западенець» Садовий розраховує і на допомогу вищих сил. Така допомога, дійсно, «Самопомочі» стане в нагоді – партійні рейтинги серйозно просіли порівняно з 2014-м. А тоді «новим обличчям» на постреволюційному запалі вдалося набрати 11% голосів. Причому сам лідер партії поставив себе на непрохідне 50-те місце списку і лишився працювати у Львові. Невтішними тепер виглядають і президентські перспективи Садового – персона, яку пару років тому вважали однією з основних кандидатів у президенти, за останніми дослідженнями, не потрапляє зараз навіть у топ-5 кандидатів.

Стагнація «Самопомочі» очевидна. Але пояснювати електоральні втрати цієї партії однією лише «сміттєвою кризою», яку активно розкручували на Банковій, не доводиться. Причини нинішнього просідання «пташенят Садового» глибші, і час, який залишився до виборів, у партії вже намагаються не згаяти і виправити ситуацію.

Мінус сім

У 2014-му «Самопоміч» тріумфально завела в парламент фракцію з 32 депутатів, підписала коаліційну угоду, ввела до уряду міністра аграрної політики Андрія Павленка, посадила в крісло віце-спікера Оксану Сироїд та отримала три парламентські комітети.

Що маємо через чотири роки?

Фракція втратила майже кожного четвертого члена, тепер у ній 25 депутатів, сімох виключили за недисциплінованість та самовільні голосування. Першим одразу після виборів зіпсував ідилію мажоритарник з Івано-Франківщини Юрій Дерев’янко, який обирався від партії «Воля», що декларувала союз із «Самопоміччю». Після виборів цей альянс зі скандалом розсипався, і Дерев’янко став позафракційним. Найбільші ж внутрішні «репресії» у «Самопомочі» відбулися після голосування за законопроект про особливий статус Донбасу. Керівництво партії навідріз заперечує можливість повернення окупованих територій за планом Порошенка.

Кількість виключених з фракції у порівнянні з її початковим складом у відсотковому співвідношенні вражає. Причому, виключивши першого номера списку Ганну Гопко, «Самопоміч» залишилась без комітету з міжнародних справ, який депутатка досі очолює і бажає колишнім соратникам всього найкращого. У Садового намагаються змінити керівництво комітету, але безрезультатно. Так само безрезультатно «Самопоміч» намагалася прибрати з уряду главу Мінагро Павленка, який не захотів іти з нею до опозиції. Той втратив посаду лише після зміни прем’єра.

Коли «Самопоміч» вийшла з коаліції, у неї почались цілком прогнозовані проблеми з Банковою. Той факт, що лідер (на відміну від тієї ж Юлії Тимошенко) був при посаді, зіграв проти усієї партії. Садовий на посаді мера Львова виявився досить вразливим до атак. Трагедію на Грибовицькому сміттєзвалищі влада використала на повну, влаштувавши сміттєву блокаду Львова, а за серіалом «Пригоди львівського сміття» слідкувала вся країна. Ця історія вдарила по іміджу мера, господарські заслуги якого раніше ставилися у приклад усій країні. Але, як не парадоксально, у самому Львові, який тонув в горах сміття, позиції Садового залишились сильними. Не в останню чергу через нечисту гру Банкової.

«Сміттєва криза трохи провалила мерські позиції, але він правильно її спозиціонував, – каже голова ще однієї партії з львівським корінням «Народний контроль» Дмитро Добродомов, який опонує Садовому. – Банкова перегнула палицю, нагло скористалась сумним приводом, і в якийсь момент стало зрозуміло, що це не лише створена Садовим проблема. У львів’ян зіграв міський гонор, коли їх фактично взяли у заручники».

І поки вони та Садовий заручники, бо глобально проблема досі не вирішена: сміттєва історія регулюється вручну і у Порошенка можуть включати цей важіль у потрібний момент.

Дуже неоднозначно відбилась на позиціях «Самопомочі» і торгова блокада Донбасу, яку очолили її депутати Єгор Соболєв та Семен Семенченко. Не вщухають розмови, що «Самопоміч» таким чином, свідомо чи ні, зіграла на руку конкретним олігархам. У тому числі тим, що перебувають на схід від українського кордону. Парочка Соболєв та Семенченко взагалі часто грає свою гру – партія навіть була змушена дистанціюватись від них під час антипрезидентських протестів у столиці. Але якщо підтвердяться чутки, і Генпрокуратура таки надішле в Раду подання щодо зняття недоторканості з Семенченка, «Самопомочі» доведеться «відбивати» комбата з мутним минулим.

Сам Семенченко в розмові з «Главкомом» заявив, що лишається членом партії, а рух «Визволення», до якого відносяться вони з Соболєвим, – це лише інші інструменти боротьби, що доповнюють парламентські методи. Втім і Семенченко, і співрозмовники в оточенні Садового, хоч і переконують у відсутності протиріч, допускають, що до виборів може статись будь-що. «Я ще не знаю, чи піду на парламентські вибори, чи оберу якийсь інший формат, це час покаже», – напускає туману сам Семенченко.

Соболєв же більше стурбований президентськими виборами, які мають бути перед парламентськими. Він впевнений, що клептократи мріють про безліч кандидатів від антикорупційних антиолігархічних сил, які підуть в президенти, і в результаті ніхто з них не потрапить до другого туру. «Зараз я хочу допомогти об’єднавчому процесу, щоб виставити проти олігархів одного кандидата, – каже Соболєв і вихваляє лідера «Самопомочі». – Дуже сильні позиції у Андрія Садового, у якого є досвід успішного управління, він пережив політичний тиск і не поламався. Добрі цифри в рейтингах має Анатолій Гриценко, і взагалі є люди, які можуть виграти у представників олігархів. Було б добре, якби їх було побільше – тоді і наші шанси на перемогу будуть більшими, ніж зараз». Поки виглядає так, що позиція «об’єднувача» Соболєва може піти врозріз з позицією партії, яка вже вирішила, що висуне власного кандидата в президенти. До речі, той же Гриценко заявив, що рік тому його партія «Громадянська позиція» була готова розчинитися в «Самопомочі», але цього не сталося якраз через небажання Садового. Чи львівський мер не шкодує зараз про це?

Криза ідентифікації

Взагалі присутність у фракції таких персонажів як Семенченко поруч з «білими комірцями» та аграрними баронами свідчить про строкатість проекту, який довго вважався іграшкою Садового. Голова партії, по суті, контролює так зване «львівське крило», представлене його соратниками Олегом Березюком та Олегом Лавриком. Та список «Самопомочі» щедро здобрений представниками бізнесу, у яких свої інтереси. Наприклад, подейкують, що через нардепа своєї фракції Вікторію Войцицьку, яка послідовно привертала увагу до скандалів навколо «Укрнафти», у Садового зіпсувались відносини з Ігорем Коломойським.

«Самопоміч» не стала партією виключно Садового, і внутрішні протиріччя зберігаються, – підтверджує політолог Володимир Фесенко. – Збирались формувати партію середнього класу, але реалізувати цю ідею в повній мірі не вдалося. Зараз «Самопоміч» переживає період стагнації. Є ідеологічні проблеми: з одного боку, у партії є прихильники ліберальних поглядів, а сам Садовий та «львівське крило» близькі до консервативних засад. Партія опинилась на роздоріжжі, і чіткої стратегії подальшого розвитку, участі в президентських виборах не видно».

Вікторія Пташник, яку теж свого часу вигнали з фракції, пояснює розбіжності з колишнім керівництвом якраз відмовою від раніше заявлених цінностей: «Під час передвиборчої кампанії ми декларували ідею ліберальної партії, але наші подальші обговорювання, дії і голосування відрізнялись від цих поглядів. Фракція почала скочуватись в популізм, апофеозом чого особисто для мене стало голосування десятка наших депутатів за перерахунок валютних кредитів. Хоча багато членів фракції так і залишились професіоналами своєї справи з ліберальними цінностями».

Пташник згадує, що на початку парламентської діяльності вона особисто розробляла положення про фракцію, де було прописано: якщо депутат має аргументовану позицію, то може голосувати як вважає за потрібне. Але потім фракція це положення змінила, прописавши, що воно не діє у разі голосування за зміни до Конституції і головне – зміни були внесені в неділю ввечері якраз напередодні голосування (мова про той самий «особливий статус Донбасу»). Депутат думає, що зараз керівництво фракції шкодує, що виключило з фракції так багато членів.

Биті Вілкулом

Окрім бурхливої парламентської роботи, «Самопоміч» на місцевих виборах-2015 провела фракції у місцеві ради. Справжньою сенсацією стала перемога в традиційно «біло-блакитному» Миколаєві «айтішника» Олександра Сенкевича, який йшов в мери під прапорами партії Садового. Але зачарування змінилось розчаруванням – Сенкевич запам’ятався хіба що втечею через балкон від поліції, а не великими демократичними трансформаціями. А генпрокурор Юрій Луценко прямо заявляв, що міська влада не контролювала ситуацію в місті, а всім заправляв кримінальний авторитет Мультик, якого сам Сенкевич обережно називав «бізнесменом з сумнівним минулим». Завершилось все тим, що у жовтні минулого року міськрада просто висловила недовіру Сенкевичу та відсторонила його від посади. Причому на руку Опоблоку та БПП в цьому питанні зіграла і рідна для Сенкевича фракція, що на той момент вже посипалася, – «імпічмент» меру ініціював якраз депутат, що прийшов до міськради за списками партії Садового. Сенкевич заявив, що став жертвою технології зміщення незручних владі міських голів, подав до суду і навіть виграв його, але фактично містом вже керують інші люди.

Скандалом завершились і вибори мера Кривого Рогу, які були настільки принциповими для «Самопомочі», що в залежність від них ставились голосування фракції у парламенті. У другому турі розрив між кандидатом від «Самопомочі» Юрієм Милобогом та давнім «господарем міста» Юрієм Вілкулом склав менше тисячі голосів на користь останнього, і демократичні сили з боями домоглися повторних виборів. Щоправда, Милобог в них участі вже не брав. «Самопоміч» виклала аудіозапис його розмов з чоловіком, що представляв інтереси Вілкула, на якому Мілобог вимагав $300 тисяч за відмову від балотування. Після скандалу партія вирішила висунути в мери Семенченка, який вщент програв Вілкулу. Той зумів мобілізувати електорат і отримав 74%, Семенченко – лише 11%. Милобог наостанок звинуватив членів партії в намаганні її розвалити.

Не все гладко і в місцевих рядах, куди обрались представники «Самопомочі». Наприкінці грудня минулого року з фракції в Івано-Франківській облраді вийшли четверо депутатів, засудивши «ручний режим» керування, авторитаризм, зневагу до власної думки і позиції». Скандал мав продовження вже цього року, коли кілька десятків партійців залишили прикарпатську «Самопоміч», протестуючи проти незаконного обрання голови. Також половина депутатів залишили фракцію «Самопомочі» в Хмельницькій міськраді на початку цього місяця. Вони поповнили ряди нині модної «Батьківщини».

«У них зникають фракції у багатьох місцевих радах, – тішиться «свободівець» Руслан Кошулинський, який складав конкуренцію Садовому на виборах мера Львова. – Вони набирають до себе у фракції людей, які не є членами партії, за якимись своїми критеріями, але ті в результаті тікають».

За Вакарчука?

У самій «Самопомочі» натомість висловлюють оптимізм. «За минулий рік ми створили ще 152 осередки по Україні, їхня кількість збільшилась майже на 50% порівняно з 2015 роком, – рапортує «права рука» Садового нардеп Олег Лаврик. – На початок 2018-го у нас було 372 осередки, які покривають 80% виборців. Є люди, які залишають партію, наприклад, тому, що йдуть на роботу в держслужбу або в іноземні кампанії, де є вимога – аполітичність. Якщо брати пропорційно, то прибувають до наших лав 95%, а йдуть – 5%».

За словами Лаврика, наразі питання зміни голови партії не стоїть. У «Самопомочі» вибори керівних органів партії відбуваються кожні три роки, і в цьому та наступному роках такі зміни, якщо не станеться нічого екстраординарного, не плануються. Водночас депутат запевняє, що реальні рейтингові показники «Самопомочі» куди вищі за ті, які оприлюднюють соціологічні компанії. «За даними, що робили наші соціологи, падіння нема, – переконує Лаврик. – Відбувається перетік електорату: нас починають більше підтримувати люди, які є думаючими активними користувачами інтернету. Це середній клас, підприємці, які мають свій бізнес. Натомість є просідання серед людей пенсійного віку. В межах статистичної похибки ми зараз маємо рейтинг, співмірний з річною давниною: за нашими дослідженнями, – 10,7%». Нагадаємо, що приблизно з такими показниками партія потрапила до парламенту.

Тішити «Самопоміч» може низький антирейтинг як партії так і її лідера, тож вони потенційно можуть розширити підтримку безпосередньо під час виборчої кампанії, не розгубивши при цьому ядерний електорат на Львівщині.

«Рейтинг Садового у Львові певним чином просів, оскільки раніше був просто захмарним і сягав 50 %, – визнає Дмитро Добродомов. – Але імідж європейського міста, історичний центр, розвиток туризму та інше дають підстави Садовому впевнено почувати себе головним кандидатом і на наступну мерську каденцію. Плюс люди розуміють, що «Самопоміч» – «своя» львівська партія. Для багатьох, хто взагалі розчарувався в партіях, це стає ключовим аргументом».

Кошулинський зазначає, що Садовому завжди вдавалось домовлятись з владою, чи то Ющенко, чи Янукович, але у випадку з Порошенком, мабуть, надто зіграли амбіції. «Свободівець» не вірить, що Садовий буде самостійно балотуватись у президенти, але може підтримати Святослава Вакарчука, якщо той вирішить повернутись у політику: «Особливо з огляду на їхнього спільного друга – пана Фрідмана (Михайло Фрідман – російський бізнесмен, засновник та спонсор щорічного фестивалю «Альфа-джаз» у Львові – «Главком»)»

Мінус ефект новизни

Загалом поки об’єднавчі таланти Садового ніяк не проявлялись. Так, він зустрічав Михайла Саакашвілі під час його гучного повернення в Україну, але не на кордоні, як Юлія Тимошенко, а у себе у Львові. Тоді він досить туманно прокоментував можливе об’єднання в один політичний проект з Саакашвілі: «Як лідер партії «Самопоміч» я не виключаю виникнення такого проекту спільних, скоординованих дій. Особливо, якщо будуть призначені дострокові вибори до Верховної Ради. Така ймовірність в політиці завжди має місце».

Але поки розмови про об’єднання опозиційних сил затихли, і з боку Садового, який виправдовує своєю поведінкою назву власної партії, не видно особливих зусиль їх відновити. І не лише з Саакашвілі, політичне майбутнє якого з-за кордону вимальовуються не дуже перспективним, а з іншими силами, які мали б стати альтернативою Порошенку та Тимошенко.

«Здавалося б, «Самопоміч» може взяти на себе ініціативу об’єднання навколо когось з демократичних кандидатів, та Садовий поводить себе як собака на сіні, – вважає політолог Володимир Фесенко. – Він ніби й не претендує на роль самостійного лідера, але і об’єднавчих ініціатив з його боку немає».

У музичній індустрії є такий термін як «синдром другого альбому», витримати який дано не кожному, хто своєю першою роботою раптово вибився в зірки. В 2014-му за «Самопоміч» голосували як за партію «нових облич», які ніколи не були в політиці. Наразі є певне розчарування в «нових обличчях» як таких. А для тих, хто їх продовжує шукати, «Самопоміч» вже втратила в новизні, до того ж має певний шлейф скандалів. Назвати кризою її нинішній стан було б перебільшенням, але доводити, що вони здатні «піти на друге коло», Садовому і Ко доведеться.

Павло Вуєць, «Главком»

Читайте також: