Сталінградська битва. Російський уряд неправильно засвоїв уроки історії

Російські військові за вказівкою Володимира Путіна переписують правила ведення облогової війни. Класичне визначення облоги таке: «Процес оточення та нападу на укріплене місце з метою ізолювати його від допомоги та постачання, зменшення опору захисників і, таким чином, унеможливлення звільнення».

Під час війни в Україні Путін створив низку локальних облог міст і районів міст, як це відбувалося під час 80-денної облоги металургійного комбінату «Азовсталь». Росія фізично не може влаштувати облогу всієї України (подібно до блокади), оскільки маршрути допомоги, відкриті через Польщу, Словаччину, Угорщину та Румунію, дають можливість Україні приймати та переміщувати товари через кілька пунктів в’їзду.

Після того, як російський початковий план швидкого завоювання був провалений, подальша стратегія Путіна почала залежати від здатності розділити або зламати українців і союзників України. Значну роль відіграє і ​​розвиток подій на полі бою: російські військові намагаються утримати позиції, які вони займають і створити стабільні лінії оборони на зиму.

Тактика облоги – блокування поставок їжі та енергії для приготування їжі, обігріву та доставки найнеобхіднішого – спрямована на те, щоби підірвати здатність та волю місцевого населення чинити опір. Путін прагне, щоби українці  стали морально слабшими та почали вагатися: чи варто боротися? Щоправда, наразі українці розцінюють тактику терору Путіна як ознаку того, що російські військові демонструють слабкість та вдаються до відчайдушних заходів.

Через облогу Росія прагне і збільшити суму, яка знадобиться на відновлення України. Наразі вона становить близько 349 млрд євро. Коли ЄС пообіцяв відновити Україну, він фактично говорив про «другий план Маршалла», подібний до того, як США фінансували відновлення Європи після Другої світової війни.

Питання, чи зможе ЄС політично витримати економічні наслідки конфлікту після цієї зими і продемонструвати колективну волю заплатити за реконструкцію України, не підриваючи власну єдність, залишається відкритим.

Зараз російські військові здійснюють тиск на українське суспільство через масові атаки безпілотників на системи електропостачання великих міст. Це створює дефіцит тепла та електроенергії, а також – тиск на мережі громадського транспорту, що працюють від електрики.

Російський уряд також порушив угоди щодо експорту зерна, (а потім запропонував дотримуватися початкової позиції). Це призвело до стрибка оптових цін на продовольство, а отже, тягне за собою підвищення цін у магазинах і створює дефіцит продовольства. Оскільки сухопутні шляхи на захід залишаються відкритими, існує резервний план переміщення зерна сушею, але він лише частково полегшує ситуацію.

Як видно з подій у Маріуполі та Харкові, прямі облогові дії полягали у блокуванні Росією шляхів виходу із цих міст. Це передбачає позбавлення населення їжі, води, медикаментів і комунальних послуг. Узгоджені «безпечні коридори», які дозволяли покинути Маріуполь, часто обстрілювалися російською артилерією. Тактика прямої облоги викликає сумніви щодо її законності.

Напади російських військових на українське населення спрямовані на те, щоби підірвати його довіру до влади та зменшити бажання і здатність протистояти російським військовим. Проте Путін досяг абсолютно зворотного ефекту: українці під обстрілами віддають перевагу власним лідерам, навіть тим, проти яких вони виступають.

Російські військові – навіть за умови допомоги Ірану – наразі не мають достатньо зброї, аби зламати волю українців. Проте вони можуть чинити значний тиск на союзників України.

Росія пишається тим, що їй вдалося вижити і перемогти у Другій світовій війні, яку вони називають Великою Вітчизняною. Ключовим моментом у цьому конфлікті стало відбиття облоги Сталінграда.

Російський уряд неправильно засвоїв уроки історії. Продовженням тактики облоги і посиленням тиску на союзників України, Росія досягла лише збільшення військової допомоги для України.

Джерело: The Conversation

Переклад: Наталія Сокирчук, «Главком»