Турецький гамбіт Ердогана

8 липня, на 500-й день війни президент України Володимир Зеленський опублікував відео безпосередньо з так званого сакрального для росіян місця. Того самого, володіння яким означає «володіння навіть не Чорним морем, а світом».

Одночасно РФ зазнала ще одного чорноморського удару, який  біснувата пропаганда охрестила «тотальною зрадою Ердогана». Йдеться про повернення героїв-«азовців» з Туреччини до України. 

Розпач на пропагандистській шкалі коливався від слів Пєскова «нас не попередили, це порушення наявних домовленостей» до «Ердогана нагнули в НАТО», «Зеленський його розвів». Зрештою усе звелося до того, що на «азовців» – плювати, на «слово Туреччини» – також».

Насправді, аж ніяк не плювати. Адже повернення наших героїв – лише символічний (хоча і яскравий) ляпас Анкари Москві. 

Так, у Росії негайно повернулися до обговорення, навіщо «цар» виміняв свого кума Медведчука на українських «нацистів». І до визнання того факту, що з поверненням «азовців» до України, її так звану «денацифікацію», як і «демілітаризацію», вже також можна вважати «успішно» досягнутою ціллю СВО. Жартують, звісно, але розпач навіть більший, ніж під час пригожинського заколоту, коли офіційної команди з Кремля як реагувати не надходило. 

Термінова розмова голів МЗС 9 липня ще більше загострила ситуацію. Лавров у бесіді з Хаканом Фіданом вказав «на деструктивність курсу на продовження постачання Туреччиною військової техніки Києву».

І ось це вже не символічне. Нагадаємо, протягом останніх днів стало відомо, що:

• Україна незабаром отримає від Анкари САУ T-155 Firtina. (Це перша публічна заява про постачання ЗСУ турецької 155-мм артилерії. Раніше постачалися лише відповідні боєприпаси).
• Україна підписала з Туреччиною меморандум про співпрацю щодо розвитку виробництва різних типів БПЛА.
• Ердоган заявив, що Україна заслуговує на членство в НАТО.
• Також, за його словами, «несправедлива війна Росії ведеться всупереч міжнародному праву, а його країна з часів окупації Криму виступає за територіальну цілісність України».
• Також він зазначив: «Ще однією важливою причиною, чому Туреччина з впевненістю дивиться у майбутнє України — те, що кримські татари завзято ведуть боротьбу за свободу своєї країни».

Лавров ритуально пригрозив Фідану, що «відповідні кроки можуть призвести до негативних наслідків». Але у московські залякування зараз вірять хіба що в Будапешті. Туреччина розіграла свій гамбіт (жертва малим для отримання стратегічної переваги) і, хочеться вірити, доведе свою частину великої світової партії на «геополітичній шахівниці» до загальної перемоги над Росією. І це цілком зрозуміло: Путін так довго вдавав із себе короля, що не помітив як за ці 500 днів перетворився на пішака.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки