Як атомна енергетика України потрапила до рук російських терористів. Хронологія зради

Українська атомна енергетика завжди була для росіян ласим шматком. Контроль над нею – це фактично контроль над національною безпекою України. Саме тому першим ділом російські окупанти наприкінці лютого увірвались на законсервовану Чорнобильську та найбільшу в Європі Запорізьку АЕС. Окрім військових на режимні об’єкти зайшли фахівці «Росатома», державного підприємства країни-агресора.

Та попри пряму участь у злочинах, на відміну від багатьох інших компаній та холдингів, санкції проти «Росатома» не запроваджуються. І Євросоюз не тільки не виходить зі спільних проєктів у цій сфері з Росією, а й продовжує їх фінансувати.

«Росатом» до захоплення Запорізької АЕС поводив себе дуже коректно, бо якщо вони, умовно кажучи, обмежили б постачання ТВЕЛів, це відгукнулося б по всьому світу, – пояснює енергетичний експерт, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар. – Зараз вони теж розуміють ризики, але, як будь-яка держкомпанія, вони отримали вказівку взяти цю АЕС під операційний контроль. Це безпрецедентний випадок. Потрібні спільні дії «Енергоатома», МЗС, регулятора, щоб ця тема лунала і в МАГАТЕ, і в ООН. Аби приїхала спеціальна місія ООН, яка б взяла цей об’єкт підвищеної ядерної безпеки під контроль».

«Не знають матчастини»

Проте гучно скаржитися на «зраду» з боку європейських партнерів Україні у цьому випадку не пристало. І ось чому…

Потрібно знати новітню історію галузі. В атомній енергетиці за всіх влад роками толерувалася очевидна та неочевидна російська присутність. Тому іншого результату під час війни годі було й чекати.

Так, свого часу «Енергоатомом» неформально опікувався одіозний політик Давід Жванія та його партнер Микола Мартиненко. Вони називали себе одними зі спонсорів Помаранчевої революції. Проте згодом «палкий патріот» Жванія перекувався з «нашоукраїнця» в «регіонала», а з початком війни зачастив до Росії, звідки явно не з власної примхи почав записувати «викривальні» відео про Майдан та українську владу. У травні з’явилася інформація, що він загинув під час артилерійських обстрілів у Запорізькій області. Жванія начебто мав контакти з окупантами і прагнув отримати якусь з посад на окупованій території. Проте офіційного підтвердження його загибелі досі нема.

Ще один тіньовий кардинал української атомної енергетики, який залишається ним досі, – одіозний нардеп кількох скликань (і нинішнього – також) Андрій Деркач. У 2000-х при Ющенкові він навіть особисто керував «Енергоатомом». Не є секретом, що Деркач свого часу закінчив Вищу школу КДБ, яка тепер називається Академією ФСБ. Останніми роками політик відзначався тим, що організовував пресконференції зі звинуваченнями на адресу Демократичної партії США, оприлюднював записи розмов нібито Джо Байдена та Петра Порошенка та в результаті отримав санкції і від Вашингтону, і від українського РНБО.

Проте, як не парадоксально, це досі не заважає йому утримувати вплив в «Енергоатомі».

«Коли Деркач був президентом «Енергоатома», у галузі був присутній цей «північний вектор». Зокрема, гальмувався проєкт із американцями щодо поставок ядерного палива, – каже експерт з атомної енергетики, член громадської ради при Державному агентстві з управління зоною відчуження Ольга Кошарна. – Але з 2014 року все кардинально змінилося: Юрій Недашковський, що очолив «Енергоатом», жодного разу в Росії не був. ТВЕЛ для підписання контрактів або сам до нас приїжджав або зустрічалися десь в Празі чи Відні. І тоді почали інтенсивно реалізовувати проєкт щодо диверсифікації поставок та зменшення залежності від РФ».

Але наразі, як зазначає Кошарна, до «Енергоатому» знову зайшли «люди Деркача». До їх числа експертка зараховує керівників державної компанії, зокрема віцепрезидента Хартмута Якоба (є власником кількох російських компаній – «Главком»), а також співробітників, які прийшли разом із ними. «Там працюють скандальна екссуддя Печерського суду Інна Отрош, що судила «майданівців», а наразі є радником президента, також є радник Ігор Міронюк, що був за Януковича заступником голови Фонда держмайна. Вочевидь, це було розплатою Офісу президента за оприлюднення Деркачем «плівок Порошенка», – перелічує експертка.

Кошарна обурюється тим, що попри заяви голови «Енергоатома», що Україна більше не купуватиме в Росії ядерне паливо, досі не розірвані відповідні міжурядові контракти: «Навіть наше рибне господарство розірвало угоди із росіянами. Нам надалі треба лобіювати запровадження санкцій проти «Росатома». У цьому плані мене дивує пасивність «Енергоатома».

Про гострі кадрові проблеми в «Енергоатомі» говорить і Михайло Гончар: «Логічним кроком у нинішніх умовах з боку уряду було б провести кадрову чистку – повернути того ж Недашковського, за керівництва якого і відбувалася диверсифікація постачання паливних збірок. Думаю, Офіс президента зробив ставку саме на цих людей через недооцінку важливості ядерної енергетичної галузі. Призначали лояльних, які б виконували вказівки, бо завжди держкомпанії є об’єктами для перенаправлення грошових потоків. Нинішнє керівництво «Енергоатома» просто не знає матчастини. У ситуації з (захопленою росіянами) Запорізькою АЕС потрібно правильно влаштувати комунікації з МАГАТЕ, потрібні галузеві знання, швидкі та філігранні дії».

Про нинішнього міністра енергетики Германа Галущенко, який свого часу працював віцепрезидентом в «Енергоатомі», свого часу також говорили як про креатуру Деркача. Скандальний викривач нинішньої влади нардеп Гео Лерос звертав увагутакож на те, що через Офіс президента на «Енергоатом» був заведений директор фізичного захисту та спеціальної безпеки Сергій Россоха, що був головним слідчим Закарпатської області часів президентства Януковича.

Спрут «Росатома»

Але масштаби російського впливу в українській атомній енергетиці насправді набагато ширші. І історія, про яку піде мова нижче, гарно ілюструє цю проблему.

Після початку путінської «спецоперації» на українському фінансовому ринку сталась без перебільшення знакова подія. Вперше за останні кілька років стабільності один з комерційних банків було визнано неплатоспроможним. Під санкції потрапив харківський Мегабанк. При цьому є підозра, що рішення було пов’язано не тільки з фінансовими проблемами установи. У заплутаній історії знову стирачать вуха… «Росатома».

Зі свого боку НБУ аргументував рішення суттєвими порушеннями оцінки кредитного ризику, інсайдерського кредитування та невиконання плану докапіталізації банку. Представники регулятора наголосили: Мегабанк був визнаний проблемним ще до війни – 3 лютого, а взагалі проблеми у нього виникли ще 2016 року. Хоча це була не така маленька установа – за розмірами активів Мегабанк займав 24 місце серед 69 банків, що лишилися в Україні після масштабної чистки ринку Валерією Гонтаревою (глава НБУ у 2014-2018 рр.). До прикладу, харків’яни платили через цю фінустанову третину комунальних платежів.

Головний акціонер, фактичний власник «Мегабанку» та незмінний гендиректор легендарного харківського «Турбоатома» Віктор Суботін з таким рішенням НБУ не погодився. У зверненні до депутатів Верховної ради він наголосив, що на державу тепер лягає тягар повернення 4,5 млрд грн, які зберігалися в банку. Плюс будуть втрачені рахунки підприємства «Українські енергетичні машини», на яких зберігалися понад пів мільярда гривень. І про це підприємство ми згадаємо окремо.

Суботін зауважує, що після початку російської агресії Нацбанк вкинув в банківську систему, яка потерпала, десятки мільярдів рефінансування, але саме потреби Мегабанку проігнорував. Тобто просто не мав бажання його рятувати.

Співрозмовник «Главкома» в НБУ пояснює ситуацію з Мегабанком суто об’єктивними факторами: «Був термін, протягом якого вони могли вирішити свої проблеми, але цього не зробили. І навіть якби акціонери докапіталізували банк, не факт, що це зняло всі питання, які там накопичилися».

Російський слід

Але звернімо увагу на інші деталі цієї історії, зокрема на склад акціонерів ліквідованої банківської установи. Особа одного з них варта особливої уваги, адже саме через неї Росія фактично заволоділа ще одним стратегічним українським підприємством. Мова про завод «Енергомашспецсталь» у Краматорську – один зі світових лідерів з виробництва турбін.

Який же тут зв'язок зі збанкрутілим «Мегабанком»? За інформацією з судових реєстрів, «Енергомашспецсталь» і «Турбоатом», мали рахунки в цьому банку. Сам по собі цей факт, звісно, мало про що говорить, бо, наприклад, послугами цього банку полюбляла користуватися Юлія Тимошенко. Політик відкривала в ньому рахунки своїх виборчих фондів.

Проте серед акціонерів банку, окрім Суботіна та його дружини і трьох міжнародних установ, є діючий нардеп Максим Єфімов. Він володіє 10% акцій, хоча на сайті самого «Мегабанку», його як акціонера не згадують. У парламенті минулого скликання цей краматорський мажоритарник входив до провладної фракції БПП, а зараз є одним зі співочільників нової депутатської групи «Відновлення України», кістяк якої складають депутати колишньої ОПЗЖ.

Саме цей нардеп і є президентом та співвласником краматорського заводу «Енергомашспецсталь».

Проте більшістю акцій заводу тепер володіє російський «Росатом» через кіпрський офшор EMSS Holdings Limited. Зараз згадку про компанію не знайти на сайті «Росатома», але вона засвітилася в його щорічному звіті за 2016 рік.

Сама кіпрська офшорка зареєстрована в 2009 році. Про те, що «Росатом» («Атоменергомаш»), володіє краматорським заводом, згадується і в багатьох інших відкритих джерелах.

На сайті самого заводу до 2017 року публікувалися регулярні новини про виконання внутрішніх програм «Росатома».

За даними різних джерел, «Росатом» через кіпрський офшор володіє більш, ніж 50% акцій українського підприємства. Та власне сама «Енергомашспецсталь» не приховує, що була інтегрована в спільні проєкти з російським концерном. Подейкують, що вищезгаданий кіпрський офшор належав спочатку самому нардепу Єфімову (чи його родичам), а потім він просто продав його росіянам разом з українським підприємством.

Спливала навіть інформація, що «Енергомашспецсталь» вже після початку агресії в 2015 році виготовила фундаменти під двигуни для російських військових ракетних кораблів, але СБУ нібито заблокувала їхній експорт.

У руках друзів Путіна

Як вже зазначалось, Єфімов є міноритарним акціонером збанкрутілого «Мегабанку», в якому зберігалися кошти «Турбоатома».

А «Турбоатом» з недавніх пір має назву «Українські енергетичні машини». Ребрендінг пов'язаний зі злиттям «Турбоатома» з іншим стратегічним харківським заводом – «Електроважмашем», який перебував в скрутному становищі і мав велику заборгованість перед постачальниками і працівниками.

«Турбоатом» і «Електроважмаш» є провідними підприємствами, які виробляють машини і турбіни для атомних станцій. «Турбоатом» часто співпрацював з російськими колегами з «Росатома».

Наразі частка Фонду держмайна, тобто держави, в капіталі нового промислового гіганта становить 98,15%, але інші акції лишаються у власності загадкових юридичних та фізичних осіб.

Наприклад, ще в жовтні минулого року Кабмін вимагав від Радбезу застосувати санкції проти кіпрської компанії Biscone Limited, фактичним власником якої є путінський олігарх Олексій Мордашов. До злиття в «Турбоатомі» цій офшорці належало 5,6% акцій. Мордашов володіє компанією «Силовые машины», яка потрапила під західні санкції через поставку турбін до Криму. А ця компанія – прямий конкурент «Турбоатома», який так само виробляє турбіни для атомних станцій.

Минулого року Мордашов судився в харківських судах через те, що йому через санкції була заблокована виплата дивідендів та вимагав викупити його частину акцій «Турбоатома» майже за 200 млн грн. Проте сам факт того, що росіяни змогли пролізти в акціонери стратегічного державного підприємства – показовий.

Взагалі ж, якщо взяти «Енергоатом», Чорнобильську АЕС і всі діючі українські АЕС, то вималюється доволі цікава картинка. Більшість топ-менеджменту в них – автентичні росіяни. Це не може свідчити про зраду, багато з цих фахівців уже давно працюють в Україні. Проте факт залишається фактом. Так, в.о. гендиректорів обох АЕС, які були захоплені росіянами, народилися і виросли в Росії. В.о. гендиректора Чорнобильської АЕС Валерій Сейда – росіянин, який виріс і навчався в Томську. Так само вихідцем з Росії є головний інженер ЧАЕС Андрій Білик. Гендиректор захопленої Запорізької АЕС, що був призначений у лютому цього року, Ігор Мурашов, народився в Калузькій області, вчився в Севастополі. Власне, сам президент «Енергоатома» Петро Котін, який керував свого часу цією станцією, виріс у російському Володимирі і навчався у Москві.

Плюс до цього багато підприємств, що обслуговували українську атомну енергетику, або є російськими, або належать громадянам Росії. Ще один такий приклад – сумський завод «Насосенергомаш».

Усі ці факти разом свідчать: окупація української атомної енергетики розпочалась набагато раніше. А фізичне захоплення атомних станцій російськими терористами на початку повномасштабного вторгнення – лише трагічний фінал багаторічної спецоперації.

Проте навіть ці безпрецедентні акти ядерного тероризму не спровокували жорсткої реакції світу і України, навіть після того, як «Росатом» викрав із Чорнобиля обладнання, а на Запорізькій АЕС фахівці цієї компанії чотири місяці перебувають у складі окупаційних сил.

Павло Вуєць, «Главком»