«Зник на Курщині». В українських правоохоронців – новий виклик

Уже другий місяць точаться активні бойові дії на території Росії. Частину Курської області (площа 1294 кв. км – дані на кінець серпня) контролюють Збройні сили України. Українська армія несподівано пішла у наступ, щоб закрити, щонайменше два ключових питання: а) запобігти можливому вторгненню росіян у Сумську область, яка межує з Курщиною; б) відволікти основні сили ворога і стабілізувати фронт на Донбасі.

За оцінками американського видання The Wall Street Journal, Україна направила у Курську область до 6 тис. військових. Плюс тримає в резерві близько 4 тис. військовослужбовців для підтримки у Сумській області.

Разом із тим, як свідчать відомості судового реєстру, орієнтовно з середини серпня рідні захисників, котрі воюють на Курщині, почали звертатися із заявами до правоохоронців. Як випливає з тестів ухвал, люди розшукують близьких, котрі перестали виходити з ними на зв’язок. «Главком» нарахував 11 кримінальних проваджень за статтею ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу з приміткою «зниклий безвісти».

Місця, де зникли воїни

Слідчі поліції на Хмельниччині розслідують три випадки зникнення безвісти військовослужбовців у Курській області. Зокрема, матір навідника повідомила, що її син виконував бойові завдання поблизу населеного пункту Руская Конопелька і там зник. Це сталося на початку серпня.

Така ж ситуація у ще однієї жінки. Вона стверджує, що з 19 серпня не може сконтактувати з сином, який виконував бойові завдання у Курській області. Його телефон не відповідає.

Забила на сполох дружина заступника командира бойової машини. Її чоловік воював у районі населеного пункту Крем’яне Кореневського району Курської області. З 11 серпня він перестав телефонувати. Жінка не знає його місцеперебування, тому й звернулася до поліції.

На Київщині досудове розслідування ведеться щодо розшуку двох військовослужбовців, які воювали у Курській області. Це – старший стрілець-оператор, який, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Вишнівка Кореневського району, зник безвісти. Це відбулося 19 серпня. За словами матері, востаннє спілкувалася з сином за пару днів до зникнення.

Невідоме місцеперебування і командира другого механізованого взводу. Востаннє його бачили 23 серпня, коли він виконував службово-бойові завдання поблизу населеного пункту Спальне Суджанського району.

Крім цього, безвісти зниклими вважаються:

• інспектор прикордонної служби вищої категорії п’ятого прикордонного загону (останнє місцеперебування 5 вересня у населеному пункті Кульбаки Курської області);
• військовослужбовець ЗСУ (15 серпня, населений пункт Черкаське Порічне Суджанського району);
• військовослужбовець ЗСУ (20 серпня, населений пункт Крем’яне Кореневського району);
• рядовий протитанкового взводу третього штурмового батальйону (12 серпня, населений пункт Гір`ї Біловського району);
• гранатометник третього стрілецького відділення (27 серпня, населений пункт Михайлівка Курської області).

На вказаному фоні дещо вирізняється історія військовослужбовця, який також виконував бойове завдання на території Курської області, але його слід пропав ще на території України. У реєстрі зазначено, що сталося це 6 серпня поблизу села Юнаківка Сумського району, коли  ЗСУ розпочали штурм російського кордону зі сторони Сумщини. Юнаківка розташована за шість кілометрів від кордону з РФ.

Наразі правоохоронці за вищеперерахованими випадками відправили запити на мобільних операторів з вимогою надати відомості про з’єднання зниклих безвісти військових з іншими абонентами у конкретний період часу. Також досліджуються їхні SMS-повідомлення.

Позиція правозахисника

У коментарі «Главкому» юрист правозахисної групи «СІЧ» і Української Гельсінської спілки з прав людини Ілля Шиян розповів, яким має бути алгоритм дій держави у питанні розшуку своїх військових на території країни-агресорки.

«У міжнародному праві є поняття «ефективний контроль». Щось подібне нині здійснюють Збройні сили України на території Курської області у Росії. Будь-які кримінальні правопорушення, які реєструються на підконтрольній ЗСУ Курщині, Україна повинна їх розслідувати. Це стосується і випадків зниклих безвісти наших військовослужбовців. Як це відбувається на практиці: працівники Нацполіції виходять на військову комендатуру (очолює генерал Едуард Москальов – «Главком») і та забезпечує правоохоронцям доступ до місця злочину. До речі, схожий механізм працює на територіях активних бойових дій в Україні».

На думку юриста, ключовою проблемою, з якою стикаються рідні військових під час розшуку, – гальмування комунікації з боку Національної поліції та СБУ. Також є проблема з тривалістю слідчих дій (наприклад, упізнання тіл, портретознавча експертиза) і експертизи ДНК, які розтягуються на кілька місяців.

Ще є труднощі у взаємодії з військовими частинами, ТЦК і Міністерством оборони щодо питання соціальних пільг і гарантій, передбачених у разі загибелі, зникнення безвісти або потрапляння у полон військових.

Правозахисник переконує: за українськими оборонцями, котрі воюють у Курській області РФ, зберігаються всі соціальні гарантії та преференції.

«Наприклад, візьмемо присвоєння статусу учасника бойових дій. Цей статус надається військовому не за територіальним принципом (захисту України), а за принципом військових наказів. Тобто, якщо командування видає бойові накази стосовно конкретного військовослужбовця захищати Батьківщину, то це вже є підставою для надання йому статусу учасника бойових дій. І не важливо, де перебуватиме цей воїн – на Курщині чи в Україні», – пояснив Ілля Шиян.

Віталій Тараненко, «Главком»