Він обігрував Клоппа. Новий тренер «Зорі», який зробив собі ім'я в Європі

Наразі головним ньюсмейкером міжсезоння в українському футболі є луганська «Зоря». Почалося все з відставки її багаторічного наставника Юрія Вернидуба, котрий за вісім років перетворив команду з безнадійного аутсайдера української Прем'єр-ліги в стабільного учасника єврокубків. Потім у пресі з'явилася інформація, що місце Юрія Миколайовича займе Роман Санжар, один із найпрогресивніших українських спеціалістів, котрий впродовж тривалого часу трудився в донецькому «Олімпіку». І ось сьогодні вдарив грім: новим наставником «Зорі» став колишній оборонець запорізького «Металурга», «Дніпра», німецького «Вердера» і національної збірної України Віктор Скрипник, котрий зробив собі тренерське ім'я, впродовж двох років тренуючи клуб Бундесліги «Вердер» з Бремена.

У німецькому клубі українець був справжньою легендою і міг залишатися в структурі клубу, приміром, знову працюючи з однією із юнацьких команд. Однак Скрипник вирішив, що пора продовжувати самостійну тренерську діяльність із дорослими командами. І очолив на початку минулого року латвійську «Ригу», яку відразу привів до золотого дублю - чемпіонства і здобуття національного кубка.

Звісно, в Латвії Скрипник створив собі гарну базу, яка дозволить легше адаптуватися до реалій українського футболу. Від яких Віктор Анатолійович, спочатку виступаючи з 1996-го по 2004 роки, а потім обіймаючи різні посади в структурі бременського «Вердера», встиг відвикнути. Втім, саме на його німецькому періоді кар'єрі в цьому матеріалі зупинимося ґрунтовно. Тим паче, що згадати є що. Бо попервах на чолі клубу Бундесліги у Скрипника виходило доволі непогано. І, можливо, не його вина, що справа дійшла до відставки.

Передумови

Перший в історії український тренер у топ-чемпіонатах втратив свою посаду у вересні 2016-го, після трьох поразок на старті сезону з загальним рахунком 2:12. Для нашого фахівця то був безцінний досвід розміром в повний, вкорочений і розпочатий сезони. І зовсім не факт, що той досвід був невдалим.

Фактично, Скрипник опинився у шкірі свого попередника. Роберт Дутт сезон-2014/2015 теж розпочинав без суттєвих кадрових вливань і з Теодором Ґабре Селассіє, Йозканом Їлдіримом, Філіппом Барґфреде і ще одним дебютантом Людовіком Обраньяком у лазареті. В такому стані команда виглядала неконкурентоздатною. Як наслідок, Скрипник у десятому турі прийняв «Вердер» з чотирма очками в активі, на останньому місці і двома клубними антирекордами. Ще ніколи «музики» на старті не мали настільки довгих безвиграшних серій і ще жодного разу команда за такий термін не пропускала 23 м’ячі. Єдиний позитивний для Дутта момент – при ньому в основі заграв 19-річний нападник Деві Зельке, майбутній гравець національної збірної Німеччини.

Дебют

Спадщині, яка дісталася колишньому наставникові молодіжної команди «Вердера» Скрипнику, не позаздрив би ніхто. Проте наш тренер не розгубився. Побудову нової команди він розпочав, як прийнято казати на вітчизняному футбольному жаргоні, «від пічки». Основна відмінність «Вердера» Скрипника від «Вердера» Дутта стала помітна з перших турів: надійність тилів, компактніше команда розташовувалася в середині поля. Велику справу пан Віктор зробив, перевівши з правого флангу захисту в опорну зону капітана Клеменса Фрітца. Виявилося, що гравець, який допускав катастрофічну кількість помилок, може не просто не шкодити, а бути лідером середини поля.

У центрі ж оборони переконливо виглядав дует Себастьян Прьодль – Алехандро Ґальвес. Але щастя вийшло недовгим. Австрієць травмувався і в наступних трьох матчах «Вердер» пропустив 12 голів. Причому пропускати бременці почали з того самого поєдинку, в якому Прьодль на 24-й хвилині зламався. Себастьян зійшов з поля за рахунку 0:0, а команда програла «Айнтрахту» 2:5.

Ці деталі показові. І не лише для цього періоду, а й для всієї новітньої історії клубу. Будь-яка деталь виводить команду з рівноваги. В «Вердера» часів Скрипника не було достатньої глибини складу. Точніше, через два роки виявиться, що попервах глибина ще була. Інша річ, що Лукімя-Мулонґоті з Лукою Кальдіролою у центрі оборони – то було щось страшне й сумне. Настільки, що замість Лукім’ї Скрипник навіть награвав 21-річного дебютанта Олівера Гюсінґа. Зрештою, те страшне – страшне не менше, ніж майбутній дует Діаньє – Сане. Проблема лишень у тому, що ці двоє були радше резервістами, а згадувана у минулому реченні наступна пара стопперів основна.

Адаптація

Так чи інакше, Скрипникові після тодішньої провальної серії з 12-ма пропущеними м’ячами у трьох матчах гру команди стабілізувати вдалося, а на зимовий антракт «Вердер» навіть пішов у піднесеному настрої. Продемонструвавши надзвичайно дисциплінований футбол, бременці перемогли дортмундську «Боруссію» майбутнього переможця Ліги чемпіонів Юрґена Клоппа.

Після плідно проведених зборів і крапкової селекції команду в другій половині сезону взагалі було не впізнати. Підсилень начебто було лише два, але наскільки якісних – данський стоппер Яннік Вестерґор відразу заграв у центрі оборони, а молодий Левін Йоцтуналі з «Байєра» загострив конкуренцію в групі атаки.

«Вердер» після поновлення чемпіонату виграв чотири матчі поспіль, вийшов на восьме місце і вважався реальним претендентом на місце в «зоні Ліги Європи». На фініші команді для потрапляння в єврокубки забракло всього трьох очок. Їх «Вердер» не дорахувався найперше в період, коли вдруге в сезоні через травму випав Прьодль. Без Себастьяна оборона бременців виглядала непереконливо.

Реалії

Втім, загалом керівництво і вболівальники «Вердера» першим сезоном Скрипника залишилися задоволеними. Найперше тому, що український тренер не боявся вводити до основи молодь. Крім Зельке, який заграв ще при Дутті, у Скрипника почали з’являтися в основі 21-річні атакувальний хавбек Левент Айчічек і лівий оборонець Янек Штернберґ, 20-річний нападник Мелвін Льоренцен і 17-річний хавбек Максиміліан Еґґештайн.

Перспективи на наступний сезон вимальовувалися непогані, однак через серйозні борги клуб не зміг провести адекватної трансферної кампанії. В міжсезоння команда поряд із баластом на кшталт Обраньяка, і Седріка Макіаді втратила обох нападників – Зельке і Франко Ді Санто. Також перейшов у «Вотфорд» Прьодль. Заміни адекватними назвати було складно, хоча нападників «Вердер» запросив справді непоганих. Перуанець Клаудіо Пісарро з «Баварії» та ніґерієць Ентоні Уджа, котрий до того виступав за «Кьольн», на двох забили 25 м’ячів. А ось інший форвард, американець Арон Йоганссон з голландського АЗ довше лікувався, ніж грав.

Стабільності «Вердеру» надалі бракувало і після непоганого старту (сім очок у чотирьох матчах) бременців спіткав затяжний спад, котрий вилився у п’ять поразок поспіль. Власне, тоді чутки про можливу відставку Скрипника поширилися вперше. Втім, завдяки виїзній перемозі над «Майнцом» український наставник втримався.

У рваному режимі команда провела весь сезон. 0:6 від «Вольфсбурґа» і 0:5 від «Баварії» змінювалися 4:1 над «Байєром» і 6:2 над «Штутґартом». Та підсумкове 13-те місце і відсутність видимого прогресу в грі керівництво вже не тішило.

Фінал

У міжсезоння зразка літа 2016-го «Вердер» на трансферному ринку був радше успішним, ніж навпаки. З суттєвих втрат можна відзначити перехід Вестерґора в ґладбахську «Боруссію», Йоцтуналі в «Майнц» і Уджі в китайський «Ляонінь Гоньюн». Проте придбання були співмірними: оборонці Ніклас Мойсандер з «Сампдорії», Ламіне Сане з «Бордо», Фаллу Діаньє з «Ренна», півоборонець Роберт Бауер з «Інґольштадту», лідер олімпійської збірної Німеччини, вінґер Серж Ґнабрі, який належав «Арсеналу», Макс Крузе з «Вольфсбурґа».

Інша річ, що Крузе, як і Пісарро розпочали сезон у лазареті. Після другого туру до них долучився Кальдірола, котрий у міжсезоння повернувся до Бремена з «Дармштадта». Та в принципі, нічого особливого у стартових трьох турах з «Вердером» не відбувалося. 0:6 від «Баварії»? Такі поразки від мюнхенців – традиційні для «музик» у кожному сезоні. 1:4 від «Боруссії» в Менхенґладбаху? Так і в попередніх двох сезонах Скрипник програвав ґладбахцям на їх полі 1:4 і 1:5. Тобто, все наче й звично. Однак у тому й річ, що тупцювання на місці не влаштовує нікого. Особливо коли те місце – внизу турнірної таблиці. Тому Скрипник і пішов.

Чиста сторінка

Зараз Віктор Анатолійович отримав новий виклик. Його попередник і колишній партнер по запорізькому «Металургу» Юрій Вернидуб залишив по собі гарну спадщину у вигляді підґрунтя з молодих футболістів, котрі набили гуль впродовж сезону-2018/2019, у якому луганці посіли п'яте місце. Втім, зрозуміло, що нинішня «Зоря» для достойних виступів у Лізі Європи потребує кадрового підсилення. Чи готове на нього керівництво клубу? Виглядає, що не отримавши гарантій, тренер калібру Скрипника додому після настільки тривалої перерви не повертався б.

Іван Вербицький, «Главком»