Коронавірус у Італії очима медсестри-українки

В Україні зафіксований перший летальний випадок від коронавірусу. У Житомирі померла літня громадянка, яка кілька днів перебувала у реанімації. Попри цей трагічний випадок, Україна продовжує перебувати в переліку країн із найменшою кількістю заражених вірусом. Наразі встановлено три такі випадки.

Набагато гірша ситуація в Італії. Ця країна нині на передовій війни з коронавірусом. Понад 15 тисяч уражених на COVID-19, більш як тисяча померлих. Кожного дня в інтернеті з’являється суперечлива інформація щодо реального стану речей у цій країні: начебто не вистачає апаратів штучної вентиляції легень, бракує лікарів, повідомляється навіть про факти відмови надавати допомогу літнім хворим, бо перевага віддається молодим громадянам, у яких шанси вижити набагато більші. Проте джерела цієї інформації не офіційні, найчастіше ЗМІ цитують приватних осіб. Серед них є і ті, що переконують у контрольованості ситуації: ліків достатньо, рятують усіх, незалежно від національності чи вікової групи. Сьогодні прийшла й позитивна новина. Українку, в якої нещодавно у Неаполі діагностували коронавірус, виписали з лікарні.

Загалом у Італії перебуває близько 250 тисяч громадян України, які легально працюють і мешкають у цій країні. Є серед них і медичні працівники.

Аліна Бенко живе неподалік міста Салерно на південному заході Італії близько 20 років. Вона є приватним підприємцем, працює медсестрою. «У мене є кілька бабусь, якими я опікуюся. Наприклад, крапельниці ставлю у разі потреби. Наразі я не працюю, бо в бабусь карантин. Двох із них родичі відвезли за межі Салерно. До однієї приїхала родичка, яка є медпрацівником і дбає про неї сама», – розповідає пані Бенко.

В інтерв’ю «Главкому» українка розповіла про те, яким повідомленням про коронавірус з Італії вірити не слід, які ліки дають хворим на коронавірус італійські медики та з якою великою проблемою стикнулися українські нелегали під час пандемії.

Карантин нині на всій території Італії, а не лише на півночі, як було раніше. Чим карантин у Салерно, наприклад, відрізняється від карантину в північних провінціях, де найскладніша ситуація?

На півночі Італії карантин триває уже два тижні, на півдні – з вівторка, 10 березня. Тобто нині цей режим діє по всій країні, від Ломбардії до острова Сицилія. Карантин нічим не відрізняється у різних регіонах. Закон однаковий для всіх. Не можна без нагальних потреб виходити на вулицю. Дозволяється виходити лише задля закупівлі продуктів, коли потрібно піти до лікаря, якщо є нагальні сімейні обставини і також по роботі. При собі необхідно мати автосертифікат. Це такий модуль, який заповнюється і засвідчується печаткою працедавця. У ньому має бути прописаний мотив, чому саме ти виходиш зі своєї домівки.

А якщо ви самі собі працедавець, як підтверджуєте необхідність вийти на вулицю?

Роблю собі автосертифікат від свого імені. Якщо мене перевірять і побачать, що це неправда, то мені загрожуватиме штраф і ув’язнення до 2–3 місяців. Моя подруга, яка живе у центрі міста (Солерно), розповідає, що навіть аби вийти за продуктами в магазин, потрібно пред’явити сертифікат. Бо на вулиці працюють патрулі, які зупиняють людей для перевірки документів.

«Спочатку люди піддалися паніці, але потім все стабілізувалося»

В інтернеті дуже багато інформації, зокрема нібито від італійських лікарів про те, що не вистачає апаратів вентиляції легень, що нібито пріоритет під час порятунку надається тим, у кого більші шанси вижити. Що з цього правда, а що ні?

Днями я прочитала, нібито якась медсестра кинула у Viber повідомлення про те, що у Ломбардії, де вона працює, повний аврал. Мовляв, лікарі вибирають молодших серед тих, кому пріоритет у наданні допомоги, не госпіталізують старших людей. Скажу вам, що все це неправда. Спочатку Італія не була надто підготована, аби лікувати таку велику кількість людей, бо місць у відділеннях інтенсивної терапії критично не вистачало, але за останні тижні вона зуміла організуватися і наразі тримає ситуацію під контролем.

Минулої суботи двом хворим дали ліки під назвою «Тоцилізумаб» (Tocilizumab). Вони використовуються для лікування ревматоїдного артриту. Вони побачили, що ці ліки дають чудові результати у боротьбі не з самим вірусом, а з пневмонією, яка виникає унаслідок ускладнень. Швейцарська компанія La Roche, коли побачила, що ці ліки дають обнадійливі результати, вирішила поставити їх до італійського шпиталю абсолютно безплатно. Чотири ампули, які необхідні для цієї терапії, коштують 1200 євро. Ця ж компанія вирішила подарувати різні медичні прилади, в тому числі апарати для штучної вентиляції легень, респіраторні маски і багато чого іншого. Загалом на понад 1 млн євро.

Чи є дефіцит апаратів штучної вентиляції легень?

Буквально вчора з Китаю приїхали дев’ятеро медиків, які спеціалізувалися на боротьбі з коронавірусом у себе на батьківщині. З ними приїхало до Італії також 31 тонна різноманітних медикаментів, апаратів для штучної вентиляції легень, тестів для виявлення коронавірусу.

Раніше йшлося про те, що в Китаї використовують «Абідол». Але ані його, ані «Тоцилізумаб» не схвалила ВООЗ як ефективні ліки від коронавірусу. Які ще ліки застосовують у Італії під час боротьби з небезпечним вірусом?

Дійсно, використання «Тоцилізумаба» є експериментом. Ним раніше скористалися китайські медики саме в Китаї. У цій країні він дав дуже обнадійливі результати. Саме тому його і привезли до Італії. До цього в Італії хворих лікували здебільшого жарознижувальними, антивірусними препаратами, навіть препаратами від СНІДу, аби підвищити імунітет людей. Також лікували антибіотиками у разі пневмонії бактеріального походження.

Чого найбільше бракує в італійських аптеках?

Щодо ліків, то абсолютно все є. Чого категорично не вистачає – немає на полицях респіраторних масок. Причому мова навіть про простенькі одноразові. Деякий час не було гелю для дезінфікування рук. Та з позаминулого тижня перед запровадженням карантину цей гель до аптек завезли, але за завищеними цінами. Якщо до епідемії коронавірусу цей гель за пляшечку 80 мл рідини коштував 2–3 євро, то зараз у аптеках його ціна 8–9 євро.

Якщо говорити про звичайні продуктові магазини. У Британії, Данії, Фінляндії люди буквально змітають усе з полиць. Які продукти у вас у Салерно користуються найбільшим попитом, чи є дефіцит якихось товарів?

На початку карантину, спершу в Ломбардії, люди піддалися паніці: усе скуповували, все змітали з полиць – пасту, рис, томатний соус, банки з тунцем, печиво, воду. Але потім, на щастя, ця паніка припинилася, бо порожні полиці в магазинах швидко заповнювалися необхідними продуктами, і люди зрозуміли, що нестачі в них не буде. Зараз продуктові магазини продовжують працювати з умовою, що дотримуватимуться протоколів безпеки, що клієнти дотримуватимуться дистанції в один метр. Також багато супермаркетів наклеїли спеціальні наклейки на підлогу, аби клієнтам було зручніше орієнтуватися у відповідній дистанції. Працівники магазинів зобов’язані працювати в одноразових рукавичках та респіраторних масках.

В Італії з початком пандемії зріс попит на медичних працівників. Як місцевий уряд вирішує проблему, чи пропонують вам, наприклад, підписати контракт і долучитися до тих, хто допомагає хворим на передовій?

В Італії ще до поширення вірусу бракувало як медсестер, так і лікарів. Для лікарів є більше можливостей влаштуватися на роботу, медсестрам складніше. Їх беруть на роботу через державні конкурси, які відбуваються здебільшого на півночі країни. На півдні їх майже немає. Чому так відбувається? Можливо тому, що на півночі країни медицина є найбільш ефективною. У північні регіони їздять лікуватися багато італійців із південних.

За всі роки, які я тут живу, пригадую проведення лише двох державних конкурсів для медсестер. Є агенції, які займаються працевлаштуванням. Але таке працевлаштування тимчасове. Якщо тобі пощастить, можеш підписати контракт на рік, буває на 1-3 місяці. І тебе відправляють направо й наліво до різних лікарень. Дуже багато моїх колег втомилися від такого, багато хто з них виїхав до Німеччини, Швейцарії, Великої Британії.

Дуже багатьох лікарів, які пішли на пенсію, закликають повернутися до роботи. Для цього пришвидшують державні конкурси. Агенції, у базі однієї з яких записана я, видзвонюють медичних сестер і медичних братів й запрошують іти працювати в лікарні. Але багато хто, скажу вам чесно, відмовляється. Особливо це стосується людей, які нещодавно вийшли з інститутів. У них просто бракує практики. У такому разі люди не хочуть бути гарматним м’ясом. Але правда й те, що багато медиків повернулися до роботи. Один із моїх знайомих живе у селищі, де лікарню от-от мали закрити. А зараз від цієї ідеї відмовилися, закликали повернутися медиків з пенсії. Приїхали також медсестри.

«Українці, в яких закінчується безвіз, не зможуть повернутися додому»

Відомо, що на початковому етапі першими до боротьби з вірусом стали державні лікарні. А тепер підключилися і приватні. Які умови у приватних лікарнях, хто оплачує їхні послуги в разі, якщо йдеться про коронавірусну інфекцію?

Багато приватних лікарень не мають реанімації. Причім приватних клінік у Італії дуже багато. Коли надходить до лікарні людина з ознаками пневмонії із проблемами з диханням, реанімація має бути десь неподалік. Трохи краща з цим ситуація на півночі країни, де більше якісних приватних клінік із хорошими інфекційними відділеннями та реанімаціями, у яких є необхідне обладнання.

Є приватні лікарні, які співпрацюють із державною медичною системою Італії. У разі, якщо є спеціальне направлення від вашого лікаря, то більшу частину лікування в такій лікарні оплачуватиме держава.

Наскільки достатня підтримка українців в Італії від українських дипломатичних установ? Якої інформації найбільше потребують українці?

Дуже багато пишуть у групах у соцмережах, у яких об’єднані українці в Італії. Я живу неподалік від Неаполя, там консульство України прекрасно працює. В Італії багато українців працюють без робочої візи, користуючись обмеженим безвізовим режимом. Якщо так, то перебувати в країні можуть до 90 днів. У багатьох із цих людей можливість перебування в Італії без візи завершується цього місяця. Вони не знають, що робити. Так і запитують: що робити, коли в мене днями закінчується можливість перебування у країні без візи, а я не можу виїхати з Італії? Це турбує нині дуже багатьох.

Михайло Глуховський, «Главком»