«Талібан»: що далі? Інтерв’ю з радянським дипломатом Володимиром Пластуном

Влада в Афганістані кардинально змінилася всього за лічені дні. Бойовики терористичної організації «Талібан», вийшовши з підпілля, менш ніж за тиждень взяли під контроль більшість провінцій і без бою зайшли в столицю – Кабул. Уряд президента Ашрафа Гані й армія, яка в рази перевищувала сили талібів, відмовилися від збройного опору. Сам Гані втік до Об'єднаних Арабських Еміратів.

Привід для талібів активізуватися був більш ніж вагомий. Американський військовий контингент, який перебував у країні 20 років, повинен був вийти до 11 вересня – роковин атаки «Аль-Каїди» на Всесвітній торговий центр у Нью-Йорку. «Талібан» не став чекати, прискорив процес повернення до влади. До такого розвитку подій виявилися не готові ані прості люди, ані навіть американці, які в поспіху евакуювали дипломатів із Кабула. Намагаються виїхати з Афганістану і тисячі цивільних осіб. Люди бояться за свою свободу та життя, адже багато хто пам'ятає правління талібів з 1996 до 2001 року: публічні страти, заборона на навчання для дівчаток, обмеження свобод.

«Главкому» вдалося поспілкуватися зі сходознавцем, дипломатом, доктором історичних наук Володимиром Пластуном, який за часів радянської інтервенції працював в Афганістані на керівних посадах. Розмова про те, чому таліби змогли так легко повернути собі владу в Афганістані, чи є загроза для життя простих жителів, які країни найбільше виграли від змін у регіоні та чи впораються самі таліби з викликами, які тепер стоять перед ними.

«Іноземні найманці майже у два рази збільшили чисельність військ талібів»

США ще минулого року анонсували виведення своїх військ з Афганістану у вересні 2021-го. Але зараз, виявилося, стрімкий наступ талібів – це велика несподіванка навіть для самих американців. Чому?

На мій погляд, відхід американців був вирішений заздалегідь. Як обіцяв (попередній президент Дональд Трамп), так і сталося. Не знаю, може нинішній президент Джо Байден вирішив перехопити ініціативу та прискорити процес виведення військ, в пику Трампу, який раніше це виведення військ схвалив. Виведення військ не виглядало підготовленим, занадто стрімко вони пішли. Все дуже схоже на виведення військ з В'єтнаму. Тоді так само люди чіплялися за колеса гвинтокрилів американського посольства. Мабуть, в керівництві США є проблеми. Військові, республіканці та демократи ніяк не могли між собою домовитися. Всі могли спостерігати той хаос, який відбувався завдяки численним відео.

У травні цього року у нас була інформація про те, що загальний склад «Талібану» становить 45 – 50 тис. бойовиків. Але раптово у середині серпня виявилося, що у них 80 тис. бойовиків. Виявляється, таліби, концентруючи сили, запросили до своїх лав представників інших терористичних угруповань. Це відповідь на питання, чому їм так швидко вдалося взяти під контроль більшу частину території країни. Це при тому, що вони нечисленні в порівнянні зі Збройними силами тепер уже поваленого афганського уряду. Вони змогли одночасно пройти контрольно-пропускні пункти в різних частинах Афганістану, планували свій наступ (на Кабул). Тобто з талібами об'єдналися бойовики інших терористичних угруповань, що діють у цьому регіоні та створили рух, так звані «Каравани Убейда» (рабів божих). До цього руху увійшли безпосередньо «Талібан», шматок «Аль-Каїди» та таліби «Ісламської держави». Це при тому, що «іділівці» – затяті противники талібів. Але ті їх запросили до себе. Маю на увазі «Ісламську державу» провінції Хорасан (Вілаят Хорасан – частина терористичного угруповання «Ісламська держава», що діє в Афганістані та у Пакистані, – «Главком»). За непідтвердженою інформацією, всі вони почали формуватися в єдину силу ще влітку минулого року, коли велися переговори в Досі. Як ви пам'ятаєте, 29 лютого 2020 року в столиці Катару було підписано угоду.

Після цієї угоди таліби почали об'єднувати навколо себе бойовиків, створюючи об'єднані штаби «Ісламської держави», «Аль-Каїди», талібів. Починаючи з червня минулого року, згадані вище «каравани Убейда» планували погоджувати свою тактику. А до літа цього року вони були підготовлені вже до спільних дій. Вони, об'єднавшись, запросили до себе ще бойовиків географічно від Філіппін до Марокко. Саме іноземні найманці стали головною ударною силою при захопленні спочатку повітів, потім провінцій в Афганістані. Перемогу талібам принесла домовленість про спільні дії різних угруповань.

Це об'єднання бойовиків – результат найманства винятково заради грошей або ж це об'єднання ідеологічне і мета – не тільки звільнити Афганістан від США, але і поширити свою політику за кордон?

Не думаю, що на ідеологічній основі. У цьому випадку вони йшли під прапором антиамериканізму, з метою просто вигнати іноземців. Протягом останніх років таліби спокійно вбивали представників «Ісламської держави», які теж намагалися грати якусь роль в Афганістані, але не витримали опору з боку талібів, урядових військ і американців.

«Афганські пуштуни відмовилися воювати один проти одного»

Яка причина того, що краще озброєна та чисельніша армія поваленого уряду не стала чинити опору «Талібану»? Справа винятково в повсюдній корупції? Таким способом армія протестує проти тепер вже колишньої влади?

Щоб відповісти на це питання, потрібно знати афганське суспільство та потрібно знати афганську армію. В Афганістані від 40% до 50% – пуштуни, які вважають себе титульною нацією. Інша половина – це люди, яких ми називаємо нацменшинами. Мова про таджиків, узбеків, хазарейців, чараймаків, киргизів та інших, усього приблизно 20 народностей.

Свого часу я мав чотири відрядження до Афганістану. Можу сказати, що офіцери в афганській армії завжди були пуштунами. Рядові та сержантський склад армії – це нацменшини. Я в Кандагарі спілкувався з солдатами, які за національністю таджики. Вони говорили: «Господи, скоріше б уже додому». Тобто вони самі родом з півночі країни, а їх пригнали воювати на південь, де проживають пуштуни. Вони запитують, навіщо воювати за пуштунську землю, все одно вона не їхня? Адже, кажуть, їх будинки, земля власна, сім'ї живуть на півночі Афганістану. Кажуть, що вони люди другого сорту для пуштунів. Навіть коли я був в Афганістані СРСР, завжди було маса дезертирів. До повернення талібів військові тікали та здавали зброю.

Тобто перша причина – етнічне протистояння в армії, друга – корупція в країні, і є третя причина – небажання офіцерів-пуштунів воювати проти своїх одноплемінників. Адже 99% талібів – пуштуни. Я знаю офіцерів тієї армії, яка діяла до цього приходу талібів, абсолютно нормальні хлопці. Але це ж не громадянська війна в Росії, де билися за землю. Тут є фактор того, що на іншому боці воює, можливо, брат цього офіцера. Ви знаєте, Афганістан схожий на велике село. Пуштуни знають один одного, незалежно від місця проживання. Вони знають, хто з якого повіту, з якої провінції людина приїхала. Як спільнота вони тримаються один за одного дуже здорово. Племена, клани, великі сім'ї – всі одне одного знають. У тому числі за кого видати заміж дочку, наприклад, з ким одружуватися.

Раніше було безліч спроб вдертися, завоювати Афганістан, починаючи з Олександра Македонського. Але Македонський під час свого походу вирішив просто обійти Афганістан, через територію Таджикистану, через Кунар пішов далі на Індію. Сини Чингісхана теж молодці, вони дійшли тільки до Герата. До центру країни не заходили, в Кабул або в Кандагар. Перший раз англійці прийшли в 19 столітті. У результаті три їх походи закінчувалися крахом. Не сприймає патріархальне суспільство нововведення, запропоновані загарбниками. Тим більше не сприймає суспільство американську демократію. Можна також підкреслити, що пуштуни живуть по пуштунвалі (неписаний звід законів пуштунських племен), тобто за своїм кодексом честі. Якщо є якийсь конфлікт, збираються старійшини й ухвалюють рішення. Вони кажуть, що це та сама демократія (як на Заході). Природно, присутній при цьому хан – вождь племені та мулла, який, правда, не має голосу. Коли рішення з конфліктного питання прийнято, мулла його оголошує та каже, що рішення прийнято тому, що так захотів Аллах.

В афганську армію американці вклали шалену кількість грошей, але вона розсипалася як картковий будиночок. Яке пояснення цьому можна дати?

Важливо зазначити і те, як поводилися американці на території Афганістану, це не прийнятно. У 2009 році я був у Кабулі, розмовляв з місцевими, спілкувався і з американцями. Англійці мені розповіли цікаву деталь. Кажуть, що американці поводяться грубо щодо афганців. Наприклад, коли в якомусь кварталі вони проводили зачистку, то спочатку стукали у двері, стріляли автоматною чергою вгору, а потім наказували місцевим виходити на вулицю по одному. Так ось, кажуть англійці, ми це врахували. У нас почали стріляти, коли ми патрулювали вулиці. Тому ми відразу, стукаючи в двері, говорили, що це не американці до вас прийшли, а англійці. Тобто, доводилося пристосовуватися. Потрібно враховувати менталітет і звичаї афганців. У 80-х до мене приходили радянські офіцери, щоб я їм розповів, в якій країні вони живуть. Я радив, коли йдете вулицею, хоча б привітайтеся з людьми. Що тут складного сказати «Салам Алейкум»? Я мову знаю, мені легко в цьому плані. А ось наших навчити знаків поваги було складно. Ви ж прекрасно знаєте, що наші як побачать на вулиці азійця, відразу презирливо ставляться. А афганці такого ставлення терпіти не можуть. Чим менше грамотна людина в плані освіти, тим більш гостро він сприймає щодо себе презирливе ставлення.

«В Афганістані може з'явитися Пандширська автономія»

Наскільки талібам вдасться утримувати свою владу над більшістю регіонів Афганістану, враховуючи вже заяви, які починають з’являтися, наприклад, з провінції Пандшир, про готовність чинити проти нової влади збройний опір?

Пандшир – це район, в якому проживають таджики, але вони себе називають саме пандширцями. Це гірська місцевість, Пандширська ущелина там є. Радянські війська кілька разів його «довбали», але так і не змогли туди прорватися. Думаю, жителі цього району зможуть домовитися з талібами про права якоїсь автономії у складі Афганістану. Дійсно, там лідер Ахмад Масуд, який є сином Ахмад Шаха Масуда (загиблий колишній глава «Північного альянсу») закликає країни Заходу допомогти зброєю для опору. Але якщо у талібів знайдуться розумні люди, вони не будуть їх тиснути, продовжувати війну. Як-небудь домовляться. Що стосується іноземних найманців, які є в складі талібів, то з ними вони мають вчинити розумно, інакше самим талібам буде погано. Адже вони спочатку покликали їх до себе на допомогу, а тепер будуть змушені розлучитися. Якщо іноземні найманці будуть грати якусь істотну роль в Афганістані, тоді народ проти них підніметься.

Тобто головна проблема талібів – це не опір з боку США, Заходу, а найманці, вчорашні союзники із захоплення влади?

Звичайно, це дуже серйозна проблема для талібів. І як вони її будуть вирішувати, я не знаю. Талібам часто приписували багато терактів. Але тільки за частину з них вони брали на себе відповідальність, інші вчиняли бойовики інших угрупувань, зокрема «Ісламської держави», філія якої діяла в Афганістані та частина бойовиків якої долучилася до талібів. Тепер цим бойовикам «Ісламської держави», де воювали таджики й узбеки, діватися нікуди, так само, як і залишкам «Аль-Каїди», пакистанським талібам. Вони ж не можуть повернутися до себе додому. Або ці іноземці асимілюються та будуть підкорятися талібам, або ж хоч на Марс їх відправляй. Що пересилить? Мир, спокій і економічне процвітання, або їх прихильність до ісламістського ісламу? А що як вони також вимагатимуть частину влади, скажуть, що ми теж кров проливали... Все залежить від того, як і про що вони домовлялися з талібами. В Афганістані, якщо два ворожі клани вирішили покласти край ворожнечі та домовиться, то узгоджують договір, який підписують на Корані. Але є така особливість: попри домовленість, на наступний день вони можуть продовжити ворогувати.

Зараз таліби оголосили загальну амністію, закликали всіх повертатися на робочі місця, переслідувати нікого не будуть, жінки теж будуть вчитися. Але все це тільки слова. Потрібен якийсь документ, що підтверджує ці слова. Але хто його буде публікувати? Ще уряд не сформований. Думаю, місяця три потрібно на узгодження нового уряду. До того ж Конституції поки немає, адже стару таліби відкидають. Країна зараз розвалена, природно, нова влада буде до когось звертатися (за допомогою). Тому вони роблять такі реверанси зараз в сторону Ірану, Китаю, Росії, країн Центральної Азії. Росія також зробила заяву, сказавши, що поки почекає, адже, може, ви влаштуєте зараз криваву баню і що тоді.

А хіба такі реверанси талібів щодо збільшення прав, наприклад, для жінок, – це не ширма, за якою обличчя терористів?

Я не вважаю, що це ширма, але ці обіцянки повинні бути узаконені. Таліби кажуть, що держава буде називатися Ісламський емірат Афганістан. Але, знову-таки, це поки тільки слова, вони не можуть ігнорувати думку решти населення країни. Колишнього президента Хаміда Карзая вони запросили до себе. Найближчого вівторка (24 серпня) він повинен зустрітися з одним з лідерів талібів Абдул Гані Барадаром. Всі інші учасники цієї так званої «гри» повинні будуть спостерігати, на яких умовах буде надаватися ця допомога. Я маю на увазі Росію, Китай, Іран, Пакистан, Індію та, до речі, США теж.

США та союзники за 20 років витратили на Афганістан близько $2 трлн. Принаймні, таку суму називають впливові ЗМІ. Але де гарантія, що Іран, Росія, Китай фінансуватимуть проєкти в Афганістані в такому ж обсязі надалі? Які джерела фінансування будуть в країні за талібів? Вихід один – наркоторгівля?

Всі країни зажадають, щоб вони з наркотиками зав'язали. Коли таліби звернуться за допомогою, то обов'язково потрібно їм поставити умови, щоб не порушувалися права людини. Щоб був допуск жінок до освіти, тобто щоб дотримувалося те, про що вони зараз говорять публічно. Візьміть Китай. Ця країна вклала великі гроші, зокрема в прокладку залізниць, будівництво шосе, вклади гроші в підприємства сусідніх країн у регіоні. А потім у цих сусідів не виявилося грошей віддавати борги. Наприклад, таджики, вони взяли й віддали шматок території китайцям (в січні 2011 року Таджикистан передав Китаю 0,77% своєї території, що становить 1,1 тис. Кв км, - «Главком»).

Є думка, що китайці зацікавлені давати кредити нової влади в Афганістані за однієї умови: аби таліби не співпрацювали з уйгурами в Китаї, які є мусульманами та яких притискає офіційний Пекін. Ви згодні з такою думкою?

Я з вами не згоден. Китайці завжди роблять все тільки на взаємовигідних умовах. Абсолютно. Вони ще 10 років тому виграли тендер на видобуток міді в Айнакському міднорудному родовищі. Так, тоді дали хабар у $20 млн, але виграли. Ви зачепили тему уйгурів. Але в історії Афганістану ще не було такого, щоб афганці нападали на якусь сусідню державу. Вони не хочуть виходити за межі своєї території.

Але ж таліби теж за будівництво халіфату, хіба ні?

Халіфат вимагали «іділівці», не афганці. Та частина афганців, яка приєдналася до талібів, – це дуже неоднорідний рух. Коли вони воюють, вони тоді гуртуються. Після цього, коли починаються розбір польотів і поділ влади, починається розбрат. Пуштунів цілком влаштовує ситуація, яка склалася нині. Адже приблизно половина з 35 млн населення країни – пуштуни. Ще пуштуни живуть на території Пакистану. Зверніть увагу на те, що Афганістан не визнавав і не визнає кордон між Пакистаном і Афганістаном. Разом з тим Пакистан вважає, що між країнами є державний кордон. Таліби, як і колишня афганська влада, так само не вважають, що з Пакистаном є кордон. Логіка така: мій брат живе на території одного племені на території двох країн. А якщо так, то з якого дива я повинен вважати, що є кордон, що потрібна віза для його перетину? Більшість всіх пуштунів живуть на території Пакистану. Вони самі ніколи не визнають наявність кордону. Тобто серед талібів є і ті, хто приїхав з Пакистану. Природно, з Пакистаном у них зв'язки були, є і будуть. Питання це досить складне. Тут і економіка, і політика, і етнічне питання. В Афганістані поки немає уряду, і ми поки не знаємо, яким він буде. Зараз ведуться переговори. Колишній президент Хамід Карзай зустрічається зараз із цього приводу. Увійшли до трійки, з ким ведуться переговори, так само Абдулла Абдулла (колишній голова Вищої ради щодо примирення) і Хекматіяр (Гульбуддін Хекматіяр – польовий командир, лідер ісламської партії Афганістану). На останню фігуру ніхто не звертає уваги. Хекматіяр був одним з непримиренних опонентів влади. Але він уклав з урядом Ашрафа Гані мирну угоду. У Хекматіяра дуже сильні збройні загони. І поки він не розпустив їх. Мені цікаво, якою була їхня роль, коли таліби почали наступ? Хекматіяр приєднався до талібів, чи брали участь його загони в захопленні влади? Навряд чи вони тихо в цей час сиділи осторонь і нічого не робили. Раніше загони Хекматіяра відмовилися вступати в урядову армію ... Цікаво буде спостерігати, як буде поводитися ця трійка в переговорах з талібами. Ось Карзай зустрінеться з Барадаром. Тим часом, Барадар вже в Кандагарі, він не збирається в Кабул. Тобто Карзай полетить в Кандагар і буде там вести з ним переговори. Як уже відомо, президент-втікач Ашраф Гані засів у Об'єднаних Арабських Еміратах. Сидить там і каже, що жодних грошей із собою не брав (Гані звинувачують у тому, що він втік і забрав з собою нібито $169 млн – «Главком»).

На відміну від Карзая, у Гані політичного майбутнього в Афганістані тепер бути не може?

А хто його знає. І Карзай навчався в Сполучених Штатах, і Гані. І працювали вони там, не тільки вчилися. І родичі у них там є. Так що від американців вони так швидко не відв’яжуться... Талібів американці теж «годували», в сенсі давали озброєння, фінансово допомагали. Так що, дуже і дуже складна ситуація. Поки дати якусь однозначну відповідь на те, що буде завтра, просто неможливо.

Наскільки в Афганістані можливі соціальні протести, адже навряд чи жителі країни зі зміною влади завтра стануть жити краще?

Соціальні протести були завжди в Афганістані й будуть. І за Бабрака Кармаля були протести (Бабрак Кармаль – 3-й глава Революційної ради Афганістану 1979-1986 рр..). По-моєму, тільки при Наджибуллі їх не було (Мохаммад Наджибулла – другий президент Афганістану, 1987-1992 рр..). Я приїхав до Афганістану вперше у 1979 році. А після 1978 року, коли Таракі був при владі (Нур Мухаммед Таракі – громадський діяч, 1-й глава Революційної ради Афганістану, 12-й прем'єр-міністр), пам'ятаю, як поліціянти дуже жорстоко розганяли демонстрацію студенток з кабульського університету. Їх дуже сильно кийками побили, а дівчатка, між іншим, тоді активно в мініспідницях ходили. Просто потрібно чітко розділяти міське населення та сільське. Сільське населення не буде виходити протестувати. У сільській місцевості люди за своїми законами тисячі років ще будуть жити. Освіченіші люди і в таких містах як Кабул, Герат, Кундуз, будуть. А ось в Кандагарі навряд чи, тому що це пуштунська столиця.

Ви думаєте, що ті, хто хотів полетіти з аеропорту, це тільки перекладачі були? Нічого подібного. Це були люди, які взагалі не можуть терпіти цю країну. Я з такими людьми спілкувався. Вони відкрито говорять: «Головне - злиняти!». До речі, в позаминулому році я був у Тегерані, спілкувався зі студентами. Так там молодь так само говорить, що хоче злиняти якомога швидше з країни, як тільки закінчать навчання. Просто тому, що неможливо жити з мулами в тому політичному режимі, в якому перебуває країна. Люди хочуть дивитися телевізор, мати IPhone.

З одного боку, таліби хочуть, щоб іноземні гроші надалі вливалися в країну, тому на словах демонструють лояльність, у тому числі в питанні доступності освіти для всіх. З іншого боку, освічені люди навряд чи будуть лояльні до талібів. Як самі таліби в цих умовах будуть шукати баланс, щоб знову не втратити владу?

Поки складно про це говорити. Так, на словах вони оголосили, що освіта буде вільною для всіх. Але потрібно буде дочекатися, що буде насправді та тільки на основі цього будувати з ними відносини. У сільських районах населення прихід талібів спокійно сприйняло. У мене є звіти за провінціями. І в них йдеться, що талібів боялися та поважали, що вони у вищих шаріатських судах вирішували долі людей. Адже 90% людей ішли для вирішення спорів саме до шаріатських судів, а не до урядових. Просто тому, що урядові були геть корумповані. Більшість населення Афганістану – це сільські жителі, а не міські, це важлива деталь. Вони підтримують талібів. Так, були обурення діями окремих талібів. Обурювалися діями кримінальних угруповань і польових командирів місцевих або ж тими, які прийшли в село з іншої провінції та грабували. Але обурення не стосуються руху «Талібан» в цілому, який сам страчував злочинців.

У 2013 році ви говорили, що США в Афганістані були, є і будуть. Спостерігаючи за нинішніми подіями, варто визнати, що ви помилилися?

Я не очікував тоді, що вони підуть. Так що можу взяти свої слова назад тільки, якщо мова йде про збройні сили. Вони дійсно пішли. Я на 90% впевнений, що Штати більше ніколи не повернуться до Афганістану зі зброєю. Але може трапиться така річ, що ось ці угруповання, які примкнули до талібів, не підуть і будуть з території Афганістану здійснювати якісь напади. Тоді США можуть сказати: «будемо змушені якщо не ввести війська, то атакувати з авіаносців, які перебувають у Перській затоці та Індійському океані, або ж робити нальоти».

Які країни найбільше виграли від нинішньої ситуації?

У економічному плані, звичайно, найбільше виграв Китай. Він і надалі буде вигравати, тому що не відмовився від свого проєкту «Один пояс один шлях» (глобальна ініціатива КНР, прийнята у 2013 році. Вона полягає в інвестуванні проєктів майже в 70 країн, - «Главком»)... З політичної точки зору Росія виграла. Іран плескає в долоні, тому що для них Сполучені Штати – ворог №1, який обклав їх санкціями. Пакистан і Китай проводитимуть практично одну і ту ж політику. У Китаю і Пакистану один ворог – це Індія. Оскільки у китайців є спірне прикордонне питання з індійцями, а в Індії з Пакистаном, природно, Кашмір.

Всі бачили, як тисячі людей намагалися залишити Афганістан з аеропорту в Кабулі. Багато експертів прогнозують велику кількість біженців. На ваш погляд, чи варто очікувати загострення проблеми, яку ми сьогодні спостерігаємо на білорусько-литовському кордоні, де біженці намагаються прорватися в Західну Європу?

Я не думаю, що це буде велика проблема. Всі країни центральної Азії, посилаючись на конвенцію (Конвенція про статус біженців) від 1951 року сказали, що вони не будуть приймати біженців з Афганістану. Зараз всі країни зміцнюють кордони, щоб у жодному разі не пропускати біженців на свою територію. Я маю на увазі Узбекистан і Таджикистан насамперед.

Проблеми не буде тому, що біженцям, щоб потрапити в Європу, буде дуже складно долати укріплені кордони багатьох країн?

В Європу намагаються потрапити найбільше з Близького, Середнього Сходу та країн Африки. З Афганістану досить мало. У себе біженців братимуть афганці в РФ. Деякі з них дуже добре пристосувалися, особливо ті, які навчалися у нас. Вони всі прийняли російське громадянство і з російськими паспортами працюють в Афганістані. Приїжджають туди і жодних проблем у них немає. Уряди центральноазіатських країн, так і Росії побоюються того, що разом з біженцями проникнуть за межі Афганістану терористи, екстремісти. Німеччина вже обпеклася, коли у неї 20 років тому вибухи сталися, теракти. Їх організували ісламісти. Так що ісламістів продовжують боятися.

Складається така картина: таліби – це успішні бойовики, які змогли перемогти США в Афганістані. Цим вони привабливі для інших терористичних організацій. У зв'язку з цим можуть з'явитися у «Талібану» амбіції за межами Афганістану?

Таліби озвіріли не проти простих людей, а щодо іноземців, яких почали лупити зі страшною силою. Вони ж з радянськими солдатами точно так само чинили. Вирізали їм зірки, виколювали очі, відрізали вуха. Все це говорило про те, що не лізьте в нашу країну зі зброєю. Адже без зброї вже наші скільки років працювали в цій країні та жодних проблем не було. Це до тих пір, поки наші не прийшли та не стали розмахувати червоним прапором і говорити про комунізм. Тобто робили те, чого робити категорично не можна було.

Михайло Глуховський, «Главком»