Трамп розбушувався. Чого боятися Україні?

Чим ближче дата президентських виборів у США, тим більше приводів для оптимізму у діючого господаря Білого дому Дональда Трампа. Його переобрання на другий термін набуває все чіткіших обрисів. У лавах республіканців у нього конкурентів просто нема, а у стані демократів досі не з’явився яскраво виражений лідер. Проте вже з’явився несподіваний аутсайдер – Джо Байден. Саме він ще недавно вважався найвірогіднішим суперником Трампа. Власне, саме через бажання дискредитувати свого основного конкурента комерційною діяльністю його сина (Хантера Байдена) в Україні Трамп з головою пірнув у скандальний «Українагейт».

І, схоже, таки досяг свого: скандал з сумнозвісною кампанією Burisma таки підкосив Джо Байдена – на традиційно стартових праймеріз демократів в штаті Айова він посів лише четвертий рядок, а в Нью-Гемпширі взагалі звалився на п’ятий. Перемогу ж здобули відповідно 38-річний Піт Буттіджич, що стало сенсацією, та 78-річний Берні Сандерс. Обидвоє досі не вважались очевидними лідерами серед електорату демократів. Звісно, шанси у Байдена стати висуванцем від партії ще залишаються, але вони тануть на очах.

Трамп же красиво вийшов з процедури імпічменту, яка була ініційована демократами через ймовірний тиск на українського президента, і тепер виглядає впевненим фаворитом майбутніх виборів з рейтингом майже 50%, що в умовах американських виборів дуже потужний показник.

Україні, а для неї значення співпраці з США важко переоцінити, в даній ситуації важливо не налаштувати експресивного Трампа проти себе ще більше. Це вже відбувалося до і після минулих американських виборів через незграбні дії українських політиків.

Холодна помста

Очільник США дуже жваво розправляється з ворогами. Останньою його жертвою став відкликаний американський посол в Євросоюзі Гордон Сондленд. Дипломат був одним з ключових свідків в розслідуванні про імпічмент. Сондленд прямо заявляв, що Трамп та інші американські високопосадовці тиснули на Україну та лякали її зупинкою надання допомоги, якщо не буде відновлено розслідування у справі Burisma.

Також був відсторонений від посади ексспівробітник Ради національної безпеки підполковник Александер Віндман, який теж давав свідчення проти Трампа. Підполковник на слуханнях у Палаті представників Конгресу США заявив, що президент Трамп висував неправомірні вимоги президенту України Володимиру Зеленському.

Сумна доля спіткала і колишнього посла в Україні Марі Йованович: після обрання Трампа вона залишила Київ самостійно, не очікуючи ганебного звільнення. Рік тому її попросили і з Держдепу – слідом за екс-послом в Україні Біллом Тейлором та колишнім спецпредставником в нашій країні Куртом Уолкером.

Сьогодні важко сказати, яке справжнє ставлення Білого Дому до нинішньої української влади. Скільки б наш посол в США Володимир Єльченко не розповідав про «хімію» між Трампом та Зеленським, ставлення до Києва у президента-мільярдера неоднозначне. За даними джерел «Главкома» у дипломатичних колах, точно не тішить злопам’ятного Трампа і його команду персона нинішнього голови Національного антикорупційного бюро Артема Ситника. Свого часу він необачно вліз в боротьбу, яку вела Гілларі Клінтон разом з Байденом проти Трампа. І робив це український високопосадовець аж ніяк не на боці майбутнього переможця.

Антикорупційний корупціонер

У березні минулого року був оприлюднений цікавий аудіозапис. Злив зробив звинувачений у «бурштиновій справі», скандальний екс-нардеп Борислав Розенблат, у якого були свої підстави поквитатися з Ситником. На записах керівник НАБУ прямо вихваляється, як допомагав Клінтон під час виборчої кампанії, оприлюднивши дані про «чорну бухгалтерію» Партії регіонів та причетність до неї американського політтехнолога Пола Манафорта. Останній на той момент керував виборчим штабом Трампа, але згодом залишив його, а потім взагалі загримів за грати за звинуваченнями в податковому та банківському шахрайстві. Так що у нинішнього американського президента, м’яко кажучи, було мало приводів симпатизувати українцям, і в першу чергу голові НАБУ.

Раніше Ситника у разі виникнення проблем виручало заступництво західних посольств, там він завжди був бажаним гостем. Але останнім часом його благородний ореол антикорупціонера істотно потьмянів.

Недоброзичливців у Ситника є не тільки за океаном.  Директор НАБУ, який мав би бути прикладом для інших, сам опинився в реєстрі… корупціонерів. Це сталося після того, як він програв апеляцію на рішенню суду, який визнав його винним в адміністративному порушенні під час відпочинку в мисливському господарстві у Рівненській області. Ситник «забув» вказати в своїй декларації 25 тис грн, які за його відпочинок заплатили інші люди. Спливла також і давня історія з отриманням Ситником квартири в Броварах, яка була оформлена як подарунок.

Парламентський бунт

У зв’язку з цим нещодавно 216 народних депутатів, у яких накопичились питання до директора НАБУ, зареєстрували проект постанови про його звільнення. Показово, що посли країн «Великої сімки» цього разу вже не кинулись захищати свого улюбленця, обмежившись малоінформативним «твітом» про те, що для забезпечення доброчесності та незалежності антикорупційних інституцій обирати та усувати їхнє керівництво треба відповідно до закону.

На засіданні парламентського комітету з питань антикорупційної політики Ситник запевнив депутатів, що час для його відставки ще не прийшов: «Якщо у когось є бажання, щоб я кудись пішов, значить ми правильно все робимо. Я здогадуюсь, у кого є таке бажання, таких людей багато». Також директор НАБУ нагадав, що перед тим, як ставити питання про його відставку, потрібно провести аудит діяльності НАБУ.

«Ситник каже, що піде, коли виконає свою місію, – обурюється один з підписантів постанови про відставку депутат «Слуги народу» Ірина Верещук. – Тепер так кожен корупціонер може сказати, чия справа завершилась занесенням в базу корупціонерів. Мені здавалось, директор НАБУ більше поважає себе та людей, які його оточують. А він же наводить дитячі дилетантські аргументи як для юриста – керівник антикорупційного органу просто нехтує рішенням суду, а пояснює його помстою якихось осіб замість того, аби доводити свою невинуватість».

Депутат з профільного комітету Антон Поляков вказує на неефективність роботи Бюро: «Відповідно до наданого звіту фінансування, робота відомства обходиться державі у 773 млн грн за останні пів року. Тоді як фактично повернуто до бюджету було лише 273 млн. грн. В чому тоді полягає продуктивність НАБУ і чи не занадто дорого Україні вартує цей орган з корупціонером на чолі?»

Поки Ситника від парламентської розправи рятує те, що Рада занурилась в розгляд чотирьох тисяч правок земельного законопроєкту. Але директор НАБУ, який став надто токсичним – точно не той персонаж, яким Зеленський не зможе пожертвувати заради стосунків зі «світовим поліцейським». Тим більше нещодавно президент розстався з куди більш близьким до себе головою Офісу президента Андрієм Богданом. Зеленський тривалий час прикривав його від звільнення, якого теж вимагали американці.

Гіпотетично позиції Ситника могли б знову зміцнитись, якби до влади у США повернулись демократи, але, схоже, що історія з невдалим імпічментом Трампа тільки посилила нинішнього господаря Білого дому. І Києву слід готуватись до того, що справу з ексцентричним мільярдером доведеться мати до кінця 2024 року.

Микола Мельник, для «Главкома»