Кокус – «багато галасу і багато людей». Це масовий захід, на якому обирають фаворита серед кандидатів від однієї партії
Розбрат у стані демократів: дебати в Айові підкосили опонентів Трампа
Цими днями будь-яка спроба почитати новини зі Сполучених Штатів так чи інакше закінчуються читанням аналізу та записів виступів кандидатів від Демократичної партії під час кокусу в штаті Айова. Ви не врятуєтесь від цього новинного шторму навіть за повідомленнями про результати імпічменту Трампа, навіть на його республіканських медіа.
Тож варто розібратися, чому кокус Демократичної партії викликав такий резонанс, що його результати скажуть нам про листопадові вибори президента, та який вплив це може мати в кінцевому результаті на Україну? Звісно, попутно розберемося, що це взагалі за кокус.
Американська виборча система: експрес-курс
Для початку необхідно зробити невеличкий екскурс в саме серце американської демократії - її виборчу систему. Під час виборів президента існує три типи масових заходів, які так чи інакше впливають на вибір кандидата від партії - дебати, кокуси та праймеріз.
Дебати - найпростіший та найбільш звичний формат, в якому кандидати мають можливість показати себе світові. Усі кандидати від партії збираються на одній сцені і відповідають на серію заготовлених ведучими питань. І ось таким турне вони рухаються від штату до штату, намагаючись переконати якомога більше американців стати спонсорами їхньої кампанії. Саме від кількості зібраних спонсорських грошей і залежить, чи буде допущений кандидат до наступного етапу.
Праймеріз свого часу стали просто лейблом американських виборів в усіх інших країнах - згадаймо, з яким завзяттям пів світу стежили за дебатами Обами та Клінтон у 2008 році. Це завжди велике шоу зі стадіонами прихильників, гучними заявами та боротьбою харизм.
Праймеріз бувають двох типів - закриті (коли голосують лише відібрані від кожного штату партійні представники) та відкриті (для всіх прихильників партії).
Трохи по іншому виглядає кокус. Назва цього свята демократії походить із однієї з мов корінних племен, і перекладається приблизно як «багато галасу і багато людей». Зазвичай він проходить так: кандидати збираються у великій залі, виступають по черзі та займають місця в різних кутках цієї зали. Навколо них збирається натовп їх прихильників, яких представники делегатів підраховують та таким чином визначають підтримку кандидата в цьому штаті. Пряма демократія в своєму найбільш прямому значенні. І саме таку систему відбору використовують демократи у Айові.
То що ж сталося в Айові та чому це важливо?
Третього лютого почався кокус Демократичної партії в штаті Айова. Чому ж Айова настільки важлива та привернула стільки уваги? Адже подібні зібрання обох партій пройдуть ще в кожному штаті. Річ у тім, що цього року Айова - перший штат, де відбувається попереднє голосування за демократичного кандидата. Саме цей штат задає, певним чином, загальний тренд на фронт-ранерів кампанії. До того ж, склалася така традиція у американських президентських перегонах, що кандидат, який «бере» перший штат, зазвичай і відбирається кандидатом від партії (навіть якщо до цього був відносним аутсайдером перегонів).
Очевидно, що кокус не лише складний в організації, але і доволі хаотичний в проведенні. Щоб вирішити усі можливі технічні складнощі, комітет Демократичної партії Айови розробив спеціальний мобільний додаток для збору та підрахунку голосів. Але, як відомо, добрими намірами дорога вистелена не в найкращі місця, тому саме цей застосунок (точніше, збої в його роботі та численні баги) спровокував надзвичайно довгий і неточний підрахунок голосів, і в результаті - посварених та злих демократів. Лише через декілька днів та ночей підрахунку кінцевих результатів було визначено переможця - ним став наймолодший з кандидатів, мер міста Саут-Бенд, штат Індіана, Піт Бутіджедж. На другому місці - одіозний кандидат-соціаліст та найстарший учасник перегонів 78-річний Берні Сандерс. Колишній фаворит перегонів та віце-президент часів Обами Джо Байден зазнав нищівної поразки, посівши четверте місце.
Що в цей час відбувається у Республіканській партії?
У той же час республіканці виглядали напрочуд стабільно, навіть попри активну на той момент фазу імпічменту. Буквально через 30 хвилин після початку праймеріз (в Айові Республіканська партія проводить саме праймеріз), Associated Press оголосила про абсолютну перемогу Дональда Трампа. Може видатися, що його впевнена та спокійна (особливо як для Трампа) поведінка під час імпічменту значно укріпила його позиції як в партії, так і в суспільстві в цілому.
Звісно, республіканські медіа не залишили в спокої проблеми демократів. Основна теза республіканських каналів та їх ключових Твіттер-акаунтів: як вони зможуть керувати державою, якщо навіть власні кокуси не в змозі провести доладно? Якби там не було, а поки таку образу демократам доведеться проковтнути - монолідерство республіканців не дає їм можливості в чомусь повторити ці нападки, а виправдальний вирок імпічменту вичерпав усі аргументи у «злочинності» Трампа.
То які ж результати Айови, в тому числі і для нас?
Перші попередні вибори Демократичної партії наштовхують на декілька проміжних висновків, причому не найбільш приємних.
По-перше, це будуть (знову) доволі непередбачувані вибори. Щоправда, якщо минулого разу нас дивував номінант від республіканців, тепер варто чекати сюрпризів від демократів.
По-друге, не варто очікувати нічого хорошого від розколу в демократичній партії. Якщо раніше так звані прогресивні демократи (яких точніше буде назвати відкритими соціалістами) та їх більш помірні колеги «ворогували» лише на рівні своїх ідеологічних позицій, то тепер градус взаємної неприязні стає доволі важко приховувати, що сильно поляризує партію та її прихильників. А отже, і ослаблює партію під листопадовими виборами.
По-третє, як і очікувалося, в лавах республіканців не знайшлося достатньо сміливого (та недалекоглядного) учасника, який готовий був би кинути виклик Трампу на новому злеті його популярності. В цьому випадку можна майже не сумніватися у старій прикметі про переможця першого праймеріз.
І висновок четвертий, ближчий до нас. Образ України в Штатах закріплюється на рівні останніх згадок в імпічменті. Простий контент-аналіз, на жаль, дає саме такі невтішні висновки.
Україна знову саме в розпал виборчої кампанії випадає з дискурсу американських політиків" width="555" height="236" itemprop="image" />
Раніше Україна звучала в промовах демократів як основний партнер у Східній Європі, як країна, що потребує допомоги та підтримки Сполучених Штатів у демократизації та проведенні реформ. Республіканці приймали трохи інший вектор: Україна загалом вбачалася, перш за все, як партнер та країна, що бореться з російською агресією - і саме тому потребує підтримки США. Імпічмент доволі сильно змінив ці наративи: для демократів ми стали жертвою «трампівської автократії», для прихильників Трампа Україна – зображення корумпованої держави, в якій політики з Демпартії намагалися заробити статки, але яка готова виправляти помилки та допомагати із розслідуванням. Як не подивись, але суб’єктності в такому баченні мало. Як і довіри.
І тепер, після кінця імпічменту, Україна знову випадає з дискурсу американських політиків саме в розпал виборчої кампанії. Чи надовго – залежить від нас самих. Важливо лише чітко розуміти, що будь-яка партійна заангажованість, будь-яка спроба підіграти комусь із кандидатів не дасть очікуваного результату навіть у випадку перемоги цього кандидата. Американська система противаг і інституцій не настільки залежна від обраного лідера, щоб повністю виконувати його примхи та побажання. Роки правління Дональда Трампа чудово це проілюстрували.
Олександр Краєв, для «Главкома»
Коментарі — 0