На виборах в Угорщині переміг… Зеленський. Як так сталося?
Орбана не врятували ні Трамп, ні Путін, ні… Зеленський, якого він призначив «головним ворогом» Угорщини
Головна політична інтрига ЄС 2026 року вирішилася. За підсумками виборів в Угорщині партія «Фідес» та її лідер Віктор Орбан, який очолював уряд 16 років, втратили владу. Опозиційна партія «Тиса» на чолі з Петером Мадяром перемагає з величезним відривом, який дозволяє сформувати конституційну більшість в парламенті.
За даними, оприлюдненими Національною виборчою комісією Угорщини, до парламенту проходять три партії:
- «Тиса» на чолі з Петером Мадяром – 69,35%, 138 мандатів (для формування конституційної більшості потрібно 133);
- «Фідес» на чолі з Віктором Орбаном – 27,64%, 55 мандатів;
- «Наша батьківщина» на чолі з Ласло Тороцкаєм – 3,02%, 6 мандатів.
Складна виборча система
Виборча система Угорщини унікальна: у принципі, вона була сформована так, аби підігравати провладній силі. Отже, 106 зі 199 депутатів обираються в одномандатних округах в однотурових виборах. Тут криється перша пастка: мажоритарні округи визначені таким чином, що кандидату, який балотується у провінційному окрузі, потрібно зібрати менше голосів, ніж тому, хто балотується в міському. Як відомо, ядро електорату «Фідеса» – це саме населення провінцій: сіл і невеличких містечок.
До слова, аби одразу посилити позиції партії влади, уряд Орбана урізав загальну кількість депутатських місць з 386 до 199, нагадує The New York Times. Така радикальна зміна вимагала повного перекроювання меж виборчих округів. Цей перерозподіл та численні інші зміни, на думку критиків Орбана, були спрямовані на те, щоб доєднати опозиційно налаштовані райони до великих виборчих округів, а проурядово налаштовані – навпаки розділити, що дозволило б владі отримати більше мандатів, пише видання.
Інші 93 мандати розподіляють між політсилами, які подолали поріг у 5%. Причому не пропорційно, а з урахуванням компенсаційних голосів. Тобто до голосів партії, які вона набрала за списками, додаються усі голоси, які отримали кандидати від цієї партії, які балотувалися по округах, але програли.
Ще одна пастка: перемогу могла швидко засвідчити тільки дуже переконлива перевага голосів однієї партії над іншою. В іншому ж випадку на сцену виходив третій чинник – результати дистанційного голосування. А їхній підрахунок за один день не робиться. Виборці закордоном отримують одразу два бюлетені: вони голосують і за партійний список, і за мажоритарного кандидата в окрузі за адресою своєї прописки. Власне, так само як і угорці в Угорщині, які зареєструвалися для голосування поза межами свого округу. Ці голоси не підраховують безпосередньо на дільницях: їх ретельно запаковують та надсилають до Будапешта. У столиці їх теж не підраховують – звідти відправляють у регіони, і вже там відбувається підрахунок.
Трамп і Путін виявились безсилі
Напередодні виборів команда президента США Дональда Трампа задіяла усі можливі ресурси для підняття рейтингу Орбана: підтримка була настільки потужною, що її сміливо можна назвати втручанням у виборчий процес в іншій країні. За кілька тижнів до голосування Трамп називав Орбана своїм другом.
За тиждень до дня голосування президент США відправив до Будапешта віцепрезидента Джей Ді Венса. Безпосередньо перед днем голосування трампівські ЗМІ розхвалювали Орбана на всі боки: скажімо FoxNews писав, що, мовляв, як важливо мати проамериканського лідера «в серці Європи, оскільки багато континентальних союзників виявилися млявими, зокрема через брак допомоги у війні проти Ірану».
Трамп напряму заявляв: «Моя адміністрація готова використати всю економічну потужність Сполучених Штатів для зміцнення економіки Угорщини, як ми робили це для наших великих союзників у минулому, якщо прем'єр-міністр Віктор Орбан та угорський народ колись цього потребуватимуть. Ми раді інвестувати в майбутнє процвітання, яке буде створено завдяки подальшому лідерству Орбана!».
«Причина, чому ми це робимо (тобто підтримуємо Орбана, – «Главком»), полягає в тому, що, на нашу думку, на цих виборах проти Віктора було стільки сміття, що ми мали показати, що насправді є багато людей і багато друзів по всьому світу, які визнають, що Віктор і його уряд добре справляються, і вони є важливими партнерами у справі миру», – сказав Венс під час виступу в Будапешті.
Разом із тим, на думку політологів, план із залученням Венса до агітації за Орбана був хоч і ефектною ідеєю, але навряд чи дієвою. Його поява могла справити враження на сталий електорат «Фідеса», але навряд сприяв залученню нових людей до лав прихильників партії.
Ще задовго до дня голосування було зрозуміло: Орбан усіма можливими способами чіплятиметься за владу. Історія з викраденням українських інкасаторів – лише одне відчайдушне рішення у низці панічного креативу радників Орбана. До прикладу, кремлівські технологи, що десантувалися у Будапешті, мали намір вдатися аж до інсценування замаху на Орбана: за їхніми розрахунками, це мало б швидко і суттєво покращити його результат на парламентських виборах, писав Washington Post з посиланням на інформацію від європейських розвідувальних служб.
Звісно, розглядався також сценарій масштабних проорбанських протестів у разі програшу на виборах. Адже Орбан, як і, скажімо, український президент-втікач Віктор Янукович, не гребував влаштовувати свої антимайдани.
Однак перемога «Тиси» виявилась настільки переконливою, що сіпатися «Фідесу» не було сенсу.
Ще перед початком голосування у Кремлі зрозуміли, що Орбан програє. Спершу російські політтехнологи збиралися пояснювати такий розклад зовнішнім втручанням: такою собі «кольоровою революцією, організованою ЄС». Однак потім концепція змінилась: всю провину переклали безпосередньо на вчорашнього найкращого друга – самого Орбана. Згодом риторика політтехологів з Кремлі звелась до того, що мовляв, угорський прем’єр «навіть з російською підтримкою нічого не зміг». Іншими словами, традиційно «своїх не бросаєм», але насправді «бросаєм» при першій же нагоді.
Напередодні голосування «Фідес» та «Тиса» провели передвиборчі мітинги. Орбан пообіцяв своїм прихильникам «перемогу, яка здивує всіх, навіть їх самих», повідомляв Telex.
У свою чергу Петер Мадяр заявив, що «12 квітня мільйони людей підтвердять, що місце країни було, є і буде в Європі». Він також пообіцяв запровадити податок на багатство для багатих, відкрити досьє на секретних агентів і розслідувати фактор російського впливу на угорську політику, а також розпочати розслідування проти міністра закордонних справ країни Петера Сійярто. Нагадаємо, саме Сійярто опинився в центрі скандалу після публікації аудіозаписів його розмов із главою МЗС Росії Сергієм Лавровим. Кремль прямо давав вказівки угорському урядовцю щодо чутливих питань, вирішення яких планувалося у Євросоюзі, окрема, і тих, що стосувалися України та антиросійських санкцій.
Хоча останні опитування перед парламентськими виборами в Угорщині засвідчували, що опозиційна політсила Мадяра випереджала «Фідес» на 9-13 відсоткових пунктів, був ще один фактор, який міг допомогти Орбану утримати владу. Мова про партію «Наша батьківщина» (Mi Hazánk). Вона настільки ультраправа, що навіть «Фідес» намагався дистанціюватися від неї – попри те, що багато пунктів в їхніх програмах перетинаються. Саме ця партія, на відміну від решти учасників виборів, за попередніми соціологічними даними, мала шанси подолати 5%-й бар’єр і пройти до парламенту – хоч і вельми скромним представництвом. За умов, якби Фідес отримав більше голосів, ніж йому вдалося, у Орбана були шанси створити більшість з «Нашою батьківщиною» та знову сісти у звичне крісло прем'єра.
Результати виборів для України
Президента України Володимира Зеленського також можна назвати ключовою фігурою у передвиборчій боротьбі. Принаймні, саме таке враження справляють його світлини, часто з втручанням штучного інтелекту, розклеєні по всій Угорщині. Адже саме протистояння з Україною (і вже потім – з ЄС) Орбан зробив «фішкою» своєї кампанії. Фотографій Зеленського на плакатах було більше, ніж світлин самого Орбана! Зеленський поставав то у компанії Мадяра, то – європейський політиків, то сам, але щоразу – з образливими підписами.
Прихильники «Тиси» вночі на радощах зривали ці антиукраїнські та антиєвропейські плакати.
До слова, об’єктивізація України як головного ворога почалася ще у 2017 році, коли Україна внесла зміни до закону про освіту. Тоді партія Орбана зреагувала, ніби нові норми обмежують права угорських меншин на Закарпатті отримувати освіту угорською мовою.
Politico називає перемогу Мадяра для України «гірко-солодкою». З одного боку, як і Орбан, Мадяр «виступає проти відправки угорської зброї або грошей до Києва, а також проти прискорення вступу України до ЄС. З іншого, українці можуть хоча б трохи зітхнути з полегшенням, бо відвертий агент Путіна Орбан постійно публічно шкодив Україні: починаючи з історії з викраденням інкасаторів Ощадбанку, закінчуючи погрозами залишити Україну без світла і газу.
Цікаво, що сам Мадяр починав свою політичну кар’єру у лавах прибічників Орбана – до «Фідесу» він вступив ще у далекому 2002 році. Політик очолював юридичний департамент з питань ЄС в Угорському банку розвитку (Magyar Fejlesztési Bank - MFB) у 2018 році, потім увійшов до ради директорів банку. Однак на цьому його вплив не обмежується: він був одружений з міністеркою юстиції Юдіт Варгою у двох урядах Віктора Орбана. Тож Мадяр чудово знав, як влаштовані залаштунки орбанівської системи.
Його колишня дружина опинилась у центрі педофільського скандалу 2024 року.
У Мадяра з’явився потужний аргумент щодо корумпованості «Фідесу». Саме на хвилі цього скандалу Мадяр вперше звернув на себе увагу угорців.
Зеленський був одним із перших європейських лідерів, хто привітав Мадяра з перемогою.
Глава МЗС України Андрій Сибіга вже заявив, що його відомство скасовує рекомендацію українцям не їхати до Угорщини, що діяли від 6 березня цього року.
Можливо, лідер «Тиси» зможе зняти цю напругу і повпливати на частину суспільства, якій вбили в голову, що Україна – ворог. Так, Петер Мадяр займає більш проєвропейську позицію, однак він не підтримує прискорення членства України в ЄС. Крім того, серед його виборців зберігається скепсис щодо фінансової підтримки України та її інтеграції до ЄС. Разом із тим, за даними Reuters, у програмі «Тиси» йдеться про посилення європейського і західного курсу та відмову від російських енергоресурсів, однак Угорщина не відправлятиме війська в Україну та не підтримуватиме прискорений вступ Києва до ЄС.
«Людина, в якій не можна бути абсолютно впевненим»
ВВС пише, що частина тих, хто проголосував за Мадяра, не були його давніми прихильниками. Багато хто навіть роками підтримував Орбана, однак у вирішальний день зробив інший вибір. «Він (Мадяр) – людина, в якій не можна бути абсолютно впевненим, – наводить BBC слова адвокатки на ім’я Агнес, яка проголосувала за Тису, – однак ми знаходимося на тому етапі, коли потрібно сподіватися на щось краще, саме це він і обіцяє. І ми щиро сподіваємося, що його обіцянки справдяться».
У статті йдеться, що Угорщина тривалий час була розколотою: «В одному зі світів Орбан переконав своїх прихильників, що вони прямують до перемоги та ще чотирьох років при владі. В іншому світі був Мадяр, який приваблював величезні натовпи, куди б не йшов, якого підтримували шановані соціологи, які повідомляли про його зростаючу перевагу над суперником. У неділю ввечері ці два світи зіткнулися, і лише один виявився реальним».
ВВС зауважує, що був час, коли сам Орбан виступав проти радянської окупації, але він став близьким партнером Путіна, а його акцент на дешевих російських енергоносіях робив його вкрай непопулярним лідером у ЄС, який щосили намагається позбутися залежності від російського імпорту.
«Росіяни, йдіть додому», – скандували прихильники Мадяра, коли ймовірний новий прем'єр Угорщини обіцяв покращити відносини з Європейським Союзом.
Своєю чергою The Irish Times пише, що основними причинами програшу Орбана були не політичні, а економічні.
The Irish Times пише, що Орбан визнав поразку після того, як його відхилили угорські виборці, які жили за «орбаномікою» – самопроголошеною «неліберальною» моделлю, запровадженою прем’єр-міністром країни. «Її головним наслідком була централізація економічної влади та процесу прийняття рішень, одночасно підриваючи незалежні інституції. Ця модель стала катастрофою для Угорщини. Вона зробила країну набагато біднішою, ніж вона була б за інших обставин, ціни зросли стрімкіше, ніж у аналогічних країнах, через поширення корупції та погіршення стану державних послуг», – пояснює видання.
«Орбаноміка» є хрестоматійним прикладом правого популізму з угорськими особливостями. Вони такі:
- міжнародні та «опозиційні» фірми опинилися у невигідному становищі;
- ринки та державні торги стали набагато менш вільними та справедливими;
- незалежні інституції – ЗМІ, центральний банк, судова система та університети – були підірвані;
- з'явилась нестача робочої сили в ключових секторах - зокрема, охорони здоров'я, освіти.
Більше того, політика, спрямована на підвищення народжуваності – центральний елемент націоналістичного порядку денного Орбана, який включає податкові пільги та безвідсоткові позики та, за оцінками, коштував близько 5% ВВП, зазнала невдачі. Хоча рівень народжуваності спочатку відновився з найнижчого рівня 2011 року до середньої кількості у 1,6 дітей на жінку, у 2025 році він знову впав до 1,3. Це значно нижче за коефіцієнт заміщення у сусідніх країнах, які не запроваджували таких дорогих заходів: наприклад, Болгарію та Словаччину.
У підсумку низька народжуваність у поєднанні з рішучою антиімміграційною позицією призвела до скорочення населення.
Всю ніч прихильники Мадяра святкували перемогу.
Чи виправдає Мадяр сподівання співвітчизників, європейців на українців – стане зрозуміло вже у найближчі місяці.