Єдина причина, чому Пригожин досі живий

Я дивлюсь тут усі переймаються «дивним» питанням – чого саме бункерне непорозуміння не «замочило у сортире» лисого бовдура і його «друзів», які наважалися на демарш, адже раніше путін досить жваво мочив всіх й вся, хто йому не подобався?

Чому пішов на якісь домовленості та «підкилимні тьорки» з ними..?

Відповідь лежить на поверхні. Я ж написав, про це шість днів тому: Пригожин контролює до сих пір (а раніше мав пряме відношення) до частини кремлівського общака (так званих, «активів на чорний день», або те, що я назвав у своєму пості «золото Лубянки»)

Для тієї банди олдскульних кагебістів, яка зараз засіла у Кремлі, питання «активів на чорний день», скажімо так, носить ну дуже інтимний характер. Спроба шантажу з боку одного з «топ-менеджерів» цєї неформальної організації решти її членів (свого начальства) скажімо так, на предмет свого подальшого «трудоустройства» й стала основною рушійною силою цього перфомансу, а в подальшому стала фундаментом домовленностей «високих сторін».

Сторони домовились, про те, що:

• «топ-менеджера» не будуть обнуляти й навіть виокремлять йому та його друзям «долю малую на жизнь»;
• а «топ-менеджер» в свою чергу – поверне повний контроль над «активами» (точніше, тією частиною, якою він розпоряджався) очільникам цієї організації й не буде в майбутньому ставити руба питання управління всією організацією.

Вся решта розмов, про «слабкість режима», «розпад держави» та роль і місце Лукашенка у цій справі – димова завіса, не більше.

Простіше кажучи:

• одному хотілося жити, причому «красІвА» жити;
• іншому хотілося повернути свої активи.

Але, звісно, у сторін, у світлі останніх подій, залишилась певна «невдоволенність»:

• у одного злість та «обида» на те, як його намагалися «списати» або, простіше кажучи – «уволить с работы»;
• у іншого – почуття зради, з боку одного з «провідних та наближених співробітників», який, за його уявленнями, повинен був «мовчки померти» чи «вовремя уволиться».

Більш цікаве питання – Хто саме підштовкнув пана Пригожина на цей демарш?

Адже, очевидно, що сам він при тих же самих рівних умовах, просто втік би при отриманні звістки про власне «обнуление» (куди саме – місць для цього у пана Пригожина повно).

Хтось, переконав його в тому, що шантаж вдасться, й він отримає гарантії своєї безпеки (й навіть допоміг Пригожину у справі організації цього шантажу). Так само очевидно, що цей «хтось» – ну-у дуже наближена до путіна особа (або група осіб).

Тому, в цьому сенсі, я цілком згодний із твердженням що випадок з паном Пригожиним, на росії «зовсім не останній», а члени путінського «политбюро», в свою чергу, зараз явно у небезпеці, причому майже всі – без виключення.

Все за класичними «русЬкимИ» канонами – заговір у заговорі. Як матрьошка в матрьошці.