Глибоке занепокоєння НАТО чи Короткі підсумки нещодавнього саміту

У мережі піднімається хвиля коментарів на тему результатів саміту НАТО. За традицією діапазон між зрадою та перемогою ширший.

Давайте просто почитаємо підсумкову декларацію та інші документи.

1

Саміт точно не історичний. У тому плані, що революційних планети ідей немає. Є спроби реагувати на кон'юнктуру – ІІ, квантові та біотехнологічні дослідження, спецпредставник НАТО з Півдня тощо. Позначений вектор для підтримки інновацій та всмоктування досвіду війни проти України.

Причина зрозуміла – справжній курс НАТО хоча б на середньострокову перспективу позначиться не раніше ніж у листопаді. Через те текст підсумкової декларації віддає легкою порожнечою та біполярочкою.

2

Наголошено, що НАТО захищає 1 млрд громадян, свободу та демократію. Оскільки начебто як ювілей вирішили себе похвалити. Наголосили на силі, місії, досягненнях та ін. А далі понеслося.

НАТО декларує найжорстокішу готовність захистити кожен дюйм на території членів Альянсу. А потім слідує довгий список зазіхань, з якими Альянс нічого не зробив. Засуджуємо, мовляв. На тлі новин про підготовку замаху на главу Рейнметалу – ще контрастніше.

У п.17 декларації НАТО затято засуджує агресію РФ проти України, зокрема – обстріл «Охматдиту» 8 липня. У п.23 НАТО суворо засуджує тих, хто сприяє продовженню агресії. При цьому доведено, що ракети Х101/555, однією з яких було обстріляно «Охматдит», виготовлено з критичною часткою компонентів із країн НАТО. Що точно сприяє продовженню агресії. У цьому пункті явно не вистачає фрази: «ми повісили на ліхтарях Пенсільванія Авеню двадцять лиходіїв, які заплющили очі на обхід санкцій, і відібрали всю їхню власність».

НАТО чорним по білому повторює (бо вже було неодноразово): Росія – це пряма та довгострокова загроза. 10 років війни, третій рік повномасштабного вторгнення, завдяки якому НАТО прийняло двох членів. У результаті НАТО декларує рішення, яке випередило свій час… до наступного саміту підготувати стратегічний підхід до Росії! А до чого такий поспіх? Це – один із проявів стратегічної невизначеності до листопада.

НАТО декларує прихильність рул оф ло і рул-бейсд інтернешнл одер. Тут же констатує, що Росія та Китай організували необмежене партнерство, щоб зламати нашу красу. І ламають! З приводу чого виявляється глибоке занепокоєння.

НАТО на словах потужно підтримує ООН, і відразу не помічає «котлету по-київськи» на урочистому ланчі з нагоди головування РФ у РБ ООН відразу після обстрілу «Охматдиту».

Зазначається масштабний позитив у тому, що лише 1/3 третина членів Альянсу не виконує рекомендації щодо 2% ВВП на оборону. Звучать оплески, що європейські члени та Канада підвищили свої військові витрати аж на 18%. Кремль і Пекін ламають світовий порядок, а ми їм 18% відсотками зростання по нахабних мордах!

3

Найбільш шокуюче. НАТО хвалить себе за багатомудрий підхід до ядерного стримування, роззброєння та нерозповсюдження. При цьому м'яко спускаючи, що саме роззброєння України під джентльменські обіцянки ядерних лідерів НАТО стало прологом до війни.

І одразу НАТО жалкує з приводу ядерного шантажу РФ, ядерної озброєння Білорусі, стрімкого розвитку ядерного потенціалу Китаю. За кадром залишається, що тепер усі хочуть ядерну зброю. Найпотужніший успіх, чи не так?

Нуль публічних висновків.

Можна й надалі продовжувати топтання Альянсом, мільярд приводів. Питання у тому – яка альтернатива? Ми за тих умов, які є.

4

Багато хто заглибився у коментарі щодо «незворотної» повної інтеграції, «включно із вступом». Мені здається це непридатний об'єкт. Незворотно вступати можна ще 50 років. Після Бухареста (2008) ми вже 16 років незворотно стоїмо у «відчинених дверях». На протягу. Чверть країни окуповано або під прямою загрозою, втрачено третину населення та третину економіки. Треба щось предметніше, ніж пошук красивих формул виправдання відсутності принципових рішень.

Тож дивимося на головне. Крім 15-16 пунктів декларації, нас цікавить окремий документ із 6 пунктів: обіцянки довгострокової допомоги Україні у сфері безпеки. Його треба читати у контексті.

Контекст такий.

Члени НАТО щорічно витрачали близько 40 млрд євро на військову допомогу Україні (включаючи нелетальну, навчання тощо). Тому пропонується і на 2025 рік закріпити загальний внесок від членів НАТО щонайменше 40 млрд євро, а далі щороку переглядати.

Тут два моменти.

Перший. Це не на зброю (!!!) – це на все. П.3 «обіцянок» містить перелік того, що НАТО розуміє під військовою допомогою (бо окремо членів Альянсу закликають надавати політичну, гуманітарну тощо). Купівля зброї для України, донати зброї України, логістика, ремонт, навчання, нелетальна (паливо, медицина, зв'язок…) та ін.

Другий. У тисячах попередніх заяв лідери країн НАТО визнавали, що треба робити «більше та швидше». Заклики робити для України більше та швидше – обов'язковий пункт програми у пристойному суспільстві. При цьому на папері НАТО пише, що виділить приблизно стільки ж, скільки раніше…

Є якась логічна суперечність і невідповідність мети «стримати РФ», яка за оцінкою самого НАТО все нарощує (плюс КНДР, Іран і Китай). Якщо виділити стільки ж, то складно очікувати принципово іншого результату. Застереження, що це мінімальний поріг не дуже допомагає.

Ще одна важлива подробиця. Міститься дуже м'яка рекомендація поділити 40 млрд євро між країнами відповідно до ВВП (і цього формулювання не хотіли). Якщо брутально – виходить половина від США, половина від інших. Тобто, близько $23 ярдів від США наступного року.

Окремо наголошено, що у суму допомоги зараховується все! Передане через НАТО, через двосторонні, багатосторонні та інші формати. Звітуватимуть про допомогу Україні двічі на рік.

Нагадаю, що низка важливих партнерів України – Німеччина, Данія, Нідерланди та ін. – вже затвердили параметри допомоги на кілька років уперед. Причому та сама Німеччина допомагає порівняно більше Франції. А Італія явно менша у перерахунку на ВВП. У результаті може вийти, що основні європейські партнери вже де-факто передбачили свою частку, а все, що бракує, лягає на плечі тих, хто ухиляється під тим чи іншим приводом. І Марку Рютті доведеться їх якось упорядковувати.

Немає сумнівів, що США стежитимуть, як інші партнери виконують свою частину. Може бути дзеркальна затримка американської допомоги.

Разом

40 ярдів євро – це щонайменше втричі менше, ніж витрачає Росія. Але для нас – це величезні гроші та величезна допомога. Дякую за неї!

Саміт НАТО, власне, не додав нічого нового. Лише підстрахував декларацією наміри, які у тій чи іншій формі здебільшого звучали.

Потрібно все це досить тверезо оцінювати. Особливо з огляду на потенційне отримання авіації. Авіація (як і наземне ППО) – це дуже дороге задоволення. Вона «з'їсть» більшу частину грошей на зброю.

Повторю дві тези.

Перший. НАТО буде в стані роздвоєння свідомості доти, доки не виголосить вголос страшну річ: потрібна ремілітаризація Німеччини. Як і ремілітаризація Японії, якщо постає завдання опонувати Китаю. Якщо вже лідери вільного світу догралися до радикального перегляду світоустрою після ВМВ, доведеться переглядати і це. Решта – самообман, який закінчиться погано.

Другий. Нас врятує формат «НАТО де-факто», а не пошук словесних конструкцій, що маскують. Ключовий момент цього формату – не отримання залізяків, навіть дуже цінних, а двосторонній обмін. Коли ми інтегровані до всіх протоколів. А не просто виступаємо в ролі зовнішнього донора знань та досвіду.

Якщо ми залишаємося за парканом 1 млрд на невизначений час, потрібно вкрай прагматично ставитись до заяв та зобов'язань. Саміт нас не ощасливив, але й РФ не зрадіє. Нас підводять до важких компромісів.