Перший міністр війни. Євгеній Хмара розказав про свій план

Вчора побував у нового міністра оборони Євгенія Хмари. Думаю, багато у кого було відчуття, що Хмару покликали в уряд «в останню хвилину», бо треба було просто змінити одне прізвище на табличці кабінету...

Саме тому ця зустріч з іноземними і українськими журналістами була важливою, аби зрозуміти, куди ми рухаємося у нашій війні далі.

Головне. У міністра є бачення змін. І він їх формулює. Як виходець зі спецслужби формулює стримано, зважує кожне слово, не видає зайвих емоцій. Але магістральні напрямки можна вже бачити.

Хмара хоче змінити логіку роботи Міноборони. Але при цьому обіцяє не втрачати інституційну пам’ять, тобто палити все, що залишилося від команди Федорова, ніхто не буде.

Більш того, пріоритет – зберегти сильних представників попередньої команди. І тут є успіхи. Хмара визнає фаховість заступників, які йому залишилися у спадок. У Міноборони залишаються (!) ключові люди Федорова.

Паралельно Хмара заводить своїх людей і підсилює окремі напрямки: фронт (людина з бойовим досвідом), людський капітал, ОПК та експорт, цифровізацію, когнітивну війну.

Хмара також розповів, що сам пропонував Федорову не відсторонюватися – обрати будь-який формат для продовження спільної роботи. Відповіді станом на вчорашній день ще не було. Тобто новий міністр не демонструє бажання починати з чистого аркуша. Він хоче зберегти людей і проєкти, які вважає сильними, але при цьому вже анонсує зміни.

Далі міністр говорив про свою філософію війни і те, як її треба менеджерувати. Міноборони, за його логікою, має купувати не те, що може або хоче купити, а те, що реально потрібно війську. Критерієм у закупівлях має бути позиція Головнокомандувача Драпатого. Потрібні конкретні дрони, боєприпаси, артилерія – завдання міністерства забезпечити це. Відсилка до затяжного конфлікту між Сирським і Федоровим.

Наступна теза. Хмара – проти формули бездумної мобілізації. Його позиція: Україні потрібна та кількість особового складу, яка буде максимально якісно оснащена. Бо інакше армія не стає сильнішою.

Про нову модель мобілізації. Наскільки я зрозумів, бачення таке: командири повинні брати більше відповідальності. Але відповідати їм буде треба не лише за рекрутинг, а за весь шлях бійця: а й за підготовку, адаптацію і все інше.

Ще один меседж: максимум війни перекидати на територію ворога. Тобто «40 днів примусу до миру» – це був лише початок. Deep strike, удари на різні глибини, кібероперації, когнітивний вплив... Не просто вибухи заради картинки, а удари, які руйнують економіку, оборонку і здатність вести війну.

Із наболілого і конкретного – реактивні «шахеди». За словами Хмари, вже є чотири потенційні перехоплювачі, які пройшли польові випробування. Тепер завдання – швидко довести їх до потрібного рівня і масштабувати виробництво.

Дірка у бюджеті війни. Після Федорова з’ясувалося, що дефіцит фінансування оборони зараз – $27 млрд. Міністерство має кілька варіантів, як його закривати: всі, на жаль, залежать від партнерів.

Хмара каже, що бачить, як прискорювати європейський кредит і шукати нові цільові внески: під конкретні завдання, проєкти, з термінами і результатами.

Особисте враження. Аби стати міністром генерал-майор Євгеній Хмара мусив стати цивільною особою – така вимога закону. Але військовий – це в крові, і жодними паперами групу крові не заміниш. Тепер ми маємо чи не першого в нашій історії справді міністра війни.

Детальніше про все це вже на 👉 «Главкомі».