Після «Карфагену». Прокуратуру доручили рятувати боксеру
Знайомтеся! Новий в.о. генпрокурора. Хто замінив утікача Кравченка?
Учора вперше зустрівся з виконувачем обов’язків генерального прокурора Антоном Ковальським. Саме його кинули рятувати прокуратуру після ганебного «Карфагену».
Була закрита розмова з журналістами, частину якої можна винести на публіку.
Антон Ковальський: 42 роки, кандидат у майстри спорту з боксу, захоплюється рукопашним боєм і бігом. Свою сім'ю теж називає спортивною: дружина Оксана професійно займається плаванням.
Очолює Офіс генпрокурора другий місяць. Прийшов на цю посаду з Хмельницької прокуратури в момент, коли прокуратура опинилася в дуже глибокій кризі довіри після скандалу.
Власне, ключові питання: чи розуміє новий керівник, що саме треба змінювати? І чи має для цього достатньо незалежності?
Моє головне враження. Ковальський – не з тих, кого попросили «потримати крісло». Він вже діє: ухвалює кадрові рішення, переглядає роботу окремих підрозділів, говорить про зміну KPI прокурорської роботи. При цьому він досі не зайняв кабінет попередника. І зберіг за собою посаду і кабінет в Хмельницькому.
Головне з розмови
За словами нового керівника, протягом 2025–2026 років до системи зайшло понад тисячу людей із ДБР, БЕБ та Нацполіції. Частина з них одразу отримала адміністративні посади. Ковальський називає це несправедливим щодо тих, хто роками працював у прокуратурі.
Уже 30 прокурорів втратили адміністративні посади. Кадрове перезавантаження не анонсується – воно відбувається.
Одна з найяскравіших характеристик – про департамент сумнозвісного прокурора Кропиви. Цей підрозділ замість того, аби відповідати за міжнародну співпрацю, перетворився на відомче турагентство.
Ковальський прямо каже: міжнародний департамент не займався роботою, створював видимість міжнародної співпраці. Близько сотні запитів про міжнародну правову допомогу лежали без руху. В очах партнерів ми мали не дуже добрий вигляд.
Після реорганізації підрозділу та перевірок із використанням поліграфа звільнено 12 із 74 співробітників департаменту. Понад 70 запитів, які раніше ігнорувалися, вже виконано.
Окремо – про Сергія Кропиву, фігуранта справи «Карфаген», який працював заступником керівника міжнародного департаменту. Посаду ліквідували, аби «канцлера» звільнити швидше. Щодо нього зареєстрували нове кримінальне провадження.
Особливий респект Ковальському за те, що він сам визнає давно відому проблему. Гучні підозри, гучні затримання, гучні арешти, а на виході… Пшик.
Тут прокурор сформулював, мабуть, найважливішу претензію до нинішньої системи: чому до реальних вироків справа часто не доходить?
Його позиція: головний результат роботи прокурора – вирок. Причому угода про визнання винуватості не обов'язково має означати (увага!) уникнення тюрми. Можна домовлятися про менший термін, але реальне покарання має залишатися.
Ковальський запевняє, що має нормальні робочі стосунки з керівництвом НАБУ і САП. Конфлікти попередника Руслана Кравченка з антикорупційними органами він на себе переносити не збирається.
Доказ цьому – справи щодо директора НАБУ Семена Кривоноса (фіктивне усиновлення і земельні оборудки), у якій попередній генпрокурор підписав проєкт підозри, закрито. Ковальський вважає, що документ було оформлено з порушеннями.
Окрема частина розмови стосувалася деталей «евакуації» колишнього генпрокурора за кордон.
Ковальський оприлюднив деталі службового розслідування. Кравченко заздалегідь узяв відомчу печатку. Сам підготував і підписав наказ про відрядження. Перед виїздом відмовився від держохорони. Запрошення на захід ПАРЄ, за словами Ковальського, насправді було адресоване іншому заступнику генпрокурора. Кравченко його використав безпідставно.
Питання, яке має цікавити кожного: а чи самостійний цей керівник Генпрокуратури? Ковальський запевняє, що президент не давав йому жодних інших завдань, окрім двох: забезпечити стабільну роботу прокуратури; очистити систему від недостойних людей. Кадрові рішення, наголошує він, – його особиста відповідальність.
На питання чи відчуває він, що має достатньо внутрішньої сили та незалежності, щоб проводити зміни, Ковальський сам згадав про покровителів, яких йому приписували, і про… спорт. Каже, що все життя займається ним і саме так позбувається негативних емоцій. Мовляв, сили є, але якщо відчує тиск, без проблем здасть портфель. Татарова бачив раз, не спілкувався...
Впевнений, що після війни прокуратурою мають керувати інші люди. Ті, хто прийшов з фронту.
Особисте враження
Ковальський приємно здивував і мене, і колег. Говорить відверто і про себе, і про сім'ю, і про статки, і про систему. Дає дуже цікаві оцінки попередникам. Видно, що не має багато досвіду спілкування з журналістами – часом незвично прямий, чіткий, безпосередній.
Бажаю, щоб столиця його не зіпсувала, а спортивної витримки вистачило показати результат і пройти дистанцію від «в.о» до генерального.