Скільки ворогів загинули на війні?

Окрім есею, Залужний дав The Economist коротке супровідне інтерв'ю. Більша частина змісту – про позиційний тупик і необхідність технологій – іншими словами переказана в есеї, тому я не перекладав весь текст. Натомість я зупинився на одному важливому питанні – про загиблих ворогів.

«Хід контрнаступу підірвав сподівання Заходу на те, що Україна зможе використати його, щоб продемонструвати, що війну неможливо виграти, і таким чином сплутати розрахунки Владіміра Путіна, змусивши російського президента до переговорів. Він також спростував припущення генерала Залужного, що він зможе зупинити Росію, знекровивши її війська. «Це була моя помилка. Росія втратила щонайменше 150 000 осіб загиблими. У будь-якій іншій країні такі втрати зупинили б війну». Але не в Росії, де життя коштує дешево і де Путін орієнтується на першу і другу світові війни, в яких Росія втратила десятки мільйонів людей».

«Давайте будемо чесними, це феодальна держава, де найдешевшим ресурсом є людське життя. А для нас... найдорожче, що у нас є – це наші люди», – каже він. Поки що, говорить генерал Залужний, йому вистачає солдатів. Але чим довше триватиме війна, тим важче буде їх утримувати. «Нам потрібно шукати цей вихід, нам потрібно знайти цей порох, швидко його освоїти і використати для якнайшвидшої перемоги. Тому що рано чи пізно ми зіткнемося з тим, що у нас просто не вистачить людей, щоб воювати».

Отже, головком підтвердив те, про що кажуть аналітики, і чого не хочуть слухати блогери. Коли Генштаб публікує добові зведення, він вказує кількість «втрат» ворогів, а не «загиблих», бо це різні речі. У категорію втрат (певно, мова йде про безповоротні, а не санітарні, бо це теж різне) входять і вбиті, і важкопоранені, і полонені, і зниклі безвісти. Таким чином, 300 тисяч – це втрати, а не загиблі, а загиблих – половина.

Направду це дофіга. Це вдесятеро більше за 10 років Афганської війни (не рахуючи, звісно, самих афганців). Ба більше, співвідношення загиблих та поранених 1:1 – це дніще дніщенське за будь-якими мірками, це вирок всій військовій машині РФ. Але цього виявилося недостатньо. І не в останню чергу тому, що мобілізованих і контрактників серед загиблих навряд чи більше половини. Решта – найманці, зеки та, що особливо жахливо, українці з давно окупованих територій.

Але рівень внутрішньої ненависті в російському суспільстві, презирства до нижчих та плазування перед вищими настільки високий, що жодні втрати ніяк на нього не впливають. Ми ж просто не зможемо перебити їх усіх, якщо розмінюватимемо менше ніж 1:5. Тож наша надія – нові технології, бо ліквідувавши технічну перевагу Росії, ми убезпечимося від її м'ясної переваги. Тому у головкома в есеї 4 з 5 пунктів були про техніку.

Однак в тексті є і ще одна деталь. Коментатор пише: «У Першу світову війну заколоти втрутилися раніше, ніж технології змогли змінити ситуацію. Чотири імперії розпалися, а в Росії спалахнула революція». Додам від себе, що Німеччина зазнала повної катастрофи, хоча на її території не було жодного ворожого солдата, навпаки, це Париж був під обстрілами.

Тому попри все, у довготривалій перспективі я залишаюся оптимістом. Ми не тільки виграємо цю війну, але й колись розмежовуватимемо Російську республіку із Поволзьким еміратом