Чому Захід активізувався, а Путін говорить про мир?

Путін озвучив, що готовий завершити війну, якщо Україна відмовиться від НАТО, а також виведе свої війська з Херсонської, Запорізької, Луганської та Донецької областей. Крім того, з Росії мають зняти усі санкції. Це, з точки зору Путіна – його стартова позиція для перемовин.

Та ми маємо памʼятати: коли Путін починає говорити про те, що хоче миру і починає вивалювати неадекватні умови – воно боїться.

Росія зараз (як і всю війну) намагається продати росіянам віру у непереможність їх країни (виходить з несталим успіхом), українцям – зневіру (іноді успішно, на жаль), Європі і США доречність «швиденько вирішити питання», «глобальному Півдню» – могутність і вигідність співпраці. Головним інструментом Путіна є бравада і блеф.

Чому заяву він зробив саме вчора? З одного боку, це атака на саміт миру у Швейцарії, з іншого – спроба проштовхнути стару-добру формулу дій гопника, яка є базою російської політичної культури: якщо я бикую, а ти боїшся – я вже переміг. Тому ці умови Путіна серйозно ніхто обговорювати не буде.

За останні пару місяців Україна отримала більше гарантованої короткострокової і середньострокової підтримки, ніж за весь попередній рік. Вперше з початку війни з мертвої точки зрушили питання конфіскації російських активів на користь України (в тій чи іншій формі), питання розміщення в Україні інструкторів (і в перспективі іноземних військ), надання додаткового ППО. Позавчора США ввели проти російського фінансового сектора і інших галузей дуже болючі санкції, які можуть прискорити відхід з її ринків більш-менш цивілізованих компаній.

Паралельно стався, насправді, головний зсув – Україна тепер може бити по Росії західною зброєю. В результаті чого з Харківським наступом сталася якась біла. Героїзм і ефективність ЗСУ – надважлива, але удари по Росії зіграли точно не меншу роль в останні тижні. А ППО в Криму, яке раніше Україна атакувала спорадично, нищиться системно і практично щодня.

Тобто, звісно, у росіян зберігається весь набір їх переваг – чисельність, кілька союзників з пулу диктатур, підтримка Китаю і відмороженість. Але є багато ознак, що тренд на зростання переваги РФ вже завершився і почався інший етап циклу.

До того ж погрози «Зараз я візьму Харків і знову оточу Київ» достатньо сильно подіяли на уряди в Європі і США, щоб змусити їх активізуватися, навіть на фоні протидії проросійських сил в їх країнах. І вони, треба віддати належне, діють. Як і наш уряд най як може, але по багатьох питанням теж зсунувся з мертвої точки.

Крім, власне, загроз Росії Україні і Європи зіграв ще один фактор – Китай. Який не відмовляється від ідей ескалації у Південно-Східній Азії, намагається політично тиснути на Європу і США, не відмовляється від постачань в РФ товарів подвійного призначення, що змушує європейські уряди діяти.

Протидія китайському впливу і Росії як його поточному інструменту – це вже база для США і вже домінуюча парадигма для практично всіх великих країн Європи – Британії, Італії, Франції. Німеччина коливається, але це не надовго. Тож фактор протидії Росії як елементу протидії Китаю посилив своє значення. Особливо на фоні нових етапів торгової війни з останнім.

Ні, це все не означає, що далі тренд буде виключно позитивним для нас. Нам і партнерам ще треба дофіга зробити, щоб ситуація для України радикально покращилася. Але сьогоднішні декларації Путіна говорять, що він бачить всі ті новини і розуміє їх наслідки для себе. Най боїться.