Мер окупованої Нової Каховки: Місто радіє кожному вибуху

18 липня херсонські ЗМІ повідомили, що міський голова окупованої Нової Каховки Володимир Коваленко виїхав з міста. Посадовця, який 140 днів прожив в окупації, українські силовики одразу відправили на детектор брехні. Перевірка показала: Коваленко не співпрацював з окупантами.

«Володимир Іванович часто казав, що комусь треба займатися містом. Не приховував, що спілкувався з окупантами, але суто у контексті інтересів Нової Каховки», – розповів «Главкому» один із провідних політичних діячів Херсонщини.

В інтерв’ю «Главкому» міський голова окупованого міста не приховує, що йому доводилося говорити зі ставлеником росіян, гауляйтером Нової Каховки Володимиром Леонтьєвим. За словами Коваленка, такі, як Леонтьєв, не можуть похвалитися успіхами, адже місцеві, незважаючи на тиск і переслідування, продовжують підтримувати легітимну владу і вірять у деокупацію Херсонщини.

«В окупації я жив за принципом «не вляпатися»

Чому ви саме тепер вирішили виїхати і чим займалися, перебуваючи у захопленій росіянами Новій Каховці?

Місто, яке я очолюю близько 20 років, мені довелося покинути через неможливість виконувати повноваження міського голови. З’явилася загроза і моїй власній безпеці. Ще день-два і невідомо, чи взагалі звідти виїхав би.

Російські солдати захопили Нову Каховку з перших днів війни. Вранці 24 лютого вони взяли під контроль Каховську ГЕС. Через день, 26 лютого, представники російської армії зайшли до міської ради. Вони висунули вимогу: поруч зі мною у кабінеті мала сидіти їхня людина і все контролювати. Я категорично з цим не погодився. Зібрав речі і перебрався до приміщення комунального підприємства «Екосервіс». Уже звідти ми приступили до роз’язання проблем громади.

Насамперед займалися евакуацією 1,2 тис. мешканців селища Веселе і смт Козацьке, які входять до Новокаховської громади. Річ утім, що на вказаних територіях були бої і місцеві залишилися без жодних засобів для існування. Залучивши комунальний транспорт, ми їх вивезли у безпечне місце.

Інше гостре питання – налагодження доставки пенсій. З першого дня війни у Новій Каховці закрилися відділення «Укрпошти». Понад три тисячі пенсіонерів втратили можливість одержувати виплати. Тоді ж ми розробили комбінацію: вийшли на двох підприємців та місцевий хлібозавод. «Укрпошта» перевела на їхні рахунки гроші, які призначалися на пенсійні виплати. Далі підприємці, реалізуючи продукцію, отримували готівку, яку й направляли на виплату пенсій. Така схема протрималася більше двох місяців. Загалом, було виплачено пенсій на суму понад 3 млн грн.

Даруйте, але це якийсь сюр. Яким би не був авторитет міського голови, але він майже безсилий в умовах окупації. Ви це добре мали би розуміти

Мені 66-й рік. З 2002 року я працюю в органах місцевого самоврядування. Нехай не ображаються інші міські голови, але для великих міст люди – це статистика. А для маленьких міст міський голова – це член кожної сім’ї. Добре пам’ятаю вираз обличчя мешканців громади, коли я виходив на вулиці вже окупованої Нової Каховки. Люди одразу заряджалися оптимізмом, бо відчували підтримку з боку української влади.

Приблизно наприкінці травня я відчув, що кільце стискається. Розумів, що прийде час, коли мені доведеться ухвалювати рішення про виїзд з міста. Вже у червні окупаційна влада почала проводити «співбесіди» з директорами шкіл, завідувачами дитячих садків, керівниками позашкільної освіти, директорами комунальних підприємств. Із кожним днем зменшувалася можливість виконувати повноваження міського голови. Далі довелося б іти на порушення законодавства. Бо досі я жив за принципом: «Вирішити питання і не вляпатися». Слово «не вляпатися» було ключовим під час перебування в окупації.

«Директор школи погодилася на колаборацію після 17 днів на підвалі»

Ви боялися звинувачень у колабораціонізмі?

Я переживав, щоби якійсь мій крок потім не стали трактувати як співпрацю з окупантами. При цьому окупаційну владу дратувало, що містяни зі своїми проблемами звертаються до законної української влади, а не до них.

На початку березня окупанти представили свого гауляйтера, місцевого мешканця Володимира Леонтьєва. Нацполіція оголосила йому підозру у жорстокому поводженні з цивільним населенням. Зокрема, колаборант дав вказівку викрасти журналіста Херсонської обласної газети «Новий день» Олега Батуріна. Ви зустрічалися, спілкувалися з Леонтьєвим?

Із Леонтьєвим я знайомий близько 16 років. Він є мешканцем Нової Каховки, працював у місцевій фірмі «Чумак», на газобетонному заводі. У час епідемії коронавірусної хвороби займався гуманітарною допомогою.

Вже після окупації ми з ним спілкувалися не більше двох разів. Першого разу, коли росіяни захопили Каховську ГЕС. Тоді була необхідність узгодити графік роботи гідроелектростанції, щоб запобігти руйнації. До речі, тоді ж на моїх очах окупанти розстріляли автомобіль з цивільними, який не зупинився на блокпосту. Всі пасажири загинули.

Вдруге розмова відбулася після того, як я зібрав директорів шкіл. Леонтьєв зателефонував і каже: «Що ти таємно збираєш директорів?». Я пояснив, що склалася певна традиція, щороку після завершення навчального процесу, зустрічатися з керівниками закладів освіти.

Леонтьєв тиснув на вас?

Ні. Мабуть, на підсвідомому рівні він розумів, хто я у цьому місті. Не для красного слівця, але на місцевих виборах 2020 року мене підтримали 67,8% виборців. І це були мої четверті вибори на посаду мера.

На вашу думку, так звані «керівники військово-цивільних адміністрацій», такі колаборанти, як Леонтьєв, щось вирішують на окупованих територіях?

Думаю, їм немає чим гордитися або похвалитися. Такі, як Леонтьєв, намагаються шляхом залякування перетягнути на свій бік освітян та комунальників. До мене надходила інформація про осіб, які погодилися співпрацювати з окупанційною «владою».

І багато таких?

Ні. Із 14 керівників шкіл Нової Каховки лише один директор погодився. До того ця людина перебувала 17 днів на підвалі і намагалася вбити себе.

Що буде з освітянами, котрі не стали колаборантами?

Важко сказати. Єдиний для них шлях – це виїзд на підконтрольну Україні територію.

Між іншим, скільки ви подолали блокпостів окупантів?

Орієнтовно 17-18 блокпостів. На двох довелося побачити досить жорстку і цинічну поведінку військових у стані алкогольного сп’яніння. Загалом же ворог тільки перевіряв документи та особисті речі.

Чи проходили ви спецперевірку після приїзду?

Це була не просто словесна перевірка. Я і мій перший заступник (він виїхав із Нової Каховки разом із міським головою, – «Главком») пройшли детектор брехні. Уся спецперевірка тривала п’ять годин.

«Місто перетворилося на суцільний ринок»

Останні два тижні українська армія завдає прицільні удари по складах росіян у Новій Каховці. Що під час цих ударів відбувається у місті?

Останні вибухи тривали близько трьох-чотирьох годин. Наша армія влучила в овочеву базу, яку під склад переобладнали окупанти. Коли стало тихо, я провів обхід дворів. Спілкувався з мешканцями прилеглої території, але злоби з їхнього боку не відчувалося. Навпаки – вони з радістю сприймають кожен вибух на складах російської армії.

Скільки мешканців покинуло місто за час окупації і скільки залишилося?

До окупації у Новокаховській громаді мешкало 63 тис. людей. Зараз залишилося приблизно 40% населення.

Що з економікою міста: які підприємства працюють, що із наповненням місцевого бюджету?

Практично нічого не працює, окрім торгівлі. Окупована Херсонщина – це суцільний ринок. Люди продають фрукти, овочі, квіти. Цього року маємо хороший урожай, але його немає куди збути. Відповідно, доводиться віддавати за безцінь. Наприклад, помідори можна купити по 3 грн за кг.

Як реагують місцеві на російську «паспортизацію»?

До 500 людей записалося на отримання російських паспортів. Скільки з них одержали, невідомо. До того ж у відділені пенсійного фонду, яке захопили росіяни, формуються списки на видачу 10 тисяч рублів малозабезпеченим.

На початку окупації на Херсонщині спостерігались піднесені проукраїнські настрої, новокаховці все ще вірять у звільнення від росіян?

Більшість мешканців громади чекають на Збройні сили України. Впевнений, що Україна поверне Херсонщину.

Віталій Тараненко