«Поливаю персики під дулом автомата». Лист аграрія з окупованої Херсонщини

Херсонська область опинилася в руках окупантів із самого початку повномасштабного вторгнення. Росіяни одразу кинули оком на урожай місцевих аграріїв. Зокрема, ще у квітні 2022-го на сайті Законодавчих зборів Красноярського краю було оприлюднено повідомлення про плани «експропріювати надлишки врожаю фермерів Херсонського регіону».

«Главкому» вдалось встановити зв’язок з аграрієм, який неподалік Херсона тримає плодові сади. Чоловік саркастично віджартовується: з приходом російських солдатів, його дійсно «звільнили»... від його ж бізнесу! Тепер, щоб врятувати урожай від пекучого сонця, кожного дня доводитися просити дозволу в окупантів зайти на територію господарства.

На умовах анонімності підприємець розказав, як виживає. Нижче – пряма мова.

«Рік утрачено, збитки становлять $50 тисяч»

Тримаю садки (персики, абрикоси, виноград) на площі 30 гектарів. Поблизу господарства розташовані кафе і готель. Усе відібрали росіяни, перетворивши готель на власну базу. Щоб потрапити на територію саду, кожного разу доводиться просити дозволу. Поливаю дерева під наглядом російського солдата з автоматом. Він контролює, що я роблю.

Багато великих аграріїв позалишали садки та поля і виїхали з області на підконтрольні Україні території. Ті, хто ж залишилися, а це, здебільшого, дрібні та середні підприємці, виживають, як можуть.

Що стосується зернових культур, то в районі між Миколаєвом та Херсоном (поблизу села Олександрівка, яке знищили окупанти – «Главком»), ніхто не збиратиме урожай – поля засипані снарядами, які не розірвалися. Туди не зайде жоден комбайн. Загальні площі втрат оцінюються кількома тисячами гектарів.

Я також втратив рік прибутку, не знаю, як далі жити. Попередньо свої збитки оцінюю у $50 тис. Маю іще 20 гектарів пшениці. Навіть якщо її зберемо, то доведеться зерно віддати пайовикам. Щоправда, ще невідомо, як поведуть себе російські солдати. Може, все заберуть.

Головна проблема аграріїв на окупованій території – ринки збуту. Є два варіанти. Перший (нереальний) – вивезти на підконтрольну Україні територію. Другий – продати до Криму. Щоб вижити, доводиться продати продукцію садівництва тільки до Криму. Хто я після цього в очах Збройних сил України та вільних українців? Палиця з двома кінцями.

«Солярку купую у російських солдатів по 20 грн/л»

Російські солдати самі підходять до аграріїв, пропонують купити солярку для техніки. Я беру у них дизпальне по 20 гривень за літр. Розраховувався гривнями. Російський рубль у нас ще толком і не ходить. Між іншим, мій товариш із Херсона, який тримає кафе, категорично проти приймати російські гроші.

На місцевих заправках російська солярка вартує 30 грн/л, бензин – 35 грн/л. Цього добра у них вистачає.

«Капуста – 6 грн/кг. М’ясо – 250»

У нас городні овочі коштують копійки. Недавно побував на ринку у Херсоні. Кабачок вартує 5 грн/кг, капуста – 6 грн/кг, огірки – 7 грн/кг молода картопля – 8 грн/кг. Це їхня собівартість. Продавці плачуть, бо нема куди збувати продукцію. Між іншим, до Криму херсонці не можуть самостійно вивезти продукцію. Треба чекати на кримських оптовиків.

Водночас різко подорожчали м’ясо (вдвічі – до 250 грн/кг) і тверді сири – 400 грн/кг.

У магазинах практично немає української продукції, все російське. Приміром, солодощі та кава зросли вчетверо порівняно з довоєнним часом. Наприклад, нинішня ціна батончика Snickers становить 80 грн. До війни він коштував 20 грн.

«За час окупації втратив 20 кілограм»

Мешканців Херсонщини перевели на російські сім-карти. Платиш 100 рублів плюс надаєш паспортні дані і сім-карта твоя. Але до її роботи є питання. Мобільний інтернет 4G ловить лише у великих містах. Тому я змушений їздити до Херсона, щоб поговорити з дружиною, яка виїхала на Західну Україну.

Аби добратися до Херсона, мені треба проїхати три російських блок-пости. Оглядають усе – документи, обшукують авто. Окремо перевіють мобільні телефони та татуювання на тілі.

Вони кажуть, що звільнили мешканців Херсонської області. Від кого і від чого? Мене «звільнили» від мого бізнесу! Якщо за день не вип’єш кілька пляшок пива, то мізки закиплять. Дуже важко психологічно. За час окупації втратив 20 кілограм…

Найближчі мої плани: на початку липня збираю урожай і, якщо нічого не зміниться, виїжджаю з Херсонщини. Тут жити нереально! Якщо до кінця року українська армія не деокупує область, далі ще буде важче. Повним ходом іде зомбування населення пропагандистським російським телебаченням.

Віталій Тараненко, «Главком»