Фокус Гройсмана. Іду, але залишаюся

Сьогодні Верховна Рада нарешті розглянула постанову про відставку прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. Депутати провалили її, відправивши главу уряду працювати далі. За те, аби задовольнити заяву про відставку, проголосували лише 97 нардепів. Таким чином «наймолодший в історії України прем’єр» несподівано отримав своєрідний «вотум довіри», з яким і збирається йти на парламентські вибори.

За трактуванням юристів, навіть якби Гройсмана і відставили, він би все одно продовжував виконувати свої обов’язки до формування нової коаліції. А вона точно вже не з’явиться в парламенті цього скликання. Але багато в чому і в.о. прем’єра, і міністри з аналогічним статусом були б обмеженими.

Нагадаємо, що Гройсман вирішив грюкнути дверима після скандальної інавгураційної промови нового президента. 20 травня посеред урочистостей Володимир Зеленський запропонував урядовцям взяти папір та ручку і написати заяви про звільнення. Того ж дня Гройсман, який, схоже, розраховував на дещо інший розвиток відносин з новим главою держави, взяв і оголосив про відставку. Відповідну заяву він зареєстрував в Раді 23 травня.

Сьогодні ж, 30 травня, питання відставки вже не стояло в числі першочергових – парламентарі збирались заслухати прем’єра після традиційної перерви о 12 годині. Зранку багатьом депутатам та урядовцям, дійсно, було не до того – вони разом з головою Верховної Ради Андрієм Парубієм відвідували Молитовний сніданок в Українському домі. Проте про рішення двох найбільших фракцій – Блока Порошенка та «Народного фронта» – стало відомо ще в першій половині дня: вони домовились за відставку Гройсмана не голосувати. Мотиви, що наводили керівники цих фракцій Артур Герасимов та Максим Бурбак – економічний колапс, до якого може призвести відсутність повноцінного уряду, можливий розрив з МВФ, дефолт та інші жахи. Представник прем’єра у Верховній Раді Вадим Денисенко також доводив, що ні в якому разі не можна задовольняти заяву його патрона: мовляв, згідно з законодавством, в.о. прем’єра не має права підписувати документи від імені Кабміну. «Таким чином, до формування нового уряду, а на це піде мінімум три місяці, а реально потрібно буде до чотирьох місяців, держава не матиме можливості приймати жодного документа від імені уряду», – робив висновки Денисенко.

Власне, на цьому вся інтрига і згасла – без голосів цих двох фракцій відставити Гройсмана майже нереально. А от опозиційні сили (хоча після президентських виборів вже важко розібратись, де в парламенті влада, а де опозиція) збирались показати прем’єру своє «фе». Юлія Тимошенко запропонувала Раді відправити уряд у відставку та призначити тимчасовий уряд і заявила, що влада має негайно до 1 червня ухвалити бюджетну резолюцію на три роки. «Наша команда і я особисто готова включитися до роботи над бюджетною резолюцією, і разом із президентом розпланувати на базі «Нового курсу» стратегію життя держави на три роки», –зайвий раз нагадала про свою пафосно презентовану доктрину і готовність підставити плече Зеленському Юлія Володимирівна.

У «Самопомочі» збирались визначатись безпосередньо перед голосуванням, але схилялись до того, що підтримають відставку, в Опоблоці, який нібито знову зібрався об’єднуватись, – підтримували відставку, мажоритарники з «Відродження» та «Волі народу» готували ігнорувати голосування. До того ж у залі були відсутні десятки депутатів, тому очікувати результативного голосування не доводилось.

Але цьому очікуваному фіналу передувало шоу – в розпал виборчої кампанії ніхто не хотів згаяти можливості використати парламентську трибуну, аби нагадати про себе електорату. Тим більше що сам Гройсман вже по-повній бере в ній участь і це було помітно по його сьогоднішньому спічу в Раді.

Спочатку Гройсман нагадав депутатам, що ці три роки уряду разом з парламентом доводилось приймати непопулярні рішення, і подякував «кожному з депутатів». В його промові відчувалась образа – він дорікав новообраному президенту, що той попросив його написати заяву, хоча він був готовий до співпраці. Прем’єр багато говорив про свою відповідальність, що перегукувалося з його виборчим гаслом з бігбордів «Лідерство – це відповідальність». Він закликав не допустити криз і дефолтів, вочевидь, коментуючи слова Ігоря Коломойського, що дефолт для України був би дуже непоганим варіантом. Потім Гройсман ще раз подякував, цього разу українцям, і під оплески повернувся на своє місце в ложу уряду. На той момент він вже чудово знав, що це місце залишиться з ним ще на кілька місяців.

Нардеп Наталя Новак, яка представляла висновки комітету з питань правової політики та правосуддя щодо заяви Гройсмана про відставку, дорікнула прем’єру, що він жодного разу не звітував перед парламентом про результати своєї діяльності.  Прозвітувати закликав Гройсмана і голова фракції «Самопомочі» Олег Березюк. Головний «радикал» Олег Ляшко дорікнув уряду стандартним набором з «танцями під дудку МВФ», втечею українців за кордон, зростанні тарифів і тому подібного. Ляшко пообіцяв проголосувати за відставку, при цьому сам же звинуватив Гройсмана у безвідповідальності через написання заяви в таку кризову годину. У схожому ключі «зубожіння-стайл» висловила свої претензії Гройсману Наталя Королевська від Опоблоку. А от Бурбак з Герасимовим були лаконічні, повторивши свої тези про неприпустимість звільнення голови уряду саме зараз. «Ухвалення рішення про відставку прем'єра у нинішніх умовах несе шкоду та загрозу для країни, яка воює, і може привести до колапсу національної економіки, – напускав страху голова фракції БПП. – Залишити країну в такий час без очільника виконавчої влади вкрай безвідповідально по відношенню до держави і її громадян».

Перед тим, як перейти до голосування, свою позицію висловив і спікер: він теж переконував, що в таких умовах уряд і прем’єр мають продовжити свою роботу.

Парламент дослухався і відставку Гройсмана дружно провалив, не дотягнувши навіть до сотні голосів. Більше за все охочих позбавити Володимира Борисовича посади виявилось серед позафракційних (31 депутат), в Опозиційному блоці (19) та Радикальній партії (17). Блок Порошенка та «Народний фронт», незважаючи на рішення фракцій, в сумі докинули 9 голосів.

Після голосування Гройсман почав жестами сигналізувати Парубію, що хоче ще раз виступити і другий раз вийшов на трибуну. Цікаво, що першим ділом він подякував парламенту за це рішення, хоча, нагадаємо, гучно представляв свою заяву про відставку. Проте тепер Гройсман став колючим – критичні виступи на його адресу його очевидно таки роздратували.

«Послухайте, скільки можна плодити цієї ненависті? – звернувся він до зали, тикаючи в неї пальцем. – …хочете виглядати краще, ніж є ви насправді? Більше того, представники влади минулого, я тільки три роки є прем’єр-міністром країни, в той час як дехто десятками років є у владі, і я сьогодні борюся з тим, що саме ви створили – і конфлікт на Донбасі, і підірвали економіку, і знищили соціальну політику держави. І сьогодні ми маємо це все вигрібати після вас!»

Тут Гройсмана знову понесло в його виборчі гасла – про відповідальність і Україну, яка «не просто місце на карті», а завершив він пафосним наїздом на парламент: «Ви сьогодні говорили не про Україну, а про себе. Для вас найбільш важливо –  ваш мандат, ваш рейтинг, ваш значок, ваша недоторканність і багато-багато іншого. А для мене важлива Україна... І я хочу, щоби на вулицях, коли я зустрічаю людей, вони посміхались, а не плакали. А якщо і будуть плакати, щоб це були сльози радості». Фрази про сльози майже повторювали фінальний шматок з інавгураційної промови нового президента.

Цей виступ, цілком можливо, в майбутньому буде нарізаний для агітаційних роликів партії Гройсмана – «Української стратегії», яка поки демонструє дуже скромні показники. Рада ж своїм сьогоднішнім (не)голосуванням відправила його в виборчу гонитву з позиції представника влади. А у цієї позиції є як плюси - ресурсність, так і безсумнівні мінуси – відповідати за все на дострокових виборах буде Гройсман.

Павло Вуєць, «Главком»