Європейське гальмо України. Навіщо приїжджав посланник Орбана?

Найзахідніший обласний центр України – Ужгород – став упродовж останніх днів дипломатичною столицею. 24 січня тут відбулася зустріч премʼєр-міністрів України та Словаччини Дениса Шмигаля та Роберта Фіцо, яка завершилася підписанням спільної заяви. А 29 січня до Ужгорода завітав високий гість з іншої сусідньої країни – міністр закордонних справ Угорщини Пітер Сійярто.

Показово, що Ужгород, а не Київ обрали для офіційних зустрічей саме представники Словаччини і Угорщини. Нинішні уряди цих  країн є одними з небагатьох в Євросоюзі, що дозволяють собі відверто антиукраїнську риторику. І якщо в Словаччині цей перелам відбувся з приходом до влади команди Фіцо, то угорський прем’єр Віктор Орбан свій імідж, м’яко кажучи, україноскептика та «друга Кремля» виплекав давно.  

У грудні минулого року була отримана наочна ілюстрація того, як Будапешт на практиці може вставляти палиці в колеса Києву. На саміті ЄС Угорщина заблокувала чотирирічну програму фінансової допомоги Україні Ukraine Facility в розмірі 50 млрд євро. Втім, тоді ж був отриманий і позитивний сигнал – Орбан нічого не зміг подіяти з тиском європейських зубрів та закрити перед Україною двері до старту євроінтеграційного процесу.

Це дає обережні приводи сподіватися, що на саміті ЄС 1 лютого Угорщина вже не чинитиме такого шаленого спротиву під час повторної спроби затвердження фінансової підтримки України. Тим більше, що вже розроблений запасний механізм, за яким гроші Києву можуть будуть виділені в будь-якому разі поза бюджетом ЄС, але через більш складну процедуру і з затримкою у часі. А от Орбану подальша упертість може багато коштувати: йдеться і про можливість використання статті 7 Договору про Європейський Союз, яка дозволила б Брюсселю позбавити Будапешт права голосу, і про позбавлення європейської грошової допомоги, яка дуже потрібна Угорщині.

Напередодні візиту Сійярто до Ужгорода видання Financial Times оприлюднило план ЄС, згідно з яким Брюссель може вдарити по не найміцнішій угорській економіці, перекривши їй доступ до фондів ЄС та поставивши під загрозу стабільність її слабкого форинта, підірвавши довіру інвесторів.

Наскільки такі погрози вплинуть на Орбана, наразі невідомо. Поки сигнали надходять різні. Так, Угорщина наголошує на своїх вимогах затверджувати допомогу Україні щороку, відповідно залишаючи для себе можливість для подальшого щорічного шантажу. З іншого боку, останні заяви головного політичного радника прем'єр-міністра Балажа Орбана, свідчать про те, що Будапешт налаштований на компроміс, але з певними «застереженнями».

Віддайте Закарпаття!

Що за минулої, що за нинішньої влади в Києві однією з основних претензій Будапешта було «занепокоєння» щодо прав угорської меншини на Закарпатті. Але навіть нещодавні поступки, на які пішла Верховна Рада в цьому питанні, змінивши закон про нацменшини якраз під переговори про вступ України до ЄС, не справили на Віктора Орбана належного враження. Як не задовольнило його і звернення організацій угорської громади в Україні із закликом підтримати початок переговорів Києва з Брюсселем щодо вступу. Це зайвий раз підтвердило, що упереджене ставлення угорського прем’єра до України пов’язано зовсім не з турботою про співвітчизників на Закарпатті. Пояснюючи своє несприяття України в ЄС та НАТО, Орбан фонтанує низкою аргументів: це і неможливість прийняти в ці союзи країну, що веде війну і приреченість України у битві з потужною Росією, і нездатність Євросоюзу «перетравити» такого неофіта. Серед дрібниць, до яких чіплявся Будапешт, роздувши їх до неспівмірних масштабів, – внесення Україною угорського «OTP банку» до переліку спонсорів війни.

При цьому з діючим українським президентом, якому він ми міг би висловити всі ці свої острахи, Орбан жодного разу не зустрічався. Якщо не рахувати короткої спонтанної зустрічі в Аргентині під час інавгурації новообраного президента Хав’єра Мілея. Орбан тоді прийняв запрошення Зеленського поговорити про питання двосторонніх відносин, якщо міністри закордонних справ підготують зустріч заздалегідь.

І от візит Сійярто, формальною метою якого було підготувати майбутню зустріч президентів, відбувся. 

Бекграунд цього візиту вийшов доволі специфічний. Якраз напередодні лідер угорської ультраправої партії Mi Hazank Ласло Тороцькаї відзначився вкрай обурливою заявою про претензії на українське Закарпаття у разі втрати Україною державності через війну. Це вже не перша заява подібного штибу від цього депутата угорського парламенту, але те, що вона пролунала саме у «потрібний» момент, було показово.

До того ж, колега угорського маргінала – один із лідерів ультраправого Альянсу за союз румунів Клаудіу Тарзіу в унісон йому заявив вже про територіальні претензії Румунії на українські землі Північної Буковини, Закарпаття, Бессарабії, а також всю Молдову.

Тороцькоі вважають близьким до Орбана, як і газету Magyar Nemzet, яка днями опублікувала маніпулятивну статтю без підпису з дивною критикою на адресу «недемократичних» українських медіа.

Але сам факт того, що навіть на такому тлі глава МЗС Угорщини добрався до України робити перші кроки в покращенні україно-угорських відносин – вже слід сприймати як позитив та прорив. Звісно, якщо таке бажання з боку Будапешта є хоча б трохи щирим, а не має на меті лише зниження токсичності Орбана в ЄС та надання йому козирів у подальшому перетягуванні канату з Брюсселем.

Зустріч лідерів все ближче?

Сійярто розпочав свою поїздку в Україну із зустрічі із главою Закарпатської обласної військової адміністрації Віктором Микитою у прикордонному місті Захонь на угорсько-українському кордоні. Глава угорського МЗС розхвалив Микиту за «абсолютно новий підхід та культуру примирення, щоб українці та угорці могли жити пліч-о-пліч у мирі та злагоді». Окремо згадав Сійярто главу області і його заслуги навіть на підсумковій пресконференції.

В Ужгороді у Сійярто була запланована розмова вже з «важкою артилерією» – головою Офісу президента Андрієм Єрмаком та міністром закордонних справ Дмитром Кулебою. Причому, судячи з розсадки, очевидно було, що першу скрипку в цих перемовинах грав аж ніяк не колега Сійярто за рангом.

За мотивами перемовин Андрій Єрмак зробив акцент на прогресі в організації майбутньої зустрічі політичних лідерів: «Сьогодні обидві сторони абсолютно чітко сказали, що є зацікавленість у проведенні зустрічі на рівні прем’єр-міністра Угорщини і президента України. Вважаю, що ми сьогодні зробили дуже потужний крок до цієї зустрічі. Безумовно, ми всі зацікавлені, щоб ця зустріч була успішною і відкрила нову сторінку у наших відносинах». Глава Офісу президента висловив сподівання, що зустріч Зеленського та Орбана, яку планується організувати якомога скоріше, завершиться досягненням конкретних результатів. Враховуючи, що раніше Сійярто заявляв, що зустріч лідерів матиме сенс, тільки якщо зможе дати результат, певне бачення цього результату в Ужгороді мало бути проговорено.

Очільник українського МЗС Дмитро Кулеба на підсумковому брифінгу доповів, що значну частину зустрічі було присвячено сумнозвісному питанню нацменшин. Багато уваги приділив йому і Сійярто. Сторони домовилися, що дискусія на цю тему переводиться на двосторонній рівень, і під егідою МЗС буде створена спеціальна комісія. Вона передасть на розгляд урядів обох країн конкретне розуміння, що робити з тим переліком зауважень, які досі турбують угорську владу. Сійярто зауважив, що в цій комісії буде представник Угорщини, який добиватиметься того, аби закарпатська угорська меншина отримала ті права, які існували до 2015 року. Угорський дипломат зробив акцент на тому, що не вимагає нічого не особливого, лише повернення того, «як було».

Угорська сторона сформулювала свої вимоги щодо захисту прав нацменшини в 11 пунктах: зокрема, це відновлення статусу національної школи, можливість складати атестат зрілості угорською мовою та користуватися угорською у сферах культури та суспільного життя. Все це, як сподівається Сійярто, має знайти своє відображення в нових законах. Як показала попередня практика, повністю задовольнити Будапешт в питанні нацменшин не є реальним, але такий діалог – краще, ніж глуха стіна.

Серед інших тем, які обговорювалися в Ужгороді, були названі співпраця в енергетиці, логістика, побудова мосту через Тису, нових КПП… Головному угорському дипломату довелося «підчищати» заяви балакучого Орбана, що Україна припинила бути суверенною державою, та запевняти, що Угорщина поважає український суверенітет. Сійярто повторив, що Україні не слід очікувати від Угорщини військової допомоги, але та буде продовжувати допомагати гуманітарно. А щодо найактуальнішого питання – поведінки Угорщини на саміті ЄС цього тижня угорський міністр сухо зауважив, що воно не є двостороннім і буде обговорюватися безпосередньо в Брюсселі.  

Сторони кілька разів відмітили чесність та щирість розмови, а Сійярто заговорив про перші кроки до відновлення довіри. Та чи дійсно крига у відносинах Києва та Будапешта скресла, можна буде побачити вже за кілька днів у Брюсселі.

Павло Вуєць, «Главком»