Як депутати готуються виганяти біса

Наприкінці березня у Верховній Раді були зареєстровані два законопроєкти щодо заборони в Україні Московської церкви в Україні (УПЦ МП). Ідею розкритикував радник голови офісу президента Михайло Подоляк, і, певна річ, сам Московський патріархат. Натомість авторка одного із законопроєктів, народна депутатка Оксана Савчук, говорить у коментарі, що вже заручилася підтримкою колег-депутатів, в тому числі й з президентської «Слуги народу». Іншими словами, можна очікувати результативне голосування за цей документ – принаймні, зі слів Савчук.

Два варіанти однієї заборони

Оксана Савчук, єдина представниця в Раді партії «Свобода». 22 березня вона зареєструвала законопроєкт №7204 «Про заборону Московського патріархату на території України». А 26 березня з’явився альтернативний проєкт закону №7213 – від групи депутатів, що входять до фракції «Голос». Цей документ має дуже довгу назву, але фінальна суть його теж в забороні Московського патріархату.

Законопроєкт №7213 є гранично коротким. Якщо не враховувати прикінцевих положень та необхідної преамбули, текст закону складається з одного речення. В цьому реченні – заборона діяльності релігійних організацій, центр управління яких знаходиться у країні-агресорі.

А у прикінцевих положеннях йдеться про завдання для Кабміну – у місячний термін з дня ухвалення закону «здійснити необхідні заходи щодо розпорядження об'єктами нерухомого майна і рухомих речей», які належали забороненим релігійним організаціям.

Натомість законопроєкт №7204 є дещо ширшим і складається з п’яти статей. Перша декларує заборону діяльності Московського патріархату як частини РПЦ та говорить про те, що усе майно найвищих керівних органів РПЦ в Україні націоналізується упродовж 48 годин після вступу закону в силу.

Друга стаття законопроєкту говорить, що релігійні громади УПЦ МП можуть змінити підлеглість та перейти до складу ПЦУ, якщо матимуть таке бажання. При цьому майно їхніх церков залишається в управлінні громад. На остаточне рішення «московським» парафіям законопроєкт відводить 14 днів.

Третя стаття попереджає, що в разі бажання релігійних громад залишитися під крилом Москви, їхнє майно вилучається на користь місцевих громад, а діяльність припиняється.

Четверта стаття торкається долі Києво-Печерської, Почаївської, Святогірської лаври та «інших архітектурних пам’яток державного значення». Якщо вони, йдеться у документі, перебували у володінні або тимчасовій оренді УПЦ МП, їхнє майно повертається у державну власність.

Нарешті, п’ята і остання стаття законопроєкту №7213 говорить, що «під час зміни підлеглості релігійних громад, монастирів і духовних навчальних закладів Московського патріархату СБУ здійснює перевірку інформації щодо антиукраїнської діяльності або колабораціонізму з російським агресором та, у разі підтвердження цієї інформації, притягає винних до кримінальної відповідальності».

Як пояснює «Главкому» народна депутатка Інна Совсун – очільниця групи авторів, які подали законопроєкт №7213, у тексті документу парламентарі свідомо уникали згадок про Росію: «Ми забороняємо діяльність не Російської православної церкви, а будь-яких релігійних організацій, які підпорядковані або знаходяться в країні-агресорі. Ми не вказуємо РПЦ свідомо, бо вказування назви саме по собі викличе ще одну дискусію».

Совсун підкреслює: їй не хотілось би, аби законопроєкт №7213 в разі його ухвалення повторив би долю закону №2662 про перейменування Московської церкви. Нагадаємо, він був прийнятий ще у 2018-му і передбачав, аби замість туманного «Українська православна церква Московського патріархату» застосовувалося чітке та недзвозначне «Російська православна церква». Проте УПЦ МП заблокувала його у сумнозвісному Окружному адміністративному суді Києва.

Тим часом Оксана Савчук виступає за більш чіткі дефініції: «Якщо ми ліквідовуємо УПЦ МП, то на підставі чого ми це робимо? В першу чергу, на підставі того, що це є церква з центром у Москві, яка веде в тому числі й ідеологічну війну, і зараз, коли ми маємо повномасштабну війну і маємо закон про колаборантів, ми не можемо дозволити собі, аби колаборація з ворогом тривала», – каже вона.

Дещо різним є підхід депутатів й щодо алгоритму дій з майном громад УПЦ МП. «Після того, як закон буде проголосовано, на основі підзаконних актів може відбуватися передача майна, – каже Савчук. – Є два варіанти. Перший: ми кажемо (релігійній громаді) від’єднуватися від Московського патріархату і від прямого підпорядкування Москві. Але якщо ви не хочете нічого міняти, тоді – варіант другий: ваше майно буде забране на користь громади, яка вибере собі нового отця, і він почне служити в цій церкві».

У Інни Совсун – інша послідовність дій. Спочатку – анулювання прав власності московської церкви на майно, а вже потім – дослідження настроїв релігійної громади.

«В законі є перехідні положення, де сказано, що упродовж місяця Кабмін має вжити дії для припинення прав власності, оренди на майно тощо. Тобто це означає те, що на момент прийняття закону релігійні громади як юрособи перестають існувати. Вони не матимуть рахунків в банках, не зможуть розпоряджатися коштами тощо. А далі громади приймають рішення, чи то вони саморозпускаються, чи то переходять до ПЦУ», – говорить Совсун.

Чому важливо відійти від РПЦ

Архієрей Православної церкви України, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря), з яким поспілкувався «Главком» підтримує ініціативу депутатів. «Моя позиція в тому, що держава у такий же спосіб, в який вона захищає свою територію, інформаційний простір, економіку, транспортне сполучення абощо, має захистити і релігійний простір від російської агресії. Кремль та путінська влада не повинні використовувати церкву як інструмент гібридної війни, а те, що вона є таким інструментом, засвідчують самі священнослужителі РПЦ», – говорить Зоря.

Архієпископ дивується, тому що на очільників РПЦ досі не накладено санкцій. Ані всередині України, ані за її межами. «Не тільки РНБО мало б винести рішення щодо санкцій, але й наші міжнародні партнери – так само, як вони накладають санкції на російських олігархів. Гундяєв, митрополит Іларіон та інші – ті, хто спричинився до поширення руського міру, який є базою для путінського вторгнення в Україну – вони, хоч і мають церковний сан, насправді є частиною російської державної машини», – переконаний він.

«Чому на олігархів накладають санкції? – розмірковує Зоря. – Адже вони не є чиновниками при владі. Але вони є частиною влади, яку Путін вибудував в Росії. Так само і патріарх Кирил та його найближче оточення фактично її інтегральною частиною російської влади. Проте очільник російської церкви, який публічно благословляє російське військо на агресію проти суверенної держави, залишається без будь-якого санкційного реагування! Накладання санкцій на Гундяєва могло б посприяти вирішенню проблеми, яку ми обговорюємо, бо якщо він є особа підсанкційна, то ніякої адміністративної взаємодії між ним ним та УПЦ МП як складової РПЦ бути не повинно. Така взаємодія підпадатиме під норми колабораційної діяльності», – переконаний він.

Тим часом Московський патріархат якраз і вибудовує свій захист на тому, що наразі до нього не те, що не застосовані санкції, а навіть відсутні правові претензії.

Юридичний відділ УПЦ МП наголошує на тому, що у правоохоронних органів немає жодних претензій до цієї організації щодо порушення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України. Окрім того, заборона людям належати до УПЦ МП, твердять всередині церкви, порушує право на свободу віросповідання, що суперечить Європейській конвенції з прав людини та Конституції України.

У Московському патріархаті також нагадують, що «митрополит Київський і всієї України Онуфрій закликав усіх вірних захищати нашу державу і боронити її територіальну цілісність та суверенітет, і віруючі нашої Церкви стали на захист країни, а релігійні громади почали надавати гуманітарну допомогу армії, переселенцям та усім нужденним».

На тому, що УПЦ МП буцімто відмежовується від РПЦ, акцентує і радник голови офісу президента Михайло Подоляк. «Є РПЦ – церква країни, яка на нас напала. Але УПЦ МП іншу позицію зайняла. Я думаю, це більш складне питання. Я попросив би, щоб люди зараз не спекулювали на цьому, бо ми можемо отримати конфлікт внутрішній, а нам сьогодні єдність, яку продемонструвала Україна всьому світу, набагато важливіша. Думаю, після війни ми розберемося з багатьма питаннями, які накопичила Україна за 30 років Незалежності», – говорить Подоляк в інтерв’ю телеканалу «Україна 24».

Із таким підходом категорично не погоджується Інна Совсун. Вона навпаки вважає: зараз напрочуд вдалий момент для того, щоб поставити крапку в історії з впливом російської церкви на процеси в Україні.

«Навряд чи буде кращий момент, щоб ухвалити таке рішення. Раніше воно дійсно могло би спричинити бурхливу дискусію, але зараз ми виходимо з того, що УПЦ МП є агентом Російської держави, і очільник цієї церкви у Москві сказав, що вбивство нас з вами є ділом священним. До речі, якби ми ухвалили рішення про заборону УПЦ МП ще десять років тому, то ситуація на сході була би зовсім іншою. Згадаймо, як монастирі в «ДНР»/«ЛНР» давали прихисток сепаратистам. Та й зараз надходять повідомлення про те, що їхні священники працюють коригувальниками вогню абощо», – нагадує Совсун.

«РПЦ зараз здійме хвилю обурення… Але подані депутатами законопроекти – привід для серйозного обговорення, як нам, не порушуючи демократичні приписи, захистити свій релігійний простір від гібридної агресії Росії», – коментує Євстратій Зоря.

Місія: повернути Лавру

Але як працював би той чи інший законопроєкт за умови його ухвалення? Роз’яснити практичну складову «Главком» попросив на прикладі, зокрема, Києво-Печерської Лаври. Відомо, що частина комплексу здана в оренду УПЦ МП, а керує нею одіозний намісник митрополит Павло (Лебідь). В своєму недавньому інтерв’ю він фактично відбілював очільника РПЦ патріарха Кирила і не визнавав за ним жодної відповідальності.

«На жаль, сьогодні спостерігається упереджене, неприязне ставлення до нашої канонічної Святої Церкви Христової (РПЦ – «Главком»). Але ми всі зараз страждаємо, і страждаємо не окремо, а всі разом. Ми стали свідками та учасниками страшних військових подій. Ми чуємо сьогодні багато звинувачень, зокрема на адресу патріарха Кирила, блаженнішого митрополита Онуфрія, єпископату. І ось багато хто нарікає, каже неправду, начебто ми є учасниками якихось беззаконь», – стверджує Павло.

Уявити ситуацію, що намісник Павло добровільно залишає територію Лаври, важко. У відсутність спротиву та провокацій з боку Павла та його силових підрозділів не вірить і Євстратій Зоря.

«Теоретично достатньо рішення Кабміну, яким було би скасовано попередню постанову про передачу УПЦ МП Києво-Печерської лаври. Але як це реалізувати? Надіслати поліцію чи Нацгвардію, взяти за руки-ноги монахів і викинути їх звідти? А потім міжнародні телеканали покажуть, як Україна чинить зі священниками. Бо Павло ляже посеред монастиря і скаже: ну вбивайте мене, ну виносьте, я тут святим стану, мучеником за церкву, і всі пропагандисти це використають», – припускає він.

Готових рецептів відносно того, як в такому разі забезпечити виконання гіпотетичного закону про заборону Московського патріархату, у Євстратія Зорі не має. Точніше, його рецепт полягає в тому, щоб працювати з тією частиною ченців Лаври, які не хочуть приходу «руського міру» (а таких, за твердженням Зорі, не бракує). Працювати треба, переконуючи та помалу перетягуючи їх на бік України. «Рішення повинно бути мудре, виважене і таке, яке можна реалізувати», – резюмує Євстратій Зоря.

І хоча його план, можливо, є добрим, проте він потребуватиме забагато часу. Закон же – в разі його ухвалення – доведеться виконувати чітко. Зокрема, й у тій частині, що стосується розірвання договорів про оренду та «виселення» ченців та священнослужителів Московського патріархату. Як в такому разі розв’язати цю проблему?

Оксана Савчук рекомендує залучити до процесу СБУ. Якщо спецслужба виявить склад злочину у діях московських священнослужителів, «мучениками за церкву» їм доведеться ставати у тюрмі. За словами Савчук, «ми вже зараз просимо СБУ перевірити підозрілих священників, і якщо будуть підстави, то такі церкви можна вважати терористичною організацією». А з терористами, мовляв, розмова коротка.

Інна Совсун також закликає не боятися ексцесів, які можуть виникнути під час повернення церковних споруд і комплексів у власність держави. «Не можу виключати, що дійде до силових сутичок, до цього треба бути готовими. Бо, зрештою, це є частиною боротьби за державність. Треба відвойовувати державу у Москви, і хай навіть Москва буде використовувати у це своїй пропаганді, але що з того? Хіба стан речей в умовах повномасштабної агресії Росії може стати ще гіршим? Зараз ситуація є чорно-білою, і треба позбуватися «чорного», треба йти на кроки, яких ми боялися всі ці роки. Бо саме страхи і привели нас до нинішньої війни», – наголошує вона.

На жаль, впевненість Совсун поділяють не всі її колеги. За словами депутатки, приблизно третина парламенту готова підтримати заборону УПЦ МП, але «частина не визначилась, а ще частина каже «давайте не розколювати суспільство». Більш оптимістично дивиться у майбутнє Оксана Савчук, яка, до того ж, прогнозує розгляд свого законопроекту вже найближчим часом.

«З’явилася інформація про те, хакери Anonymous злили в мережу купу даних про РПЦ, опублікували тисячі листів, тож, може, у цих документах випливе щось таке, що переконає Верховну Раду і підштовхне депутатів до позитивного розгляду законопроєкту», – висловлює сподівання «Главкому» Інна Совсун.

Наталія Лебідь, для «Главкома»