Без ТЕЦ та ТЕС. Чи витягнуть атомні станції українську енергетику?

На світанку 11 квітня Україна пережила черговий масштабний російський удар дронами та ракетами. Він призвів до пошкоджень енергетичних об’єктів: постраждали підстанції та об’єкти генерації у п’яти областях – Одеській, Запорізькій, Львівській, Харківській та Київській. На Київщині була повністю знищена Трипільська ТЕС, що є найбільшою в столичному регіоні. І хоча графіки аварійних відключень вже протягом тривалого часу діють лише у прикордонній Харківській області, енергетики хапаються за голови.

Після попередніх обстрілів енергосистеми було втрачено 6 ГВт генерації, що дорівнює потужностям давно окупованої росіянами Запорізької АЕС. Після обстрілу 11 квітня, за деякими даними, можна говорити про близько 70% втраченої теплової генерації, а державна компанія «Центренерго» втратила всі свої генеруючі об’єкти.

Темпи, якими ворог знищує ключові теплові електростанції та електроцентралі, змушують з великою тривогою очікувати нового опалювального сезону. Уже зараз очевидно, що відновлення зруйнованих ТЕЦ та ТЕС може затягнутися на роки. І це при тому, що росіяни не збираються зупинятися. Свою ставку на знищення критичної інфраструктури вони не полишають і тепер взялися ще й за газові сховища на Заході України. Тож давати якісь прогнози неможливо. Одна з ідей, яку виношують в НЕК «Укренерго», полягає в тому, щоб замінити великі електростанції радянського зразка на десятки чи сотні невеличких електростанцій, розосереджених по території держави. Але, звісно, все упирається у питання часу.

За цих обставин особливу роль для знекровленої української енергетики грають атомні електростанції, бити по яких ворог поки не наважується. Утім, під ударом дронів нещодавно вкотре опинилася Запорізька АЕС, яку не контролюють українські енергетики. Київ та Москва звинуватили в провокації один одного, МАГАТЕ висловило стурбованість, а США попередили Росію, аби та не гралася у такі небезпечні ігри.

Окрім тимчасово втраченої ЗАЕС, в українській енергосистемі лишається ще три атомні станції – Рівненська, Хмельницька та Південноукраїнська. Наскільки ці АЕС зможуть замінити ті фрагменти генерації, що випали з системи, та яка небезпека від потенційних обстрілів загрожує атомній енергетиці, в інтерв’ю «Главкому» розповідає ексголова Державної інспекції ядерного регулювання України Григорій Плачков.

На окупованій Запорізькій АЕС скоро гостро постане проблема заміни ядерного палива, яку росіяни, як стверджують в «Енергоатомі», не зможуть провести самостійно. І, за даними української розвідки, росіяни найближчим часом можуть вдаватися до ще більших провокацій навколо ЗАЕС. До чого може призвести подальша ескалація навколо станції?

З початку війни і захоплення ЗАЕС станція залишалась інструментом шантажу, залякування і нагнітання ситуації з боку окупанта. І думаю, цю політику росіяни будуть продовжувати. Ці вибухи дронів схожі на спецоперацію для відвертання уваги світової спільноти від того, що вони наробили своїми масштабними ударами 22-29 березня з нашою енергосистемою. Але проблем на ЗАЕС з кожним днем все більше і справа не тільки в тому паливі, яке передбачене проєктом і яке треба змінювати. Там же різне паливо в активних зонах реактора: є змішані активні зони, де є і російське паливо, і американське, є активні зони, де є повністю те або інше. І без розуміння теплогідравлічних та фізико-хімічних розрахунків можна догратися до дуже складних проблем. П’яти із шести енергоблоків на ЗАЕС подовжено строк служби експлуатації, а також проведена комплексна зведена програма підвищення безпеки – відповідно змінені технічні і проєктні рішення.

Тому тільки персонал, який навчався саме на цій станції та має ліцензії українського регулятора, має право робити такі вивантаження-перевантаження активної зони реактора. У мене є великі сумніви, що там залишилися спеціалісти, які зможуть це зробити, а взяти спеціалістів з інших російських атомних електростанцій – це великий ризик. 

Є питання щодо забезпечення станції електроенергією. Якщо обидві лінії електропередач, що живлять станцію вимикають, спрацьовує дизельний генератор. І за час окупації там вже сім разів був повний блекаут і одного разу – частковий.

Є питання щодо охолодження активних зон реактора, тому що з руйнуванням греблі Каховського водосховища на станції залишився тільки басейн-охолоджувач, зливний колектор Запорізької ТЕС, а також свердловини на самій атомної станції, аби підтримувати рівень ставка-охолоджувача.

Тобто окрім цих дронів, питань дуже багато. Станція замінована по периметру та за периметром, там перебувають військові, військова техніка на території і у машинних залах.

Але військові там давно перебувають. 

Так, але ніхто не може сказати, що перебуває у тих вантажівках – яке обладнання та як воно впливає на роботу станції. Вони ж перетворили машинні зали у спортивні майданчики, де бігають, спортом займаються. А присутність військових та радіаційна безпека не мають між собою нічого спільного. 

В умовах, коли росіяни цілеспрямовано знищують ТЕЦ та ТЕС, наскільки атомники можуть витягнути на собі енергетичні потреби держави? З урахуванням того, що функції АЕС дещо відрізняються від ТЕЦ.

Атомні електростанції – це базове навантаження. Маневрувати ними можливо, але проєктом це заборонено і неможливо робити так швидко, як це роблять теплові електростанції, теплоелектроцентралі і гідроелектростанції. Тільки на Рівненській АЕС є ВВЕР-440 (водо-водяний енергетичний реактор потужністю 440 МВт), який складається з двох половинок. Їх можна відключати-вмикати і видавати 440 МВт або 220 МВт. Всі інші АЕС також можна розвантажувати та навантажувати, але це проєктом не передбачено, є ризики. Тобто можна, але не так швидко, як на тепловій електростанції. На «атомці» є регламент розвантаження, бо якщо швидко «стрибати», можна догратися до неприємних наслідків.

У нас 50% електроенергії виробляється на АЕС, а вся інша – або на ТЕС, ТЕЦ, ГЕС або на відновлювальних джерелах енергії. Тому без маневрових потужностей, які РФ знищує з кожним днем, і достатньо точно це робить, наступної зими нам буде дуже складно. Насамперед треба відновлювати мережі НЕК «Укренерго» і теплові електростанції і теплоелектроцентралі різних форм власності.

Бо якщо замість 80% потужності, яка потрібна, вироблятиметься лише 50% на «атомці», почнуться віялові відключення. Система побудована так, що вона буде сама себе рятувати. Вона «відвалюватиме» підприємства, споживачів, незалежно від того, промисловість це чи фізособи, приватна чи державна власність. 

Так як же ці ТЕС та ТЕЦ відновлювати, якщо їх знову будуть знищувати? За першими офіційними оцінками, процес відбудови може роки зайняти. 

Тоді необхідна децентралізація генеруючих потужностей – перехід на парогазові, поршневі установки і все інше. 

Можна казати, що зараз українська енергетика фактично тримається на АЕС? 

Так, атомні станції є таким стабільним островом, бо всі розуміють, якими будуть наслідки, якщо по них будуть завдані ракетні удари. Дістанеться всім – від Європи до самої країни-агресора. На ЗАЕС енергоблоки зараз перебуває в стані холодного зупину, один енергоблок – у стані гарячого зупину. Інші атомні електростанції, які контролює Україна, працюють на повній потужності. А енергоблок, що запущений на повну потужність, несе в собі дуже багато ризиків, якщо виникне позапроєктна ситуація.

Конструкції цих станцій, можливо, були захищені від стихійних лих, а наскільки вони можуть пережити серйозні ракетні атаки?

Цього ніхто не рахував. Це взагалі перший прецедент, коли одна держава, яка підписувала міжнародні конвенції МАГАТЕ, захоплює атомну електростанцію іншої країни, яка також є стороною конвенцій МАГАТЕ. Атомні електростанції не проєктуються з урахуванням ведення бойових дій або в периметрі станції, або за її периметром. Ніхто ніколи не думав, що світ дійде до такого, що будуть прямою наводкою лупити по запорізькіх атомних енергоблоках. Попадання легкомоторного літака атомна станція ще витримає, а що буде, якщо прилетить С-300 або «Кинджал», або щось подібне, ніхто не скаже.

Зрозуміло, що другого Чорнобиля не станеться, бо зараз станції просто інші. А якого плану наслідки можуть бути?  

Нова «Фукусіма» може бути. Якщо потраплять енергоблоку, який працює на повній потужності, то зона зараження може скласти 30 кілометрів.

Наразі процеси на АЕС ніяк не залежать від повітряних тривог?

Ні. Так легко зупинити або запустити атомний енергоблок, як це можна зробити на тепловій електростанції, неможливо. Якщо його розвантажувати, а потім навантажувати – просто ляже енергосистема.

Гіпотетично росіяни можуть завдавати таких ударів по інфраструктурі АЕС, щоб не було масштабних аварій з витоком радіації, але при цьому паралізувати їхню роботу?

Можуть, якщо будуть бити по підстанціях НЕК «Укренерго» або по лініях електропередач. Якщо таким чином «обрубити» атомну електростанцію, спрацює система захисту і станція розвантажиться автоматично. Таке вже було на ЗАЕС. Потім енергетики будуть відновлювати пошкоджене обладнання, атомні електростанції доведеться запускати знову та виводити їх на потужність. І лише потім будуть підключати споживачів. Насправді, якщо ворог зможе знищити всі ключові підстанції «Укренерго», то він може досягти і повного «блекауту». 

Ці масштабні атаки на енергетичну інфраструктуру почалися не у піковий сезон енергоспоживання. Але вже з тривогою очікується літо, коли блоки АЕС стають на ремонти, а далі – період нових холодів. Що очікує на Україну, коли почнеться більш енергозатратний сезон?

Дійсно, влітку виникнуть питання, тому що паливо на АЕС треба перевантажувати та виводити енергоблоки в ремонт. Поки зарано говорити про введення графіків відключення у піки споживання, але все можливо. Тому треба заощаджувати електроенергію та допомагати енергетикам, щоб більш-менш спокійно увійти в опалювальний сезон наступного року.

Яким саме чином заощаджувати? Пральну машину з чайником зайвий раз не вмикати?

Намагатися вмикати електроприлади в нічний час, аби згладжувати ранкові піки. Бо зранку всі прокинулися, всім треба помитися, заварити каву, приготувати поснідати. Цей пік триває десь з 6 ранку до близько 10 години. Ввечері всі прийшли додому – знову всім треба помитися, приготувати їсти, попрати і все інше. Це знову пік – десь з 17 до 20 години. А потім починається нічний провал, коли всі йдуть спати і вимикають світло. 

Треба і підприємства намагатися перевести на нічний графік, щоб енергетики могли згладжувати ранкові і вечірні піки та нічні провали, аби споживання було більш-менш рівномірним. Тоді диспетчерам «Укренерго», які слідкують за цими коливаннями, буде легше.

Днями пройшла новина, що «Енергоатом» запланував будівництво заводу з виробництва тепловидільних збірок біля міста Южноукраїнськ Миколаївській області, поблизу якого розташована Південноукраїнська АЕС. Що це дасть на практиці?

Елементи ядерного пального ми і так виробляли – і хвостові частини, і верхні частини для тепловиділяючих збірок. Ну, молодці, нехай ще роблять. Тому це не є якоюсь новиною, окрім як піаром «Енергоатому». Вони ж будують на Хмельницькій АЕС третій-четвертий енергоблоки під час війни, що є великим ризиком. У нас просто часу на це немає: вже максимум за сім місяців треба входити в новий опалювальний сезон. Краще відновлювати теплову генерацію, тому що вона необхідніша. І тут ще один важливий нюанс – всі ці затрати ляжуть в результаті на платників за електроенергію, і це просто розпорошення їхніх коштів. А це вже складне соціальне питання.

Зараз, по-перше, треба відновлювати втрачене, незважаючи ні на що, а, по-друге, намагатись розосередити генерацію по всій країні. Треба частіше збирати енергетичний штаб – Міненерго, ДТЕК, «Укренерго», «Укргідроенерго», «Центренерго», всіх, хто має генерацію, і розробляти «план А», «план Б», «план В»… Тому що є велике занепокоєння, як ми будемо входити в цю зиму. Так, атомні електростанції увійдуть в зиму, а інша генерація?

У енергетиків же був «план Б» перед зимою, коли всі очікували російських атак.

І цей план спрацював, але, коли в один об'єкт потрапляє сім ракет, щось вдіяти дуже важко. Зараз треба вести розмову з партнерами з країн, де були подібні електростанції. Наприклад, в країнах Варшавського договору є законсервовані ТЕС, є обладнання, подібне до нашого, і треба у них просити допомоги. На жаль. У тих же країн Прибалтики є законсервовані теплоелектростанції, запчастинами з яких вони можуть поділитися. Але це все – час, гроші і ресурс.

Ще нещодавно Київ закликав Євросоюз збільшити верхню межу на експорт української електроенергії, а після руйнівних російських атак «Укренерго» вже почало імпортувати з ЄС рекордні обсяги та ініціювало збільшення дозволеної потужності імпорту з 1,7 ГВт до 2,5 ГВт. Наскільки імпорт рятує українську енергосистему? 

Рятує, але порівняйте, скільки електроенергія коштує в Європі, і скільки – у нас. І треба враховувати можливості «Укренерго» для залучення аварійної допомоги. Нам же не будуть допомагати вічно. Тож це комерційне питання, і треба домовлятися. Але знову-таки це впирається в підвищення цін на електроенергію всередині країни.

ДТЕК уже відправив людей до країн, де є подібні енергоблоки, щоб партнери допомогли нам з турбінами, генераторами, трансформаторами. Один тільки генератор – це великий шматок роботи, він є найважчою частиною теплової електростанції. Тому що турбіни можна по частинах відремонтувати, а з блоковим трансформатором великої потужності вже виникнуть великі проблеми. Такий трансформатор виготовляється від 9 до 12 місяців, його не можна просто прийти і купити, як акумулятор для автомобіля. Це величезний обсяг роботи і відновити все за сім-вісім місяців буде неабияким подвигом. 

Це до війни робота енергетиків була непомітною – ну, є світло і є, а коли почалися віялові відключення і країна розділилася на острови споживання, всі згадали, що енергетика – це складне питання. Це як нервова система у людському організмі, без якої нічого працювати не буде. Країна вже завезла дизельних генераторів на 2 ГВт, це яка два атомних енергоблоки. Це, звісно, також рішення, але задорого в експлуатації. Тому зараз потрібні термінові кроки.

Павло Вуєць, «Главком»