«У нас у суспільному уявленні будь-яка доза радіації – смертельна»

Серед пересічних українців побутує думка, що у разі вибуху на Запорізькій атомній електростанції нас очікує «другий Чорнобиль». Проте багато експертів порівнюють можливу катастрофу на ЗАЕС та її наслідки з тим, що трапилося на «Фукусімі-1» у 2011 році в Японії.

Професор Інституту радіоекології Фукусімського університету Марк Железняк в інтерв’ю «Главкому» пояснює, наскільки коректно проводити такі аналогії та у чому полягає найбільша небезпека можливого вибуху на ЗАЕС.

«Російські солдати у Рудому лісі не померли і не могли померти»

Багато експертів можливий вибух і його наслідки на ЗАЕС порівнюють з тим, що було на Фукусімі-1 у 2011 р. Наскільки коректне порівняння на предмет більшої, або меншої небезпеки в разі аварії? У чому саме ця небезпека полягає?

Почну відповідь з американського прислів’я: «Атомна бомба – зброя масового ураження. А брудна бомба – зброя створення масового безладу». Нині йдеться саме про брудну бомбу. То що це таке? Це коли хтось взяв ядерні матеріали (цезій, стронцій) обклав вибухівкою і підірвав. Наприклад, ємність з відпрацьованим ядерним паливом. Що стається під час вибуху? Розлітаються на певну відстань частини як самої вибухівки, так і радіоактивних матеріалів. Чорнобильська аварія – типова брудна бомба. Хоч там не було вибухівки, але був реактор із конструктивним недоліком, про який не знали оператори. Йдеться про можливість введення реактора у режим вибухового зростання потужності тепловиділення. Під час експерименту зміна операторів четвертого блоку ЧАЕС вийшла на комбінацію управлінських рішень, яка призвела до такого парового вибуху.

У Чорнобилі – графітовий реактор. Мало того, що відбувся вибух, так ще й після нього у відкритому вибухом реакторі все горіло 10 днів. Тобто можна сказати, що брудна бомба діяла ще 10 днів після вибуху. Внаслідок цих процесів відбувалися викиди в атмосферу у газоподібній формі маленьких частинок палива, що несли різні радіонукліди, з яких найбільш небезпечними були радіоактивні йод, цезій і стронцій. Зараз навколо Чорнобильської станції територія приблизно у 10 км, де є мікрочастинки ядерного палива, у складі яких є плутоній, період напіврозпаду якого складає близько 6 тис. років і америцій з періодом напіврозпаду 470 років. Тобто назавжди територія приблизно у 10 км навколо станції забруднена, на ній неможливо постійно жити.

Я розробляв в НАН України прогнози радіоактивного забруднення річок і водойм Зони відчуження, тому багато разів був у Зоні і у 1986-1993 роках, і після 2016 року, у рамках японсько-українського проєкту з вивчення сучасної динаміки радіонуклідів у Зоні, востаннє – у жовтні 2021 р. Був у знаменитому «Рудому лісі», де дислокувався дослідницький полігон нашого проєкту і де нібито мали померти російські солдати через опромінення у березні 2022 р. Принаймні багато людей так думали. Але ці солдати не померли і не могли померти. Так, у лісі є плутоній, цезій, стронцій. Проте щоби отримати їх у небезпечній дозі, потрібно роками проживати на цій території, дихати цим повітрям. А ЗСУ змусили окупантів залишити Зону вже через 40 днів.

Марк Железняк: Окупанти можуть вчинити дії, які унеможливлять подальшу роботу ЗАЕС

Фото з відкритих джерел

Під час вибуху брудної бомби дуже великі, смертельно небезпечні дози радіації отримали лише ті, хто перебував дуже близько до епіцентру вибуху. Від променевої хвороби (на ЧАЕС – «Главком) загинули співробітники станції, які працювали на зміні у день вибуху. Деякі оператори ЧАЕС загинули абсолютно героїчно, бо вони пішли шукати одного з колег, який зник після вибуху. Вони його таки знайшли, але загинули через опромінення. Була і друга категорія загиблих – не через героїзм, а від дурості радянської системи аварійного реагування. Йдеться про пожежників, яких відправити гасити графітові уламки, які попадали, у тому числі, на будинки біля зруйнованого відкритого реактора, дах машинного залу, був ризик перекидання пожежі на третій блок. Їх направили гасити пожежу від уламків реактора у зону смертельно небезпечної радіації зі спорядженням, із яким гасять колгоспний корівник. Вони ж не мали при собі ані справних дозиметрів, ані спецкостюмів.

Третя категорія людей, які загинули – це працівники станції, які працювали у третьому і четвертому реакторі у перші дні вибуху. Там же величезні дози радіації були, вони отримали опромінення і 29 людей загинули у перші три місяці від гострої променевої хвороби. Зауважимо, що при опроміненні протягом доби в отриманні 1 Зіверт (Зв) = 1000 мілізівертів (мЗв), людина отримає гостру променеву хворобу, а от 5 Зв за добу – це вже летальна доза, від якої вмирають 50% людей, які її отримали. Люди різняться і у них різний опір супротив радіації. Якщо моментальне опромінення нижче за те, що призводить до променевої хвороби, то немає моментальних наслідків, але накопичення значних доз при довгостроковому проживанні на суттєво забруднених територіях може призвести до підвищення кількості ракових захворювань у населення.

Пожежники гасили уламки реактора на ЧАЕС у спорядженні для гасіння колгоспного корівника

Від вибуху реактора на «Фукусімі-1» жодна людина не загинула. Я перебуваю зараз у місті Фукусіма, за 60 км від атомної станції. Саме від вибуху реакторів, від радіації ніхто не загинув. Близько 15 тис. людей загинули від хвилі цунамі, це велика трагедія

У фукусімській аварії, яка за сценарієм близька до можливої аварії на ЗАЕС, реактори не графітового, а водяного сповільнення. Тобто на трьох реакторах «Фукусіми-1» були вибухи паро-газової суміші, які призвели до руйнування реакторних блоків АЕС без руйнування корпусів реакторів, а також будинку сховища відпрацьованого ядерного палива. Викид з реакторів призвів до атмосферного розповсюдження радіоактивного цезію та йоду. Період напіврозпаду цезію-137 – близько 30 років, йоду-131 – 8 діб. Але, що головне, з самих реакторів і сховища не було викидів частинок палива. А от аварія у Чорнобилі якраз характеризується тим, що стався викид зі зруйнованого корпусу реактора частинок палива, які несли різні радіонукліди, що і забруднило великі території навколо. З того часу минуло понад 37 років, цезій і стронцій вже пройшли напіврозпад. А от плутоній залишився у радіусі до 10 км навколо станції.

«Немає причинно-наслідкового зв’язку між аварією на ЧАЕС і кількістю хворих на рак»

Про які наслідки для простих людей від можливого вибуху на ЗАЕС можна говорити?

У нас у суспільному уявленні будь-яка доза радіації – смертельна. А це, м’яко кажучи, дуже далеко від правди. Найпростіший приклад. Чимало людей живуть у горах, а у горах вища радіація, ніж у низині. Та хіба у горах у людей вища смертність від цього? Навпаки, ми з вами неодноразово чули про довгожителів, які мешкають у горах. Медичний факт: малі дози радіації – безпечні.

Є інше цікаве твердження, казати про яке у нас в Україні до останнього часу було табу. Після аварії на ЧАЕС пройшло понад 37 років. Які наслідки від радіації можемо побачити? А головні науково доведені наслідки високих доз радіації – це ракові захворювання. Як показали обстеження населення після бомбардувань Хіросіми і Нагасакі, на кожен отриманий сумарно для населення 1 Зв дози на забруднених територіях, на 5% збільшується кількість випадків ракових захворювань, які населення матиме за 70 років.

Після Чорнобильської аварії був прийнятий закон, за яким зона обов’язкового відселення – Чорнобильська зона відчуження – встановлювалась за критерієм «розрахована доза вище 5 мЗв на рік». За рік, на території з таким дозовим опроміненням, 10 тис. населення отримають колективну дозу у 50 тис. мЗв = 50 Зв у наступні роки, за рахунок розпаду цезію-137 і стронцію-90 – головних забруднюючих радіонуклідів. За межами десятикілометрової зони ЧАЕС річна доза знижується і сумарно для 10 тис. населення складе 1 тис. 760 Зв за 70 років, що може призвести до однієї додаткової «радіаційної» онкологічної хвороби на рік у додаток до 20 смертей від раку на 10 тис. населення, що маємо за медичною статистикою у середньому по країні за один рік.

Є карти забруднених після аварії територій. Сьогодні це – північ Київської, Житомирської, Чернігівської областей і трохи Волинської. Є у МОЗ реєстр онкохворих, де фіксуються випадки у розрізі областей, районів. А рак, як ми знаємо, проявляється поступово на радіаційно забруднених територіях.

Якщо помилково вважати, що «чорнобильське» забруднення великих територій призвело до значних впливів на здоров’я населення, то за цією логікою відсоток онкохворих має бути вищим у вище згаданих областях, ніж, наприклад, на Одещині чи Харківщині. Але що ми бачимо насправді? Найбільша кількість ракових хворих в Одеській, Миколаївській, Донецькій областях. Це говорить про те, що немає причинно-наслідкового зв’язку аварії на ЧАЕС і кількості хворих на рак. Мова не про те, що радіація не шкодить здоров’ю, а про те, що навіть від Чорнобильської аварії настільки малий її вплив був, що це не призвело до зростання ракових захворювань у цих «чорнобильних» областях. Є якісь інші залежності, інші чинники, які впливають на кількість онкохворих, але це ще досліджувати потрібно, чому у нас вище захворюваність у південних областях. Можливо, причина у сонячних опроміненнях, бо чимало випадків раку шкіри. Більше того, південь України – інтенсивніше використання добрив у сільському господарстві. Також південно-східний регіон – велике індустріальне забруднення. Все це може бути чинниками росту ракових захворювань. Цього року у квітні відбулася Чорнобильська конференція INUDECO у Славутичі, де вперше про те, що я зараз описав, розповіла представниця Національного наукового центру радіаційної медицини. Хоча порівняння розподілу ракових захворювань і карт чорнобильських забруднень, як вже казав, проводилось ще у середині 90-х.

Єдиний науково доведений медичний наслідок аварії на ЧАЕС за кордонами Зони – це збільшення кількості випадків раку щитовидної залози. Цей вид раку має невелику кількість випадків у порівнянні з іншими, він протікає безсимптомно, від нього здебільшого не помирають, ефективним є оперування.  Багато людей живуть десятиріччями із цим раком і на «нерадіаційних»  територіях, не знаючи про це. Післяаварійні медичні обстеження у «чорнобильських областях» виявляли і ці «нерадіаційні» раки щитовидної залози, але розрахунки чорнобильних доз і обстеження виявляють і додаткові «чорнобильські» раки щитовидної залози.

Саме тому у рекомендаціях протирадіаційного захисту приділяють таку увагу  прийому населенням пігулок зі стабільним йодом у випадках аварійних викидів з реакторів АЕС. Якщо аварія сталася на працюючий АЕС, реактори якої виробляють електроенергію, а значить в них йде ланцюгова ядерна реакція, то у її аварійних викидах будуть присутні радіонукліди йоду, найбільш довго живучий з яких йод-131 має період напіврозпаду лише 8 діб. За розрахунками фахівців за 1999 рік, смертність, розрахована за чорнобильськими дозовими впливами від усіх видів раку посідала 14 місце, після отруєння. Це коли метиловий спирт замість горілки пили. А на перших позиціях, зі значним відривом – серцево-судинні захворювання, ракові захворювання «звичайного», не радіаційного походження.

Єдиний науково доведений медичний наслідок аварії на ЧАЕС за кордонами Зони – це збільшення випадків раку щитовидної залози

Повертаючись до Фукусіми і порівнянь із ЗАЕС. У разі вибуху на Запорізькій станції, як далеко потрібно буде відселяти людей? Наскільки швидко це потрібно буде зробити?

Вже вище вказано, що в Україні проводилось відселення з Чорнобильної зони відчуження за критерієм річної дози у 5 мЗв на один рік. Вже вказано вище, що гостра променева хвороба наступає, якщо людина отримає дозу опромінювання 1 тис. мЗв за кілька днів, а летальна смертельна для 50% опромінених – 5 Зв за добу. Більше того, отримати таку дозу радіації за один раз, або розтягнути у часі – це різні речі. То давайте тепер підрахуємо, про яке добове опромінення йшлося, якщо керуватися радянськими розрахунками небезпеки для здоров’я? Візьмемо 5 мЗв/рік, які розділимо на 365 днів у році. Отримаємо 0,014 мЗв/день. Як бачите, це значно менше 1 тис. мЗв, тобто приблизно у 70  тис. разів нижче дози променевої хвороби. Тобто якщо тебе за один, п’ять, 10 днів не евакуюють, з тобою нічого не станеться.

А яка ж доза була показником для евакуації населення у Японії? 20 мЗв/рік. На початку 2013 року до Києва приїжджав міністр реконструкції Фукусіми Такумі Немото. Нас, експертів із чорнобильським досвідом, зібрали в Інституті стратегічних досліджень. То він і запитав, чому у них один показник, а у нас – інший. Я йому відповів, що це розрахунки радянського періоду, які йшли на завищених уявленнях про радіаційні ризики. 

Я приїхав до Фукусіми у 2012 р. Тут місцями у префектурі рівень радіації був на рівні 15 мЗв/рік. За українськими нормативами людей, які проживають за такої радіації, мали би евакуювати. А у Японії – ні. То чому ж не відселяли і чому показник саме 20 мЗв/рік? Давайте разом порахуємо. 20 мЗв/рік призведе, з  урахуванням періоду напіврозпаду цезію-137 за 70 років для 10 тис. населення до колективної дози 7046 Зв чи приблизно п’яти випадків радіаційних онкозахворювань на рік, що стало би вже суттєвим збільшенням до статистики у 20 «звичайних» онкозахворювань на рік. Тому у Японії евакуація проводилась із зони значущого ризику для довгострокового проживання. 

Навіть якщо мешканців території, на якій станеться радіаційна аварія, не будуть евакуйовувати, вони не загинуть. Це важливо підкреслити. Тільки якщо жити довго-довго на цій території, збільшуватиметься ризик ракових захворювань.

У Японія аварія сталася у 2011 р. Через три роки люди почали повертатися до своїх домівок. Але для цього влада організувала широкомасштабні дезактиваційні роботи, знімався верхній шар землі. Наприклад, на території мого університету тричі знімали верхній шар. Японці зібрали величезну кількість землі з цезієм. Цезію у ній за 30 років буде удвічі менше, потім ще за 30 – у чотири рази менше. Час пролетить швидко. Зараз у Японії від колишньої зони відчуження, яка виникла після аварії на атомній станції, залишилося 20%. На всі інші території повернулося життя.

«Путін зможе продати будь-яку поразку як перемогу. Для цього йому не потрібно підривати реактор»

Ми знаємо, що тривалий час після окупації два реактори на ЗАЕС продовжували працювати. Зараз не працює жоден. Тобто зараз безпечніше ніж раніше?

Реактори у Запоріжжі працювали з 6 березня до 25 вересня минулого року, тоді їх вимкнули. Чому ж не вимикали раніше? Складне питання. Давайте зазначимо, що енергія від працюючих реакторів йшла до енергетичної мережі України. Росіяни не хотіли зупиняти реактори, плануючи їх перепідключити на російську енергомережу. Для росіян атомна енергетика – дуже великий бізнес. А «Росатом» їхній зараз не під санкціями, тому вони розраховували і розраховують далі уникати санкцій, а потім і отримувати енергію з нашої станції.

Не забувайте, що Росія багато кому постачає своє ядерне паливо. Станції, зведені за російським проєктом, працюють не лише у наших «друзів» – угорців, а й у Чехії, Словаччині, зараз будують у Туреччині. На АЕС «Аккую» буде реактор такого ж типу, як на ЗАЕС, тільки потужніший. У Єгипті закладено першу цеглину для будівництва станції, є станції радянських-російських проектів у Китаї, Індії, відбувається будівництво нових реакторних блоків на угорський АЕС «Пакш».

Потрібно зважати ще на одну річ. Хто проєктував реактор? Московський Науково-дослідницький і конструкторський інститут енергетики ім. Доллежаля. Вони досконало знають станцію, знають усі її вразливі місця, куди можна стріляти, аби було гамірно, але критично не нашкодити. Адже на майданчик станції зайшла не тільки армія, а й представники «Росатома». Я впевнений, що з ними і представники наукових інститутів. Тому технічно вони знають, що можна, а що ні робити. У Японії були три працюючі реактори, коли сталася аварія. У діапазоні 40 км від станції рівень радіації перевищував 20 мЗв/рік. Тобто не йдеться про те, що чим більше вибухне реакторів, тим більша територія ураження буде. Концентрація цезію була високою тому, що вибух на трьох реакторах був, та ще й на сховищі відпрацьованого ядерного палива. Я би додав, що після аварії на працюючій ЧАЕС не тільки зони відчуження в Україні і Білорусі були, а й у Брянській і Тульській областях Росії.

Вибух на першому блоці фукусімської АЕС

Фото «Вікіпедія»

12 років тому українські фахівці консультували японських колег, як впоратися з аварією на «Фукусіма-1». Зараз зворотний процес. Про що саме питають у японських фахівців наші, у чому полягають поради японців?

У нас є три наукові установи, які займаються технічними аспектами безпеки атомних електростанцій. Це два заклади НАН України: Інститут ядерних досліджень та Інститут проблем безпеки атомних електростанцій. Також у системі Державної інспекції ядерного регулювання діє Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки. Вони стримано коментували у медіа радіаційні ризики практично з початку повномасштабної війни і лише нещодавно стали коментувати більш активно. Я недавно бачив виступ Володимира Борисенка, він керівник Відділення атомної енергетики в Інституті проблем безпеки АЕС. Він кваліфіковано розповідає про проблеми і ризики на майданчику ЗАЕС. Також вищезазначений Центр випустив нещодавно офіційну заяву про те, що у реакторах у холодному стані немає йоду.

В інтерв’ю «Главкому» експертка Ольга Кошарна розповіла про найбільш вірогідний сценарій підриву ЗАЕС, якщо він станеться: станція замінована і вибух може статися, коли зайдуть наші. Тоді росіяни провину перекладуть на українців. Мовляв, коли ми були на станції, нічого не трапилося, а як ви зайшли, так одразу. Такий сценарій і мені здається можливим.

Росіяни намагалися перекласти відповідальність за підрив Каховської ГЕС на українців, але нічого з того не вийшло. Є ще сценарії розвитку аварійної ситуації. Нині п’ять реакторів у режимі холодної зупинки і один, №5, у гарячому. Ланцюгова реакція з вересня 2022 року не йде ні в одному з цих реакторів, тому у них вже нема йоду-131. Так от, цей «гарячий» швидко можна запустити, аби він почав виробляти електроенергію, тоді у ньому з’явиться йод-131. У разі, якщо він вибухає – матимемо сценарій, як на «Фукусімі-1», далі руйнується система охолодження, розплавляється відпрацьоване ядерне паливо. Це вибух брудної бомби. Якщо окупанти увімкнуть реактор №5 на повну потужність, а потім спричинять його вибух, зона забруднення може бути більшою ніж у ситуації з непрацюючим реактором. Причому воно буде плямами, площа залежатиме від дощу і вітру.

Є й інша думка. З огляду на те, що окупаційні війська не можуть втримати позиції на півдні України, Кремль може піти на підрив ЗАЕС аби обґрунтувати свій відступ. А потім Путін народу пояснить, що аби зберегти життя солдатам і не наражати на небезпеку опромінення, ми змушені відступити.

У мене таке враження, що російському народу Путін зможе продати будь-яку поразку як перемогу. І для цього не потрібно підривати реактор. Після так званого «маршу справедливості» Євгена Пригожина рейтинг Путіна нібито злетів до 92%, бо він «захистив» народ. Я з чорнобильських часів знаю деяких людей з «Росатому». З одного боку, вони освічені професіонали, раціональні люди, технократи, але вони служать дияволу, зараз, мабуть, беруть участь у технічній підтримці окупації ЗАЕС.

Якщо Путін вирішить підірвати ЗАЕС, для «Росатома» це буде економічна катастрофа. Поки ж вони вдають перед МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії), що дотримуються усіх правил радіаційної безпеки. Під час робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС я працював з росіянами і не міг собі тоді уявити, що вони працюватимуть на війну з Україною.

У Японії, ще до початку широкомасштабного вторгнення, мав розмову з росіянином, фахівцем-атомником, знайомим з чорнобильських часів, він показав, як вони сприймають дійсність. Ця людина мені розповідала свої фанатичні ідеї про добру, справедливу Росію, яка несе світло у світ, у той час як кляті англосакси по всьому світу паскудять. А українці – це «нерозумні діти, зіпсовані західною пропагандою, яких потрібно покарати і повернути до лона матінки-Росії». І з цією його «релігійною» вірою нічого зробити неможна. На питання, для чого ваша Росія цим англо-саксам, він відповідав: «вони ненавидять Росію, бо вона для них – конкурент». На питання, про яку конкуренцію може йтися, коли економічно ви безнадійно відстали від США, відповіді немає, але у фанатиків «російського світу» логіка не працює.

Сама радіація внаслідок вибуху на реакторах у холодному і гарячому станах зупинки, або на працюючому реакторі, чим відрізнятиметься з точки зору більшої небезпеки?

Наприкінці липня повідомили, що росіяни переведуть у гарячий зупин і четвертий реактор ЗАЕС.

При тому, що після підриву Каховської ГЕС Державна інспекція ядерного регулювання України, яка за правилами МАГАТЕ залишається ліцензіатом ЗАЕС, видала розпорядження, щоби в умовах підвищеного ризику для системи охолодження ЗАЕС після знищення Каховського водосховища всі реактори ЗАЕС були лише у режимі холодного зупину. Але, як бачимо, росіяни роблять навпаки – переводять ще один реактор у гарячий зупин. 

Як я вже казав, є ризик аварійного сценарію, коли реактори можуть бути переведені у режим виходу на потужність – виробітку електроенергії, що можна зробити саме на реакторах у стані гарячої зупинки. Відмінність реакторів, що перебувають у режимі виробітку електроенергії, – у них йде ланцюгова реакція і буде нароблятися весь букет радіонуклідів, у тому числі йод-131. Аварійний режим у випадку припинення охолодження на працюючих ректорах може мати місце через розігрів палива протягом доби.

Відповідно зона значного забруднення навколо станції у випадку розігріву палива непрацюючого реактора буде меншою за 10-20 км за рахунок відсутності йоду-131 і меншої енергетики викиду, ніж у випадку працюючого реактора, коли зона може бути 30-40 км, за напрямком вітру під час аварії. Крім того, при аварії на працюючому реакторі є, хоч і невеликий, ризик аварій з викидом не лише пари, а й вмісту реактора, тобто частинок ядерного палива. Тоді територія навколо реактора буде забруднена радіонуклідами цезію, стронцію, а також плутонію. Хоч аварія на «Фукусімі» сталася, коли працювали три реактори, викид був лише воднево-парової суміші, без руйнування корпусу реактора і викиду частинок палива у довкілля. Тому територія тут довгостроково забруднена лише цезієм-137.

У випадку аварії працюючого реактору з високою вірогідністю слід буде евакуювати мешканців у зоні 30 км, а це Енергодар, Нікополь насамперед. Запоріжжя перебуває більш ніж у 50 км від ЗАЕС, тому дуже малоймовірно, що воно може потрапити у зону евакуації.

Ви питали, чому нас можуть навчити японці? Підходити до вирішення проблем не на рівні політичного хайпу. Тобто норми відселення пораховані науково і у чотири рази відрізняються від тих, які встановлені в Україні. Я сюди приїхав для того, щоби досвід роботи на Чорнобилі використовувати для подолання наслідків того, що сталося на «Фукусімі-1». Я приїхав на тимчасову роботу, але через рік вони мені запропонували податися на обрання Повним професором (Tenured Professor) в університеті, це найвища посада у західній науці. І не тому, що я найбільш геніальний за інших українських науковців, а тому, що я мав міжнародно визнаний внесок у дослідження чорнобильського забруднення і саме це потрібно було Японії.

У випадку аварії працюючого реактора слід буде евакуювати Енергодар і Нікополь

Що ще важливо для динамічного розвитку науки у Японії, як і у країнах ЄС, коли тобі виповняється 65 років, ти маєш йти з посад, які пов’язані з керівництвом науковими колективами і давати дорогу молодим. Далі два варіанти: пити десь під деревом саке і міркувати про життя, або, якщо є натхнення, енергія і зацікавленість у твоїх результатах, можна продовжити займатися науковими дослідженнями, але вже з посади, не пов’язаної з впливом на адміністративне і фінансове життя наукового колективу. З японськими колегами ми виграли грант на проєкт японської державної програми, яка фінансує науково технічні проєкти для країн, що розвиваються. Це проєкт, присвячений спільним японсько-українським дослідженням Чорнобильської зони відчуження, він діє з 2017 до 2023 р. Завдяки ньому ми з колегами змогли передати 12 науковим установам України, які займаються радіоекологічними дослідженнями, наукове обладнання для моніторингу і обчислень на $1,3 млн. До речі, частково воно знищене, бо був тотальний грабунок в окупованій Чорнобильський зоні…

Так от, досвід Японії полягає у тому, що потрібно змінювати зони відчуження і японці на власному прикладі показали, чому це можна і потрібно робити, керуючись науковими обґрунтуваннями. Японія – дуже серйозний союзник України. Вони не можуть постачати зброю, бо їм конституція забороняє. Але гуманітарну допомогу, засоби захисту – цілком.

Як я казав, головна катастрофа, що сталася у Японії у 2011 році, – цунамі, від якого загинули люди. Тепер японці хочуть нам допомогти вирішити проблему Каховської ГЕС. Бо вони бачили наслідки того, як наших людей затопило, тобто з нами сталося подібне... Через це вони ближче відчувають нашу біду. У липні ми зустрілися з нашим послом у Японії Сергієм Корсунським, а також з радником японського прем’єра і однією з депутаток парламенту Японії, яка займалася ліквідацією наслідків аварії на «Фукусімі-1». У японської сторони є велике бажання надати нам допомогу. Тобто Японія готова підготувати для України проєкт технічної допомоги, аби їхні фахівці могли в Україні також попрацювати, разом з українськими науковцями, над комплексом проблем, пов’язаних із ЗАЕС і Каховським водосховищем, і надавати відповідну технічну допомогу.

Є ще одна важлива для України деталь. Після японського землетрусу 2011 року, окрім аварії на атомній станції, були зруйновані декілька водосховищ. Після цього японці прийняли рішення, що потрібно іти від великих водосховищ до менших, на меншій площі, але глибших. Це знижує техногенні ризики. І у цьому у них вже є чудовий досвід будівництва. Так, є зараз розмови, мовляв, не потрібно нам відновлювати водосховище, має все повернутися до того, як було раніше. Але це вже неможливо, тому що є великі території, які потрібно зрошувати. А води не вистачає. Враховуючи кліматичні зміни, води у Дніпрі меншатиме.

«Родичі працівників станції, які живуть поблизу АЕС, знервовані менше за інших»

Припустимо, окупанти підривають шандор (затворний щит). В інтерв’ю «Главкому» керівник НАЕК «Енергоатом» Петро Котін сказав, що коли реактори на ЗАЕС не будуть запущені, наявної води у ставку-охолоджувачі вистачить на 12 місяців для того, щоби охолоджувати усі шість реакторів, якщо вони у режимі холодної зупинки. На скільки часу вистачить води у ставку-охолоджувачі, якщо не буде втручання ззовні?

Уявімо, що ніякого вибуху не станеться, армія України займає станцію. Але проблема, як забезпечити підтримку з охолодженням реакторів і відпрацьованого палива, залишатиметься. Після спуску води з Каховського водосховища відстань від ставка-охолоджувача до старого русла Дніпра, яке відкрилося на дні колишнього водосховища, становить близько 6-10 км. Причому, це територія – не рівнина, десь рукави, десь водойми невеличкі.

Але є і позитивні новини. Ставок-охолоджувач ЧАЕС був «посаджений» на старе русло Прип’яті, а ставок-охолоджувач на ЗАЕС «посаджений» на русло річки Конка – рукава Дніпра. Тобто біля ставка-охолоджувача на Запорізькій АЕС зараз з’явилися водойми, це якраз шматки Конки. Можливо, вдасться цією водою зробити підпитку для ставка-охолоджувача. Щодо часу, скільки у нас є, аби вся вода не витекла, не випарувалася, не була охолоджена? Дуже чітко на це питання вам сьогодні відповісти не можу. Поясню чому – 18 куб. км води Каховського водосховища створювали тиск на ґрунтові води і був дуже високій рівень ґрунтових вод не лише безпосередньо біля водосховища. Раніше у мешканців, наприклад, Скадовського району на городах була проблема, бо вода із землі піднімалася і підтоплювала городи, будинки. Зараз цього тиску вже немає, це означає, що рівень ґрунтових вод падатиме.

Наприклад, місто Енергодар отримувало воду не з водосховища, а зі свердловин біля річки Дніпро. Це десь 20 артезіанських джерел глибиною по 20 м. Так от, коли впаде рівень води, перш за все вона зникне у криницях по селах і може впасти рівень води в артезіанських свердловинах. Внаслідок падіння рівня ґрунтових вод зміниться і швидкість фільтрації води через дно з водоймища-охолоджувача ЗАЕС. А от наскільки зміниться, це потребує спеціалізованих розрахунків, до яких хочемо залучити японських науковців, коли ця територія буде під нашим контролем. Тому головна наша надія на ЗСУ і на те, що інтелектуальний потенціал цивілізованого світу вищий за інтелектуальний потенціал КДБшних гопників.

Рафаель Гроссі спочатку заявляв, що МАГАТЕ не знайшло мін на території ЗАЕС, але згодом визнав, що вони там таки є

Фото з відкритих джерел

У разі, якщо реактор №5 перебуває, як зараз, у режимі гарячої зупинки і станеться втрата охолодження, то може бути вибух через вісім діб, розповіла Ольга Кошарна «Главкому». Які є інструменти, аби впродовж восьми діб після підриву шандора (затворного щита) все ж недопустити перегріву і вибуху реакторів?

Щодо восьми днів, дійсно, є такі розрахунки. На «Фукусімі-1» вибух стався тому що хвиля цунамі повністю затопила систему енергопостачання і охолодження, які не зуміли швидко поновити. Станція «Фукусіма-2», яка розташовується за 15 км вздовж берега від «Фукусіми-1», також була затоплена. Але на «Фукусімі-2» працівники змогли за добу протягнути електричний кабель з технічної будівлі на відстані 3 км, поновили охолодження палива у реакторах і цим врятували її.

Щодо ЗАЕС, то тут небезпека не тільки у вірогідності припинення електропостачання, а й у руйнації ставка-охолоджувача. Все ж хотів би повторити. Навіть якщо буде вибух холодних реакторів, ніхто не загине, як і біля АЕС «Фууксіма-1». Ядерна аварія на АЕС принципово відрізняється від вибуху ядерної зброї – це аварія дезорганізації. Для людей страшне те, що невідоме. Професіонали легше ставляться до радіації. Повірте, родичі працівників станції які живуть поблизу АЕС, менше знервовані, ніж всі інші люди. Саме через обізнаність.

Так, окупанти можуть вчинити дії, які унеможливлять подальшу роботу ЗАЕС, можливо, буде потрібна евакуація населення з зони 20-30 км. Але є така економічна приказка: якщо для вирішення проблеми потрібні лише гроші, то це не проблема, а витрати.

Ви спілкуєтеся з колегами, як вони реагують на заяви керівника МАГАТЕ Рафаеля Гроссі? Зокрема про те, що він не бачив замінування ставка-охолоджувача, коли відвідував ЗАЕС? Наскільки він вільний у висловлюваннях? Як експерт МАГАТЕ, що ви у цих заявах побачили, наскільки велика небезпека?

Відносно заяв МАГАТЕ, їхній тон поступово змінюється. Спочатку були заяви, що МАГАТЕ не бачить мінування і вибухівки на ЗАЕС. Але у заяві від 24 липня це вже сказано.

Михайло Глуховський, «Главком»