Радіобіолог Олена Паренюк: Є три сценарії розвитку подій на ЗАЕС

Шостий місяць російські терористи у військовій формі утримують Запорізьку атомну станцію у місті Енергодар. На початку повномасштабної війни війська агресора обстріляли цей об’єкт підвищеної небезпеки, періодично вони продовжують робити це і тепер, попри те, що самі контролюють станцію. Причому «прилітає» у ті місця, де не перебувають російські військові. Українська влада називає такі дії актами тероризму та шантажем світу.

На початку серпня ЗМІ оприлюднили інформацію про те, що окупанти завезли на станцію невідомий вантаж. Пізніше з’ясувалося, що мова про військову техніку і боєприпаси, які росіяни розмістили у машинному відділенні. Попри міжнародні зобов’язання, які забороняють використовувати атомні об’єкти у військових цілях, підписантом яких є і Росія, країна-агресор продовжує коїти свої злочини.   

Які сценарії розвитку подій найбільш ймовірні на ЗАЕС? Про це в інтерв’ю «Главкому» розповіла радіобіологиня, фахівець Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України Олена Паренюк.

На станції повно російської зброї і боєприпасів, окупанти здійснюють постійний тиск на співробітників цього підприємства, працівники АЕС стомлені і виснажені, що теж може призвести до трагічних помилок. Якою нині є найбільша небезпека для Запорізької АЕС?

Думаю, скоріше за все це якраз другий варіант – людський фактор. І це не тому, що люди непрофесійні. Вони професіонали дуже високого класу. Відбувається пресинг на фахівців, які виконують високопрофесійні задачі і це дуже небезпечно.

Які наслідки можуть бути, якщо один зі снарядів влучить у техніку з боєприпасами або у сам реактор? Його конструкція передбачає захист від подібних військових дій?

Якщо ракета влучить, то ні, ніхто не прораховував наслідки. Існують міжнародні домовленості: атомна станція не може бути використана як військовий об’єкт. З цього виходить і Україна, наша держава довіряє цим договорам. Ніхто розрахунків ніяких не робив на випадок війни чи влучання ракет. Якщо говорити про наслідки, то витік радіації дуже сильно залежатиме від того, куди ракета влучить. Реактор знаходиться у контейнменті (герметичній оболонці), це бетонна коробка зі стінами товщиною декілька метрів. Після аварії на Чорнобильській АЕС усі реактори будуються з підвищеним рівнем захисту. Цей бетонний контейнер може витримати тиск до п’яти атмосфер. Іншими словами, скоріше за все з реактором у разі влучання все буде нормально.

Проблема може бути в тому, що реактор вийде з-під контролю працівників станції. Проблема може бути в тому, що відключиться система його охолодження. Тобто якщо не спрацюють дизель-генератори, які живлять систему охолодження, або в них закінчиться паливо, може розплавитися активна зона реактора (простір, в якому відбувається контрольована ланцюгова реакція ділення ядер важких ізотопів урану) і статися викид активних речовин за сценарієм «Фукусіми» (аварія на атомній станції «Фукусіма-1» у 2011 р.).

У світі сталися три величезні катастрофи на атомних енергоблоках. Це аварії у Чорнобилі, Фукусімі і місті Киштим (Челябінська область, Росія) у 1957 р. (до аварії призвів вибух у ємності для радіоактивних відходів). Всі ці три сценарії в нашому випадку є вірогідними з різним ступенем. Для того, щоби точно сказати, порахувати вірогідність, потрібно достеменно знати, що ж на станції відбувається.

Якщо станеться якась критична помилка оператора, або працівникам станції не дадуть виконувати свою роботу, то може статися сценарій Чорнобиля. Якщо ракета влучить у сховище відпрацьованого ядерного палива, то станеться витік радіонуклідів. А їхня кількість залежить від того, скільки контейнерів буде пошкоджено. Це сценарій Киштима, де стався витік стронцію у річку Течу. Якщо будуть пошкоджені системи охолодження реактора, то може статися аварія за сценарієм Фукусіми.

Якщо начальник зміни зрозуміє високу вірогідність одного з окреслених вами сценаріїв і ухвалить рішення зупинити реактор, це знизить небезпеку виникнення аварії?

Не факт, що сильно зменшить. Тому що зупинка – це багатоступеневий процес. Так, якщо буде натиснута скрам-конпка (кнопка зупинки роботи ядерного реактора), то від цього почнеться процес зупинки енергоблоку. Але під час його зупинки необхідна наявність усього необхідного для контролю персоналу. Парадокс АЕС в тому, що вони стабільні, коли працюють, і стабільні, коли вимкнені. А от процес вмикання і вимикання – це найбільш крихкий і нестабільний період. Саме тому станцію досі, з початку війни, не вимикнули. Бо коли окупанти до неї дійшли, це сталося дуже швидко. До їх приходу, до окупації енергоблоки не встигли би безпечно пройти етапи з вимикання. Тому станція продовжує працювати.

Атомна станція – це не чайник: коли його вимикаєш на плиті, він припиняє свистіти і швидко охолоджується. Станцію, реактори все одно потрібно буде охолоджувати під час процесу зупинки. Для того, щоби охолодився реактор і реакція у ньому припинила відбуватися, потрібно чекати декілька місяців. На цей час буде потрібне регулярне охолодження і зберігатиметься небезпека аварії.

На початку червня Головне управління розвідки повідомляло, що на станцію не підвозяться запчастини та витратні матеріали для проведення ремонту. Чи це дійсно так? Які системи найчастіше ремонтуються?

Чи ви точно знаєте про те, що не підвозяться запчастини? Дійсно, є дуже різні повідомлення, в тому числі про те, що є певні склади, де запчастини зберігаються і використовуються за потреби. Все ж є якісь критично важливі деталі, які мають бути. Але насправді ми не знаємо реальну ситуацію, що там відбувається.

На Запорізькій АЕС 174 контейнери з відпрацьованим ядерним паливом. Як саме вони захищені і наскільки цей захист надійний?

Це бетонний басейн, в якому завантажені тепловидільні збірки (набори тепловидільних елементів, зібраних в організовані пучки для спрощення обліку та переміщення ядерного палива), які зберігаються у цьому басейні. Захист передбачений від високих температур, там також циркулює вода для охолодження. Ніякий захист саме від ракет тут також не передбачений. Знову ж таки, ключове – це стабільність роботи системи охолодження як безпосередньо реактора, так і сховища з відпрацьованим паливом.

Так, зверху сховища є бетонне накриття. Але якщо таки ракета влучає у сховище, чи якщо це буде дуже потужна ракета, то може пробити захист. Тоді станеться витік радіації. Все залежатиме від сили вибуху, уран може розкидати територією, він може потрапити у ґрунтові води, а потім у Дніпро.

Якщо говорити про небезпеку аварії, то це глобальна аварія?

Звичайно, це не локальна проблема. Навіть якщо припустити, що все піде за умовно легким сценарієм і станеться витік невеликої кількості радіонуклідів з декількох тепловидільних збірок, то все одно усе це потрапить в підсумку у Дніпро, Чорне море, розходитиметься течіями. Це Альфа-випромінюючи радіонукліди, які є найбільш небезпечними. Ми ж не можемо зловити воду, зупинити її потік. Це трансгранична небезпека.

Тобто якщо станеться вибув внаслідок влучання ракети і радіацію розкидає навкруги, то так, небезпека буде тут і зараз для станції, самого Енергодару. Але якщо ми говоримо про регіони, віддалені від станції, то небезпека для них виникне, може, через кілька місяців, але її все одно не уникнути.

Чому альфа-випромінюючи радіонукліди є найбільш небезпечними?

Одразу обговоримо важливе:

• Випромінювання – це ті промені, які вилітають з радіонуклідів
• Опромінення – процес, коли випромінювання потрапляє на поверхню речовини.

Не  кожен може побачити різницю. А тепер підключимо до отриманих вище знань іонізуюче випромінювання. 

Коли високоенергетична частинка потрапляє у речовину, вона втрачає енергію. Це наче просуватися у натовпі людей: альфа-частинки, швидкі нейтрони, величезні, високоенергетичні – наче великий кремезний чолов'яга. Він активно рухається, плечима й кулаками розштовхуючи оточуючих. Кожен, хто стикнеться з чолов'ягою, отримає значні ураження, можуть навіть померти, адже б'є він сильно. Але, рухаючись, зустрічає шалений спротив, швидко втомлюється – тому просувається недалеко. 

Бета-частинка – більше схожа на невеличкого підлітка, який швидко, спритно рухається у натовпі. Працює кулаками, просувається вперед набагато більш успішно, ніж альфа-велетень, але все ж таки втомлюється, втрачає енергію, в`язне у натовпі. Багато тих, хто трапляється на його шляху отримують синці. 

І малесенька гама-частинка, пацючок, що біжить поміж ніг людей у натовпі. Може так статися, що він навіть і не стикнеться ні з ким, пробігаючи повз. А може бути й таке, що хтось на нього наступить, але, вмираючи, пацючок зможе покалічити кривдника. 

Те, наскільки сильно наша частинка б'ється під час просування у натовпі називається лінійна передача енергії (ЛПЕ). У залежності від енергії та фізичних характеристик речовини, заряджена частинка може проникнути на певну глибину – і вже там втратити основну частину енергії. 

Ця глибина називається піком Бреґґа. Так, наприклад, пік Бреґґа для альфа-випромінювання навіть в повітрі складає кілька міліметрів – тому захиститися від нього можна навіть шматочком паперу. Для захисту від бети використовують потовщений шар скла – чи металеві екрани на звичайних дозиметрах типу Терра-П. А ось проникність гамма-випромінювання найбільша, тому найкраще захищає від нього такий щільний матеріал, як свинець.

Саме через те, що альфа і бета-випромінювання можна легко зупинити, фактично, коли ми говоримо про ефекти радіації на живі організми – ми маємо на увазі саме ефекти гамма-випромінювання.

В інтернеті уже гуляють карти, на яких показано, що у разі вибуху і специфіки південних вітрів, радіаційна хмара насамперед піде в бік Криму, Туреччини, Румунії, а також до південних регіонів Росії. Карта відповідає дійсності? Про який масштаб потенційного забруднення йдеться?

Все залежатиме від сили викиду, тобто наскільки високо усі ці радіонукліди піднімуться і у які шари атмосфери воно усе потрапить. Також залежить від швидкості вітру, чи будуть дощі, чи ні. Дуже багато факторів.

У сусідніх країнах, зокрема у Румунії, ще декілька місяців тому повідомлялося про те, що влада роздає мешканцям таблетки йоду. Євросоюз також збільшує запаси таблеток йоду. Наскільки це ефективний захід у разі витоку радіації і як захиститися українцям у разі такої потреби?

Порада є єдиною і універсальною: потрібно слухати і дивитися офіційні ЗМІ. У випадку аварії наша влада вийде з рекомендаціями і алгоритмом дій. Важливо те, що рекомендації будуть специфічними для кожного окремого регіону, бо у нас велика країна. Те, що працюватиме для Енергодару, буде не потрібним у Києві, чи не допоможе у Марганці. Ми дивитимемося, куди дме вітер. 

Коли вибухає ядерний реактор, то один з продуктів розпаду, який утворюється – це йод. В Україні щитоподібній залозі людей не вистачає йоду, бо в нас ендемічна територія (територія з дефіцитом йоду). Тому є таблетки для профілактики. Тобто йод для того, щоби щитоподібна залоза не відчувала його брак і не поповнювала запаси радіоактивним йодом.

У радіоактивного йоду короткий період напіврозпаду. Тому таблетка йодиду калію, прийняти як раз перед тим, як організм буде підданий дії радіоактивного йоду, насичує тіло стабільним йодом і не дає йому поглинати радіоактивний. Така профілактика суттєво зменшує отриману людиною внутрішню дозу протягом перших кількох годин радіоактивних опадів. Але профілактично приймати такі величезні дози – небезпечно для здоров’я. Саме тому – варто слухати владу.

Але, наприклад, якщо станеться витік радіонуклідів не з реактора, а зі сховища ядерного палива, то цей йод буде як подорожник. Тобто він узагалі ніяк не допоможе, бо йод у відпрацьованому ядерному паливі уже розпався.

Рекомендації з вживання калію йоду – це, скоріше, для психологічного захисту. Люди отримали таблетку і вірять, що зможуть її випити в разі, якщо знадобиться. Так, вони можуть працювати в певному разі, але є умови. А так, превентивно робити нічого не потрібно. Варто створити запас води, їжі, скотчу і плівки для того, щоби заклеювати вікна для захисту від пилу. Більш детально про йодопрофілактику можете прочитати на сторінці Науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки. 

Михайло Глуховський, «Главком»