Віталій Бунечко: Житомирщина робить усе, аби цей вусатий тарган не надумав на нас піти

На початку повномасштабного вторгнення в лютому прикордонна Житомирська область однією з перших прийняла на себе удари ворога – з боку сусідньої Білорусі. Десятки тисяч мешканців тоді покинули регіон до кращих часів. Але згодом, ситуація певною мірою стабілізувалася, особливо після того, як російські війська вимушені були тікати з-під Києва та столичної області. Залишили вони і Житомирщину, де до того встигли окопатися у кількох селах. Втім, близькість до столиці, до якої прикута особлива увага агресора, та білоруського кордону і зараз не дає місцевій владі розслабитися.

На відміну від Києва з його вже перманентною кризою з електропостачанням, сусідня Житомирщина, хоч і потерпає разом з усіма від обстрілів, цю проблему вирішує значно успішніше. Принаймні, аварійні відключень, до яких звикли у столиці, тут є скоріше винятком, ніж правилом. А за останніми розрахунками Офісу президента Житомирська область є другою в країні за кількістю вакантних місць для внутрішньо переміщених осіб з більш гарячих регіонів. 

Голова обласної військової адміністрації, колишній спецслужбовець Віталій Бунечко, він є «оком государевим» в області ще з пришестя команди Зеленського у 2019 році. І це доволі рідкісний випадок, бо в багатьох інших областях голів ОДА змінювали вже по кілька разів. В інтерв’ю «Главкому» Бунечко розповідає, як області вдається боротися з темрявою, в яку нас занурює ворог, та чим Житомирщина зустрічатиме ймовірну повторну навалу з боку Білорусі.

Житомирщина сусідить зі столичним регіоном, де зараз напружена ситуація з енергопостачанням. Критична інфраструктура Житомирщини також піддавалася атакам ракет та дронів, але ситуація у вашій області не така гостра, як в Києві. Завдяки чому так швидко вдається відновлювати енергопостачання?

Звісно, ми якоюсь мірою залежимо від того, що розташовані біля Києва. Це – наш сусід, і ми з задоволенням ділимося нашою електроенергією, аби на Київщині людям було комфортніше. Наші громадяни з розумінням ставляться до тих відключень, які зараз є. Область не виходить з офіційних графіків, у нас наразі немає аварійних відключень, попри те, що практично всі об’єкти енергетичної інфраструктури регіону опинялися під обстрілами. Але завдяки мужності, фаховості та героїзму наших енергетиків швидко вдалося стабілізувати ситуацію і зараз вона є важкою, але контрольованою.

За всієї фаховості ваших енергетиків Житомирщина ж не може буде сама по собі острівцем благополуччя, якщо проблеми відчуває вся енергосистема держави.      

Та ми і не є острівцем благополуччя. Я зараз слідкую за своїми колегами в багатьох регіонах, де також ситуація тримається без аварійних відключень. Безумовно, ми включені до загальної енергосистеми. Зараз, зокрема, через теплу погоду нема великих навантажень і енергетикам вдається відновлювати постраждалі об’єкти, які генерують енергію на Київ та Київську область.

Завдяки 20-річному хлопцю з Волині наша область залишилася зі світлом

Енергетичні об’єкти залишаються наразі головною ціллю ворога, і ті ракети, що у нього залишились, він спрямовує саме на них. Енергетики, мабуть, враховують у нинішньому відновленні фактор майбутніх атак. Відомо, наприклад, що на об’єктах ставиться протиосколковий захист, який втім навряд чи врятує від прямого попадання ракети. Як енергетика адаптується до воєнних реалій?

Так, ми теж навчилися певним хитрощам – маніпулювати, відключати, переключати, щоб не показувати ворогу, звідки генерується електроенергія. Сподіваємося, окрім суто фізичного захисту, це також буде працювати. Ми готуємось в разі ураження наших трансформаторів переходити на запасні перемикання. Те, що зараз відбувається, – фактично енергетична війна, і ми вчимося виживати у випадку, коли наші об’єкти енергетичної інфраструктури будуть знову вражені.

Всі координати наших підстанцій та ключових вузлів давно відомі ворогу, бо у нас, на жаль, була об’єднана енергосистема і тільки зараз ми переключаємося на європейську. По цих цілях і стріляють. Я хочу відмітити геройство наших воїнів та ППО. Наведу приклад простого 20-річного військовослужбовця з Волині, який, стоячи на шляху ракети, пропустив її над собою, розгорнувся і збив її з ПЗРК. Завдяки чому в цей день вона не влучила в підстанцію і наша область залишилась заживленою завдяки оцьому одному волинському козаку. Зараз наші системи вже і на більш дальніх відстанях ці ракети відстрілюють і Збройні сили доповідають, що фактично 90% ракет збиваються протиповітряними силами.

А така неприємна штука як дрони?

Крайній раз один з таких дронів не долетів, а докотився, як м’ячик, до опори електропередач, коли наші хлопці його збили на підльоті стрілецькою зброєю. У кожного з таких випадків є конкретний герой, якого ми своїми силами нагороджуємо, мотивуємо. Але, звісно, ракету зі стрілецької зброї збити не вдасться. 

Президент виступив зі зверненням, що, можливо, Новий рік українцям доведеться провести в темряві через чергові «подарунки» агресора. У вас є якісь поради житомирчанам і не тільки їм, як готуватися до екстремального свята?

Ворог може здійснити обстріли нашої інфраструктури в будь-який момент, і ми до цього готуємось. В області вже є близько 400 пунктів незламності, де завжди тепло, світло, гарячі напої, аптечки, стоять пічки-булерьяни, можна зарядити гаджети. Але все-таки хотілося б, аби в новорічну ніч ці пункти працювали в черговому режимі та були незаповнені. На Новий рік люди мають бути вдома.

Дуже багато наших приватних осель, державних закладів вже переведено на альтернативні види палива – пелети, дрова. Бо ми ще до початку війни готувалися якщо не до військової, то до газової агресії. Щодо рекомендацій, можу порадити вірити в наші Збройні сили, нашу перемогу і зустрічати Новий рік. Повторюся, що сьогодні ситуація на Житомирщині контрольована і, сподіваюся, такою вона залишиться не тільки до Нового року, а й далі.

«У нас люди у ліфтах не застряють»

Чи є підрахунки, скільки людей вже скористалися пунктами незламності? Наскільки вони затребувані? 

За нашими підрахунками, з початку роботи в області через пункти незламності пройшло близько 10 тис. людей. На Житомирщині ще не було довготривалих блекаутів. Поки однією з небагатьох, але великою проблемою при розгортанні цих пунктів є забезпечення «старлінками». Зараз тільки 10% локацій ними облаштовано. У випадку відсутності електроенергії інтернет буде великою проблемою, тому робимо все, аби її вирішити у випадку блекауту. Поки у нас немає неконтрольованих відключень світла, люди заздалегідь готуються до контрольованих, але кого вони застають зненацька, заходять в пункти незламності заряджати гаджети.

Умовно кажучи, в ліфтах люди раптово не застряють?

Я двічі був у відрядженні в Києві, де у мене квартира на 18 поверсі, і так до неї і не потрапив, аби подивитися, як там що. Консьєрж мені просто казав, що світла немає, і я їхав далі. А от мій помічник якось 45 хвилин в ліфті просидів, коли забирав речі. Не доїхав буквально три секунди до першого поверху. У нас люди у ліфтах не застряють, бо навчилися жити за графіками, які оптимізовані «Укренерго» і нашим обленерго.

Поки прямої загрози з Білорусі немає, але треба бути готовими до будь-якого розвитку подій

Наскільки область забезпечена генераторами, на які зараз поголовно переходять і приватні підприємства, і державні установи? Чи є програми підтримки для місцевого бізнесу щодо допомоги та часткових компенсацій для їх закупівлі, як в деяких інших регіонах?

У нас 90% найважливішої соціальної інфраструктури, необхідної для життєдіяльності, забезпечено генераторами – лікарні, школи, садочки, інтернати, котельні, ЦНАПи. Окрім того, що генератори закупали органи місцевого самоврядування, які є власниками цих установ, треба відмітити нашу співпрацю з міжнародними партнерами. Так, минулого тижня соціально відповідальний бізнес, власниками якого є казахи, у всіх селах, де у них є землі, передали для соціальних об’єктів 29 генераторів та стільки ж «старлінків». 21 генератор був отриманий за сприяння посольства Франції для всіх наших інтернатних установ. Що стосується компенсацій, то тільки органи місцевого самоврядування можуть розпоряджатися своїми коштами, а державні кошти – тема досить чутлива.

З міським головою Житомира ми дуже плідно співпрацюємо і пропрацювали найгірші можливі варіанти, які могли б статися з облцентром. Ми не дамо замерзнути та занурити в повну пітьму ні місто, ні область завдяки потужним генераторам, які стоять в резерві, та розумінню, як можна давати живлення навіть після знищення нашої енергосистеми. І зараз я маю надію, що ми готові до будь-якого розвитку подій.         

Енергозберігаючі LED-лампи, які за президентською ініціативою з нового року почнуть міняти на старі, вже в область завезли?

Ще не чув, аби ці лампи були завезені, але до Нового року ще кілька днів, тому чекаємо, як ця програма буде реалізована.

«Область готова до пікового навантаження в 120 тис. внутрішньо переміщених осіб»

Житомирська область – серед тих регіонів, в яких наразі найбільша кількість місць для довгого перебування внутрішнього переміщених осіб (за підрахунками Офісу президента). Чим це пояснюється – люди просто не їдуть на Житомирщину чи цих місць для розміщення заздалегідь підготували багато?

Від початку повномасштабного вторгнення та боїв, які точилися в Київській області, ми стали таким транзитним хабом і були вимушені терміново розгортати нові місця для ВПО. Буча, Макарів, Ірпінь, вся Київська область пройшла через Житомирщину. Дуже багато людей, попри те, що лінія розмежування була зовсім недалеко, не хотіли їхати далі – на захід. Гостинність наших мешканців та допомога, яку вони надавали людям, які втратили домівку та тікали з населених пунктів, де точились бойові дії, якраз і призвела до такої кількості місць для внутрішньо переміщених осіб. В пікові моменти кількість таких осіб на Житомирщині сягала 110 тис. Зараз залишилось ледь більше 70 тис. В синергії з обласною, міською владою та міжнародними організаціями нам вдалося забезпечити їм комфортні умови для перебування.

Багато вакантних місць на Житомирщині через те, що хтось з переселенців вже повернувся додому, коли Київщина була звільнена. Хтось побув певний проміжок часу, отримав відповідну допомогу і прийняв рішення рухатись далі за кордон. А ці місця лишилися розгорнутими і відображаються в статистиці Офісу президента. Взагалі ж область, за нашими підрахунками, готова до пікового навантаження в 120 тис. внутрішньо переміщених осіб з гарячих точок.

Разом з тим я підписав листи на своїх колег з Тернополя, Хмельницького, Вінниці з проханням у випадку можливої агресії з боку Білорусі підготувати місця для евакуації наших громадян. Ми це робимо превентивно, бо під час першої хвилі, коли Житомирщина була фактично на лінії розмежування фронту, з області виїхало близько 180 тис. людей, з яких 150 тис. повернулися зараз додому. Завдяки нашим військовим та розвідці, ми дуже уважно спостерігаємо за тим, які події відбуваються у Білорусі. Поки прямої загрози від наших північних сусідів немає, але треба бути готовими до будь-якого розвитку подій. Все це ми вже проходили, тому заздалегідь готуємося до різних моментів.     

А на що саме можуть розраховувати мешканці регіонів, які зараз перебувають в складному становищі, на Житомирщині?

У першу чергу, вони звертаються до наших соціальних служб і вся допомога, яку передбачає держпрограма для внутрішньо переміщених осіб, їм швидко надається. Окрім того, на внутрішньо переміщених осіб йде допомога з наших гуманітарних с складів. Добрий приклад нашої гостинності – Брусилівська громада, що з у безпосередній близькості з Київщиною. Вона прийняла 6,5 тис. людей і таким чином збільшилась удвічі. Ці люди там залишились, бо їм надали житло, постійно надається гуманітарна допомога. Якщо це фахівці, вони одразу влаштовуються на роботу.

Крім того, ми підписали з італійським Червоним Хрестом договір щодо будівництва сорока будиночків для ВПО та людей, які втратили житло. І домовилися з міським головою Житомира після будівництва цих будиночків італійцями продовжити роботу на ділянці, виділеній міською владою, – там може бути побудовано до ста будинків. Власне, все це і пояснює, чому люди у нас залишаються.

Скажіть відверто: переселенці для регіону – це якісь нові можливості чи все-таки більше тягар і проблеми?

Коли кількість людей, які хочуть працювати, збільшується, це в будь-якому випадку – поштовх і додаткове повітря для регіону. Я це особисто помітив, коли була перша хвиля переселенців з Донецька до Харкова. Тоді Харків отримав великий поштовх для розвитку і багато людей, ідей та коштів прийшло саме з Донбасу. Нові люди підсилюють конкуренцію, бо поява великої кількості фахових працівників призводить до того, що місцеві мешканці вже не перебирають так роботою.

Але є, безумовно, і інша сторона медалі, з якою я особисто зіштовхнувся вже під час роботи в Житомирській ОДА. Так, зі 150 внутрішньо переміщених осіб, які тимчасово були розміщені в одній локації на території області, 30 потім нікуди не хотіли виїжджати, не працевлаштовувалися і вважали, що їм всі винні. Є приклад і в Житомирі, коли люди жили в самовільно захопленому готелі. Причому цей готель був приватизований і їм пропонували інші квартири, але вони казали, що їм зручно і так. Такі прецеденти, на жаль, існують, але це, скоріше, винятки.

А роботи на всіх вистачає за умови що конкуренція зростає?  

Будемо шукати і забезпечувати. Зокрема, це і завдання обласної військової адміністрації – створити відповідний інвестиційно-бізнесовий клімат. Мені приємно було, коли Doing Business назвав Житомирщину регіоном з найсприятливішими умовами ведення бізнесу. І незважаючи на близькість до лінії розмежування, одразу, як ворог пішов звідси, фактично весь бізнес повернувся. Іноземні інвестори не закрили жодне підприємство, всі сплачують податки та допомагають соціально. Такі великі підприємства як Kromberg&Schubert, Cersanit продовжують працювати, попри те, що дуже багато їхніх співробітників мобілізовано і захищають Батьківщину. Економіка регіону відновила свою діяльність фактично на 90%.         

«З житомирської еліти ніхто не втік. Але знову починається млява політична метушня»

І все наскільки війна скоригувала економічні показники і які розрахунки на наступний рік?

Бюджет зараз фактично приймається військовою адміністрацією, і відповідальність за його збалансованість і виконання повністю лежить на голові ОВА. З урахуванням бойових дій кошторис серйозно буде змінено. На більшість статей нам доведеться зменшити фінансування, єдине, що точно залишиться, – це виконання наших соціальних гарантій і виплат.

Рівень видатків наступного року суттєво не зміниться, але вони будуть використані зовсім на інші напрямки – а саме на захист наших військових та кордонів. Ми ні на хвилину не припинємо зміцнювати наші північні рубежі – ведемо інженерні роботи, укріплюємо наші кордони спільно з військовими, задовольняючи всі їхні потреби в паливі, зимовому одязі та іншому. Причому допомагаємо не тільки в нашій області, а й тому ж Миколаєву, коли там велися бойові дії. Відправили два гуманітарних вантажі на Херсонщину.

Чи є у вас статистика, скільки вихідців з Житомирської області загинуло на фронті під час війни?

Розпорядником такої статистики є Міноборони. Але спостерігаю за цими сумними випадками, як і всі жителі, в соцмережах і через взаємодію з головами всіх 66 громад області. До речі, троє наших рятувальників із загону ДСНС загинули нещодавно в Херсоні при розмінуванні.В обласному бюджеті на наступний рік немає остаточної суми щодо програм допомоги сім’ям загиблих, оскільки, на жаль, їхня кількість росте. Але в місцевих бюджетах ми, безумовно, передбачимо допомогу в побутово-соціальних моментах.

Нещодавно уряд виділив майже 300 млн грн для компенсації різниці в тарифах ЖКХ на Житомирщині. Але це не ексклюзивна допомога для вашого регіону. Як провідник політики центру, розкажіть, чим центр допомагає саме Житомирщині.

Ці 300 млн – це менше 10% з загальної допомоги. З початку року різноманітними субвенціями для області було надано близько 3,2 млрд грн. Зокрема, 2,1 млрд скеровані на підтримку малого та середнього бізнесу. Майже мільярд – це соціальні виплати для внутрішніх переселенців. На відновлення постраждалої від обстрілів інфраструктури до початку зимового сезону була окрема субвенція в 200 млн з резервного фонду. На жаль, на капітальне відновлення знищеного житла кошти не передбачалися, але з тими пошкодженнями, які можна було відновити до початку опалювального сезону, ми впоралися. Сподіваюся, наступного року ми вже будемо думати, аби спрямовувати кошти на відновлення та будівництво, а не на спорудження фортифікаційних споруд.   

А де наразі живуть ті люди, помешкання яких на Житомирщині були не просто пошкоджені, а знищені?

Наприклад, в Житомирі людей забезпечили житлом за рахунок органів місцевого самоврядування. Якщо брати наш найбільш постраждалий район на півночі – Коростенський, то дуже багато його мешканців поселилися в незайнятих оселях, декого розмістили у гуртожитках. У селах з цим простіше. У Народицькій громаді, де свого часу дев’ять сіл було окуповано, а зараз створена військова адміністрація, багато незайнятого житла, куди зараз позаселялися ті, хто його втратив. Всім світом, зокрема, й за допомогою міжнародних партнерів, допомагали людям облаштуватись.

Я закликав всі політичні прапорці на час війни поставити в куточки

Ви у своїй нинішній роботі зіштовхуєтесь з доволі різношерстою житомирською елітою? Як вона повела себе на початку війни?

Слід віддати належне – усі активно включилися в захист Житомирщини, стали пліч-о-пліч і допомагають хто чим може. Ніхто не втік, всі залишилися на місці. Коли на рубежах області велися бойові дії, ворог йшов з боку Білорусі, всі згуртувалися і ніхто не здригнувся, хоча страшно було. Я закликав всі політичні прапорці на час війни поставити в куточки, хоча, бачу, зараз знову починається млява політична метушня.

Я зі свого боку все від себе залежне зроблю, аби захистити північ країни, щоб цей вусатий тарган не надумав на нас піти. Одразу кажу: якщо вони задумають наземну операцію через Житомирщину, тут їх очікує справжнє пекло, враховуючи ті сили та засоби, які ми підготували і далі готуємо. Ми робимо все, причому показово масовано, аби вони бачили, що їх чекає, і всіляке бажання наступати зникло. Білоруси, які живуть в прикордонних з нашою областях, зовсім не хочуть жодної війни. Вони розуміють, що першими від цього постраждають, коли через їхні села підуть військові. Але, звісно, від людей, що живуть на білоруському Поліссі, мало що залежить.

Ви спілкуєтесь з вашими колегами з інших областей. Як вважаєте, кому з них складніше за все?

Безумовно, Павлу Кириленку через постійну напругу на Донбасі. Сергію Гайдаю, бо підконтрольної Луганщини фактично немає, але є дуже багато переселенців. Ярославу Янушевичу, бо Херсон постійно обстрілюють. Я там був кілька тижнів тому, бо ми допомагаємо гуманітаркою міській громаді, яка була під окупацією. І те, що ті варвари роблять, стріляючи по центру міста, куди люди просто приходять за гуманітарною допомогою, продуктами харчування… Це ж ніби «їхні» громадяни з «суб’єкта РФ», так що ж ви з ними робите?

І, безумовно, я розумію, в якому стані перебувають мої колеги на Дніпропетровщині та Запоріжжі, коли лінія розмежування проходить по області і обстрілюються обласні центри. Кожного ранку, листаючи чати своїх колег, бачу новини про постійні прильоти по Дніпру та Запоріжжю. Ворог шукає своїми обстрілами військові об’єкти, центри прийняття рішень, а вражає мирних громадян… Зараз там набагато важче, ніж тут.

Павло Вуєць, «Главком»