Журналіст Юрій Бутусов про зрив операції з «вагнерівцями»: Президент Зеленський рік брехав українському народу
«Для того, щоб Україна вступила у НАТО, не треба зривати операції, які Україна проводить разом зі службами НАТО»
«Вагнерівський» скандал, який стрімко йшов на спад, неочікувано реанімував… сам Володимир Зеленський. І зробив це своєю заявою, що знав про перебування у Мінську бійців наближеної до клану президента країни-агресора Путіна ПВК «Вагнер», щодо яких проводилася секретна операція спецслужб України і НАТО.
Як відомо, згідно плану спецоперації, вагнерівців мали виманити з Росії через Білорусь для притягнення до відповідальності в Україні. Натомість їх передали назад Росії - після того, як Зеленський (за його власним зізнанням) подзвонив білоруському диктатору Олександру Лукашенку та розповів про найманців.
«Востаннє ми спілкувалися з ним (з Лукашенком – ред.) телефоном, до речі, раз ми говоримо про вагнерівців, це те, де я був залучений в цю тему. Це, коли вагнерівці були на території Білорусі, я зателефонував Олександру Григоровичу і сказав, що готовий передати повну інформацію відносно цих людей. Ми розуміли, які там прізвища, ми розуміли, хто вони такі. Я не пам’ятаю, передавав мені, здається, наш посол», – зазначив Зеленський.
Білоруський правитель, продовжив Володимир Зеленський, вагнерівців затримав, проте Україні їх не передав, а повернув назад до Росії. Зеленський також підкреслив, що ця спецоперація насправді була не потрібною й начебто нав'язувалася «іншими країнами». Якими саме країнами, президент не уточнив. «Це точно не була наша операція. Я точно розумію, що ідея цієї операції – ідея інших країн і те, що Україну максимально затягували в це питання – правда. Те, що цього не відбулось, ще раз проводячи паралелі з Білоруссю, слава Богу, ми проявили питання суб’єктності в цьому важливому питанні», – продовжив президент.
Більше того, Зеленський впевнений, що в разі завершення операції, в тому вигляді як це передбачалося, стався б непоправний міжнародний скандал, на зразок нещодавньої ситуації зі змушеною посадкою борта Ryanair у Мінську.
«Главком» попросив прокоментувати почуте журналіста Юрія Бутусова, який першим повідомив про зрив Офісом президента операції із затриманням вагнерівців, а нині проходить свідком у цій справі.
Юрію, у соцмережах гуляє жарт про те, що, мовляв, шкода Bellingcat: понад півроку готували розслідування щодо «вагнерівців», а Зеленський раптом взяв – і сам про все сказав. Яке ваше ставлення до такого зізнання глави держави?
Розслідування Bellingcat дещо про інше: воно присвячено деталям спецоперації і особистостям терористів, яких українські спецслужби разом зі спецслужбами країн НАТО намагалися притягти до відповідальності. Президент Зеленський по суті визнав, що його первинні коментарі щодо цієї спецоперації – це брехня, буквально «маячня», і цю версію підтримувала пропаганда «Слуг народу». Тобто виходить, що майже рік глава держави і його адміністрація вводили в оману, обманювали народ України. Насправді Зеленський знав про спецоперацію. Позиція різко змінилась.
Крім того, він сказав: «Слава Богу, цього не сталося, бо було б як у Білорусі» (Бутусов має на увазі історію із затриманням Романа Протасевича, – «Главком»).
Як вважаєте, було б як у Білорусі?
Давайте проведемо аналогію. У Києві по дорозі їде автівка. Якщо вона перевищує швидкість у 200 км/год, значить, за кермом знаходиться правопорушник, якого потрібно затримати. Якщо ж на цій автівці поспішають на виклик лікарі, поліцейські чи рятувальники, які увімкнули при цьому сирену, то це законно і в інтересах держави. Приблизно така сама різниця між спецопераціями щодо затримання «вагнерівців» та Протасевича.
28 російських терористів були причетні до особливо тяжких злочинів, причому їх підозрювали, ґрунтуючись на їх власних свідченнях, підкріплених документами, фото- та відеоматеріалами, наявністю у них державних нагород РФ за участь у злочинах. Вони були учасниками терактів у Сирії, в Україні. Вони підозрювалися в атаках на українські літаки, зокрема, на ІЛ-76 в аеропорту Луганська, а також на малазійський Boeing MH-17.
Близько першої ночі 14 червня 2014 року бойовики з ПВК «Вагнер» збили при заході на посадку в Луганському аеропорту військово-транспортний літак з десантниками 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Внаслідок цієї трагедії загинуло 40 десантників та дев’ятеро членів екіпажу.
Літак Boeing 777 було збито 17 липня 2014 року неподалік Торезу Донецької області в ході російської збройної агресії на сході України. Міжнародне розслідування встановило, що літак збито зенітним ракетним комплексом «Бук» російського виробництва. Незалежні дослідники стверджують, що ЗРК «Бук» належав 53-й зенітній ракетній бригаді з Курська (РФ). 24 травня 2018 влада Австралії та Нідерландів офіційно звинуватили Росію в катастрофі літака. За кількістю жертв катастрофа Boeing 777 стала найбільшою в історії України і загалом у XXI ст., якщо не враховувати терактів 11 вересня 2001 року; найсмертоноснішим збиттям пасажирського літака - загинули 298 осіб.
Тож «вагнерівці» представляли інтерес для правоохоронців різних країн. Вони мали бути затримані на борту турецького літака з турецьким екіпажем. Туреччина – країна НАТО, з якою у Україна має тривалі стосунки на рівні спецслужб, з якою у України діє взаємний механізм видачі осіб, підозрюваних у тероризмі. Україна за останні кілька років видала Туреччині, як мінімум, трьох осіб, які були звинувачені у причетності до терактів. Це з одного боку.
З іншого боку – журналіст Протасевич, якого обвинувачують у тероризмі на грунті ведення телеграм-каналу. Жодна країна, окрім Білорусі, ці обвинувачення не визнає. Протасевич законно проживав на території Євросоюзу як політичний біженець. Літак перелітав з однієї країни ЄС до іншої. Затримання Протасевича не було узгоджене із жодною з цих країн. Літак з ним був посаджений незаконно, із порушенням правил Міжнародної організації цивільної авіації. То як можна ставити на одні ваги дві ці абсолютно різні ситуації?
Це означає, що президент України або не розуміє суті обох справ, або намагається обманути громадян України і намагається приховати від народу правду, зробити неможливим об’єктивне розслідування, яке, я хочу підкреслити, досі не відбувається.
В інтерв’ю «Главкому» головний технолог Банкової Михайло Подоляк сказав, що ця спецоперація була б в принципі неможливою, оскільки були чималі ризики, що три десятки терористів-вбивць на борту цивільного літака могли б, скажімо, захопити пасажирів у заручники, причому просто у небі. На вашу думку, чи були б виправдані такі ризики?
Я вважаю категорично неможливим обговорювати думки щодо спецоперацій якихось позаштатних радників із Офісу президента, які не мають допуску до державної таємниці, які не можуть мати виходу до джерел інформації щодо дій спецслужб. Безглуздо коментувати слова людини, думка якої взагалі не має значення.
Після провалу операції питання щодо цього має розглядатися виключно через призму кримінальних справ та рішення ТСК Верховної Ради. Але! Жодних з цих процедур не відбувається! Де результати? Нуль. Я проходжу у даній справі як свідок. Мене один-єдиний раз запросили на допит, це було 29 вересня минулого року. Все.
Операція провалилася не через високий ступінь ризикованості – не тому, що президент Зеленський, начальник Головного управління розвідки Міноборони чи хтось з уповноважених осіб підписав відповідний документ і сказав: «Ми вимушені відмовитися від проведення операції через такі-то і такі-то ризики». У такому випадку ця ситуація була б легко розв’язана шляхом пред’явлення цього документа правоохоронцям та нардепам (які мають допуск до держтаємниці), рішення було б законним, хоч і не пояснене громадськості. Це було б законне рішення.
Але ж ми маємо принципово іншу ситуацію: ніхто не сказав «ні». Спершу операцію перенесли, а потім хтось зателефонував джерелу у Білорусі і назвав цих людей – щоб їх Україна не отримала. Отже, відбулася тиха зрада, яку тепер намагаються виправдати.
На вашу думку, спілкування телефоном Зеленського з Лукашенком – це умисний зрив операції чи якийсь наївний крок, який, за задумом нашого президента, повинен був мати інші наслідки?
На мою думку, людина, яка на той момент понад рік перебувала на посаді президента, була в курсі багатьох державних таємниць, яка десятки разів спілкувався із державними діячами різних рангів, не може бути наївним. Смішно навіть припускати, що це було наївністю. На мою думку, заява Зеленського під час вчорашнього інтерв’ю – це така собі спроба виправдатися перед нашими західними партнерами, напередодні зустрічі із президентом США Джозефом Байденом.
Президент нещодавно заявив, що це НАТО винна, що Україна досі не вступила до цієї організації і, мовляв, президент Байден нічого не робить для сприяння нам у цьому. Так от, для того, щоб Україна вступила у НАТО, не треба бехати і зривати операції, які Україна проводить разом зі службами НАТО. Тоді до нас буде довіра, тоді можна щось у когось запитувати.
Зеленський сказав, що Україну в цю спецоперацію «намагалися втягнути інші країни»…
Це означає, що точки зору Зеленського, інші країни намагалися змусити нашу державу затримати 28 терористів, які брали участь у вбивствах громадян України, і яких розшукували наші ж правоохоронці? Усе, що було сказано Зеленським – це операція «прикриття», маніпуляції дитячого рівня, які можливі в Україні лише з причин домовленостей з олігархами, власниками телеканалів, які можуть закинути українському суспільству таку собі інформаційну гумку. Пропаганда «слуг народу», які 11 місяців казали про те, що нікому нічого невідомо, тепер буде просувати протилежну версію, бо ж виявилося, що усе було геть інакше.
Наталія Сокирчук, «Главком»