Головний технолог Банкової Михайло Подоляк: Володимир Олександрович катастрофічно виріс

Після зміни керівника Офісу Президента Андрія Богдана на Андрія Єрмака, в будівлі на Банковій де-факто з’явився неофіційний новий підрозділ. Це – так звана група радників самого глави ОП. Частина з них отримала в Офісі такі повноваження, яким можуть позаздрити навіть деякі із офіційних заступників Андрія Єрмака.

Принаймні, медійно Михайла Подоляка сприймають як «шию» глави Офісу президента. Мовляв, куди він розверне голову, туди дивитиметься і сам Єрмак. Чи так це насправді, сказати важко, бо боротьба за інформаційний вплив всередині ОП – це ще та історія. Але Подоляк дійсно замкнув на собі інформаційну політику ОП, перебравши цю функцію у Кирила Тимошенка, який після звільнення Сергія Трофімова зайнявся регіональною політикою. Щоправда, на відміну від Тимошенка, Подоляк готовий бути більш публічним. А за відсутності офіційного речника Банкової він перебрав на себе і цю роль.

В розмові з «Главкомом» в Офісі президента Подоляк розповідає, чому в ОП незадоволені самостійністю голови парламенту Дмитра Разумкова, чи варто восени чекати відставки Кабміну та які жорсткі внутрішні зміни відбулися у Зеленського.

«Будь-які війни так не завершуються. Ми з Росією наполягаємо на двох різних варіантах»

Давайте почнемо із зустрічі Путіна та Байдена. Останній перед нею мав розмову з Зеленським. Чи відомо в ОП, можливо, по закритих каналах, в якому ключі на цій зустрічі обговорювалась Україна?

На будь-яких двосторонніх переговорах помітна поведінка делегацій в цілому та психологічний стан перемовників. У цьому випадку - глав російської та американської делегацій, коли вони виходили на фінальну пресконференцію. Важливо, що це були дві різні пресконференції, а це свідчить, що не було єдиної позиції ні в чому.

Якщо оцінювати підсумкове комюніке, то воно є дуже неконкретним, а якщо оцінювати психологічний стан двох лідерів, то, судячи з поведінки Байдена, того, як він розмовляє, помітно, що американці досягли певних результатів та цілей, які ставили перед собою. Зокрема, вони дуже чітко висловили свою позицію по Україні: це те, що є для нас дуже важливим, – підтримка нашої територіальної цілісності та безпеки.

Як надалі буде працювати ТКГ в Мінську? Бо на тлі протиріч, що повинно бути першим - виконання політичної частини Мінських домовленостей, чи безпекових - зараз це просто майданчик для вирішення якихось гуманітарних питань. Та й він давно застопорився. Голова української делегації Леонід Кравчук ледь не прямо говорить, що якихось ключових питань в форматі групи вирішити не вдається. «Нормандський формат» також в підвішеному стані через категоричну позицію Росії. Власне, що далі? В ОП є план?

Як відомо, Тристороння контактна група – це фактично ключовий технічний формат, який створений для конкретного пропрацювання досягнень Нормандського формату. Наразі у Нормандському форматі – з різних причин – немає значного прогресу і це відображається у роботі ТКГ. Але це також означає і те, що коли вдасться активізувати роботу «Норманді», це призведе й до активізації роботи ТКГ.

Нагадаю, що на днях відбувся саміт США–Росія. Американська сторона отримала прохання приєднатися до процесу переговорів щодо припинення війни на Донбасі. Вже заявлено про те, що американська сторона у комунікації з представниками України визначиться, яким може бути внесок США.

У липні відбудеться візит президента Володимира Зеленського у Вашингтон. Тож саме у такому таймінгу – липень-серпень – можливі новини щодо цих переговорів. В ОП, в президента є повне розуміння того, як і куди розвивається ситуація, з якими ризиками ми маємо справу, які напрямки корекції наших планів в нас є.

В ході останньої пресконференції Зеленського було помітно, що він був дещо роздратованиим та колючим, досить жорстко спілкувався з журналістами. Це дуже контрастувало, скажімо, з його першою легендарною великою пресконференцією на фудкорті, де він навпаки був дуже «френдлі». Можливо, це наслідок того, що «президент з народу» починає «бронзовіти»? Як би ви охарактеризували нинішній внутрішній стан Зеленського, і що в ньому змінилося хоча б за той час, що ви працюєте в Офісі?

В президенті дійсно відбулися фундаментальні зміни. В позитивному сенсі. Володимир Олександрович істотно виріс з точки зору розуміння внутрішнього стану політики, політичної логістики, того, хто які цілі переслідує і як це розуміти. Він виріс і в стратегічному розумінні, і в тактичному, і в операційній роботі.

Так, він став набагато жорсткішим, бо розуміння того, хто, насправді, за якими інтересами і куди приходить, потребує такої жорсткості. Та й держава у нас, на жаль, так побудована, що поступово люди починають добровільно відмовлятися від частини відповідальності. Не повноважень, а саме відповідальності, незалежно від посади, яку вони займають.

І президенту доводиться все більше і більше на себе брати відповідальності за будь-які кроки. Це потребує широкого кола саме політичних знань, розуміння справжніх чужих інтересів (часто корисливих) та готовності до дуже швидкої реакції в будь-який момент. Плюс треба мати системне мислення, коли ти маєш пам’ятати, що робив три-чотири місяці тому, причому, не тільки ти, а й твоє оточення, політичні опоненти чи союзники.

Це потребує купи внутрішньої аналітичної роботи. Володимир Олександрович катастрофічно виріс у порівнянні з тим, наскільки повільно зростає і політична еліта в цілому, яка ніяк не може перейти до сучасного типу конкурентних політичних стосунків, і навіть його оточення. Тобто в операційному плані оточення на цей момент набагато слабше, ніж він.

Безвідносно до пресконференції, про яку ви згадували, суспільство в особі журналістів, на превеликий жаль, часто повторює одні й ті самі прості питання, відповіді на які вже є очевидними. Звісно, все це викликає певну реакцію. Тому що президент хоче розвитку суспільного діалогу, обговорення не вчорашнього, а реальної дискусії про трансформацію держави.

«І я особисто, і команда президента в цілому, насправді, нейтрально до всіх ставимося»

Чи правильно ми розуміємо тактику Офісу президента, що всі, хто потрапляють до нинішніх президентських рейтингів (хоча до виборів ще далеко, вони публікуються ледь не кожного тижня), можуть розраховувати на вашу «особливу увагу» до себе?

Безперечно, ні. Це ж певною мірою абсурдно. Я, як людина, яка має стосунок і до медійного, і соціологічного простору і має оцінювати певні суспільні тренди, і тим більше президент, ставимось абсолютно інакше до поняття політичної конкуренції. Для президента соціологія є важливою передусім для оцінки трендів - того, що цікавить суспільство, і як ці тренди змінюються. Як суспільство оцінює те, що робить держава.

У нас в політичній роботі зазвичай соціологія зводиться до оцінки рейтингів і якщо там є перша десятка, вважається, що вся наша медійна програма має будуватися на тому, як помножити на нуль їхню репутацію. Але це безглуздо. Бо багато з фігурантів рейтингів домовилися з соціологічними лабораторіями, а насправді їхній рейтинг ніколи не буде кудись зростати. Є очевидні приклади – це колишні прем’єри, колишні та навіть нинішні політики, рейтинги яких постійно міряють. Але очевидно, що вони нікуди не ростуть. Витрачати на це час просто немає сенсу, бо воювати з конкретним персонажем - те саме, що ти воюєш з вітряком, який не впливає ні на що. Якщо у людини 2% рейтингу і навіть якщо він виросте до 10%, навіщо з ним боротися?

Але ж ви боретесь з Кличком, наприклад.

На мій погляд, це Кличко придумав собі, що з ним хтось бореться. У нас завжди так: тільки починаються антикорупційні питання чи питання до управоінської ефективності - винна політика. По комунальних підприємствах Києва постійно проводилася перевірка, бо вони знаходились в дуже дивному стані - грошей туди вкидається багато, а якість сервісу не змінюється. Більш того, конструкція влади в Києві також виглядає дуже дивно. У нас є виборна посада мера, який призначає директорат комунальних підприємств, він же фактично є головою Київради, який розподіляє бюджет на ці підприємства і він же є головою КМДА, що є аудитором цих підприємств.

Не викликає ніяких сумнівів, наскільки ефективною буде така замкнута система? Або ми змінюємо закон про столицю і ділимо повноваження, або придумуємо, яким чином у нас буде проходити аудит комунальних підприємств. Правоохоронці протягом тривалого часу проводили роботу щодо обставин неефективності роботи цих підприємств і вийшли на певний результат. І Кличко, розуміючи, що будуть претензії, за тиждень-два до цих масштабних обшуків заявив про якусь змову навколо нього, бо він ніби піде в президенти. Це стандартний політичний захист, не більше. Ми точно з ним не воюємо. Тим більше не воюємо з його примарними фантазіями про президентство.

Але ідея зняти Кличка з посади голови КМДА була ще на самому початку каденції Зеленського. Тоді ще правоохоронці ніяких обшуків не проводили. Ви за часів Януковича працювали радником тодішнього голови КМДА Олександра Попова, коли, власне і відбулося розділення цих повноважень. Тоді обраного мера Леоніда Черновецького фактично витіснили з усіх посад і призначений Банковою Попов керував містом. Щось подібне хочуть зараз зробити і з Кличком?

Це взагалі різні історії. Пан Черновецький фактично відмовився від управління містом і зник в невідомому напрямку. Єдиною людиною, яка на той момент займалася міським господарством, був Олександр Попов. Кличку ж з точки зору розподілу посад ніхто не пред’являє претензій, є претензії до неефективності системи. Голова КМДА - це президентська вертикаль, і президент не хоче нести відповідальності, якщо в Києві сервіс викликає сумніви в його чистоплотності та ефективності. Саме це має бути мірилом оцінки сьогоднішніх подій навколо столичного керівництва.

Так ідея щодо розділення повноважень буде доведена до кінця?

Зараз правоохоронці мають з усім накопиченим матеріалом піти в суди. Коли суди винесуть відповідні рішення і буде зрозуміло, що мережа комунальних підприємств працювала вкрай неефективно, якщо не сказати кримінально, тоді, мабуть, буде адміністративне рішення. Кабінет міністрів зробить подання на президента і тоді вже буде прийматись остаточне рішення. Але спочатку має бути доведений факт корупційних кримінальних зговорів в комунальних підприємствах, вимиванні коштів зі столичного бюджету і як наслідок – падіння якості міського господарства.

Запитання ще про одного політика, який вважає, що Офіс президента його переслідує, – Петра Порошенка. Міністр юстиції Денис Малюська публічно заявив, що по тих ознаках, які є в законопроєкті про олігархів, під його дію точно потрапляють Петро Порошенко та Ігор Коломойський. Тобто реально складається враження, що закон писався саме під Порошенка, у якого і партія своя є, і телеканали…

Давайте так. І я особисто, і команда президента в цілому, насправді, нейтрально до всіх ставимося і взагалі є прихильниками максимальної презумпції невинуватості, зокрема, політичної. І тому є абсолютним нонсенсом говорити авансом, що закон прописаний під когось конкретно. Це банальна пропаганда з боку окремих політикив, які вже самі себе віднесли до категорії олігархів.

А в реальному світі, в конкретному законопроєкті прописані юридичні механізми та критерії - як та кого вважати олігархом. Це фундаментальне. Тобто ми спочатку приймаємо закон, а потім відповідні комісії приймають рішення, чи потрапляє та чи інша людина під визначення «олігарх». Якщо ця людина потрапить до реєстру, то я особисто зможу називати так його офіційно.

Зараз олігархів нема, а є просто бізнесмени, що мають суттєву частку в певних галузях, суттєву частку в медіа і суттєвий вплив на політичні партії. Після закону про деолігархізацію, який є рамочним, буде прийнята ще низка інших - антитраст, закон про лобізм…

Тобто Петро Олексійович ще має потрапити під критерії олігарха. Якщо він сам себе так називає, то це його вибір. Для якоїсь аудиторії це, може, і нормально, але мені, наприклад, це не подобається. Дочекайся закону – і вже після цього називай себе, ким хочеш. А якщо виявиться, що він не олігарх? Він же не вийде і не вибачиться за свої попередні слова. Він в принципі не вміє вибачатись за публічні інсінуації в пропагандистських цілях.

Що змінилося останнім часом в медійній роботі Офісу президента? Умовно кажучи, ви побачили, що якісь теми «злітають», якісь – ні.

Президент у нас стратегує, куди, як і навіщо ми рухаємось, а ОП вже має модерувати це по інших каналах. Ми маємо дивитись, чи всі працюють «в один голос» з точки зору державної вертикалі.

В роботі будь-якого державного інституту медійна складова – це рутинна щоденна робота, яка має дуже швидко реагувати на виклики, що виникають з зовнішнього середовища і швидко їй пропонувати конкретику стосовно роботи президента. У нас не стоїть питання, що «злетить», а що – ні. Ми не думаємо про те, що якусь популістичну штуку будемо «розкручувати», а іншу – ні, бо вона буде неправильно сприйматиметься людьми. Ми детально кожну ініціативу президента маємо пояснювати, при цьому відповідаючи на ваші, часто складні, питання. Які часто не в глибину заходять, а в якийсь «вау»-ефект.

До речі, це також велика проблема, яка не дозволяє вести нормальний діалог між суспільством та державою, бо медійним посередникам потрібні тільки хайп та «вау»-ефекти.

Михайло Подоляк: Зеленський став набагато жорсткішим

«Людина зайшла у складі цієї команди і після цього мігрувала в якусь самостійну гру»

Давні чутки щодо навколо можливої зміни голови Верховної Ради з Дмитра Разумкова на його першого заступника Руслана Стефанчука, який є більш лояльною до президента фігурою. Всі все заперечують, але чи розглядається вона в ОП? Чи може Разумков бути звільнений з відомим формулюванням «за створення власного політичного іміджу», як свого часу Леонід Кучма звільнив генпрокурора Євгена Марчука?

В цьому спекулятивному питанні багато цікавих відгалужень. Для мене є завжди незрозумілим одне. Є команда, яка заходить під певні задачі, і в рамках цієї команди, яка нищівно виграла вибори в 2019 році, відповідні люди обійняли відповідні посади. Людина зайшла у складі цієї команди і після цього мігрувала в якусь самостійну гру. Це виглядає безглуздо: ти або відмовся від роботи в команді, а в ідеалі вийди з парламенту, переоберися сам і після цього вже доводь, що ти – самостійний політик. Але зараз на тебе заточена робота в парламенті і ти маєш моделювати процеси, які є важливими для президента. Для команди. Інакше – неправильно.

До того ж, я не зовсім розумію, навіщо сьогодні вибудовувати особисті кампанії. У нас що – вибори оголошені, є якісь кризи непереборної сили? Якщо ти добре працюєш як спікер, і суспільство помітить, що ти крутий командний гравець, то в тебе вже буде хороший рейтинг. Ефективний спікер 15-20% на виході буде мати. Тобто за півроку до виборів ти виходиш з команди і кажеш - далі я сам. А він зараз робить якісь дивні кроки: замість того, аби працювати, він більше думає про те, як краще виглядати під час відвідин якогось заводу. Таке собі безкінечне виїздне піар-шоу. Для чого?

А інформацію щодо його заміни, здається, вкидає саме оточення Дмитра Олександровича Разумкова. Щоб опосередковано довести його впливовість та незамінність. Таких планів поки нема, але у нас дуже люблять конспірологію.

Тобто плани щодо його звільнення можуть з’явитися? Але Разумкова що – в Офісі президента вважають неефективним спікером? Он скільки реформ, якими пишається президент, цей парламент ухвалив. Взагалі, як президент сприймає його поведінку?

Ні, не так. Ще раз повторю. Для президента є принциповим, щоб усі, хто прийшов в політику в 2019 році разом з ним, виконували відповідні обіцянки, які були дані виборцям, та працювали командно. Питання про ефективність – це лише питання про здатність робити все те, з чим прийшли до влади в 2019 році. Не про якусь особисту кар'єру чи розбудову своєї політичної інфраструктури. Жодних особистих конфліктів чи непорозумінь немає. Тим більше у президента.

Але давайте поглянемо – чи легко проходять через парламент ініціативи президента? Зокрема, з повернення адекватної відповідальності за брехню в деклараціях. Суспільство ж бачить, як це відбувається. Найближчими пленарними тижнями має бути розглянутий перший законопроект з антиолігархічного пакету. От і подивимось, як у парламенті будуть з ним працювати.

З Разумковим зрозуміло, а скільки ще, протягне, по-вашому Кабмін Шмигаля? Чи може виникнути ситуація, коли до осені він просто припинить виконувати функції громовідводу для президента і його потрібно буде міняти, щоб випустити суспільну пару?

На мій погляд, Денис Анатолійович – ефективний і командний. Безумовно, Кабмін демонструє не всі ті показники, які б хотілося, зокрема, і через ситуацію на світових ринках, і через карантинні обмеження. Але в цілому цей уряд працює ефективно, і сам прем’єр його ефективно модерує. У нас нема перетягування канату одним міністерством на користь іншого. Внутрішні діалоги є, і вони можуть бути досить напруженими, але, тим не менш, пан Шмигаль навчився достатньо ефективно налаштовувати роботу кожного галузевого відомства. Не бачу причин його негайно міняти. Окремих неефективних міністрів, які не виконали КРІ, вже нещодавно поміняли.

При цьому дві третини з них залишились в команді.

Так, але я б тут казав про так звану стелю компетенцій. Людина може бути ефективною на певному рівні, ти бачиш, що вона є ефективною, і підіймаєш, наприклад, до рівня міністра. А виявилося, що його стеля була дещо нижчою, і його КРІ тебе, як керівника, як СЕО не влаштовував. Ти його змінюєш, але це не означає, що він є непрофесіональним та некомпетентним. Він просто повертається на рівень компетенції нижчий, ніж той, на який був піднятий.

Є чутки, що ваш шеф Єрмак може зайняти посаду секретаря РНБО – цей орган за Зеленського став одним з найвпливовіших. Підете за ним, якщо він туди перейде?

Мені здається, що як ключовий операційний менеджер президента Андрій Борисович Єрмак є вкрай ефективним. Йому вдалося побудувати оптимальну роботу, яка готує аналітичний продукт для голови держави. Йому вдалося побудувати хорошу модераційну роботу з іншими відомствами. Звісно, є конфліктні ситуації, непорозуміння, які якраз голові ОП і вдається згладжувати.

Не розумію, навіщо голові ефективного операційного органу міняти його на більш вузький функціонал Радбезу? Тим більше, Олексій Данилов там знаходиться абсолютно на своєму місці і дуже органічно відчуває себе в ролі секретаря РНБО. Кожен з них знаходиться на своєму місці.

Якщо розмірковувати гіпотетично, хто міг би змінити Єрмака на посаді голови Офісу?

На сьогодні – точно ніхто. Президент має отримувати якісний супроводжуючий продукт від свого Офісу. Йому має бути комфортно працювати. А у виконанні тих задач, які спустив президент, пан Єрмак дає максимально якісний результат. Це не тому, що я є його радником, а тому, що бачу це зсередини. Він абсолютно відчуває президента, він точно може «розшити» стратегічні президентські задачі вниз на виконавців і накручувати їх з точки зору виконання по термінах, ефективності і так далі. Може, є й інші достойні люди, але для цього треба на них дивитись у справі.

Коли ви ще не працювали радником Єрмака, то писали, що колись той набридне Зеленському і той відправить його дорогою Богдана. Коли набридне?

Я абсолютно мав право на таку оцінку, як і будь-хто інший, не знаходячись всередині системи. Бо не мав під рукою достатньо даних для коректної оцінки ситуації. Я до речі, не був добре знайомим з Андрієм Борисовичем до того, як почав працювати в ОП. Не знав його компетенцій і рівня підготовки до складних модераційних задач. Зрозуміло, що сьогодні, коли я знаходжуся всередині команди, я бачу це абсолютно інакше. І це нормально. Скажу так – мені абсолютно комфортно працювати з Андрієм Борисовичем саме тому, що він вміє чітко ставити базові завдання, завжди абсолютно в матеріалі і швидко реагує на виклики.

Чим, як ви вважаєте, завершиться історія зі зривом операції по «вагнерівцям» і чи ви дійсно наполягаєте, що дали коректну оцінку, порівнюючи цю історію, коли мова йде про конкретних бойовиків, з примусовою посадкою в Білорусі літака з «травоядним» опозиціонером Протасевичем на борту?

Ця історія завершиться так само, як і будь-яка історія, що є тільки медійно-модеруємим «хайпом». Медійна складова цієї історії є вигадкою. А приклад з посадкою літака з Протасевичем чітко показав, до яких міжнародних наслідків це б призвело, якби подібна ситуація була в Україні. Для нас це мало б катастрофічні наслідки. І нарешті – посадка літака, в якому знаходяться 150 осіб, з яких 38 спеціалістів по вбивствах з відповідною психікою – я не розумію, як можна було б їх дістати з літака. Вони просто могли б взяти у заручники всіх інших. Як би ми потім пояснювали світу, що цей вбивця зламав якійсь дитині на борту шию? І коли такі фантастичні історії розповідаються на повному серйозі, будь-який професіонал вам скаже, що це просто фізично неможливо.

Михайло Подоляк: Історія з «вагнерівцями» є медійно-модеруємим «хайпом»

«Офіс президента не займається медійними атаками на Кличка»

Ви вже згадували, що Кличко нібито закривав очі на корупцію на комунальних підприємствах, тож і має нести за це політичну відповідальність. Але навколо флагманського піар-проєкту президента – «Великого будівництва» – також заведені справи щодо нецільового використання коштів. Проводячи аналогії, можна говорити, що Офіс президента має за це відповідати. Але щось я не чув нічого про обшуки в цій будівлі.

Я не займаюся медійними атаками на Кличка, і Офіс президента цього точно не робить. По Кличку проводяться слідчі дії, і я не кажу – крав він щось чи ні. Я не можу цього казати це без рішення суду. От якщо таке рішення буде, Офіс президента заявить про це офіційно.

По «Великому будівництву» багато кажуть, що там хтось щось краде. Госаудитслужба проводила розслідування, знайшла мінімальні порушення, пов’язані з неправильним документообігом і так далі. Ніяких слідчих дій не проводилось. Якщо вони будуть, то ми сядемо і обговоримо, хто винен. І я вийду і скажу, що є конкретні факти та прізвища. Все інше – це історія, на якій дуже класно спекулюють, бо політично це вигідно. Ми, до речі, більш ліберальні, ніж Європа в цьому сенсі. Там, якби такі звинувачення були в акредитованих медіа, вони могли б отримати відповідні штрафні санкції.

От кажуть, що на «Великому будівництві» щось крадеться – ми не вимагаємо в медіа доказів. Поки що. Тому що розуміємо – в цих «звинуваченнях» знову ж таки багато пропаганди.

Так про це не медіа та політики говорили, а Офіс генпрокурора звітував.

Чудово розумію, що ми воліємо в усьому бачити тільки чорне. Але «Велике будівництво» – це проєкт, який реалізується на очах усього суспільства. Кожен може побачити сам і якість виконання робіт, і те, які об'єкти будуються. Кожен може побачити сам, що «Велике будівництво» здійснюється насправді якісно. Так, дійсно, такий великий проект не можна реалізувати на сто відсотків ідеально і без порушень. Завжди може бути певна кількість порушень та помилок. Але на системному рівні порушень чи помилок немає. Якщо є порушення на рівні виконавців, якихось етапів реалізації тих чи інших частин проєкту, то ключове – швидко виправити порушення і прибрати з проекту тих, хто їх допускає. Найважливіше те, що для Офісу президента немає якихось недоторканних, тому і проводяться постійні перевірки.

Наскільки часто Офіс президента замовляє соціологічні заміри? Хто їх проводить?

Ми отримуємо заміри майже від всіх соціологічних лабораторій. Багато з них роблять не тільки рейтингові заміри, а й заміри настроїв суспільства. Можемо раз на місяць замовити. Офіс президента, до речі, як я вже казав, більше цікавлять ситуативні речі – як сприймається та чи інша ініціатива. Не рейтинги важливі, а розуміння того, що і навіщо ти робиш.

Кажуть, що Зеленський дуже чутливо відноситься до коливань свого рейтингу.

Будь-яка публічна людина чутливо відноситься до своєї публічної складової, і президента Зеленського також цікавить, як люди оцінюють його кроки. Це правильно. Якщо якісь наші кроки викликають в суспільстві роздратування, очевидно, треба вносити корективи. Або пояснювати більш детально, або розвести кроки по часу. А будь-яке суспільство, на жаль, живе короткими стратегіями, оцінює те, що відбувається тут і зараз. І президент дивиться на свій рейтинг з точки зору того, на якому рівні ми можемо вести діалог з суспільством – він має бути більш довірчим, чи більш роз’яснювальним, чи треба знизити жорсткість в тональності, чи навпаки її підвищити.

Як вам вдалося зупинити падіння рейтингу президента і як ви зараз збираєтесь його нарощувати? Що додасться до «Великого будівництва», яке вже, мабуть, сприймається як даність?

Системні реформи. По-перше, незважаючи на те, що йде спротив, це земельна реформа – фундаментальна річ, коли основний актив держави стане товаром і його можна буде чітко купити-продати. Є багато політичних спекуляцій на цій темі, але зрозуміло, що підтримка суспільства піде в гору, коли почнуть оформлюватися перші угоди і всі побачать, що це – прозора історія.

Друге – всі трансформаційні реформи, зокрема, закони про деолігархізацію, що спрямовані на поступове від’єднання від політики великого бізнесу, який, в принципі заважає суспільству впливати на державні рішення. Зрозуміло, що якийсь час буде спротив, але в результаті ми отримаємо більш прозору політичну модель.

Всі ці зміни на початку дають падіння, бо люди консервативні – вони звикли жити за певних умов і їм здається, якщо це змінити, може стати гірше. Але коли зміни відбуваються, вони вже бачать це по-іншому. Ви ж розумієте, що рейтинг можна одноразово підняти на якихось популістських «фішках», але аби він стабільно в тебе ріс, треба закласти тут цегли. І потерпіти, поки зграя фантастично класних хлопців, які 30 років керували країною, на тебе виллє цебри бруду, як у нас прийнято. Тобто коли президент все це запускає, ми очікуємо купу компромату, а потім це починає давати позитив. Рейтинг в нього свого часу просів, бо він якраз рік вивчав цю проблематику і люди дивились, що воно все йде якось дуже повільно. А зараз все пішло жорстко, бо є чіткий план, в рамках якого президент рухається. У нього все повністю розписано на п’ять років. Володимир Олександрович – це СЕО, який знає, чого він хоче отримати. Він під це збирає команду, виділяє бюджет, вибудовує календарний план, логістику, детально розбирає ризики. І вже на етапі фінлізації тієї ж реформи ти отримуєш класний рейтинг.

Навіщо ви вижили з посади прессекретаря Юлію Мендель та коли буде оголошений її наступник?

Вижили? Це щось з фентезі. Юлія Мендель залишила посаду прес-секретаря президента за власним бажанням. Причому вона це бажання висловлювала неодноразово. Й далеко не на перший раз Юлію відпустили. Так, вона професійна, працездатна, абсолютно чітко розуміє статус-кво по будь-якому актуальному питанню. Інша справа, що сьогодні частина суспільства оцінює не якість чиєїсь роботи, а просто хайпує на імені. За час після того, як Юлія перейшла в інший статус, відбулась деяка трансформація роботи комунікаційної команди Офісу президента. Був дещо змінений функціонал – в тому числі переглянуті й обов'язки прес-секретаря президента. Вже скоро ви побачите людину, яка буде призначена на цю посаду та працюватиме вже у цьому новому функціоналі.

Михайло Подоляк: Я не займаюся медійними атаками на Кличка

«З Льовочкіним я можу зустрічатись, але навіщо?»

В часи Януковича ви працювали офіційним радником тодішнього голови Адміністрації президента Льовочкіна, який зараз «розбудовує» партію ОПЗЖ. Ви підтримуєте з ним зараз стосунки, бо, наскільки я чув, він – нерідкий гість на Банковій?

Я з багатьма людьми знаходжуся в нормальних особистих стосунках, але для мене завжди діє головний принцип – я працюю в команді Володимира Олександровича Зеленського. І я не проводжу зустрічі, не узгоджені з президентом, тому що по роду своєї діяльності я також є публічною особою. І це вже стосується особистої етики, якої також не вистачає нашому політикуму. На мій погляд, точно не можна сидіти на двох політичних стільцях одночасно.

Ну, зустріч з нами ви навряд чи з ним узгоджували.

Це ж зовсім інше. Ви – журналісти, з якими я зустрічаюсь, бо це є частиною моєю роботи: пояснювати позицію президента чи голови Офісу президента. Це і так є моїм функціоналом. А про зустрічі з тими, хто є політиками, які можуть вплинути на економічну, політичну, медійну складову, я обов’язково попереджу президента. Я ніколи не буду зустрічатися з людьми за його спиною, тим більше, брати якісь обов’язки перед ними. І, на мою думку, бажано, аби всі члени команди так робили.

Тобто з Льовочкіним не зустрічаєтесь? Ви ж можете узгодити зустріч чи телефонну розмову з ним з президентом.

Можу, але навіщо? Який сенс може бути в подібній зустрічі? Президент постійно підкреслює і своїми діями, і своїми ініциативами, що саме прозорість, в тому чисті і прозорість у відносинах в політикумі, дозволить державі стати набагато міцнішою в конкурентному сенсі. То ще раз спитаю: навіщо нам йти по старому шляху і повторювати все те, що завжди робили? Всі ці тіньові зустрічі, секретні розмови і все інше? З іншого боку, в наших медіа конспірології зазвичай більше, ніж справжньої інформації. І особливо це стосується питань про якісь зустрічі, розмови. Може, деяким медійникам просто хочеться більш цікавого життя, ніж воно є насправді. Президент не просить ні з ким зустрічатися. А більшість вкидів про нібито якісь зустрічі чи зв'язки – це фейки і не більше.

А з Вадимом Новинським, що, як з’ясували журналісти, приїжджав до ОП, вас попросив зустрітись президент?

Ні. І я про це офіційно вже казав. Вадим Новинський – це людина, яка добре відома в нашому суспільстві саме з точки зору його інтегрованості у дискусії та відносини, пов'язані з церковним життям. Абсолютно логічно, що питання міжконфесійного діалогу, церковного життя та відповідної інформаційної роботи можуть обговорюватись саме з такою людиною. Просто для того, аби держава у своїх інформаційних та комунікаційних проявах була максимально змістовною та коректною по відношенню до вірян. Нічого конспірологічного в цій зустрічі не було і не могло бути. Тим більше це взагалі не те, що може вирішуватись на рівні президента. Тому навіть припущення про якесь прохання від президента є некоректним.

Раніше ви були співзасновником та співвласником двох консалтингових фірм. Ви вийшли з них після того, як стали радником Єрмака?

Формально я ніколи не був там співвласником, бо фактично був в них СЕО. Там є інші власники. Є вийшов із бізнесу, оскільки працюю в Офісі президента з 8 ранку до 11 вечора. Поки я тут, я не хочу нікого консультувати, в мене просто не вистачило б на це часу. Бо справжній консалтинг – це трошки інше, ніж дехто вважає. Це має бути повне занурення в конкретну проблему – на рівні тимчасового виконавчого директора. Проведення повного фінансового та юридичного аудиту – тобто це не робота на півгодини часу.

Ваш рідний брат – Володимир Подоляк – є громадянином РФ і є інформація, що він чи то проходить, чи то проходив службу в російській розвідці. Це так?

Він наразі – вже давно звичайний військовий пенсіонер. Ще за Радянського Союзу туди виїхав. Десь в 1986 чи 1987 році.

Як-то кажуть, «розвідників колишніх не буває». Ви з ним часто спілкуєтесь?

Будь-ласка, не треба жити стереотипами. А щодо спілкування... По-перше, зараз його практично нема. Тобто на день народження можу подзвонити і все. І цьому є багато світоглядних і організаційних причин. По-друге, не бачу жодного сенсу відмовлятись від сім’ї, навіть якщо ідеологічно ми категорично різні. І навіть якщо я категорично проти будь-якої ворожої для моєї країни ідеології, тим більше сучасної російської.

Павло Вуєць, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»