Як Києвом «Безсмертний полк» водили. Фоторепортаж

У Києві пройшли заходи святкування річниці перемоги над фашизмом. 9 травня традиційно посилюються заходи безпеки на вулицях, особливо в центрі, де вже також традиційно відбувається акція так званого «Безсмертного полку». Ідея цієї ходи була експортована до нас з півночі. Здавалося б, цілком притомна думка пронести портрети загиблих родичів та покласти квіти до могили Невідомого солдата використовується Кремлем як інструмент мобілізації проросійських сил в країнах, які Москва вважає своєю зоною впливу. Заклики вийти на акцію в різних містах України централізовано керуються російськими кураторами. Відповідно опоненти з патріотичними поглядами вимагають зірвати прокремлівські акції.

Очікувано попіарились на Дні перемоги опозиційні політики на кшталт Вадима Новинського та Олександра Вілкула, які завішали країну своїми білборд-вітаннями і погрозами не дати владі переписати історію.

Президент Петро Порошенко, який зранку поклав квіти до могили Невідомого солдата,  в свою чергу заявив, що у українців не може бути спільних військових свят з росіянами. Тож заговорили, що 9 травня на офіційному рівні святкується в цьому році востаннє.

Минулого року на маршруті колони «Безсмертного полку» в одній з квартир на вулиці Мазепи забарикадувалися (точніше їх забарикадувала поліція) «оунівці», які виставили у вікно колонку та врубили «бандерівський» репертуар. Цього разу все пройшло набагато спокійніше, хоча й не зовсім без інцидентів. Поліція зробила висновки з минулих пригод «полку» і заздалегідь провела з націоналістичними організаціями профілактичну роботу. «Оунівці» заявили, що лише будуть моніторити ситуацію на вулицях та допомагати поліції, а анонсований Дмитром Корчинським марш з портретами членів СС «Галичина» так і лишився на рівні тролінга.

На виході зі станції метро «Арсенальна», як і минулого року, були встановлені металошукачі, тож на стартовий майданчик «полку» можна було потрапити тільки після огляду поліцейських. Сивочолий чоловік в мундирі та кашкеті модерував з мегафона процес зібрання учасників акції та закликав не піддаватись на провокації противників і у разі чого звертатись до правоохоронців. Сам він на питання, скільки йому було років під час війни запевнив, що є ветераном… Празької весни.

Перед початком акції на площі відбулося кілька інцидентів. Деяких учасників не пропустили через те, що вони прийшли з забороненою символікою (зірки, серп та молот, так звані георгіївські стрічки, які є символом російсько-терористичних військ на Донбасі) і склали протоколи. Всього, за даними поліції, з георгіївськими стрічками по всій країні відбулося лише півтора десятка інцидентів. Особливо яскравим було затримання Олени Бережної - одного з організаторів «Безсмертного полку», матері загиблої депутатки від Партії регіонів Ірини Бережної. Правоохоронці вирішили, що стрічки на її одязі нагадують георгіївські кольори, з великими боями «запакували» до автомобіля патрульної поліції та відвезли у відділок. Бережна дуже пручалась, навіть скинула взуття, але участі в організованій нею ході в результаті так і не взяла.  

Також поліція затримала члена організації «Моноліт», який взяв на себе повноваження власними силами позбавляти опонентів забороненої символіки, керівника організації С14 та чоловіка, який хотів пройти через металошукачі з рушницею (як виявилось, непрацюючою). Тим часом в інших кутках міста події теж розвивались «весело». Фекаліями та зеленкою облили керівника «Россотрудничества» Костянтина Воробйова, а «Нацкорпус» пікетував будівлю телеканалу «Інтер», який вляпався в черговий скандал з антиукраїнськими висловлюваннями та неоднозначним святковим концертом. Власне «Інтер» і був головним «інформспонсором» «Безсмертного полку», а сяючі кореспонденти телеканалу буквально не відходив від його учасників.

По той бік металошукача аж до парку Слави вишукувались військові з українськими прапорами. «Два кроки – це не чотири і не шість», – командував суворий командир, вимагаючи, щоб його підлеглі тримались з однаковим інтервалом один від одного. Кілька присутніх оркестрів мірялись репертуарами: якщо одні грали традиційні для цього дня «Розкудрявий…» та «Смуглянка-молдаванка», то від інших лунали «ритми зарубіжної естради» на кшталт групи A-ha. Сама колона «Полку» поступово формувалась з дуже різних персонажів: попадались оригінали з іконами у вигляді бейджу на шиї, які вітали присутніх «Христос воскрес!». З відомих політиків до ходи доєдналися Вадим Новинський та Нестор Шуфрич, охорона яких, дійсно, була окремим «полком».

В якийсь момент на тротуарі збоку шляху слідування «безсмертних» опинилися учасники іншого «Полку» – фантастичних персонажів. Люди в масках мастера Йоди, маніяків з фільму «Крик» тримали плакати з зображеннями героїв «Зоряних війн», «Саус парку» та інших культових телешоу. «Бачите б…ство, перед нами стоїть, займається х…нею, – кричав в телефон збуджений командир-«два кроки». – Міліція їх вже заблокувала».

«Фашизм не пройдет», «Победа будет за нами» – скандували свої традиційні гасла російською учасники «Полку». Їм у відповідь неслося: «Перемогли Гітлера – переможемо Путіна». Цей батл переривався криками «Ура!», під які колона і дійшла до могили Невідомого солдата. Там їх же чекали як прихильники, так і опоненти. Часом в натовпі спалахували мляві суперечки, які «розрулювала» так звана поліція діалогу.  До рукоприкладства не дійшло.

Хвилину мовчання намагались зірвати своїми вигуками самі учасники «Безсмертного полку» поодинокими викриками про «українських фашистів». Та на цьому все завершилось. Один чоловік чекав «Полк» з портретом Романа Шухевича, який, щоправда, потім сховав, а деякі молодики кричали про радянську окупацію замість німецької. Вони ж потім погнались за оточеним охороною Новинським з вигуками «Новинського – на нари!», але поліція швидко відмежувала їх від народного обранця та утримувала й доти, коли того й сліду не було.

Поліція відзвітувала, що цього року «Безсмертний полк» зібрав куди менше прихильників, ніж минулого року, – лише дві тисячі людей (стільки ж було правоохоронців). Якщо 9 травня таки зроблять робочим днем, то і сьогоднішні показники колись здадуться вельми непоганими.

Павло Вуєць, Станіслав Груздєв, «Главком»