Герої, яких забрала війна у липні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно

У липні 2018 року в районі операції Об'єднаних сил на Донбасі загинули 14 українських бійців. Ці відважні воїни поклали свої життя за нашу з вами свободу.

Наймолодшому воїну, який загинув, захищаючи нашу країну від російського агресора, був лише 21 рік. У багатьох бійців залишилися маленькі діти, молоді дружини, а деякі навіть не встигли створити сім'ю.

Олександр Присяжний. 27-річний боєць служив у 26-й ОАБр. Добре малював, за його ескізами був створений герб бердичівської школи №3. У Олександра залишилися мати, п'ятирічний син від першого шлюбу і цивільна дружина.

Едуард «Джигіт» Федоров. 21-річний матрос, навідник 503-ї ОБМП 36-ї ОБрМП. 27 червня отримав важке поранення від кулі проросійського снайпера. Лікарі декілька днів боролися за життя молодого бійця. Але врятувати його не вдалося. Другого липня серце Едуарда зупинилося... У Героя залишилися батьки, сестра, молодший брат і вагітна дружина, з якою Федоров взяв у шлюб у квітні цього року.

Іван Борсук. Військовослужбовець 14-ї ОМБр брав участь у боях за Дебальцеве, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, медаллю «Захисник Вітчизни»... 29 червня отримав вогнепальне кульове поранення голови. Військові лікарі з харківського ВМКЦ протягом дев'яти діб боролися за його життя, але врятувати Івана не вдалося. У нього залишилися батьки, сестра, дружина і дев'ятирічна донька.

Володимир Лужецький. У 2014 році 19-річний хлопець з Льовской області підписав контракт до закінчення особливого періоду. Проходив службу в 24-й ОМБр, потім - у 48-й ІБР (був командиром відділення взводу саперної роти). На спецмашині робив укріплення на передовій. У 22-річного бійця залишилися мати і брат.

Володимир Губенко. 55-річний захисник України з березня 2017 року був водієм у 59-й ОМПБр. Володимира не дочекалися додому дружина, діти та онуки.

Іван Мельник. Командир відділення 14-ї ОМБр. Останнім часом виконував завдання поблизу села Катеринівка. 17 липня близько 8:00 проросійські бойовики відкрили зосереджений вогонь по блокпосту українських військових. Іван якраз перебував там... У Героя залишилися мати і брат.

Сергій Огороднік. Військовослужбовець 14-ї ОМБр боровся з російським агресором з самого початку війни. За бойові заслуги був нагороджений орденом. Загинув у ніч з 19 на 20 липня в зоні ООС під час чергування на блокпосту. У Житомирській області у нього залишилися мати і сестра.

Валерій Поліщук. Старшина, командир кулеметного відділення 12-ї ОМПБ «Київ» 72-ї ОМБр. За попередньою інформацією, загинув 22 липня.

Артур «Латиш» Безсмертний. Громадянин Латвії, але мав українські корені по одному з батьків, тому встав на захист України від російської збройної агресії. Воював з 2014 року в складі ДУК ПС, а пізніше - в 72-й ОМБр. 26 липня Артур отримав смертельне поранення в результаті спрацьовування вибухового пристрою поблизу селища Новолуганське. У Латвії в українського Героя залишився маленький син.

Іван «Дядя Ваня» Войтенко. Старший прапорщик, командир інженерно-саперного взводу 72-ї ОМБр. Боровся з російськими загарбниками з 2014 року: пройшов бої за Савур-Могилу, вийшов з Ізваринського котла, захищав Волноваху і Авдіївку. 27 липня в районі селища Новолуганське командир Войтенко залишився прикривати відхід групи, яка зняла кілька ворожих мін. Відходячи останнім, коли бійці вже дісталися до своїх позицій, боєць підірвався на фугасі... У Івана залишилися дружина і дочка.

Юрій Дженжера. Старший солдат, командир відділення 53-ї ОМБр. 28 липня близько 10:00 супротивник зробив спробу захоплення однієї з українських позицій поблизу села Кримське. Бійці передового спостережного пункту прийняли нерівний бій і утримали позицію до підходу резерву. Під час бою Юрій отримав кульові поранення, які виявилися несумісними з життям.

Василь Плотніков. Служив у 53-й ОМБр. 28 липня молодий воїн разом з Юрієм Дженжерою тримав позиції поблизу села Кримське. Поранення, отримані Василем під час бою з проросійськими бойовиками, були смертельними. У хлопця залишилися батьки і п'ятеро братів і сестер.

Дмитро Ремезас. Ще 26 липня по телефону зі старшим сержантом говорила мама. Син сказав, що повернувся з передової і разом з побратимами вечеряють. Все було добре... Але вже 27 липня рідним Дмитра повідомили, що він загинув. У бійця залишилися дружина і семирічний син.

Ігор Ярош. 30 липня загинув кадровий офіцер, капітан. Ігор служив за контрактом у 92-ій окремій механізованій бригаді ЗСУ. Про смерть військового повідомили 31 липня в Коропській райдержадміністрації. Родом боєць з села Краснопілля (Чернігівська область).

Читайте також матеріали «Главкома»:

Герої, яких у нас забрала війна у 2016-му. Згадаймо всіх поіменно

Герої, яких забрала війна у 2017-му. Згадаймо всіх поіменно

Герої, яких забрала війна у січні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно

Герої, яких забрала війна у лютому 2018-го. Згадаймо всіх поіменно

Герої, яких забрала війна у березні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно

Герої, яких забрала війна у квітні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно

Герої, яких забрала війна у травні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно

Герої, яких забрала війна у червні 2018-го. Згадаймо всіх поіменно