Білорусь вступає у війну? Що стримує Лукашенка та… Путіна

Останні вісім місяців Білорусь робила вигляд, що тримається осторонь прямої участі у війні в Україні. При цьому ця країна слугувала плацдармом для повномасштабного вторгнення Росії, у лютому російські війська почали невдалий марш на Київ саме з території Білорусі. Мінськ також надавав матеріально-технічну підтримку, лінії постачання, медичне обслуговування російським військовим і свої аеродроми для повітряних атак на Україну. Також повідомлялося про відправлення білоруських танків і боєприпасів на окуповані Донбас і Крим.

І ось у жовтні президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що його країна може приєднатися до бойових дій у російсько-українській війні. 10 жовтня білоруський диктатор оголосив про розгортання «спільного білорусько-російського військового угруповання» у відповідь на нібито загрозу нападу з боку України.

Цей крок є значним посиленням ролі Білорусі у війні. Це свідчить про те, що Лукашенко готує білоруську громадськість, яка з початку конфлікту рішуче виступає проти розгортання білоруських збройних сил для війни в Україні, і водночас шукає формального приводу для посилення участі Білорусі в конфлікті.

Однак пряме втручання у війну може бути надто ризикованим для режиму у Мінську і навіть для самого Кремля.

Активізація оборонної доктрини союзної держави

Нещодавня анексія Росією чотирьох українських регіонів скоротила простір для маневру Лукашенка перед вимогами Росії допомогти у війні. Тепер Кремль може фактично стверджувати, що український контрнаступ на окупованих Донбасі та Херсонщині є атаками на союзну державу Росії та Білорусі, а угода між двома країнами передбачає тісну політичну та економічну інтеграцію. У спільній військовій доктрині цього альянсу, яку Лукашенко підписав під тиском Кремля у листопаді минулого року, йдеться, що будь-які військові дії проти одного з його учасників є наступом на союзну державу у цілому.

Білорусько-російське військове угруповання є частиною спільної оборонної політики Союзної держави. Оголосивши про його розгортання, Лукашенко фактично заявив, що Білорусь перебуває у «передвоєнному стані». Не зрозуміло, якими будуть воєнні наслідки такого рішення. «Швидке розгортання», про яке говорив Лукашенко, зазвичай передбачає активізацію розвідувальної діяльності, налагодження систем зв’язку та оперативної роботи, посилення боєготовності тощо. Це також може призвести до часткової мобілізації резервістів і приведення у бойову готовність військ територіальної оборони, які останніми роками часто брали участь у навчаннях на території Білорусі.

Нині білоруська армія налічує близько 65 тис. військовослужбовців, з яких близько 20 тис. – допоміжний персонал і курсанти. Тобто, реально йдеться про близько 45 тис. регулярних військ. Їхня бойова готовність, однак, може бути невисокою.

За повідомленнями ЗМІ, почалася прихована мобілізація під прикриттям перевірки боєздатності та готовності військ. Повідомлялося, що білоруським військовим заборонили виїзд за кордон.

Введення білоруських військ в Україну

Російський президент Володимир Путін має достатньо важелів впливу на Лукашенка, аби той відправив білоруські сили на поле бою. Питання у тому, чи розумно це робити.

Політична доля білоруського лідера опинилась у руках Кремля після фальсифікованих президентських виборів 2020 року, коли підтримка Путіна допомогла Лукашенку втримати його режим і придушити масові антиурядові протести. Відтоді здатність Лукашенка протистояти вимогам Росії зменшилася. Він поступився значними частинами економічного та оборонного суверенітету Кремлю, підписавши різноманітні «інтеграційні» документи та узгодивши зовнішню політику Білорусі з російською.

Путін також може наполягати на створенні спільного білорусько-російського військового командування – на що Білорусь ніколи раніше не погоджувалася. Якщо це станеться, Білорусь залишить за собою право голосу в ухваленні рішень лише на папері – зокрема стосовно переведення білоруських військ через кордон. На практиці рішення, ймовірно, ухвалюватимуть російські генерали.

Наскільки білоруські війська, які не мають досвіду війни, можуть бути корисні Росії, незрозуміло. Їх буде мало, їхній моральний дух, швидше за все, буде низьким, а це може зробити їх швидше шкідливими, аніж корисними.

У самій Росії також не вистачає добре навчених і оснащених військ, щоби відкрити нову лінію фронту вздовж кордону з Білоруссю, який Україна, зі свого боку, зараз укріпила, замінувала та підірвала мости.

Українські військові експерти також попереджають, що Україна може завдати превентивного удару, якщо помітить збройні сили, які рухаються з Білорусі. У такому випадку цілі українських військових можуть включати білоруську критичну інфраструктуру. Це також утримало би Лукашенка від того, щоб його війська перетнули кордон.

Народні хвилювання

Оскільки структури громадянського суспільства у Білорусі розгромлені, а протестувальники та лідери опозиції перебувають у в’язницях або за кордоном, шанси на негайне народне повстання (якщо Лукашенко оголосить мобілізацію чи відправить білоруські війська воювати в Україну) можуть бути незначними.

Проте для Лукашенка участь його солдат у війні несе високі політичні ризики. Війна Росії в Україні була вкрай непопулярною серед білоруської громадськості від початку. Згідно з нещодавнім опитуванням Chatham House, лише 9% респондентів підтримують відправку білоруських військ в Україну.

Це може зменшити і без того низький рівень підтримки Лукашенка у суспільстві та дестабілізувати його режим. Відправка військ до кордону з Україною або на війну також залишить білоруського президента без навченої та оснащеної армії у Мінську, яка б могла його захистити. Адже для придушення масових протестів у 2020 році довелося залучати низку підрозділів білоруської армії.

Білоруська опозиція могла би спробувати використати таку ситуацію на свою користь. Деякі опозиційні сили вже виявляють більше апетиту до менш мирного опору після того, як громадянські протести не принесли політичних змін.

У новоствореному Об’єднаному перехідному кабінеті міністрів (який створила опозиціонерка Світлана Тихановська – «Главком») дві посади обійняли представники білоруських служб безпеки та прокуратури, які покинули державу. Зараз вони створюють мережу волонтерів, готових до масового повстання проти режиму Лукашенка та «російської окупації». Крім того, за словами Світлани Тихановської, на боці української армії воюють 1,5 тис. білорусів.

Якби Лукашенко мобілізував війська і відправив їх в Україну, Захід, безперечно, запровадив би ще суворіші санкції проти Білорусі, що завдало би шкоди і без того слабкій білоруській економіці. Це, у поєднанні з непопулярністю президента, могло би спровокувати народні хвилювання.

Лукашенко вимагатиме від Москви більшої політичної, економічної та безпекової підтримки і це може відвернути увагу Путіна від України. Народне повстання у Білорусі також може бути дуже небезпечним для російського президента, оскільки воно може знищити одного з його найближчих соратників і викликати політичні потрясіння у самій Росії.

Коротше кажучи, розгортання білоруських військ у театрі бойових дій в Україні може бути не дуже ефективним на місцях і прискорити падіння Лукашенка – про що Кремль, ймовірно, знає.

Джерело: Aljazeera

Переклад: Наталія Сокирчук