Драма Лероса та Третьякової. Чи визнає Верховний суд, що у парламенті диктатура?

9 листопада Велика палата Верховного суду розгляне дві важливі справи, які стосуються народних депутатів Галини Третьякової та Гео Лероса. Про це свідчить перелік справ на сайті Верховного Суду.

Цих двох народних депутатів, обраних від партії «Слуга народу», відсторонили від засідань у парламенті. Вони вже виграли справи у першій інстанції, але Верховна Рада подала апеляцію до Великої палати і тепер фінальне слово за нею.

Як розглядають ці справи суди, чому правова і політична площини пересіклися, і які наслідки це матиме, для «Главкома» з’ясовувала Ірина Федорів.

Що не так з відстороненням Третьякової і Лероса?

Суддя-доповідач у обох справах – Ігор Желєзний. Саме його скандальновідомий колишній голова Верховного суду Всеволод Князєв свого часу зазначив як колегу, який може давати йому рекомендації при обранні на посаду судді Верховного Суду. Зараз, як повідомляв «Главком», НАБУ підозрює Князєва у хабарництві.

Окрім Желєзного, у списку тих, кому Князєв при вборах на посаду судді Верховного Суду довірив давати рекомендації йому, також фігурує миколаївський нотаріус Кирило Горбунов. Він наразі проходить у справі Князєва стосовно хабарництва і, як зазначають ЗМІ, є його кумом. Таким чином у цьому списку Князєв природньо вказав доволі близьких до себе колег.

Одна із справ щодо якої доповідатиме Ігор Желєзний стосується голови комітету з питань соцполітики Галини Третьякової. Її відсторонили від п’яти засідань у парламенті ще 2021 року. Це сталося після того, як у чаті фракції «Слуга народу» вона відреагувала на загибель нардепа Антона Полякова із групи «За майбутнє» такими словами: «мінус один ворог».

На сесійномі засіданні очільник депутатської групи «За майбутнє» Ігор Палиця наголосив на тому, що такі висловлювання є неприпустимими і закликав спікера Руслана Стефанчука відреагувати. 

«Перше, звідки «замайбах» знає, що пишуть у чаті «слуг народу». А по-друге, коли люди, які борються за свободу слова, яка гарантована кожній людині тут у залі Конституцією та вважають, що вони можуть накидати комусь якісь платки на рота, то мені здається, що позор – це вам», – парирувала тоді Третьякова.

Верховна Рада більшістю голосів таки відсторонила депутатку від участі засіданнях. Політикиня не погодилася з таким рішенням колег, пішла до Верховного Суду.

У позовній заяві вона наголошує: Регламент парламенту допускає усунення від засідань лише тоді, коли образливі слова були сказані безпосередньо на пленарному засіданні. Це жодним чином не стосується чату фракції. Третьякова виграла справу у Касаційному адміністративному суді в складі Верховного Суду. Але Верховна Рада оскаржила це рішення. Апеляцію розглядає Велика палата, яка складається з представників чотирьох касаційних судів і голови Верховного Суду.

Галина Третьякова акцентує увагу на тому, що, на її думку, парламент прийняв протиправне і нелегітимне рішення. «Не було тієї змагальності, яка є в судах. Ти не міг довести, що нічого не виголошував і не порушував Регламент. Я не вважаю, що я когось образила, але розумію, що те, що стало оприлюднили з неофіційної переписки могло вплинути на душевний стан родичів Полякова і я в них перепросила за це. Питання тут значно ширше, ніж просто справа з моїм відстороненням. Не можна просто взяти і відсторонити народного депутата. Тут Верховна Рада узурпує право відстороняти окремих нардепів – це узурпація 226+ (мінімальна кількість голосів для прийняття рішення – «Главком»). І це політичний крок, який дозволяє усувати опонентів. Тоді розглядали два мої законопроєкти і як законотворець я була позбавлена права брати участь у розгляді своїх проєктів і поправок до них. Коли я повернулася у парламент, то мене охоронці перепитали, чи пройшло вже 5 засідань».

Третьякова не намагалася зайти у сесійну залу в той період, коли діяла заборона від її колег, і вона не знає, у який спосіб мало б бути виконане рішення про недопущення в сесійну залу.

Колегу Третьякової Гео Лероса відсторонили від засідань на початку цього року. Лерос під час свого виступу назвав голову Офісу президента Андрія Єрмака «фсбшною гнидою». Президент Володимир Зеленський тоді був присутній у залі. Тільки от наслідки для нардепа Гео Лероса були геть інші, ніж для Третьякової.

Якщо Третьякову відсторонили на п’ять засідань, то Лероса – до кінця одного засідання. Але під час воєнного стану Верховна Рада засідає безперервно, тобто весь час триває одне засідання. Тому, по суті, народний депутат узагалі не може потрапити до сесійної зали й виконувати свою представницьку функцію, як і позбавлений можливості отримувати зарплату.

«...висловлювання, яке вжив народний депутат України Гео Лерос щодо Керівника Офысу президента Андрія Єрмака не шанобливе і загалом не мало б звучати в сесійній залі парламенту. Та, оцінюючи спірне рішення про застосування до народного депутата України Гео Лероса дисциплінарної санкції на підставі статті 51 Регламенту за виголошення на адресу керівника Офісу президента України Андрія Єрмака слів «ФСБешна гнида» через призму законності, пропорційності і відповідності меті застосування приписів вказаної статті Регламенту – на що власне й орієнтує Велика палата Верховного суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №9901/459/21, – колегія суддів вважає, що цим критеріям воно не відповідає… Зазначеного достатньо, щоб, зважаючи на положення частини другої статті 2 КАС України, скасувати спірне рішення як протиправне», – йдеться у рішенні Верховного суду.

У справі Гео Лероса, як і у справі Галини Третьякової, Верховний Суд прийняв рішення ще навесні. І от через пів року справу заслуховує Велика Палата.

Адвокат В’ячеслав Плескач переглянув рішення судів щодо цих двох нардепів і звертає увагу, що парламент діяв тут виключно у політичній площині: «Юридичної складової у рішеннях Верховної Ради відсторонити нардепів немає. І парламентарі фактично не можуть захистити себе від таких рішень. У таких справах забороняється забезпечення позову через тимчасове зупинення дії рішення Верховної Ради. Відповідно суд лише пост-фактум може констатувати протиправність такого відсторонення. У цих справах обидва позивачі в повній мірі вже «відбули» дисциплінарні стягнення (попри те, що у справі Лероса суд першої інстанції розглянув позов досить швидко). Що стосується самої можливості відсторонення («позбавлення права брати участь в одному пленарному засіданні»), то нещодавно стаття 51 Регламенту Верховної Ради і пропозиції змін до неї розглядались Венеційською комісією. Предметом оцінки там був саме закон про заборону участі у пленарних засіданнях для депутатів ОПЗЖ (7424)».

Венеційська комісія не заперечує можливість застосування до парламентарів санкцій такого роду, але висловлює свої застереження. Тривалі санкції можуть бути рівнозначними позбавленню мандату. 

«Іншими словами, відстороняти на якийсь обмежений період за наявності достатніх підстав – таке можливе, але відстороняти таким чином, щоб особа була членом парламенту лише номінально (без реальної можливості голосувати протягом довгого часу або й взагалі на період всього мандату) – такого не має бути. Венеційка також підкреслила, що повинні бути гарантії і ефективні засоби захисту від рішень за статтею 51 Регламенту, це зокрема й судове оскарження і конкретні критерії застосування такого роду відсторонення».

Галина Третьякова зазначає, що з чинним Регламентом народний депутат не може захистити свою позицію на засіданні комітету: «Моя справа відрізняється від справи Лероса, бо я нічого не виголошувала в залі. Але процедура виписана недолуго. Обмежене коло розглядає питання – лише регламентний комітет. А приймають рішення далі усі нардепи. І вони могли не читати стенограм і не знають деталей. Рішення йде без обговорення і оформлення будь-якого акту. Потім у суді питають, а де ж те, що ви оскаржуєте? Документ дійсно має бути, бо інакше який об’єкт оспорювання? Мою справу слухали до того, як виникла справа Лероса, і судді питали, чи були вже подібні справи. Було відчутно, що намагаються уникнути розгляду. Це суто політичний процес – політичний булінг, який не може стати у подальшому основою для відсторонення депутата у правовій площині».

Що з представницькими повноваженнями на місцях?

Поки ж Велика палата розглядає справи, які стосуються представницької функції нардепів, у парламенті триває боротьба на іншому фланзі – за те, щоб позбавити мандатів представників заборонених партій. Якби спікер Руслан Стефанчук вніс у зал урядовий законопроєкт (7476), це вже б стало цілком можливим, вважають нардепи.

«Бачимо ситуацію, коли у парламенті дуже швидко прийняли рішення, аби відсторонити кількох народних депутатів. І тут ніхто не думав про те, що зникає представницька функція. А коли мова про депутатів, які були обрані від забороненої партії ОПЗЖ, то ми від влади чуємо низку аргументів, чому їх прибрати із сесійної зали Верховної Ради неможливо. І у суспільства виникає цілком закономірне питання, чому депутати від заборонених партій досі залишаються в радах, і чому у сесійну залу не виносять урядовий законопроєкт 7476. На це має бути політична воля. Спікер Руслан Стефанчук десять місяців ігнорує вимогу народних депутатів розглянути цей проєкт Кабміну», — наголошує народна депутатка Юлія Клименко («Голос»).

Але поки представники заборонених партій залишаються з повноваженнями на всіх рівнях рад у тому числі і на місцевому. 

Народні депутати не єдині, хто судиться через те, що їм обмежили виконання представницької функції. Мер Рівного Олександр Третяк подав до Конституційного суду скаргу, аби з’ясувати, чи правомірно його відсторонили від виконання повноважень голови.

«Суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він направив запити до низки органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти, окремих науковців із проханням висловити позиції з питань, порушених у конституційній скарзі Заявника. Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення», – йдеться на сайті Конституційного Суду.

Адвокат В’ячеслав Плескач проаналізував скаргу Третяка і стверджує, що, на його думку, таке відсторонення, з одного боку, не суперечить Конституції, але є нюанси: «Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає екстремально низький ступінь гарантій захисту для осіб, що притягаються до відповідальності: це і відсутність колегіального розгляду справи у апеляційному суді, і відсутність права на касацію у цих категоріях справ. У результаті дійсно виникає досить сумнівна ситуація, коли особа, що була обрана на посаду 27 тис. голосів містян, втратила посаду за рішенням одного судді».

Нагадаємо, народний депутат Павло Павліш («Слуга народу») подав проєкт (9643-1), яким пропонує змінити принципи формування Великої палати. Кількість суддів пропонують скоротити з 21 до 14, також їх можна буде відкликати. Все це, на думку експертів правничої фундації Dejure, може негативно вплинути на незалежність судової гілки влади. Верховний Суд відіграє ключову роль під час встановлення результатів виборів в країні.

Також цього року Павліш пропонував обмежити доступ до судового реєстру (7033-д) і не проводити запис судових засідань (8359). 

Наразі Павліш разом із ще одним нардепом Олександром Копиленком («Слуга народу») є одним з кандидатів на посаду судді Конституційного суду за квотою Верховної Ради.