За крок до перемоги. Хто очолить АРМА?

У це важко повірити, але конкурс з відбору голови АРМА (Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів) дійшов до передфінального етапу співбесід.

Сам цей факт певною мірою дивовижний, адже відбір очільника однієї з головних антикорупційних інституцій триває вже третій рік. За цей час навколо самого Агентства виникло чимало скандалів, були порушені кримінальні справи, точилися розмови про ліквідацію органу, у нього забирали повноваження. А сам конкурс уже встиг піти на друге коло і, здається, цього разу, попри всі згадані зони турбулентності, навіть доповзає до логічного кінця. Але чи є таки надія на завершення?

Нагадаємо, що співбесіди із кандидатами у межах конкурсу проходили вже вдруге. Під час першого заходу комісія вирішила, що жоден претендент не підходить на важливу посаду голови АРМА. Але цього разу, здається, рішення таки буде.

Більшість зустрічей з кандидатами пройшла у спокійному тоні, без конфліктів та звинувачень. Члени конкурсної комісії ставили свої запитання, що стосувалися переважно доброчесності кандидатів. Ще незначна кількість запитань стосувалася професійної складової. Зі справді кричущого хіба те, що два кандидати – Олександр Руденко та Костянтин Ткаченко – не з’явилися на свої співбесіди. (Оновлено 26 червня 2022 року)  Як стало відомо після публікації цього матеріалу, вони заздалегідь передали комісії заяви про зняття з конкурсу.

І так, співбесіди були по-своєму цікавими, навіть для декого корисними. Наприклад, екскерівник юрвідділу АРМА, а нині кандидат у конкурсі Андрій Потьомкін на своїй співбесіді розповів, що про програш судового спору про своє поновлення на посаді АРМА він дізнався із попередньої співбесіди – з нинішнім очільником Агентства Дмитром Жоравовичем.

Але, звісно, найцікавішим на цих співбесідах було те, що вирізняє саме цей конкурс з-поміж інших. І на цьому хочу зупинитися детальніше.

Далекоглядність і трохи пафосу: як кандидати бачать розвиток АРМА

Перші 10 хвилин кожної співбесіди кандидати присвячували опису свого бачення роботи АРМА, зокрема говорили про проблеми і пропонували шляхи їхнього вирішення.

Тут погляди різнилися. Так, ексзаступник голови АРМА, а нині військовослужбовець Володимир Павленко вважає, що АРМА має стати мілітаризованим «економічним моссадом», де ключові посади обійматимуть офіцери Міноборони та ветерани війни. А вже згаданий вище Андрій Потьомкін вважає за необхідне, щоби Агентство надавало адміністративні послуги арбітражним керуючим з розшуку майна.

Багато говорили і про діджиталізацію роботи АРМА, куди ж без неї. Тут ідеї були найрізноманітніші. Ексзаступниця голови Чернігівської облдержадміністрації Олена Дума розповідала про автоматизацію процесів пошуку управителя арештованим майном та розшуку активів. А начальник відділу правового забезпечення ВАКС Артем Брінцов наполягав на потребі запровадити електронні кабінети, у яких потенційні управителі зможуть отримати інформацію про арештоване майно. Подібна ідея була і у начальника Центрально-західного  управління АРМА Станіслава Серьогіна.

Чимало кандидатів казали про те, що майно потрібно реалізовувати на майданчику Prozorro.Продажі, і у доречності такої потреби важко сумніватися – жодна аналогічна система продажу не зарекомендувала себе настільки позитивно.

Що важливо – майже всі кандидати критикували теперішню роботу АРМА, хоча різкість такої критики відрізнялася. Так, Володимир Павленко називав АРМА «першим 200-м органом у теперішній час». Також кандидати здебільшого негативно оцінили теперішню роль АРМА у санкційній політиці, мовляв, з цього боку Агентство точно могло досягти більшого. І найбільшою поразкою у роботі називали передачу повноважень з управління санкційними активами від АРМА до Фонду держмайна. Хоча Олена Дума вважає, що законодавчої бази для роботи АРМА цілком достатньо, але проблеми виникають через внутрішні документи, які приймає саме Агентство.

Що тут скажеш – оптимізм потенційних очільників АРМА, звісно, надихає, однак пафосу у таких промовах подеколи було значно більше, ніж суті. Видавалося навіть трохи дивним, що найбільш виважене бачення ролі АРМА пролунало від кандидатів, які раніше у самому Агентстві не працювали: Артема Брінцова та Сергія Рокуня. З-поміж залучених у роботу АРМА кандидатів, які так само впевнено бачать можливості для розвитку інституції, варто згадати Станіслава Серьогіна, правда, він дещо збентежив заявою, що зможе зробити інституцію прозорою всього за сім днів.

Але нагадаємо, всі ці презентації – домашні заготовки. Коли пішли запитання від комісії, стало значно цікавіше.

Майже прихована доброчесність

Як і очікувалось, комісія ставила запитання, спрямовані на оцінювання доброчесності. Передусім питали про звʼязки з політичними силами, а також із фігурантами корупційних розслідувань.

Річ у тім, що деякі кандидати самі є фігурантами кримінальних проваджень, у тому числі й тих, що стосуються роботи АРМА. Кандидати у таких справах проходять у різному статусі. Андрій Потьомкін в одному з проваджень проходить як «свідок-експерт» (такий собі невідомий Кримінальному процесуальному кодексу і всім юристам статус) і надає допомогу органам досудового розслідування. А його ексколега Володимир Павленко проходить підозрюваним, щоправда, за його словами, та справа «зависла», а з нього вже давно зняли всі запобіжні заходи. Тож загалом складно сказати, як ці факти надалі вплинуть на остаточне рішення комісії.

Також до різних кандидатів були майнові питання. І тут для  представників громадського сектору постала проблема, адже в умовах закритого доступу до реєстру е-декларацій оцінити доброчесність кандидатів було вкрай складно. Комісія ж зі свого боку не полегшила  завдання, бо так і не вирішила питання про оприлюднення декларацій, як це було, наприклад, із конкурсом на директора НАБУ. А ще не було можливості відстежити динаміку зміни майнового стану кандидатів без доступу і до декларацій за попередні роки.

Оптимізм потенційних очільників АРМА надихає, однак пафосу у таких промовах подеколи було більше, ніж суті

Наприклад, під час конкурсу з обрання директора НАБУ, члени комісії зробили таке вольове рішення, і ще до початку співбесід усі охочі могли скласти власне уявлення про кандидатів. А ті вже зі свого боку, при спілкуванні з комісією, пояснювали всі суперечності з цих декларацій. У конкурсі АРМА все склалося, на жаль, не так.

Але навіть за цих умов переконливість відповідей кандидатів на поставлені їм запитання про майно відрізнялася. Дехто обмежився лише твердженням, що всі доходи задекларовані, а конкурсна комісія помилилася з розрахунками. Або ж що це вина попередніх роботодавців у тому, що вони, можливо, не виплачували «білу» зарплату. 

Були й геть дивні твердження. Наприклад директор Офісу протидії рейдерству Мін’юсту Віктор Дубовик на запитання, наскільки дорогою є машина його дружини, що нею, до речі, користується і він сам, відповів: «Це питання до моєї дружини, наскільки вона для неї дорога». До речі, він же ніяк не міг згадати, чи писав свою автобіографію, коли балотувався у народні депутати від партії «Зелена планета».

І про професійність

Якщо ж говорити про оцінювання професійності кандидатів, то комісія якось нечасто турбувалася цією проблемою. А якщо такі запитання й виникали, то кандидати подеколи відповідали загальними фразами, без конкретики.

Певно, таку загальність можна пояснити їхнім браком досвіду роботи у системі органів кримінальної юстиції, а відтак неповним розумінням сервісної ролі АРМА. Відповідні навички продемонстрували лише кілька кандидатів – Сергій Рокунь, Артем Брінцов, і, звісно, Станіслав Серьогін та Дмитро Жоравович, які наразі входять до менеджменту Агентства.

Водночас майже всіх кандидатів запитували, що вони робитимуть з особами, яких згідно з судовими рішеннями мають поновити на посадах в АРМА. І тут відповіді були одностайними: судове рішення треба виконувати. Однак дехто, як той же Віктор Дубовик, при цьому говорив про реорганізацію Агентства, щоби звільнити людей, які не доведуть свою ефективність. І тут уже була не надто помітна готовність зважати на судові рішення.

Також комісія намагалася виявити лідерські якості кандидатів, але, на жаль, питали про це не всіх. І це прикро, адже вміння вирішувати конфліктні ситуації у колективі – вкрай необхідна навичка.

Кандидати відповідали по-різному: від ідей про те, що весь топменеджмент повинен довести свою доброчесність на поліграфі (Віктор Дубовик), до того, що трудові права держслужбовців треба захищати. Станіслав Серьогін однозначно відповів, що планує прийти разом зі своєю командою, члени якої можуть бути або переведені до центрального апарату, або ж перебуватимуть у ролі радників.

При цьому, відповідаючи на запитання про лідерські якості, більшість кандидатів наводила знеособлені приклади з власного життєвого досвіду.

І що з цього всього?

Загалом співбесіди з кандидатами на голову АРМА пройшли доволі спокійно, хоча діяльність цієї інституції в останні роки супроводжують справжні вихори. І це хороший знак – дискусії довкола статусу АРМА не повинні перешкоджати комісії завершити свою роботу й обрати доброчесного та професійного голову. Інституційна спроможність Агентства напряму залежить від його очільника, саме він повинен буде представляти позицію органу у комунікації з державними та недержавними акторами. І можна впевнено стверджувати, що лише кандидати з досвідом роботи в органах кримінальної юстиції продемонстрували як належний рівень доброчесності, так і професійність у своєму баченні подальшого розвитку АРМА.

Попри весь скепсис, з яким подеколи ставляться до цього конкурсу, імовірність виваженого і якісного вибору таки існує.

Попри тривалість та окремі недоліки процедури проведення конкурсу (неоприлюднені декларації та критерії оцінювання кандидатів) конкурс з другої спроби таки відбувся. А деякі кандидати показали на порядок вищий рівень професійності та наявність досвіду, який справді може допомогти їм реформувати АРМА.