Множинне громадянство: куди зникла ідея президента?

Верховна Рада на своєму засіданні у вівторок, 4 червня, мала б розглянути два «довгограючі» законопроєкти: №9432 про застосування в Україні англійської мови (в другому читанні) та №10425 про множинне громадянство (за основу). З голосуванням за англійську мову проблем не виникло – особливо після знайденого компромісу щодо демонстрації фільмів англійською мовою в кінотеатрах. А от проєкт щодо множинного громадянства виявився куди дискусійнішим – проти його ухвалення у нинішньому вигляді виступають «Європейська солідарність» та «Батьківщина». І в понеділок питання громадянства просто викинули з порядку денного на тиждень. Що ж так бентежить нардепів, які не поспішають втілювати в життя ініціативу президента?

Конституція – не перешкода?

Множинне громадянство – це давня ідея Володимира Зеленського, який вносив вже кілька законопроєктів такого змісту і до початку великої війни, і під час неї. Останній з них – проєкт закону «Про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України» – був відправлений до Верховної Ради з приміткою «невідкладний» у День Соборності – 22 січня 2024 року. Законопроєкт, який готував вже колишній заступник голови Офісу президента Олексій Дніпров, отримав науково-експертний висновок, пройшов бюджетну експертизу та тепер очікує на схвалення в залі. Але досі без особливого успіху.

У першу чергу, цей закон після його прийняття має дозволити отримати українське громадянство громадянам європейських країн, а також США та Японії. Для цього їм не потрібно відмовлятися від свого нинішнього громадянства. Водночас такої можливості не буде у громадян держав-агресорів (окрім тих осіб, які воюють на українському боці). Також законопроєктом збільшується кількість підстав для позбавлення громадянства України.

Що пропонується

Законопроєкт №10425 передбачає, що громадяни цих країн можуть отримати українське громадянство, не відмовляючись від громадянства своєї країни: Австрія, Бельгія, Болгарія, Сполучене Королівство, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Кіпр, Норвегія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Сполучені Штати Америки, Угорщина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швеція, Швейцарія, Японія. Для цього вони мають подати декларацію про визнання себе громадянином України. 

Громадяни країн, що не входять до цього списку, мають подати декларацію про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином України. Зробити це можуть іноземці з країн поза списку, які:

• отримали статус біженця, чи притулок в Україні;
• є чи були військовослужбовцями ЗСУ, Нацгвардії, Держспецтранспорту;
• отримали посвідку на тимчасове проживання за допомогу під час АТО та повномасштабного вторгнення;
• мають визначні заслуги перед Україною, або їхнє прийняття до громадянства України становить державний інтерес;
• громадяни країни-агресора та країни-окупанта, що зазнали переслідувань через проукраїнську позицію;
• зобовʼязалися припинити громадянство іншої країни, але не можуть отримати підтверджуючий документ із причин, які від них не залежать;
• держави яких передбачають автоматичне припинення громадянства із набуттям іншого.

Не зможуть отримати українське громадянство особи засуджені в Україні за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, з урахуванням рівня загрози для національної безпеки; особи, які становлять загрозу національній безпеці; та особи, які вчинили тяжкий чи особливо тяжкий злочин на території іншої держави (крім випадків, коли судове рішення політично вмотивоване державою-агресором чи державою, яка не визнає територіальну цілісність України).

Також законопроєкт розширює перелік підстав, через які можна втратити український паспорт.

Серед них:

• добровільне набуття громадянства країни-агресора, окрім випадків примусової паспортизації на окупованих територіях України;
• набуття за власною заявою громадянства іншої держави, якої нема у переліку тих країн, яких стосується спрощений порядок отримання українського громадянства;
• загроза нацбезпеці, якщо громадянин має паспорт іншої держави;
• судовий вирок за злочин проти нацбезпеки України та безпеки людства;
• подання неправдивої інформації під час оформлення громадянства;
• проходження контрактної служби на боці країни-агресора;
• невиконання зобов'язань скласти іспити з історії України, державної мови та основ Конституції.

Ці положення не застосовуються, якщо внаслідок цього людина стане особою без громадянства.

Президентські соратники пояснюють ініціативу лідера тим, що множинне громадянство діє в низці цивілізованих країн того ж Євросоюзу, куди ми йдемо. До того ж, Україні конче треба покращувати демографію та намагатися втримати тих своїх громадян, які через війну осіли за кордоном і все менше себе асоціюють з Україною. В ідеалі роздача паспортів з тризубом діаспорянам за кордоном мала б посилити їхнє відчуття зв’язку з Батьківщиною та посприяти збільшенню впливу на тамтешніх політиків.

Утім, всі ці благі наміри вже на цьому етапі буксують в юридичних нетрях та викликають сумніви щодо практичної реалізації. Насамперед, йдеться про прописане в статті 4 Конституції існування в Україні лише «єдиного громадянства». Проте в Офісі президента знайшли «екзотичну» лазівку і трактують це поняття як заборону на громадянство… інших регіонів України. Хоча таке тлумачення, звісно, має дуже натягнутий вигляд, особливо з урахуванням того, що досі офіційний Київ не вітав наявність у своїх громадян паспортів інших країн. Трактувати цю колізію мав би Конституційний Суд, куди в квітні минулого року направлене відповідне депутатське подання, але поки судді з цим зволікають. Тож існує теоретична ймовірність, що вже після прийняття закону і навіть перших процедур щодо прийняття у громадянство за новими правилами, він буде визнаний неконституційним.

Лазівка для агресора. Що лякає опозицію?

Свої претензії та зауваження до президентського законопроєкту висловило головне науково-експертне управління Верховної Ради. Воно звертає увагу на різні прочитання терміну «єдине громадянство» і необхідність його додаткового роз’яснення. Також парламентські юристи зауважують, що з прийняттям цього законопроєкту розшириться коло осіб, які наділятимуться громадянськими правами, зокрема, виборчими, при цьому постійно проживаючи за кордоном. На думку експертів, у нинішніх екстремальних умовах надання виборчих прав іноземцям, які одночасно мають громадянство України, може становити потенційну загрозу національній безпеці країни. Отже пропонується переглянути підходи до визначення обсягу прав осіб з множинним громадянством.

Юристи попереджають: наявність множинного громадянства потенційно може створити істотні проблеми у вирішенні питань щодо проходження такими особами військової служби, сплати податків, забезпечення дипломатичного захисту тощо. Незрозуміло також, як буде корелюватися множинне громадянство з законодавством тих країн, які в Україні вважають дружніми. Все-таки одностороннє закріплення спрощеного порядку набуття громадянства не є загальнопоширеною практикою у міжнародному праві. І це тільки найбільш очевидні питання, які ставить резонансний законопроєкт авторства президента.

Нардепи з опозиційних фракцій, які критикують документ, певною мірою повторюють застереження Головного юридично-наукового управління. Та додають своїх. Так, нардепа Володимира В’ятровича із «Європейської солідарності» дуже бентежить норма щодо отримання українського громадянства без складання іспитів зі знання української мови, історії та основ Конституції України. Точніше іспити передбачені, але впродовж трьох років після набуття громадянства, що фактично нівелює їхню роль. «Це дуже неправильно, бо ми вважаємо, що отримання громадянства потрібно відбуватися через подолання певного порогу інтеграції в країну, – категоричний В’ятрович. – І якраз такі іспити і є інструментами інтеграції в політичне, історичне, культурне поле країни. Це ж не якесь українське ноу-хау, а світовий досвід».

Інше застереження від «ЄС» – існування «паралельних» законопроєктів, згідно з якими особи, які мають громадянство інших країн, не можуть займати певні посади, зокрема, суддівські. Така диференціація, на думку нардепа, узаконює появу двох сортів громадян з українськими паспортами: одні матимуть всі можливості, а інші – величезний список нічим не обґрунтованих обмежень. В’ятрович зауважує, що проти такого розподілу виступає Світовий конгрес українців: «Президент же постійно свої законодавчі ініціативи щодо множинного громадянства позиціонував як щось спрямоване для закордонних українців, а коли вже світове українство дало зрозуміти, що це – шлях не туди, далі рухатися в цьому напрямку було б дуже дивно».

Колега В’ятровича з фракції Микола Княжицький додає: неконтрольоване отримання громадянства призведе до того, що на виборах парламенту або президента України зможуть голосувати люди, які ніколи тут не жили, але стали громадянами у спрощеному порядку. Нардеп навіть гіперболізує, що кількість таких громадян за межами України може в рази перевищувати кількість населення безпосередньо в країні. Княжицький малює апокаліптичний сценарій, за якого в нинішніх умовах гібридних війн Росія може організувати масове отримання українського громадянства іноземцями, і через них організувати зміну влади в Україні.

Незадоволені тим, як бачить перспективи множинного громадянства президент, і в «Батьківщині». Зокрема, Юлії Тимошенко і її соратникам дуже болить тема продажу землі – коронна для цієї політичної сили. Нардеп Михайло Цимбалюк стверджує, що його фракція всіма руками за запровадження спрощеного отримання громадянства для осіб, які сьогодні захищають нашу державу. «Це однозначно потрібно, і ми вважаємо, що це можна виділити в окремий законопроєкт, – каже Цимбалюк. – Бо сьогодні склалася ситуація, коли російські консульські підрозділи просто не надають довідки, що громадянин Російської Федерації вийшов з її громадянства, що є підставою для отримання іншого. До мене особисто звертаються білоруси, які давно воюють у Полку Калиновського. Для таких людей, які багато років проживають на території України і зібрали всі інші документи, громадянство треба надавати в спрощеному порядку».

Щодо інших новацій в законопроєкті про множинне громадянство у Цимбалюка також купа питань: «Однозначно, якщо йдеться про бажання громадян інших держав з українським корінням отримати українське громадянство, питань нема. Але чому саме такий перелік держав для спрощеного отримання громадянства? Де ці громадяни будуть сплачувати податки – в Україні чи в своїй державі? Чи будуть мати ці громадяни право купувати українську землю, бо поки що законодавство це забороняє робити іноземцям? Чи громадяни, які отримують множинне громадянство, будуть військовозобов'язаними в Україні? А відповідей на ці запитання нема, і в цьому є великий ризик».

Цимбалюк наголошує, що для громадян РФ, які вийшли з російського громадянства і набули громадянство країн ЄС або інших країн, які є в переліку на «спрощене», немає жодних перешкод користуватися всіма благами українського громадянства після його набуття. Наприклад, скуповувати ту ж землю чи вести якусь підривну діяльність. Тому для «Батьківщини» цей законопроєкт у такому вигляді є неприйнятим.

У «Голосі» зі своєю позицією поки не визначилися. «У фракції ще рішення немає, бо, власне, немає розуміння, в якому форматі і що саме буде подано на розгляд залу», – знизує плечима представник «Голосу» Андрій Осадчук.

Співрозмовники «Главкома» у «Слузі народу» стверджують, що протидія опозиції, яка не хоче підтримувати президентські ініціативи, не є основною причиною гальмування законопроєкту. Його останній варіант готувався на догоду Світовому конгресу українців, але тепер на Банковій, у якої є більш нагальні проблеми, дещо втратили інтерес до цієї затії. Відповідно керівництво монобільшості просто не збирає голоси на просування проєкту, який є відверто сирим. А останні зміни до законодавства, які закривають виїзд за кордон громадянам України з паспортами інших країн, де постійно проживають, тільки додають нерозуміння, що далі робити з президентською ідеєю.

Павло Вуєць, «Главком»