Моральна стійкість російського солдата. Що відкрила мобілізація

Запуском мобілізації путінський режим визнав, що зазнав поразки від України на нинішньому етапі повномасштабного конфлікту. Росіян, навіть тих, хто цього не хоче, масово гнатимуть на загарбницьку війну та смерть в Україну. Мобілізація, яку Росія оголошує вперше з 1941 року, дійсно схожа на агонію. Путінізм загнав Росію в ситуацію, коли на неї чекає або відверта воєнна поразка зараз, або відтермінований в часі крах політичної системи, спровокований усвідомленням безглуздості та марності всіх жертв.   

Якщо до цього моменту багато росіян могли собі дозволити не помічати, що їх країна розв’язала агресивну війну, то тепер, коли повістка може «постукати» у двері майже кожної російської родини, це питання постало з новою гостротою. За що вмирати? Для чого ця війна? Це на Росію напали, чи це все ж путінський режим безпідставно напав на сусідню країну, не розрахувавши свої сили?

Оголошення мобілізації викликало напади відвертості у пропагандистів. З них ми дізналися те, про що здогадувались – морально-бойові якості російської армії у війні проти України в цілому на досить низькому рівні.  

Пропагандист Коц (як перед цим і Прилєпін) зізнався, що насправді частина військових відмовилася воювати: «Хтось банально злякався, хтось сказав чесно, що не може вирішити завдання доступними йому засобами, у когось просто немає мотивації: «Навіщо гинути за чужу землю?».

Проєкт «Вот Так»  оприлюднив фотографії рапортів з проханням про звільнення, які писали російські військові. Ці документи були захоплені 30 серпня 2022 року в російському штабі ізюмського угрупування. 

Один з рапортів на ім’я командира військової частини 31135 (мотострілецький полк «елітної» Таманської дивізії) написав сержант Ажгалієв. Людина з таким прізвищем та ініціалами потрапила в базу «Книга палачей украинского народа» за участь у нападі на Україну. 

«Прошу Вас звільнити мене, командира 2-го зенітного ракетного відділення 2-го зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї сержанта Ажгалієва І.О. з лав Збройних сил РФ через фізичну та моральну втому від участі у СВО на території України». Пише в рапорті уродженець Саратовської області, якому 28 років. 

Отже, відмови військових, втрати та втеча на Харківщині налякали Кремль. Довелося спробувати розв'язувати проблеми закручуванням гайок та мобілізацією. Нестачу мотивації було вирішено подолати назвавши окуповану Україну Росією. «Сьогодні ситуація змінюється докорінно. Для малодушності не залишається ні моральних, ні юридичних лазівок. Тепер будемо жити за законами воєнного часу. І відповідати за свої дії також. Для цього і запроваджуються нові положення у кримінальному кодексі – про дезертирство, невиконання наказу, мародерство… Для цього ми найближчим часом приростемо новими територіями – тепер не може бути питань, за чию землю ми там воюємо. За свою. І жодних ілюзій не може бути. Якщо поступимось хоч п'яддю, вони не зупиняться», – пише російський «воєнкор» Коц. 

Кремлівський режим роками розповідав, що українці не здатні, не вміють та не будуть воювати, бо це «несправжня країна», а в реальності невідповідною поставленим завданням виявилася російська армія. Ось до чого призводить гординя. 

Кремль боїться повторення історії, коли російська армія в Першій світовій війні була розпропагандована революційними силами та відмовилася воювати, про що, зокрема, писав один з улюблених історичних персонажів Путіна – Антон Денікін. Тому були внесені доповнення в Кримінальний кодекс, які запроваджують покарання за здачу в полон, дезертирство, невиконання наказів та відмову воювати. 

Як відреагує російський військовий, який підписував короткостроковий контракт, на зміну режимом «правил гри» – не відомо. Так само, як не відомо й те, як поводитиме себе військовий чи мобілізований, коли усвідомить, що Росія – ледь не єдина країна в світі, яка забороняє своїм солдатам здаватися в полон та погрожує за це тюрмою.

За задумом Кремля, це має розв'язувати проблему недостатньої стійкості російської армії. Пропагандист Соловйов говорив про це так: «Якщо підписав контракт, то це не означає, що зараз мирний час і мені добре, на полігони їжджу постріляти, те-се… А як спеціальну військову операцію, то ні-ні-ні, у жодному разі! Відразу все, до побачення – побіг. Ти «500-й»? Що, обісрався? А тепер все, отримай за це по вухах. Так щоб мало тобі не здалося. Якщо ухиляєшся, то отримуй за це серйозний, реальний термін. А щоб більше не було таких історій, як під Харковом».

Закручування гайок та патріотичне ангажування росіян фейковими референдумами, мовляв, «це тепер Росія», і ми воюємо за свою землю – коктейль з інгредієнтів, який невідомо як вплине на моральний стан армії і вторгнення на наступному етапі війни.  

Нові референдуми вчергове знецінюють поняття територіальної недоторканості Росії. Адже якщо сьогодні якась територія з легкістю стає «російською», то завтра, так само легко, інший регіон може перестати бути російським. Ця медаль має дві сторони. 

До речі, поява в Росії регіональних формувань, на додачу до армії Кадирова, лише наближає момент злету політичних амбіцій суб'єктів РФ. Наприклад, як повідомляв  російський сайт Versia.ru, регіональна самоідентифікація при цьому мала значення: «...у Татарстані створюються відразу два батальйони – «Алга» і «Тімер» (з татарського – «Вперед» та «Залізний»). Їх передбачається сформувати лише з уродженців Татарстану, щоби земляки трималися один одного. Тим часом у чуваський батальйон зв'язку «Атал» (з чуваської – «Волга») записують виключно мешканців республіки зі знанням чувашської мови». 

Авторитарна російська система може збрехати людям про загрозу від нацистів та НАТО, але ефективно мотивувати людей вести далеку загарбницьку війну їй складно. 

Як вміє надихати путінізм, показує допис Кадирова після оголошення мобілізації, який у своєму зверненні назвав тих, хто не хоче йти вбивати та гинути в Україні зрадниками та людьми другого сорту: «Я звертаюся до тебе, ухилянт. Ти можеш вигадувати різні виправдання. Ти можеш сказати, що не підтримуєш нинішню політику. Ти можеш придумати казку, що тобі чужа ідея війни та концепція зброї або що ти просто не приймаєш насильства. Але знай, ти лише боягуз, зрадник і людина другого сорту».

Отже, Кремль, як і в Другу світову, пробує взяти кількістю. І тут треба додати, що, з військової точки зору, нова маса навіть поганих бійців, звісно, є викликом для сил оборони України. У той же час зросте і кількість росіян, які по-справжньому захочуть для себе розібратися в «українському питанні» та відчують, що режим роками безсовісно брехав про війну в Україні, яку сам і розв’язав. Частина мобілізованих буде самовіддано воювати та гинути. А частина саботувати накази та здаватися в полон за першої нагоди. І перша і друга категорії були, наприклад, серед «мобіків» з Донеччини та Луганщини. 

Псевдореферендуми потрібні путінському режиму, щоб продовжувати безсоромно мобілізовувати мешканців окупованих територій України та спрямовувати їх на війну проти своєї країни, порушуючи Міжнародне гуманітарне право, щоб представляти цю війну для історії як «громадянську». 

Що стосується моралі кадрових російських офіцерів, то вони не можуть не бачити, що ця війна – з масовим вбивством цивільних, мародерством, тортурами та насильством – зганьбила російську армію. Хоча, дехто каже, що про честь російського офіцерства варто було забути вже одразу після розстрілу в Іловайську. І розстріли цивільних в Бучі, Ізюмі та багатьох інших містах, які відбувалися з відома офіцерів, це підтверджують.  

Терор, який був суттю встановлення влади більшовиками, залишився актуальним і через сто років. Показовий набір російських кримінальників для війни в ПВК з непогашеними судимостями засвідчив, що в Росії немає правил навіть в одній з головних її опор – армії. І тут можна згадати, як російська пропаганда розповідала після 2014 року про «приватну армію олігарха Коломойського», а в результаті в Росії з'явилася приватна армія в'язнів Пригожина.

Російські «воєнкори»  звертають увагу на перенапруження сил та проблеми зі стимуляторами: «Під час тривалої бойової роботи сьогодні використовують різні стимулятори» . Чи це не одна з відповідей на питання, чому російські бойовики поводять себе неадекватно?

За інформацією NYT від американських офіційних осіб, нещодавно Путін знову почав активно втручатися у керівництво війною, зокрема, відкинувши пропозицію військових вийти з правого берегу Херсонщини, щоб не опинитися у пастці. Перед війною російські військові також попереджали диктатора про ілюзорність планів захоплення України наявними силами, але Путін їх не послухав. Отже, напруження між військовими та верховним головнокомандувачем є одним з факторів цієї війни, який не може не впливати на моральних дух армії.  

Українська армія має психологічну перевагу, адже веде справедливу війну. Демократично обране керівництво має запас міцності своєї легітимності. Країну підтримує цивілізований світ. Українська армія частіше проводить ротації й це забезпечує потрібний відпочинок. Вона краще ніж російська забезпечена амуніцією, одягом, харчуванням та західною зброєю, має кращий медичний супровід. 

«Мобілізація, чи правильно ми робимо, що йдемо таким шляхом? Правильно. Ми програємо в кількості бійців. Потрібні свіжі сили, і ми приступимо до ротації наших дивізій і бригад, які сім місяців невпинно воюють. І колишнім, і новачкам буде набагато легше, ніж у лютневому дебюті», – пояснює воєнкор Сладков. 

Проте, коли росіяни повернуться з несправедливої війни додому, вони прихоплять трохи несправедливості з собою, в Росію. Сотні тисяч людей, яких режим «марає» у злочинах, не питаючи згоди, повертатимуться в мирне життя та будуть скоювати злочини вже в Росії. І це головне, чого не розуміють її мешканці.  

Несподіваний опір українців, великі втрати та провал на Харківському напрямку підірвали бойовий дух путінської армії, який режим намагається компенсувати мобілізацією. 

У цій ситуації інформаційна робота України та її партнерів стає одним з ключових чинників у стримуванні рашизму, який зробив брехню головним своїм інструментом, і несе загрозу світу через нестримне бажання домінувати.  

Особливість моменту відчув і президент Зеленський, який звернувся до росіян російською мовою із закликом не брати участь у мобілізації, боротися проти кремлівського режиму та здаватися у полон. І до українців під окупацією – саботувати мобілізацію та надавати інформацію Україні.   

Як будуть реагувати росіяни, коли почнуть потрапляти в полон їхні родичі та друзі, яких насильно забрали мобілізованими? Чи усвідомлять вони, нарешті, що ворогом є узурпатор влади?  Можна припустити, що реакція буде гострішою, ніж коли війна стосувалася переважно професійної армії. 

Український військовий залишиться для історії та своєї країни героєм, який боронив свій дім і який змінює світ на краще. А ким для історії залишиться російський окупант? 

І коли російські солдати будуть відпочивати перед наступною відправкою в зону бойових дій, у них буде час подумати та поставити собі ті самі прості питання: За що вмирати? Для чого ця війна? Україна напала на Росію чи Росія на Україну?

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки