Фейкові референдуми: Кремль навіть не імітує демократичність процедури
У Кремлі врешті зважились провести на окупованих територіях України фейкові «референдуми про приєднання до Росії». Перед цим окупанти чотири рази змінювали дату «голосування». Спочатку його анонсували на квітень, потім перенесли на початок травня. У червні називали дату 11 вересня (в єдиний день голосування на російських регіональних виборах), однак вже на початку осені стали говорити про початок листопада. Але свої корективи в кремлівські плани внесли перемоги на фронті українських армійців. ЗСУ змусили Володимира Путіна та його оточення діяти поспіхом, навіть без імітації демократичних процедур.
«Главком» не став чекати заяв з боку Москви та її гауляйтерів в окупаційних адміністраціях про «результати» псевдореферендумів – вони заздалегідь були намальовані. Головне тепер – з’ясувати наслідки цього процесу. А вони в уяві Путіна – одні, а в реальності – зовсім інші.
Спроби легітимізації анексії окупованих територій України та залякування ядерною зброєю у відповідь на український контрнаступ на «нові терени РФ» жорстко впираються у чітку реакцію Києва та підтримку, яку йому надає увесь цивілізований світ.
Полювання на виборців
Отже, кількаденне фейкове «голосування» в окупованих Росією районах Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей України «про приєднання до РФРосії» почалося минулої п’ятниці, 23 вересня. Воно триватиме до вечора вівторка, 27 вересня. Таку тривалу процедуру, аж п’ять днів, можна пояснити просто – банальний дефіцит виборців.
Наочну проблему з явкою вирішують спеціальні «мобільні виборчі комісії». Вони виявилися потрібними навіть на захоплених ще у 2014-му територіях Донбасу: там колаборанти без особливого успіху закликали людей проголосувати з гучномовців. Що ж тут казати про новоокуповані Мелітополь, Енергодар або Херсон, де «комісії» кочували по вулицях, дворах та під’їздах взагалі у супроводі озброєних окупантів, полюючи на виборців, які всіма способами намагалися уникнути з ними зустрічі.
Загалом, у кожному конкретному випадку окупанти та колаборанти вигадували свої оригінальні способи підняття явки. Наприклад, на Луганщині протягом всіх днів псевдореферендуму людям заборонили виїжджати зі своїх населених пунктів та змусили ходити на роботу. Аналогічний примус голосувати на роботі застосувала й окупаційна адміністрація Маріуполя.
Але маріупольські зрадники дещо перестаралися, коли місцеві пропагандисти зняли абсурдне відео із кинутим в урну бюлетенем геть без жодної позначки. Що ж до масово мобілізованих в ОРДЛО чоловіків, то й вони проголосували, навіть загиблі «мобіки» та ті, хто потрапив у полон. Одним словом, ніхто не заморочувався, аби імітувати хоч якусь демократичність процедури.
Як малювали «результати»
Паралельно російські пропагандисти буквально валилися з ніг, фіксуючи нібито масовість голосування на «плебісциті» на окупованій території України. Для своїх сюжетів із, приміром, Запорізької та Херсонської областей вони звозили масовку переважно з окупованого Криму, адже місцевих колаборантів ледь набралося на «виборчі комісії».
Про масовість явки в квазіреспубліках «Л/ДНР» апріорі не могло бути й мови, зважаючи на відсутність вдома абсолютної більшості чоловічого населення через тотальну мобілізацію або втечу від неї. Тож цілком очевидно, що показники явки намальовані окупантами заздалегідь, а провідні російські ЗМІ лише випускали їх дозовано – щоб раптом з першого дня «не переборщити».
Та ж сама історія з «результатами» псевдореферендумів. Вже на другий день їхнього проведення російські пропагандистські ресурси із самого ранку стали масово тиражувати дані якихось «телефонних опитувань виборців» на Запоріжжі, Херсонщині, Донеччині та Луганщині. Таким чином готувався ґрунт для хоча б внутрішньоросійського сприйняття правдивості намальованих цифр «волевиявлення» українців в окупації. Все просто вражає фантастичною «одностайністю» виборців.
Втім, аби швидко прийти до розуміння реальних настроїв людей на окупованих територіях, треба згадати буквально три речі. По-перше, фальсифікації «голосів за Росію» на цих фейкових «плебісцитах» кремлівські політтехнологи давно планували в межах не менше 75%. Про це було добре відомо, зокрема, офіційним особам в США. А за інформацією, яка є у розпорядженні СБУ, російські окупанти «підбили» підсумки нинішнього фейкового «голосування» на окупованих територіях України… ще на початку вересня.
По-друге, після недавнього звільнення ЗСУ окупованих районів Харківщини журналісти проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» отримали від своїх джерел в одному з розвідувальних органів України один цікавий документ. Називався він «Стратегія проведення референдуму про входження Харківської області до складу Російської Федерації», де чітко прописувалися саме «75% за приєднання до РФ».
Ну і, по-третє, ще в серпні з’явилися результати справжнього соціологічного дослідження. Його провела дослідницька компанія Active Group, воно було присвячене вивченню рівня готовності жителів тимчасово окупованих територій України до участі в так званих «референдумах» російської окупаційної «влади». Отже, за результатами того соцопитування, переважна більшість респондентів – 81,8% – заявили, що у випадку проведення «референдуму» про приєднання їхньої області до Росії він буде ними проігнорований, а регіон, в якому вони мешкають, має залишитись у складі України, як її невід’ємна частина. Про свою готовність прийти на російський «плебісцит» тоді соціологам оголосили лише 9% опитаних, та й це не означає, що всі вони готові були голосувати «за Росію». І немає причин вважати, що за місяць настрої людей якось суттєво змінилися.
Лихоманка Кремля. Причини
Проте за останній місяць дуже багато змінилося для країни-агресора та її керівництва. Український ефективний контрнаступ у Харківській області продемонстрував для всього світу не лише кардинальні переваги ЗСУ, а й катастрофічну слабкість рашистів із численними проблемами – погане та негнучке керівництво, низький моральний дух військових, занедбана матеріально-технічна база та техніка тощо. Відтак Кремль був змушений запускати «референдуми» поспіхом, аби встигнути анексувати поки що загарбані українські території – ті, що вже завтра цілком можуть бути визволені нашими військовими.
По суті, «плебісцитна» лихоманка Путіна була повною несподіванкою для більшості топколаборантів сходу та півдня України, на що звернула особливу увагу громадська мережа Опора. Наприклад, для «ДНР» все впиралося у путінський наказ захопити всю Донецьку область до середини вересня, який так і не був виконаний. На «несприятливу безпекову ситуацію» також посилалися кремлівські гауляйтери в окупованих районах Запорізької та Херсонської областей. Втім, 20 вересня вони раптом всі передумали, призначивши проведення «референдумів» буквально через три дні.
Аналітики зазначають, що характер і терміни цих квазіголосувань навіть мінімально не відповідають уявленням про демократичну процедуру. Фактично Росія відповіла асиметрично на воєнні успіхи України, поспішаючи хоч якось легалізувати окупацію окремих регіонів, хоча таку можливість Путін заперечував у своєму сумнозвісному нічному виступі 24 лютого 2022 року. Тепер же він, оголошуючи часткову мобілізацію, більш ніж прозоро натякнув на ймовірність використання ядерної зброї «у разі загрози території Росії». Вже 29 вересня Держдума та Рада Федерації РФ нею можуть проголосити загарбані терени України, де окупанти провели фейкові «референдуми».
«Волевиявлення»: уявний та реальний результати
«Уся територія Російської Федерації, яка закріплена і додатково може бути закріплена в Конституції Російської Федерації, безумовно знаходиться під повним захистом держави, це абсолютно природно. Усі закони, доктрини, концепції, стратегії Російської Федерації поширюються на всю її територію», – заявив глава російського МЗС Сергій Лавров на пресконференції в ООН, відповідаючи на запитання про те, чи буде ядерна доктрина РФ поширюватися на «нові регіони» у разі, якщо вони під час «референдумів» висловляться за приєднання до Росії. Щоправда, перед цим, виступаючи на Генасамблеї ООН, він потрапив у конфуз, переплутавши Луганськ з Лаосом, Херсонщину з Харківщиною, а Запорізьку область назвав «Запорожною». Однак головний путінський меседж про нову версію ядерного шантажу Лавров таки світові вчергове доніс.
Водночас, на думку колишнього секретаря РНБО Олександра Турчинова, Путін не застосує жодний ядерний боєприпас проти України, якщо буде розуміти, що отримає асиметричну смертельну відповідь від провідних країн світу. І офіційний Київ вустами міністра закордонних справ Дмитра Кулеби вже закликав ядерні держави висловитися щодо неприпустимості й безвідповідальності заяв Росії про можливе застосування ядерної зброї. Тобто подати потужний сигнал, з чим ті ж США не забарилися.
«Безпосередньо, у приватному порядку, на дуже високому рівні ми повідомили Кремлю, що будь-яке застосування ядерної зброї матиме катастрофічні наслідки для Росії, що Сполучені Штати та наші союзники дадуть відповідь рішуче. І ми ясно і конкретно заявили про те, що це спричинить собою», – розставив крапки над «і» радник американського президента з національної безпеки Джейк Салліван, зрозумілі навіть у кремлівському бункері.
Паралельно Україна надіслала запит на термінове скликання Ради безпеки ООН щодо фіктивних «референдумів» Росії на окупованих територіях нашої країни. Очікується, що це засідання відбудеться 27 вересня о 15:00 за нью-йоркським часом (або о 22:00 за київським), тобто коли фейкове «волевиявлення» вже завершиться.
Тим часом у Вашингтоні вже озвучили, якою буде реакція на російську спробу легалізувати грубо сфальсифіковані «результати» псевдореферендумів. За словами президента США Джо Байдена, «російські референдуми – бутафорія, неправдивий привід для спроб силою анексувати частини України, що є обурливим порушенням міжнародного права, зокрема Статуту ООН». Та пообіцяв, що США працюватимуть із союзниками та партнерами, щоб накласти на Росію «додаткові швидкі та серйозні економічні витрати».
Загалом про визнання кимось в світі результатів цих «плебісцитів», навіть серед нібито союзників Москви, не йдеться. Це особливо стало зрозумілим після заяви голови МЗС Сербії Ніколи Селаковича: Белград вважає, що «це (визнання «референдумів») повністю суперечило б нашим державним і національним інтересам, повністю суперечило б нашій політиці збереження територіальної цілісності та суверенітету і прихильність принципу непорушності кордонів». Навіть ті вісім країн, звідки прибули на псевдореферендуми «іноземні спостерігачі», навряд будуть поспішати офіційно визнавати останню витівку Путіна.
Тож очевидним є факт: поспішна анексія Росією окупованих територій України може мати лише внутрішній пропагандистський ефект – для мобілізації. А ось ззовні Кремль зіткнеться із довгостроковим посиленням санкцій та збільшенням постачання в Україну високотехнологічної сучасної зброї для наступальних операцій.
Зрештою, є ще один маленький, але важливий результат «волевиявлення», на цей раз для колаборантів всіх калібрів. Як повідомили у Службі безпеки України, у результаті багатоетапних оперативних дій СБУ спільно з Офісом генпрокурора ідентифікували понад 4 тис. основних організаторів та учасників підготовки фейкових «референдумів» на тимчасово окупованих територіях України. Місця їхнього перебування чітко встановлені, а також задокументовані злочинні дії в межах кримінальних проваджень за колабораційну діяльність та посягання на територіальну цілісність й недоторканність України. І за цими статтями Кримінального кодексу всім учасникам цієї великої вистави російської пропаганди світить від п’яти до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Олег Поліщук, для «Главкома»
Коментарі — 0