Несвяті Миколай і Людмила. Україна почала процедуру конфіскації скарбів сім'ї Азарова: список майна

В особистих речах Миколи Азарова було знайдено ікону «Святий Миколай та Свята Людмила»
колаж: glavcom.ua, створено за допомогою ШІ

Держава згадала через 10 років про статки Азарова та його сина, арештовані дев’ять років тому

11 травня з Росії через Telegram прилетіла гнівна звістка. Колишній прем’єр-міністр України Микола Азаров обурився, що український Мін’юст пішов до антикорупційного суду з вимогою вилучити його активи як підсанкційної особи. «Більш важливого завдання зараз у країні не знайшлося? Зігнати свою злість вирішили на мені», – репетував колишній соратник Януковича.

З часу Революції гідності, яка й спонукала Миколу Азарова до втечі в Росію, Україна розпочала процес заочного притягнення ексурядовця до кримінальної відповідальності. Проти нього висунуто важкі статті звинувачення – від участі у злочинній організації до державної зради.

Попри статус ізгоя в Україні Микола Азаров не поспішав розривати фінансових зв’язків з країною, де він збагатився. Навпаки – колишній топпосадовець розгорнув нечувану війну за збереження своїх пенсійних виплат. Як з’ясував «Главком», на кінець 2015-го українська пенсія Азарова складала 17,25 тис. грн у місяць. У той же період столичний суд арештував пенсію із забороною Пенсійному фонду нараховувати кошти. Пізніше апеляційний суд скасував арешт, а Азаров через своїх адвокатів пішов до Пенсійного фонду та у суди з вимогою відновити виплати.

Тепер у колишнього прем’єр-міністра з’явилися нові клопоти: як відбитися від Мін’юсту у суді та зберегти майно, яке не вдається евакуювати з України. Пікантності цій історії додають раритетні речі, які правоохоронці знайшли у помешканні Азарова десять років тому!

Додамо, що в Україні Микола Азарова перебуває під санкціями з березня 2021 року. Востаннє Рада нацбезпеки і оборони пролонгувала санкції щодо нього у листопаді 2023 року – ще на десять років.

Син Азарова Олексій у санкційному списку України з травня 2025 року. Обмежувальні заходи діятимуть до 2035 року.

38 ікон Святого Миколая

Міністерство юстиції хоче, зокрема, дотягнутися до «скарбів» Миколи Азарова, виявлених у київській квартирі на проспекті Петра Григоренка, 23 у грудні 2016 року. Мова про 24-поверховий житловий комплекс у Дарницькому районі. Десять років тому тут відбулися обшуки у рамках «справи Майдану», в якій пан Азаров фігурує як організатор силового придушення мирного протесту у центрі Києва взимку 2014 року.

Під час обшуку у згаданій квартирі правоохоронці відшукали майже 600 особистих речей колишнього прем’єр-міністра. Зокрема, увагу привертають низка старовинних видань на кшталт книг «Житіє Апостола Павла» (надрукована в XVII-XVIII століттях); «Апостол» (рідкісне богослужбове видання, яке вийшло у Львові 1772 року); «Тріодь пісна» (надрукована в 1744 році в друкарні Почаївської Успенської лаври); «Описание Украины» (автор Гійом Боплан, видана у 1832 році); «Євангеліє» (видана у 1780 році в друкарні Свято-Успенської лаври).

Набожності Миколі Азарову додає колекція ікон. «Главком» зокрема нарахував лише зображень Святого Миколи Чудотворця 38 штук. Також у колекції ексглави уряду – срібний рельєф «Христос у терновому вінку»; ікона «Святий Миколай та Свята Людмила» (до речі, дружину Миколи Азарова звати Людмила); мисливські рушниці та інші речі.

Під арештом – список з 580 речей Миколи Азарова. Частина з них має культурно-історичні цінності

(для перегляду – натисніть на документ)

Крім того, на момент арешту майна (травень 2017 року) у квартирі на проспекті Петра Григоренка, 23 правоохоронці відшукали ще і систему запобігання несанкціонованого запису «Буран 3». Зазвичай, вона встановлюється у валізу типу «Дипломат».

У відповіді на запит «Главкома» Державне бюро розслідувань поінформувало: арештоване у 2017 році майно Миколи Азарова до сьогодні зберігається у Центрі забезпечення №1 Головного управління Нацполіції у Києві як речові докази.

Центр забезпечення №1 Головного управління Нацполіції у Києві пильнує арештоване цінне майно Миколи Азарова

Наприкінці травня цього року Вищий антикорупційний суд видав ухвалу про заборону поліцейському Центру забезпечення вчиняти будь-які дії з арештованим майном Азарова. Таким чином, Феміда повністю задовольнила заяву Мін’юсту у рамках санкційної справи. Фактично це проміжне рішення на шляху до вилучення активів підсанкційної особи.

У розмові з «Главкомом» директор департаменту санкційної політики та представництва в судах Міністерства юстиції Олена Вакуленко розповіла: санкційна справа Миколи Азарова та його сина Олексія нараховує 28 томів. Її складність полягає у тому, що до стягнення заявлено активи, які юридично оформлені на третіх осіб. Натомість реальним їх власником є сім’я Азарових.

«У суді  наша задача довести, що це майно юридично належить, умовно, Іванову, але підсанкційні особи (Азарови) можуть прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними», – зазначила співбесідниця видання.

У середньому, Мін’юст витрачає кілька місяців, щоб отримати позитивне рішення про вилучення активів у дохід держави. Далі у роботу включається Фонд державного майна (свіжий приклад, стягнення розкішного маєтку під Києвом підсанкційної співачки Таїсії Повалій у дохід держави. Фонд держмайна збирається продати цей маєток). Щоправда, траплялися випадки, коли вилучені літаки за рішенням Кабміну, напряму передалися Міністерству оборони.

У випадку з майном Азарова, яке має історико-культурні цінності, воно може залишитися в одному з національних музеїв України.

Під санкціями – понад 23 тис. осіб. Чому Мін’юст приходить за обраними?

За даними Державного реєстру санкцій, станом на середину червня 2026 року в Україні нараховується 23 135 підсанкційних фізичних і юридичних осіб. За словами Олени Вакуленко, до понад 15 тис. підсанкційних осіб застосовано такий вид санкції як блокування активів.

Щоб Міністерство юстиції могло піти до суду з позовом про передачу майна і активів у дохід держави, обов’язковим елементом має бути санкція блокування, яку застосовано до особи після 24 травня 2022 року (це дата, коли Рада внесла відповідні зміни до законодавства).

Ще важливий аспект. Феміда розглядатиме такий позов Мін’юсту, якщо буде обґрунтовано, що підсанкційна особа своїми діями створила суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України.

«Візьмемо кейс Віктора Януковича. Щодо нього відкрито  кримінальне провадження за статтею «державна зрада». Однак у кримінальній  справі розслідуються події, які були вчинені не у 2022 році, а значно раніше. Водночас після 2022 року експрезидент висловлювався на підтримку збройної агресії з боку Росії. Тому Мін’юст звернувся до суду і ВАКС стягнув у дохід держави рухоме, нерухоме майно та кошти колишнього президента України і пов’язаних із ним осіб», – зазначила посадовиця.

Всього, за даними Міністерства юстиції, протягом повномасштабного вторгнення антикорупційний суд ухвалив 79 рішень про стягнення майна та активів підсанкційних громадян на користь держави.

Кілька відомих прізвищ, які втратили активи в Україні за час великої війни: російські олігархи (Олег Дерипаска, Володимир Євтушенков, Михайло Шелков, Едуард Худайнатов, Аркадій Ротенберг, Євген Гінер, Алішер Усманов), російські депутати (Сергій Калашник, Андрій Скоч, Ольга Ковітіді), особи, які співпрацюють з окупаційною владою на тимчасово окупованій територій (Володимир Сальдо, Євген Балицький, Дмитро Ворона), блогери та громадські діячі (Артемій Лебедєв, Таїсія Повалій, Дмитро Кисельов, Юрій Кот), а також колишні українські політики (Віктор Янукович, Дмитро Табачник, В’ячеслав Богуслаєв, Олег Царьов).

«Саме у відповідь на агресію Росії та вторгнення на територію суверенної держави, Україна реагує на такі дії країни-агресора та тих, хто підтримує її. Санкційна політика України як правової держави зосереджена на забезпеченні публічного, прозорого та об’єктивного доведення підстав та обставин правомірності втручання держави у право приватної власності співучасників режиму країни-агресора з метою дотримання міжнародного законодавства та публічного порядку України», – підсумувала директор департаменту санкційної політики та представництва в судах Міністерства юстиції.

Віталій Тараненко, «Главком»