Путін здатен і на це. Що робити у випадку ядерного удару

На третю добу повномасштабної війни – 27 лютого, Путін наказав міністерству оборони РФ перевести тактичні російські війська на особливий режим бойового чергування, а російські ЗМІ заявили: це означає готовність влади натиснути на червону кнопку.

15 березня генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш забив на сполох через те, що Росія підвищила рівень бойової готовності своєї ядерної зброї, а 14 квітня, директор ЦРУ Білл Бернс зазначив, що заяви Росії про застосування тактичної ядерної зброї в Україні, враховуючи потенційний відчай Путіна та російського керівництва і невдачі, з якими вони досі зіштовхувалися у військовій сфері, не слід сприймати легковажно.

Водночас Бернс підкреслив, що США поки не бачать ознак того, що Росія готується до такого кроку.

Росія заявляє, що не збирається застосовувати ядерну зброю і говорить лише про «звичайне озброєння».

«Після того, як Росія і США заявили про те, що не повинно бути ніякої ядерної війни, це просто немислимо», – заявив міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров.

Втім, до 24 лютого Росія також заявляла, що не збирається нападати на Україну… Чого вартують ці заяви, світ та Україна вчергове переконались.

Саме тому президент Зеленський у свіжому інтерв’ю CNN заявив, що увесь світ має бути занепокоєний через імовірність застосування Росією ядерної зброї.

«Вони можуть це зробити. Бо для них людське життя – ніщо. Я вважаю, не треба боятися. Треба бути готовими», – попередив Зеленський.

До чого готуватися

Головне завдання ядерної зброї полягає у тому, щоби завдати максимальної шкоди. Основні фактори ураження це:

• світлове випромінювання – внаслідок високих температур виникають термічні опіки;
• вибухова хвиля – призводить до значного або повного руйнування будівель та споруд у епіцентрі вибуху;
• радіоактивне забруднення;
• проникаюча радіація – протягом 10-15 секунд діє дуже потужне радіоактивне випромінювання, що негативно впливає на все живе;
• електромагнітний імпульс – виводить з ладу електронні прилади.

Чим більше потужність ядерної зброї, тим більше її радіус ураження, а значить більше смертей і руйнувань.

Наприклад, потужність атомної бомби, скинутої на Хіросіму, становила 15 кілотонн. Вона вибухнула у 600 метрах над поверхнею землі сліпучим спалахом у вигляді гігантської вогняної кулі, що мала температуру більш ніж 4000°С.

Радіус зони повного руйнування становив приблизно 1,6 км, а пожежі виникли на площі в 11,4 кв. км. Понад 90% будівель Хіросіми було або пошкоджено, або повністю знищено ударною хвилею та вогнем.

Світлове випромінювання завдало опіки людям на площі 3,5 кв. км, при цьому ті хто був в радіусі першого кілометра, загинули протягом тижня. У радіусі двох кілометрів люди зазнали опіків важкого або середнього ступенів тяжкості. Поза двокілометровою зоною опіки були вже легкими, але надмірна регенерація шкіри спричиняла появу пухирів – келоїдів, які виникали повторно, навіть після хірургічного усунення.

Крім опіків постраждалі зазнали поранень від уламків скла та будівельних матеріалів, розкиданих ударною хвилею, яка спричинила також контузії, розриви очей та нутрощів.

Ті хто був у межах 5 км від епіцентру вибуху, захворіли на гострий радіаційний синдром. У перші дні він проявлявся високою температурою, діареєю та нудотою, протягом наступних двох тижнів випадало волосся, а через 20 днів на тілі виникали запалення, руйнувався кістковий мозок і лімфатичні вузли, різко скорочувалася кількість лейкоцитів та тромбоцитів у крові.

Уражені радіацією захворіли на променеву хворобу, яка призводила до лейкозу і раку залоз. Загалом у результаті вибуху загинуло, за різними даними, більше половини населення Хіросіми.

На це японське місто, нагадаємо, 76 років тому було скинуто ядерну бомбу, потужністю 15 кілотонн. Які саме бомби має тепер на озброєнні Росія невідомо, але експерти лякають, що у десятки разів потужніші.

«Скажімо, Росія завдає по Європі один удар однією ракетою з однією боєголовкою, причому далеко не найпотужнішою, скажімо, 150 кілотонн», –розмірковує в ефірі «Настоящего времени» відставний офіцер-ракетник, співробітник НДІ Міноборони РФ Володимир Бекіш. Далі він розповідає, що такий удар завдасть уражень у радіусі восьми кілометрів, фактично знищивши, наприклад, Берлін і вбивши 12-15 млн людей.

Найбільша з відомих російських атомних бомб називалася Цар-бомба або «Ваня» – це був термоядерний заряд потужністю близько 50 мегатонн, розроблений у середині 1950-х років групою радянських фізиків під керівництвом Курчатова. Під час випробувань вона показала вибухову потужність 58,6 мегатонн, а у 750 км від місця випробування у будівлях повибивало шибки. Однак це була доволі важка для транспортування штука і літак не зміг би донести її до США. Від виробництва ще однієї такої бомби Хрущов відмовився.

У кого є шанси вижити під час ядерного удару

Кожен, хто опиниться на відстані кілометра від епіцентру вибуху, помре з вірогідністю 99%. Якщо вас віддаляли принаймні три з половиною кілометри, шанси вже ближчі до 50/50.

Загалом, чим далі ви від зони вибуху, тим менше небезпеки, але необхідно пам’ятати, що і 10 км від радіусу ураження не є абсолютно безпечною зоною. Радіація поширюється дуже швидко і на великі відстані, тож вже за 5 хвилин після сирени, що сповіщатиме про ядерну атаку, необхідно сховатися.

Після ядерного удару по Хіросімі і Нагасакі загинули не усі, хто опинився у зоні ураження. Тих, хто вижив, в Японії називають хібакуся – «люди, що зазнали впливу вибуху». До них відносять не тільки осіб, які перебували під час вибуху в радіусі кількох кілометрів від епіцентру, або менш ніж у двох кілометрах від епіцентру протягом двох тижнів після вибуху, або зазнали впливу радіоактивних опадів, а й дітей, народжених жінками, які під час вагітності потрапили у будь-яку з перерахованих категорій. За даними на 31 березня 2014 року, у живих числилось 192 719 хібакуся, з них 1%, за даними уряду Японії, мали онкологічні захворювання.

ВВС опублікував спогади тих, хто пережив ядерний удар по Хіросімі. Серед них Теруко Уено – на той час їй було 15 років і вона навчалася на другому курсі школи медсестер.

Після удару бомби у студентському гуртожитку виникла пожежа і багато її однокурсників загинули у вогні. Усе, що вона пам'ятає про тиждень після бомбардування, – як працювала днями і ночами, допомагаючи жертвам із жахливими пораненнями.

Далі Теруко допомагала в операціях, пов'язаних з трансплантацією шкіри. Шкіру брали зі стегна пацієнта і переносили на ділянку, на якій в результаті опіку утворився келоїдний рубець.

Пізніше Теруко вийшла заміж за Тацуюкі, який теж вижив після ядерного удару по Хіросімі. Завагітнівши Теруко хвилювалася, чи зможе народити здорову дитину. Її дочка Томоко народилася здоровою.

«Я не була у пеклі, тому не знаю, як там, але мені здається, що воно має бути схожим на те, що ми пережили. Не можна допустити, щоб це повторилося знову... Люди казали, що трава й дерева не ростимуть тут протягом 75 років, але Хіросіма відродилася, і стала містом з прекрасною зеленню та річками», – каже Теруко.

Як захиститися під час та після ядерного удару

Щойно почувши сирену, необхідно спуститися у бомбосховище.

«Стіни дерев'яного будинку послаблюють іонізуюче випромінювання удвічі, цегляного – у 10 разів; заглиблені укриття (підвали): з покриттям із дерева – усемеро, із цегли або бетону – у 40-100 разів», – зазначають в МНС.

Якщо біля вас немає бомбосховища, підвалу чи станції метро, або сповіщення заскочило вас удома і ви не можете одразу вийти, першою справою щільно закрийте вікна і двері і заткніть усі щілини вологими ганчірками.

Далі приготуйте тривожну валізу: упакуйте у герметичні пакети документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на дві-три доби, питну воду у міцно закритих пляшках.

Увімкніть радіо і чекайте, коли дозволять евакуацію. Перш ніж виходити з дому, від'єднайте всі споживачі електричного струму від електромережі, перекрийте газ та воду.

Виходячи на вулицю вдягніть протигаз, респіратор, або зволожену ватно-марлеву пов'язку, верхній одяг, що закриє усі ділянки шкіри, і високі чоботи, бажано гумові.

Прибувши на нове місце, проведіть дезактивацію засобів захисту, одягу, взуття та санітарну обробку шкіри на спеціально обладнаному пункті або ж самостійно (зняти верхній одяг, ставши спиною проти вітру, витрясти його; повісити одяг на перекладину, віником або щіткою змести з нього радіоактивний пил та вимити водою); обробити відкриті ділянки шкіри водою або ІПП-8, (індивідуальний противохімічний пакет, призначений для наданння першої самодопомоги при ураженні отруйними речовинами, містить спеціальний розчин і ватно-марлеві тампони). Ці пакети мають видавати населенню у бомбосховищах.

Не забувайте, що їсти і пити можна тільки те, що зберігалося у зачинених приміщеннях і не зазнало радіоактивного забруднення. Не їжте городину, зібрану на забрудненому ґрунті і не пийте молоко від корів, які пасуться на забруднених пасовищах. Воду з відкритих водойм використовувати не можна.

Зараз не треба пити йод!

За півтора місяця війни, певно, усі не раз чули, що профілактикою радіаційної хвороби є вживання йоду. Насправді йдеться про йодид калію (КІ). Щитовидна залоза людини не відрізняє стабільний йод від радіоактивного, тому механізм профілактики полягає у тому, щоби заповнити щитоподібну залозу стабільним йодом і не дати туди потрапити радіоактивному, завадивши таким чином розвитку онкології залози у майбутньому.

Однак вживати йодид калію просто в тривозі, що Путін завдасть ядерного удару, не можна ні в якому разі.

Це – метод екстреної профілактики. «Лише при перевіреній інформації про викид радіації, для того, щоб захистити щитовидну залозу слід одноразово прийняти йод», – наголошує кардіолог з Тернополя Олена Прокопович.

Зауважте також, що після вживання йоду можуть бути наступні побічні ефекти:

• розлад шлунку або шлунково-кишкового тракту
• алергічні реакції, висипання
• запалення слинних залоз

Новонароджені немовлята (віком до одного місяця), які отримали більше однієї дози KI, наражаються на ризик розвитку гіпотиреозу (занадто низький рівень гормонів щитовидної залози). Після цього дитина повинна проходити перевірку рівня гормонів щитовидної залози та перебувати під наглядом лікаря.

Як до можливого ядерного удару готується ЄС

До України вже передали 3 млн пігулок проти радіації.

«Ми вживаємо конкретних заходів, щоби підвищити готовність Європи перед потенційною загрозою», – заявив єврокомісар з кризового управління Янез Ленарчич.

Зараз в ЄС працюють над створенням одразу двох резервів:

• захисне спорядження, ліки, а також вакцини від хімічних, біологічних, радіологічних або ядерних загроз;
• дезактиваційні матеріали, які використають, щоб знезаразити людей, інфраструктуру, будівлі або транспортні засоби.

Хто може вдарити по Росії

Адекватно відповісти у випадку російського ядерного удару могли би три ядерні держави НАТО: США, Велика Британія та Франція, пише DW. Всі ці держави мають стратегічну ядерну зброю, яка, крім іншого, може бути запущена з атомних підводних човнів, і це дає можливість здійснити контратаку за будь-якого сценарію.

Німеччина бере участь у ядерному стримуванні в Європі за допомогою винищувачів «Торнадо» німецьких ВПС, розміщених на військовій базі у Бюхелі, у федеральній землі Рейнланд-Пфальц. В екстреній ситуації німецькі літаки мають доставити американську ядерну зброю до цілі. Щонайменше раз на рік пілоти Бундесверу тренуються скидати муляжі американських ядерних бомб.

Окрім Німеччини, у так званому спільному використанні ядерної зброї НАТО беруть участь також Нідерланди, Бельгія та Італія. За наявними даними, наразі у Європі зберігається від 100 до 150 бомб вільного падіння, сертифікованих для військових літаків. Вони вважаються порівняно неточною зброєю.

Разом із тим, поки західні військові спостерігачі не мають доказів того, що російські військові готуються до застосування ядерної зброї.

«Російські погрози мають насамперед політичну функцію, – вважає політолог Петер Рудольф. – Це сигнал США не переходити за певну межу у війні в Україні».

За даними джерел The New York Times, Білий дім таємно зібрав команду представників національної безпеки, щоб розробити сценарії дій США та союзників у разі якщо Путін наважиться застосувати хімічну, біологічну чи ядерну зброю. За словами чиновників, причетних до обговорення, зібрана група називається «Тигр» (The Tiger Team) і зустрічається тричі на тиждень.

Наталія Сокирчук, «Главком»