Відчайдушний і небезпечний: як справитися з Путіним

Ми повинні показати, що не злякалися, а, дійсно, сповнені рішучості забезпечити виживання України, поки Путін зариває у землю російську армію та економіку.

Режим російського президента Володимира Путіна демонструє наростаючий відчай, оскільки його війна проти України стає дедалі безладнішою.

Путін знає, що програє, і подвоює агресивні дії, навіть якщо при цьому слабшає його стратегічна позиція.

Це означає, що зараз ми входимо в найнебезпечнішу фазу злощасної кампанії Путіна. Сполучені Штати і Захід повинні обережно врегулювати цю ситуацію. Замість того, щоб говорити Росії, чого ми не будемо робити, ми повинні змусити його турбуватися про те, що ми можемо робити. Він не хоче ще більше ускладнювати свою війну, втягуючи нас у неї.

Ми повинні продемонструвати готовність стримати Путіна (і підлеглих йому генералів) від застосування зброї масового знищення чи нападу на територію країн НАТО чи їх збройних сил, водночас даючи українцям засоби для боротьби та виживання, доки не захлинеться російський напад.

Ключем до виживання України є достатньо довге стримування російських збройних сил, щоб почали діяти санкції проти Росії і щоб інші патріотичні лідери в Москві визнали економічне та військове руйнування, на яке наражає Путін їхню батьківщину, і зупинити його.

Відчай Путіна очевидний. Розгляньмо наступні кроки, які було зроблено за останні кілька днів:

• Зміна тактики з переважного протистояння з українськими військовими, які призупинили атаку Росії, до навмисного нападу на цивільне населення з метою зламати волю українського народу;
• Навмисний напад на енергетичну інфраструктуру України та недопущення ремонту з метою позбавлення населення тепла, електроенергії та води;
• Взяття керівників російської розвідки Путіна під домашній арешт — нібито для покарання їх за провали, але, можливо, також з метою запобіганню державного перевороту;
• Прохання до Китаю про військову підтримку та заклик до вербування сирійських та інших найманців для участі у війні разом із російськими військами;
• Мобілізація російських сил з інших місць, таких, як Абхазія (Грузія), для посилення російських сил в Україні;
• Погроза атакувати сили країн НАТО, які допомагають постачати озброєння українській армії, щоб спробувати перервати ці постачання (що, безсумнівно, має вплив);
• Підвищення перспективи застосування хімічної, біологічної та ядерної зброї, а також погрози, що це зробить сама Росія;
• Обстріл крилатими ракетами великої дальності морського та повітряного базування української бази в Яворові поблизу польського кордону, що загрожує загибеллю офіцерів країн НАТО або помилковим ураженням території країн НАТО і таким чином викличе військову відповідь НАТО.

Все це не є дією лідера, впевненого у перемозі. Навпаки, Путін демонструє всі ознаки людини, яка знає, що його гамбіт зазнав невдачі. Він затиснутий між провальною військовою операцією, з одного боку, і економікою, яка знаходиться у вільному падінні, з іншого. Останнє, чого він хоче, це погіршити своє становище, втягнувши у війну США чи НАТО.

Це вказує на дві речі:

• По-перше, знаючи, що його війна йде невдало, Путін спробує все можливе, щоб перезавантажитися і відновити перевагу, яка стає все більш невловимою, незважаючи на затрати. Це час максимальної небезпеки. Не існує обмежень, ні в озброєннях, ні в цілях, ні в тактиці, ні людських стражданнях, які він не переступить в Україні. Він справді може вдатися до ескалації, нових атак або до застосування зброї масового знищення, якщо не бачить іншого виходу.
• По-друге, через це західна підтримка України і стримування Росії зараз потрібні як ніколи. Ключ до поразки Путіна – це виживання України. Україні потрібно якомога швидше надати все – гуманітарну допомогу, підтримку в енергетиці, розвідку в реальному часі, винищувачі МіГ-29, штурмовики А-10, системи протиповітряної оборони, ракети берег-корабель та додаткові протитанкові системи. Час має основне значення. Що стосується стримування, то від самого президента Байдена має вийти попередження про те, що будь-яке використання біологічної, хімічної чи ядерної зброї зустрінеться з силовою відповіддю. Ми також повинні поширювати інформацію про те, що російські військові лідери можуть і будуть нести індивідуальну відповідальність за будь-які скоєні військові злочини.

Українці справляються надзвичайно добре: відбивають сухопутні війська Путіна, перерізають лінії постачання, нівелюють перевагу в повітрі. Вони зарекомендували себе як спроможна сила, яка може і ефективно поглинає західну військову допомогу. Вони мають залізну волю.

Захід повинен проявити себе однаково спроможним: постачати озброєння Україну та приглушити погрози Путіна. Путін хотів би виграти цю війну шляхом залякування. Ми повинні показати, що не злякалися, а, дійсно, сповнені рішучості забезпечити виживання України, поки Путін зариває у землю російську армію та економіку.

Курт Волкер

ексспецпредставник Держдепу з питань України, почесний співробітник Центру аналізу європейської політики

Джерело: Сepa.org Desperate and Dangerous: Managing Putin CEPA

Переклад: Микола Сірук, для «Главкома»