Військовополонений у рясі. Як Росія визволяє з України «одногрупника» Кирила

«Я лично знаю митрополита Ионафана по годам его учебы и трудов в Ленинградской духовной академии… Все эти обвинения абсолютно ничтожны, а так называемые доказательства сфальсифицированы. Преосвященный Ионафан, как и вся церковь, молится за мир, призывает к духовному единству Святой Руси…». Це уривок із заяви патріарха Московського, предстоятеля Російської православної церкви Кирила, який відреагував на вирок митрополиту Тульчинському і Брацлавському УПЦ МП Іонафану (у миру – Анатолій Єлецьких). 7 серпня 2023 року вінницький суд визнав винним ієрарха за чотирма статтями Кримінального кодексу: ч.2 статті 161 («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, регіональної належності, релігійних переконань»), ч. 3 статті 436-2 («Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України»), ч. 2 статті 109 («Розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни конституційного ладу»), ч. 1 статті 110 («Розповсюдження матеріалів із закликами до зміни меж території та державного кордону України»). Покарання для 75-річного церковнослужителя – п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна (прокурор просив шість років тюрми). Поки митрополит Іонафан оскаржує вирок до нього застосовано нічний домашній арешт.

Однак, скоріше за все, митарства Іонафана в Україні найближчим часом припиняться. Він виявився дуже цінним для Росії, яка має намір обміняти його як…  військовополоненого.

«Спецоперація» з порятунку владики

За відомостями судового реєстру, які проаналізував «Главком», церковник через два дні після ухвалення вироку (9 серпня 2023 року) написав листа, в якому висловив готовність до обміну як військовополонений. Далі у процес включилася російська сторона. Держава-агресор не проти забрати до себе митрополит Іонафана, про що повідомив уповноважений орган України.

На початку квітня 2024 року прокурор Вінницької обласної прокуратури звернувся до суду з клопотанням – скасувати нічний домашній арешт обвинуваченого ієрарх, оскільки він іде на обмін. Коли ж суд узявся розглядати документ по суті, прокурор раптом передумав. Сказав, що наразі немає підтвердження від уповноваженого органу про передачу митрополита Іонафана для обміну як військовополоненого. Очевидно, що цю невизначеність можна пояснити спробою України виторгувати у агресора більше своїх захисників, котрі опинилися у полоні. Наприклад, як це було із кумом Путіна, екснардепом Віктором Медведчуком: восени 2023 року за його «голову» країна-агресор віддала близько 200 полонених захисників «Азовсталі».

Варто наголосити: до останнього обвинувачений владика сподівався, що суд виправдає його і відпустить. Самі ж докази сторони обвинувачення вважав провокацією.

Нагадаємо, що митрополиту Іонафану інкримінувалося написання та поширення в інтернеті статті «С открытым шлемом, без забрала. Заметки на полях последних событий в православном мире», що містила ознаки розпалювання релігійної ворожнечі, яку підтвердила судово-лінгвістична експертиза.

Ще співробітники СБУ під час обшуків Тульчинської єпархії УПЦ МП натрапили на низку пропагандистських листівок: «Власти Росии» із зображенням прапора РФ (12 штук); «Указ президента Росії про приєднання АР Крим до РФ» із зображеннями карти України де АР Крим відмічено територією РФ (11 штук); «Донбасс – Россия» (вісім штук); «Історія АР Криму з древніх часів», де він зазначається територією РФ (11 штук), а також листи (ксерокопії) Московського патріарха від 6 жовтня 2022 року з вимогою молитися за президента РФ (п’ять штук).

Найцікавішою знахідкою, віднайдену спецслужбою у приміщенні єпархії, можна вважати твір «Гимн-молитва за Россию» з нотами, виданого у Москві 2015 року Автором слів вказано… владику Іонафана (Єлецьких).

Вилучені буклети також лягли в основу обвинувачення. Натомість у суді митрополит Іонафан відхрестився від всього, що міг: проросійські листівки не виготовляв, вперше їх побачив під час обшуків.

Разом із тим, обвинувачений ієрарх таки визнав одну цікаву деталь. У нього була інструкція для зашифрованого спілкування із абонентами Росії. Сказав, що її дав товариш з РФ, але імені його владика не пригадує…

Непровінційний батюшка

Насправді ж митрополит Тульчинський і Брацлавський УПЦ МП Іонафан – непересічна фігура у церковному житті України та Росії. Це підтверджують факти з його біографії. У 70-роках минулого століття Анатолій Єлецьких навчався у Ленінградській духовній семінарії та Ленінградській духовній академії, ректором яких у той період був теперішній очільник РПЦ Кирило. Саме Кирило 1978 року висвятив Єлецьких в ієромонаха. По закінченню навчання Іонафан кілька років викладав церковні співи в семінарії та в регентському класі, був регентом хору ленінградських духовних шкіл.

До речі, голова СБУ Василь Малюк в одному з інтерв’ю завуальовано назвав митрополита Іонафана «одногрупником Гундяєва». Однак у відритих матеріалах кримінальної справи ця інформація не підтверджується. Натомість констатується, що владика демонструє «прихильність до держави-агресора Росії, її очільника Путіна, а також патріарха Московського Кирила». Зокрема, у розпал повномасштабної війни через мобільний телефон Іонафан надіслав якомусь зі священників інструкцію, як поминати Кирила під час релігійних богослужінь таким чином, щоб цього не чули прихожани.

Ще кілька штрихів із біографії митрополита Тульчинського і Брацлавського. Він був першим намісником Києво-Печерської лаври; майже 10 років працював керуючим справами УПЦ МП при предстоятелі митрополиту Володимиру (Сабодану); був постійним членом та секретарем Синоду УПЦ МП.

На офіційному сайті Московського патріархату збереглися повідомлення про запрошення митрополита Іонафана на масові релігійні заходи до Росії. Зокрема, у 2008 році його були раді бачити на фестивалі духовної музики «Русь співуча» з нагоди 1020-річчю Хрещення Русі; у 2014 році владику з України очікували на літніх сесіях Священного Синоду Російської православної церкви.

Між іншим, митрополит Іонафан досі входить до складу дорадчих органів Синоду РПЦ: з жовтня 2022 році – член Комісії у справах старообрядних парафій та взаємодії зі старообрядництвом, з 2010 року – член Патріаршої ради з культури, яку очолює Кирило.

У серпні 2009 року тодішній президент Росії Дмитро Медведєв відзначив митрополита Іонафана орденом Дружби «за великий внесок у розвиток співробітництва між Росією та Україною».

В Україні нагородами Іонафана почав осипати президент-втікач Віктор Янукович, але встиг присвоїти лише орден «За заслуги» III ступеня. Наприкінці 2023 року президент Володимир Зеленський також підніс «сюрприз» ієрарху – разом із 12 іншими священниками УПЦ МП позбавив громадянства України.

Актив УПЦ МП – обмінний фонд?

Рік тому, у квітні 2023 року голова  СБУ Василь Малюк повідомив про відкриття 61 кримінального провадження щодо священнослужителів УПЦ МП. Крім цього, двох церковників Україна виміняла на військовополонених, утримуваних в Росії. «Ворог дуже цінує своїх агентів у рясах – так, одну таку особу обміняли на 28 українських військовослужбовців», – сказав керівник спецслужби.

Серед тих, кого врятувала Росія від тюрми в Україні, – настоятель «Казанської» парафії смт Ярова Горлівської єпархії УПЦ МП Микола Зірка і священнослужитель Сєвєродонецької Єпархії Свято-Тихвінського храму УПЦ МП (Лисичанськ) Андрій Павленко. Батюшка Зірка після окупації селища у червні 2022 року пішов на співпрацю з окупантами, організував вибори керівництва незаконних органів влади.

Протоієрей Павленко здавав росіянам позиції ЗСУ у Сєвєродонецьку Луганської області через Telegram. Обох священників засуджено за колабораційну діяльність і відправлено на обмін.

Віталій Тараненко, «Главком»