Як Росія «перемагає» Україну. Три місяці брехні

Четвертий місяць Україна протистоїть Збройним силам Росії, які здійснили широкомасштабне вторгнення. Сім областей (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Миколаївська, Харківська і Херсонська) та приблизно 300 територіальних громад нині перебувають у зоні активних бойових дій або знаходяться в тимчасовій окупації. По всій території України ворог завдає ракетні удари.

Українська армія, сили тероборони та звичайні громадяни чинять шалений опір окупантам. За останніми даними Офісу президента, вже звільнено 1016 населених пунктів. На цих територіях працюють гуманітарні штаби, відновлюються сполучення та комунікації.

Військове командування дає зрозуміти: ближче до кінця літа Україна готує контрнаступ і планує витіснити ворога на позиції, які були до 23 лютого 2022 року. Зокрема, цьому сприятимуть поставки новітньої зброї від країн-союзників. Такий прогноз днями підтвердив екскомандувач Сухопутних сил США у Європі, генерал-лейтенант Бен Ходжес.

Та всього цього ви не дізнаєтесь у російському медіапросторі. Із перших днів війни там панує дух «побєдобєсія». Альтернативна інформація про те, що в Україні йде справжня війна та гинуть мирні громадяни, російська влада назвала фейковою, а діяльність медіа, які дозволяли собі показувати реальну картину подій, заблокована.

Демілітаризація України у цифрах міноборони РФ

Якщо ретельно вивчити усі повідомлення міноборони Росії, Україна мала би вивісити білий прапор і здатися ще у перші дні великої війни, або ще місяць тому так точно. Адже 21 квітня відомство повідомило: з початку «спецоперації» знищено 99% танків та інших броньованих машин України (2410 із 2416 машин, які були в українських військах на 24 лютого 2022 року), 92% військових літаків (140 із 152), 71% парку гелікоптерів (106 із 149), 48% установок реактивної системи залпового вогню (262 з 535).

Війна триває, українські літаки у повітрі, танки в бою. Росіяни традиційно збрехали.

Але далі – ще більше. Цифри міноборони РФ щодо «демілітаризації» України продовжили зростати. На 24 травня росіяни відрапортували, що знищили вже 3243 танки та інших броньованих машин (а це вже на третину більше, ніж, за оцінками росіян, було у резерві української армії), 178 літаків (+26 літаків, яких, за даними ворога, і не було в українців, а тепер вони «ліквідувані») і 125 гелікоптерів.

Те, що в росіян не клеїться з цифрами, помітно неозброєним оком. Ще з самого початку війни Міноборони РФ влаштувало своєрідний тоталізатор – щодоби давало відомості про знищені об’єкти військової інфраструктури в Україні. Станом на 26 лютого 2022 року таких об’єктів вже нараховувалося 821. І ця статистика, мов на дріжджах, росла до 14 березня, досягши «космічного» «показника у 3920 демілітаризованих об’єктів.

Далі російське міністерство, розуміючи абсурдність ситуації, перестало вести загальну статистику ліквідованих об’єктів військової інфраструктури України. Очевидно, спочатку був розрахунок, що за кілька днів Україна впаде, і все ці цифри просто увійдуть в історію. Але коли всі плани Путіна пішли шкереберть, Міноборони РФ почало видавати інформацію про свої «успіхи» інакше. Повідомлення, почали формувати за підсумками доби. Наприклад, «вночі 19 березня було знищено 69 об’єктів», а за 28 березня (добу) – 36 об’єктів.

Ось тільки незрозуміло, яку саме військову інфраструктуру виводила з ладу російська армія далі? Адже ще на початку березня Путін заявив, що «знищення військової інфраструктури України майже завершено».

Плачевний стан, якщо вірити міноборони РФ, мала й українська авіація. 9 березня (14 день війни) силове відомство сповістило, що 90% українських військових аеродромів, на яких базувався основний склад бойової авіації, виведено з ладу. Ба більше, того ж дня росіяни, як вони самі стверджували, знищили 89 бойових літаків та 57 вертольотів. Це становило, за підрахунками окупантів, майже 60% авіапарку, який мали ЗСУ на початок війни.

А вже станом на 24 травня армія РФ «демілітаризувала» 303 бойових літаків та гелікоптерів. А це вже на 50 одиниць більше, ніж мала Україна, за попередньою версією Росії. Тобто росіяни не пояснюють, де в української армії взялися пів сотні «зайвих» літаків та гелікоптерів, і що вони досі знищують, якщо цього не мало б взагалі існувати.

Головним спікером міноборони РФ виступає цілий генерал-майор Ігор Конашенков. Ця персона в українському медіапросторі має комічний образ. Позаду нього на слайд завжди виведено карту України, де ведуться бойові дії. Мапа постійно змінює кольори. За словами генерала, кожного дня росармія та бойовики «Л/ДНР» кудись постійно просуваються і захоплюють населені пункти. Про те, що росіян вже прогнали з понад тисячі населених пунктів цей чоловік нічого не повідомляє.

Але й у рапортах про перемоги і наступ окупантів є суттєві розбіжності. У другий день війни ватажок «ДНР» Денис Пушилін, наприклад, зробив заяву такого змісту: до виходу на кордони Донецької і Луганської областей залишилися лічені дні. А вже цього дня вороже міноборони не змогло тягнути далі й оголосило «перемогу»: «народна міліція «ЛНР» за підтримки армії РФ вийшла на адміністративний кордон «ЛНР».

А ще через 10 днів після цієї події міністр оборони Росії Сергій Шойгу похоронив «здобутки» своєї доблесної армії, сказавши, що «визволення» «Луганської народної республіки» лише наближається до завершення.

Потролив військове керівництво країни-агресора голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай. Він сказав, що «орки перемог не мають і з жахом чекають на наш контнаступ, який супроводжуватиметься процесом деокупації всіх наших територій».

Окупація України, яку «заперечував» Путін

Окремо заслуговує аналізу медіасупровід безпосередньо самої «спецоперації». Він також густо приправлений фейками, озвученими на найвищому рівні

Війна проти України розпочалася близько 5 ранку 24 лютого 2022 року. Росіянам це було подано як «спеціальна військова операція». Про її початок оголосив особисто диктатор Володимир Путін. Він заяви, що «спецоперація» йтиме на території Донбасу і покликана «захистити людей, які протягом восьми років зазнають знущань, геноциду з боку київського режиму». При цьому Путін запевнив: у плани Росії не входить окупація України.

Коли ж в Україну прилетіли перші ракети від «старшого брата», голова міжнародного комітету Держдуми Леонід Слуцький продовжив «промивати мізки» власному народу. Мовляв, Росія не збирається розв’язувати війну та завойовувати Україну, йдеться про захист «ДНР» та «ЛНР». Зі свого боку у міністерстві закордонних справ Росії також відкоментували «прильоти»: «це не початок війни, а спроба не допустити глобальної війни».

Далі Росія ж продовжувала підвищувати ставки. На другий день війни Путін звернувся до українських військових і закликав повалити «зграю наркоманів та неонацистів, яка засіла у Києві та взяла в заручники весь український народ».

Тим самим, агресор визнав, що його могутня армія не здатна самостійно вирішити навіть «питання Донбасу».

Однак не єдиним Донбасом обмежилися апетити Росії. Окупанти вдерлися до Мелітополя Запорізької області, заблокували Херсон і Бердянськ Запорізької області, захопили Запорізьку атомну електростанцію та місто-супутник Енергодар, тероризували персонал Чорнобильської атомної електростанції, окупували населені пункти поблизу Києва…

Як зауважили аналітики, з 2014 року російська армія загарбала стільки українських земель, що їхня загальна площа перевищує разом узяті території Угорщини та Болгарії. Станом на 23 лютого в російській окупації знаходилося 43,3 тис. кв. км або 7%, української території. Тепер ця площа у 2,9 раза більша і становить 125 тис. кв. км.

Віталій Тараненко, «Главком»