Путінська армія повторила в Україні ганебний «чеченський кульбіт»
«Русские русских не хоронят»,
«Своих не бросаем (только их трупы)».
Підписи на платах під час акції-протесту
в Росії 8 березня 2022 року
«Там, на площі Мінутка у Грозному, у серпні були самі трупи. Російські трупи. Цілі танки спалених трупів. Так і стояли, спалені. Лежали й незгорілі останки. Їх розтягували пси. Наші жінки над ними плакали. Потім їх ховали». Цією жахливою картиною ділиться Салман з Грозного, слова якого записала польська журналістка Кристина Курчаб-Редліх у своїй книзі «Пандрьошка».
Чоловік розповідав про період Першої чеченської війни (1994-1996 роки) – віроломство, на яке пішло керівництво єльценської Росії щодо Чечні.
Ось іще один штрих антилюдського безумства тих часів, який перегукується з наслідками нинішньої «спецоперації» Росії проти українського народу. Вранці 6 серпня 1996 року чеченські загони почали наступ на війська Росії, сконцентровані у Грозному. Оточені росіяни гинули масово.
Що важливо: мусульманин має поховати небіжчика у день його смерті, тим самим віддавши його землі та Аллахові. З цього приводу командувач чеченських частин Аслан Масхадов тричі зупиняв бої і пропонував командувачеві росармії відкласти зброю для того, щоб росіяни могли забратих полеглих. У відповідь генерал Рохлін тричі заявляв: «Иди ты на …, не твое это собачье дело». При цьому самі ж чеченці транспортували тіла своїх загиблих товаришів в тили, ризикуючи життям.
У війні проти України російське керівництво одягнуло ту ж саму «маску смерті» щодо власного війська. Особливо це кидалося в очі у перші дні запеклих боїв за українські міста, де російський окупант зазнав шалених втрат. Російськими солдатами були встелені поля, дороги, а також вулиці наших міст.
На холодній українській землі кілька днів, а то й тижнів, лежали здебільшого молоді хлопці, які пішли виконувати злочинний наказ Путіна. Подекуди хтось й досі не похований. Як-от військовослужбовець з Північної Осетії Асланбек Мухтаров, тіло якого пролежало на місці бою в Україні… 2,5 тижня! Нові «пошуки» почалися 13 березня і одразу принесли результат. Адже осетини залучили до пошуків заступника міністра оборони Росії Руслана Цалікова.
Дивно, а де ж поділися зарезервовані роскерівництвом 45 тисяч пластикових мішків для трупів?
Дійшло до абсурду (салют «другій армії світу»!), коли на десятий день війни Кабінет міністрів України розробив і затвердив порядок забезпечення збору тіл (останків) загиблих військовослужбовців держави-агресора (Російської Федерації), а також незаконних збройних формувань, зокрема з тимчасово окупованих територій в окремих районах Донецької і Луганської областей.
Тепер вбитих російських солдатів ідентифікує спеціальна комісія, куди ввійшли представники сил тероборони, Нацгвардії, Нацполіції, ДСНС, бюро судово-медичної експертизи, слідчі, волонтери, святі отці. Далі українська сторона передає тіла Росії.
Виходить, що «влада неонацистів», як її називає Путін, до останнього реалізує принципи гуманізму щодо ворога, який нищить мирне населення, скидає авіабомби на Харків та Маріуполь. Тим часом московський тиран перебуває в істеричних пошуках нового «гарматного м’яса».
За останніми офіційними відомостями, виведено з ладу 30% або 55,7 тис. осіб особового складу росармії, яка вдерлася на територію України. З них вбито 13,8 тис. солдат, поранено 41,4 тис. осіб. Взято в полон ще близько пів тисячі військових.
Ще одна вражаюча статистика: за майже три тижні війни проти України втрати Росії перевищили кількість її загиблих у двох чеченських війнах: 13801 солдат проти 12467 солдатів, які загинули за три роки кампанії з упокорення Чечні.
***
Хтось із відомих росіян колись сказав: «Росія завжди погано знала свою історію. Завжди виховувалася на перемогах, ніколи на поразках. А власне поразки є найкращими вчителями. Але народ не винен, хоч він сам це творив».
Наслідки путінської війни проти України, якщо не зараз, то з часом, повинні виштовхнути росіян з «чеховського футляра». Адже яким би не був могутнім російський «зомбоящик», і той дав тріщину (привіт від кремлівської пропагандистки Марини Овсяннікової!)…
Віталій Тараненко, «Главком»
Коментарі — 0