Стріляли в українство. В усіх нас

Ірину Фаріон у нас любили і приймали далеко не всі. Проте нині важливі не любов або прийняття – прижиттєві чи посмертні. Важливі відплата й опір. Усіх. Хто як зуміє.

Ми жили з цією людиною в одному українському світі – хтось поділяв її методи, а хтось ні. Це нормально. Бо це демократія. Однак тепер важлива суть, а не розбіжності в методах. Бо стріляли не в радикалізм. Стріляли в українство. В усіх нас.

Ні Лесь Курбас, ні Микола Зеров, ні Валерʼян Підмогильний, ні Володимир Івасюк, ні Ігор Білозір радикалами не були. Але їх – як і мільйони українців у ХХ столітті – росія вбила лише за те, що вони були собою. Їх убили за українство. І нині всіх нас убивають за українство. Вся наша країна засуджена до страти. І ті, хто в Маріуполі чи Бахмуті і двох слів по-нашому не могли звʼязати, звісно, теж.

Бо для ворогів важлива не форма, а суть. А суть у тому, що вони мріють, щоби нас не було. Всіх – і україномовних, і російськомовних. Усіх, хто вважає себе українцями. Вони мріють, щоб ми стали ними. Тому триває геноцид українців росією і росіянами. І вчора стався один із його актів. Слід про це памʼятати. Вічна памʼять.