«Моя посада дуже проста – Ірина Фаріон», – це цитата з інтерв’ю «Главкому». Йшов 2013 рік. В Україні, якою правив клан Януковича, відчувалася задуха, здавалося, що країна впевнено сповзає у російську прірву приблизно так, як раніше потрапила в неї Білорусь. На тлі соціальної апатії голос Фаріон лунав підкреслено гостро, епатажно, виклично. Тоді це було потрібно суспільству, щоб не заснути і не впасти в апатію. Саме в цьому інтерв’ю політикиня, на той час депутатка Верховної Ради від партії «Свобода», сказала чітко: «Росія – це ворог номер один». Це звучало у той момент, коли про окупацію Криму і Донбасу більшість навіть думати не могли…

Яскраві моменти з інтерв’ю, які Ірина Фаріон давала «Главкому» у різні роки, допомагають зрозуміти її те, що саме вона була носієм українського духу, вела грандіозну просвітницьку роботу, значення якої до багатьох прийшло лише з війною. Але не до всіх…

19 липня у Львові Ірину Фаріон убив невідомий кілер.

«Це класно, що політика розводить людей на різні барикади, бо від антагонізму сил народжується новий вогонь. Якщо обм’якла політика, вона не народжує нової якості. Але мірило людяності – це найважливіше в політиці і в усьому: в бізнесі, в науці, в мистецтві. Ми чомусь політику оцінюємо крізь призму політичних категорій. А я дивлюсь на політику крізь призму людських цінностей і крізь призму морального мірила».

«Не зовсім приємно реагувати у відповідь. Краще самому бути зачинателем таких речей. Краще не оборонятися, а нападати, – заявила Ірина Фаріон в інтерв’ю у лютому 2013 року. – Наприклад, запропонувати мито на їхню книжку. Не у відповідь на те, що вони нам організовують сирну, машинну, м’ясну війну. А просто – взяти і дистанціюватись від їхнього культурного простору. Тому що це їхній культурний простір, який отруює нашу підсвідомість, який нівелює українську ментальність, який залазить у нашу душу і запускає там паралітичні спрути. Тобто треба діяти не у відповідь, а треба діяти на випередження, демонструючи свою гідність... Росія захищає свій національний інтерес. А українець весь час думає, а, може, він щось неприємне зробить. Не треба думати. Треба стріляти першому і все!»

«Росія показує зубки і правильно робить: вона захищає свій інформаційний простір, – відрегувала у 2013 році Ірина Фаріон на питання журналістки щодо штрафу, який наклали у РФ на «Океан Ельзи» за незаконну трудову діяльність – Та й нащо туди їхати, чесно кажучи? Ну, це ж ворог. Це ворог номер один. І що, цьому ворогу дарувати свою творчість? Для чого це робити? Вибачте, я би не поперлася до Московії навіть на наукову конференцію. Бо не вартують вони того, аби слухати мою доповідь».

«Вогонь – це останній шанс нації переродитися і стати нацією-месником з нації-жертви... До зла не можна бути добрими. Папа Римський нас закликає бути добрими до зла – це кінець церкві Папи, але аж ніяк не кінець віри в Бога. Кажу це як греко-католичка, в хаті якої у 60-70-ті роки підпільно правили службу Божу. Мій дід усе зробив для того, щоби висвячували у підпіллі греко-католицьких священників, які сьогодні поставали єпископами… Тепер ця церква належним чином не реагує на випади Папи Римського, якого неможливо назвати Папою»

«Доля зіграла злий жарт: комік перетворився в трагіка. Щоденні посили робить правильні, але дуже б хотілося, аби за словами йшли зміни до Закону про освіту, про мову, заборону Московської церкви як основної духовної отрути в Україні. Тобто слід змінювати гуманітарний вектор країни з ліво-ліберального і космополітичного на національний та націоналістичний».

«Стратегічне міністерство – не оборони, а освіти, тому що Міністерство освіти деколонізує мозок».

«(Російська мова) є символом Росії і основною мотивацією Путіна розв’язати війну з Україною, щоб «захистити» рускоязичноє насєлєніє. Рускій язик – пуповина світу варварів...

Щодо російськомовних воїнів – а вони за що воюють? За російську Україну? У мене публічне запитання до них усіх: ви хочете, щоб ваші діти й далі вчилися в російських школах – розсадниках «русского міра»? Друге запитання: чи може солдат чи офіцер не виконувати розпоряджень командувача, порушувати закон? Я запитую кожного російськомовного воїна: ви читали закон про Збройні сили України, ви читали, що написано у статті 13? Мова Збройних сил України – державна. То ви воюєте за українську державу, чи ви захищаєте своє право бути носієм «руского міра»?

Я запитую те ж саме, що й у Ніколая Азарова (прем’єр-міністр часів Януковича, який не володів українською мовою – «Главком») запитувала 2013 року: «Ви розумово відсталі? Ви за 30 років не могли вивчити мови Тараса Шевченка?» Чи ви політично упереджені? А може, ви просто ліниві?». Навіть Азаров мені відповів: «Я буду вчіті українську мову». То вчіть! Я надішлю свою книжку «Мовна норма: знищення, пошук, віднова». Говоріть хоч суржиком, але говоріть, а не «разгаварівайтє».

«Ми 30 років, обираючи до влади пофігістів, пацифістів, брехунів, крадіїв, отих всяких жовтенят і піонерів, демілітаризували суспільство на рівні мислення. Ми не формували національної свідомости ні через школу, ні через виші... Було підірване національне виховання: і мова «не на часі», а московська церква – взагалі священна корова. Тому висловлювати претензії до західного світу, що за потребою не озброює нас – таки запізно. Відтак платимо за помилки найгірших ціною життя найкращих».

«Мова живе доти, доки живуть діялекти. Інша річ за якої ситуації такі форми використовувати. З найвищої державної трибуни, мабуть, ні. Діялектну мову в часи совка маргіналізували і принижували. Коли хтось вживав діялектне слово, то хибно вихований соціум у цьому бачив щось негативне або смішне. Скажімо, я вперто вживаю слово «пательня», а не «сковорода», то мене можуть виправити: «Що там твоя пательня? Що там твої фіранки, філіжанка і мешти?». Мовляв, літературна форма інша: «сковорода». Хіба це може на мене вплинути як доктора наук? Зараз саме ця лексика неминуче стане способом збагачення літературної мови. Бо вона наша і особлива».

«Негативно ставлюся. Це філософія раба. Все, аби лиш не українська. Це старі комплекси на новий манер. Нині англійська мова в Україні має всі законодавчі підстави для функціювання. Державний службовець найвищого рангу, відповідно до закону про державну службу, має володіти англійською мовою. Відповідно до мовного закону, дисертації можна захищати або українською, або англійською замість того, аби захищати їх винятково українською, а відтак перекладати якою завгодно. Науковий апарат слід розвивати державною мовою, бо це національне мислення нації і творення національного продукту».

***

Увечері 19 липня колишня депутатка та мовознавиця Ірина Фаріон померла у лікарні після зухвалого замаху. Жінку розстріляв невідомий перед її будинком на вул. Масарика у Львові.

«Главком»